Постанова

від 17.12.2018 по справі 810/1753/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2018 року

Київ

справа №810/1753/17

адміністративне провадження №К/9901/48933/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Лиски І.Г. від 21 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Костюк Л.О., суддів: Троян Н.М., Федотова І.В від 01 березня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВіДі Авто-Онлайн до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВіДі Авто-Онлайн (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 09 грудня 2016 року №0001231404.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу про нереальний характер господарських операцій позивача із ТОВ Верстаторемонт спростовуються первинними документами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 09 грудня 2016 року №0001231404.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відповідач не довів правомірність оспорюваного рішення, а відтак, позивач мав право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від здійснення господарських операцій з його контрагентом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Віді Авто-Онлайн з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ ДП Теролок , ТОВ Верстаторемонт , ТОВ ОРЦ , ТОВ ЕС КЕЙ Інжинірінг , ТОВ Алмес за лютий 2015 року та подальшій реалізації контрагентам-покупцям відповідачем складено акт від 23 листопада 2016 року №178/10-13-14-04/39202318, яким встановлено порушення: - пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р. 25 декларацій), в загальному розмірі 38 108, 39 грн., в т.ч. за лютий 2015 року на суму 38 108, 39 грн.; - підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 34 297, 55 грн., в т.ч. за 2015 рік - 34 297, 55 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ Верстаторемонт на підставі договору купівлі-продажу товару мають нереальний характер, оскільки під час перевірки ТОВ Віді Авто-Онлайн не надано видаткові накладні за лютий 2015 року. Крім того, посилаючись на дані Єдиного державного реєстру податкових накладних, контролюючий орган вказав на непідтвердження руху товару по ланцюгу постачання у зв'язку із тим, що ТОВ Фірма Агрозапчастина (третя особа) не здійснювало реалізацію товару контрагенту позивача - ТОВ Верстаторемонт .

На підставі висновку акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2016: - №0001231404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 47 635, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 38 108, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 527, 00 грн.; - №001241404, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 34 298, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ГУ ДФС у Київській області від 17 лютого 2017 року скасоване податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2016 року №001241404, а податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2016 року №0001231404 залишено без змін.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (покупець) та ТОВ Верстаторемонт (постачальник) укладено договір від 20 лютого 2015 року №13, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю продукцію у кількості, комплектності та асортименті, вказаних у рахунку-фактурі, що є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання даного договору сторонами оформлено прибуткову накладну від 24 лютого 2015 року №2213 (комплект зовнішнього тюнінгу аеродинамічний обвіс KHANN LX570 та комплект розширювачів арок Lexus LX 570 під обвіс).

Контрагентом позивача виписано податкові накладні від 23 лютого 2015 року №176 та від 24 лютого 2015 року №185, які зареєстровані в реєстрі накладних, що підтверджується електронними квитанціями.

Оплата по даній операції здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ Верстаторемонт , що підтверджується виписками по особовому рахунку, оборотно-сальдовою відомістю по бухгалтерському рахунку 63.1 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та 68.2.1 Внутрішні розрахунки .

Придбану продукцію відвантажено позивачем згідно з договором поставки 17 червня 2014 року №36/17/06-14, укладеним між позивачем та ТОВ ВіДі Еліт , за адресою: Київська область, с.Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 62.

На виконання даного договору сторонами оформлено видаткову накладну від 20 березня 2015 року №1193, податкові накладні від 23 лютого 2015 року №421 та від 24 лютого 2015 року №455 та здійснено оплату у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки позивача, що підтверджується виписками по особовому рахунку.

Одержані від ТОВ ВіДі Авто-Онлайн комплект зовнішнього тюнінгу аеродинамічний обвіс KHANN LX570 та комплект розширювачів арок Lexus LX 570 під обвіс були встановлені на автомобіль клієнта Lexus LX 570 кузов НОМЕР_1, власник автомобіля ОСОБА_4, що підтверджується нарядом-замовленням №ЕЛЮСА-001476 від 26 лютого 2015 року, актом виконаних робіт від 28 березня 2015 року №ЕЛЮСА-001476 та робочою карткою механіка від 26 лютого 2015 року.

Крім того, між ТОВ ВіДі Авто-Онлайн та ТОВ ВіДі Елеганс укладено договір суборенди приміщень від 01 грудня 2014 року №01/12-14/Авт, відповідно до якого ТОВ ВіДі Авто-Онлайн орендувало нежитлові приміщення за адресою: Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул.Велика Кільцева, 60 для здійснення своєї господарської діяльності загальною площею 85 м.кв. Вказані нежитлові приміщення використовувалися для наступної мети: приміщення Н404 площею 27,5 м.кв. - складське приміщення для зберігання автомобільних запчастин, приміщення Н405 площею 44 м.кв. - офісне приміщення для розміщення відділу продажів, приміщення Н206 площею 13,5 м.кв. - офісне приміщення для адміністрації підприємства (директор, головний бухгалтер). На виконання договору сторонами складено акт приймання-передачі об'єкта в оренду від 01 грудня 2014 року.

Наявність працівників у позивача підтверджується наказами (розпорядженнями) від 01 травня 2014 року №02-к, від 01 липня 2014 року №11-к, від 02 січня 2015 року №01-к, від 01 грудня 2014 року №13-к, від 22 грудня 2014 року №14-к, від 01 липня 2014 року №05-к, від 01 липня 2014 року №07-к, від 01 липня 2014 року №08-к, від 01 липня 2014 року №09-к.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про протиправне збільшення позивачу сум грошових зобов'язань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є помилковими, оскільки встановлені під час проведення перевірки порушення платником податків, на думку контролюючого органу, спростовують реальне здійснення господарських операцій. Крім того, Інспекція посилається, що під час перевірки Товариством не надано податкові накладні за лютий 2015 року.

9. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. При цьому зазначає, що касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Водночас суди надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та прийняли законні і обґрунтовані рішення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

10.2. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

10.3. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

10.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

11. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

13. Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

14. Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

15. Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

16. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року), в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податкових зобов'язань. Зокрема судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

19. Касаційний суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних податкових вигод.

20. Доводи касаційної скарги про ненадання до перевірки податкових накладних за лютий 2015 року не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються актом перевірки, яким зафіксовано документи, які перевірялися контролюючим органом.

21. Посилання ж податкового органу щодо непідтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Верстаторемонт .

22. Слід зазначити, що наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержану від інших територіальних органів доходів і зборів чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

24. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

25. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень, підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.

26. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року у справі №810/1753/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду