Постанова

від 01.03.2018 по справі 810/1753/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1753/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Лиска І.Г.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Федотова І.В.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну Києво - Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 24 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВіДі Авто - Онлайн до Києво - Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю ВіДі Авто - Онлайн звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом Києво - Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкового зобов'язання.

Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій укладених між позивачем та його контрагентами. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Києво - Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 09 грудня 2016 року № 0001231404.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.2 ст.313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що податковим органом на підставі п.п. 75.1.2, п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до наказу №515 від 10.11.2016 та направлення на перевірку від 10.11.2016 № 399 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ ВіДі Авто - Онлайн , з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ ДП Теролок , ТОВ Верстаторемонт , ТОВ ОРЦ , ТОВ ЕС КЕЙ Інжинірінг , ТОВ Алмес за лютий 2015 року та подальшою реалізацією контрагентам-покупцям.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 23.11.2016 №178/10-13-14-04/39202318, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем - п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.2, п.200.3 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р. 25 Декларацій) на загальну суму 38 108, 39 грн., в т.ч. за лютий 2015 року на суму 38 108, 39 грн.; - пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.138.1 пп.138.5.1 п.138.5 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 34 297, 55 грн., в т.ч. по періодах: - рік 2015 року - 34 297,55 грн.

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що ТОВ ВіДі Авто - Онлайн не надано видаткові накладні виписані ТОВ Верстаторемонт на адресу ТОВ ВіДі Авто - Онлайн за лютий 2015 року. Основним постачальником ТОВ Верстаторемонт є ТОВ Фірма Агрозапчастина .

З аналізу наданих ТОВ Фірма Агрозапчастина послуг вбачається не можливість фактичного здійснення господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності транспортних засобів, наявність кількості трудових ресурсів.

ТОВ Фірма Агрозапчастина здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

Оскільки ТОВ Фірма Агрозапчастина не здійснював реалізацію товару на ТОВ Верстаторемонт , то останній не здійснював реалізацію товару на ТОВ ВіДі Авто - Онлайн .

Враховуючи наявну інформацію, а також вимоги норм законодавчих актів, первинні документи укладені між ТОВ ВіДі Авто - Онлайн та вказаним контрагентом постачальником ТОВ Верстаторемонт , складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та реалізацію товарів від вищенаведеного контрагента постачальника ТОВ Верстаторемонт .

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки подав до податкового органу письмові заперечення від 29.11.2016 №12/35/8.05/039-16, на які 06.12.2016 за № 9532/10-10-13-14-04 надано відповідь, згідно з якою висновки по Акту від 23.11.2016 за №178/10-13-14-04/39202318 залишено без змін.

На підставі висновку Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2016 №0001231404 яким збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість в розмірі 47635 грн., у тому числі за основним платежем - 38108 грн., за штрафними санкціями - 9527 грн. та №001241404 яким збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток в розмірі 34298 грн..

Позивачем податкові повідомлення-рішення оскаржені в адміністративному порядку та рішенням ГУ ДФС у Київській області від 17.02.2017 скасоване податкове повідомлення-рішення від 09.12.2016 №001241404, податкове повідомлення-рішення від 09.12.2016 №0001231404 залишено без змін, а скаргу частково задоволено. Позивачем в подальшому подано скаргу до ДФС України та рішення від 20.04.2017, в якому зазначено, що "залишено без змін ППР від 09.12.2016 №0001231404 з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення .

У той же час, позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ Верстаторемонт , колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів звертає увагу на те, що між позивачем (покупець) та ТОВ Верстаторемонт (постачальник) укладено договір №13 від 20.02.2015.

Відповідно до даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю продукцію у кількості, комплектності та асортименті, вказаних у рахунку-фактурі, що є невід'ємною частиною даного договору. До даного договору сторонами укладено додатки, в яких визначено адреси отримувачів товару, мінімальний перелік інформації про товар, найменування та ціна товару.

На виконання даного договору сторонами оформлено прибуткову накладну №2213 від 24.02.2015, податкові накладні №176 від 23.02.2015 та №185 від 24.02.2015, а також рекламні матеріали, буклети (фотокопії).

Встановлено, що вищезазначені документи оформлені належним чином та відповідно до чинного законодавства, крім того податкові накладні зареєстровані в реєстрі накладних, що підтверджується електронними квитанціями.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Оплата по даній операції здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ Верстаторемонт , що підтверджується виписками по особовому рахунку, оборотно-сальдовою відомістю по бухгалтерському рахунку 63.1 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та 68.2.1 Внутрішні розрахунки .

Придбану позивачем продукцію від ТОВ Верстаторемонт , було відвантажено за адресою: Київська область, с. Софіївська Борщаговка, вул. Велика Кільцева, 62, ТОВ ВіДі Еліт , згідно з договором поставки №36/17/06-14 від 17.06.2014, укладеного між позивачем (постачальник) та ТОВ ВіДі Еліт (покупець).

На виконання даного договору сторонами оформлено видаткову накладну №1193 від 20.03.2015, податкові накладні №421 від 23.02.2015 та №455 від 24.02.2015.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вищезазначені документи оформлені належним чином та відповідно до чинного законодавства, та крім того податкові накладні зареєстровані в реєстрі накладних, що підтверджується електронними квитанціями.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Оплата по цій операції здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки позивача, що підтверджується виписками по особовому рахунку.

Також, одержані від ТОВ ВіДі Авто - Онлайн комплект зовнішнього тюнінгу аеродинамічний обвіс KHANN LX570 та комплект розширювачів арок Lexus LX 570 під обвіс був встановлений на клієнтський автомобіль Lexus LX 570 кузов НОМЕР_1, власник автомобіля ОСОБА_1., що підтверджується нарядом-замовленням № ЕЛЮСА-001476 від 26.02.2015, актом виконаних робіт № ЕЛЮСА-001476 від 28.03.2015 та робочою карткою механіка від 26.02.2015.

Крім того, між ТОВ ВіДі Авто - Онлайн та ТОВ ВіДі Елеганс укладено договір суборенди приміщень № 01/12-14/Авт від 01.12.2014 року відповідно до якого ТОВ ВіДі Авто - Онлайн суборендувало нежитлові приміщення за адресою: Києво - Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 60 для здійснення своєї господарської діяльності загальною площею 85 м.кв. Вказані нежитлові приміщення використовувалися для наступної мети: приміщення Н404 площею 27,5 м.кв. - складське приміщення, яке використовується для зберігання автомобільних запчастин, приміщення Н405 площею 44 м.кв. - офісне приміщення, використовується для розміщення відділу продажів, приміщення Н206 площею 13,5 м.кв. - офісне приміщення, використовуються для адміністрації підприємства (директор, головний бухгалтер). Реальність укладеного договору суборенди підтверджується актами приймання-передачі об'єкта в оренду від 01.12.2014 року належним чином підписаного між ТОВ ВіДі Авто - Онлайн та ТОВ ВіДі Елеганс .

Також, станом на лютий місяць 2015 року у ТОВ ВіДі Авто - Онлайн працювало за трудовими договорами 9 осіб, що підтверджується наказами (розпорядженнями) №02-к від 01.05.2014, №11-к від 01.07.2014, №01-к від 02.01.2015, №13-к від 01.12.2014, №14-к від 22.12.2014, №05-к від 01.07.2014, №07-к від 01.07.2014, №08-к від 01.07.2014, №09-к від 01.07.2014.

Колегія суддів звертає увагу на те, що податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість прийняте податковим органом, у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ Верстаторемонт у складі ціни отриманих послуг за господарськими операціями укладеними між ТОВ ВіДі Авто - Онлайн та ТОВ Верстаторемонт , які в дійсності не відбувались (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту фіктивності господарських операцій, за результатами здійснення яких податковим органом прийняте оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Як встановлено, факти придбання та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.

Колегія суддів звертає увагу на те, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначається податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого судом акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти продажу контрагентом позивачу товару у дійсності не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагента позивача.

Таким чином, висновки податкового органу про фіктивність та нереальність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та ТОВ Верстаторемонт є безпідставними.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з : постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Крім того, аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів звертає увагу на те, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 06 грудня 2016 року по справі №826/3939/15 за позовом ТОВ Болтон Груп до ДПІ в Голосіївському районі ГУ ДФС в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

З метою встановлення фактів здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт отримання позивачем товару, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2016 року №0001231404, згідно з якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) підлягає скасуванню як безпідставне.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України (редакція чинна на момент винесення судового рішення у справі), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що факт реальності виконання господарських договорів, укладених позивачем з ТОВ Верстаторемонт підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочинів первинні документи містять повну інформацію про надані послуги, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

У період виконання договорів ТОВ Верстаторемонт було зареєстрованим у встановленому законом порядку, як юридична особа та зареєстроване платником податку на додану вартість. що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

А також зазначає, що наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержану від інших територіальних органів доходів і зборів чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Вказує на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов'язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на органи державної фіскальної служби, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв'язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (редакція чинна на момент винесення судового рішення у справі) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з ТОВ Верстаторемонт були спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на податок на додану вартість, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 229, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Києво - Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 06 березня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.М. Троян,

І.В. Федотов