Постанова

від 28.02.2018 по справі 810/1843/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1843/17 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., за участі позивача ОСОБА_2, представника відповідача Станіславського Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі № 810/1843/17 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

25.05.2017р. суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Білоцеркіської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними податкові повідомлення рішення від 28.12.2016 № 0050441303/442 та № 0050451303/443.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем вимоги податкового законодавства не порушувались, висновки відповідача про заниження позивачем сум акцизного податку є необґрунтованими, оскільки позивачем не було включено до бази оподаткування вартості нафтопродуктів, реалізованих ним для комерційного використання.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 р. позовні вимоги задоволено частково: визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 28.12.2016 № 0050441303/442, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 28.12.2016 № 0050451303/443 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у розмірі 31 423.55 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не було доведено правомірності збільшення позивачу грошового зобовязання за платежем акцизний податок з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів та не оприбуткування готівкових коштів в книзі ОРО за 13.03.2015, 03.09.2015, 05.09.2015, 22.05.2015, а позивачем не було спростовано висновків податкового органу щодо несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів в книзі за 16.08.2015р., 17.08.2015

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем здійснювалась роздрібна торгівля паливом через мережу АЗС, а не реалізація товарів для комерційного використання, тому реалізація паливно-мастильних матеріалів є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до статті 216 Податкового кодексу України. Відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з приводу дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт перевірки від 05.12.2016 № 991/13-03/2971918617/211 (а.с. 46-62).

В акті перевірки зазначено, що позивач у перевіряємий період здійснював роздрібну торгівлю підакцизними товарами (пальним) та є платником акцизного податку за ставкою 5% з роздрібного продажу підакцизних товарів безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

В той же час, позивачем утримано акцизний податок лише з реалізації пального кінцевому споживачу (роздрібна торгівля за готівку). З переліку покупців-юридичних осіб позивача, до субєктів господарювання, що використовують бензин та дизпаливо для комерційної діяльності можна віднести лише ТОВ Поліс - Нафта та ТОВ Техойл , оскільки згідно даних АІС Податковий блок серед видів господарської діяльності вказаних товариств зазначено КВЕД 46.41 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Іншими покупцями нафтопродукти придбаваються у позивача з метою використання їх у власній господарській діяльності, не для подальшого перепродажу, перероблення, отже, зазначені господарські операції є обєктом оподаткування відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу.

Крім того, податковим органом зазначено в акті про неоприбуткування позивачем готівкових коштів у день їх фактичного надходження у книзі обліку доходів та витрат на загальну суму 4719,69 грн.

Також, відповідачем зазначено про несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у розмірі 1 565,02 грн. на підставі фіскального звіту РРО № 1889 від 22.05.2015 , оскільки запис зроблено фактично 21.05.2015р.

Крім того, в акті перевірки зазначене про несвоєчасне оприбуткування готівки у розмірі 1567,86 грн., оскільки при перевірці був встановлений факт несвоєчасного оприбуткування готівки в книзі ОРО № 1003000632/7 від 18.08.2015 в графі 5 розділу 2. Обліку руху готівки та сум розрахунків за 16.08.2015 у сумі 1 081,88 грн. на підставі фіскального звіту РРО № 1982 та за 17.08.2015 у сумі 485,98 грн. на підставі фіскального звіту РРО № 1983, так як книга ОРО зареєстрована 18.08.2015, що фактично є неможливим здійснити оприбуткування готівки, при цьому записи в КОРО № 1003000632/6 від 03.03.2015 за 16.08.2015 та 17.08.2015 не виконувались.

На підставі вищенаведеного відповідачем в акті підсумуючі зроблено висновок про порушення позивачем: п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 Податкового кодексу України в результаті чого, занижено суму акцизного податку, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 104 684 грн., в т.ч. за січень 2015 року 4 542 грн., лютий 2015 року 13 756 грн., березень 2015 року 11 698 грн., квітень 2015 року 6 916 грн., травень 2015 року 7 709 грн., червень 2015 року 4 626 грн., липень 2015 року 8 540 грн., серпень 2015 року 9 579 грн., вересень 2015 року 11 080 грн., жовтень 2015 року 13 710 грн., листопад 2015 року 7 040 грн., грудень 2015 року- 5 488 грн.; пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (із змінами та доповненнями) (далі Положення № 637), а саме встановлено не оприбуткування готівки в сумі 4 719,69 грн. та несвоєчасне оприбуткування готівки в сумі 3 132,88 грн.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем 28.12.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0050441303/442, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем 104 684 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 26 171 грн. (а.с.9) та № 0050451303/443 про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій ( штрафу) у розмірі 39 262,85 грн., згідно абзацу 3 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки .

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (надалі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Платником акцизного податку, згідно підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Підпунктом 212.3.1 пункту 212.3 статті 213 Податкового кодексу України передбачено, що особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Згідно із підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України базою оподаткування у разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок - є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

До підакцизних товарів, згідно пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Відповідно до підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Згідно із пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України датою здійснення такої операції є дата виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві й надавання йому торговельних послуг.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною першою статті 698 Цивільного кодексу України визначено, що за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої, шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, обов'язковою умовою реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

З матеріалів справи вбачаться, що позивач здійснював продаж пального юридичним особам на підставі договорів купівлі-продажу, а саме: ТОВ Світанок , СТОВ Агро П , ТОВ Нова Орбіта , ТОВ Техойл , ТОВ Будівельна компанія СБІ-Скелябуд , ТОВ Торговий дім Техойл , ДП Лисянське лісове господарство , ТОВ Поліс - Нафта .

Відповідач не заперечує факт укладення позивачем такимх договорів. з метою реалізації товару.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, документи, що були надані позивачем, враховуючи положення ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , п. 2.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, за таких умов, реалізація підакцизних товарів не відбувалась, оскільки нафтопродукти не придбаваються з метою їх використання громадянами або іншими кінцевими споживачами в особистих некомерційних цілях, а придбавалися з метою їх використання саме у комерційній діяльності юридичної особи.

Щодо не оприбуткування позивачем готівкових коштів в книзі ОРО за 13.03.2015, 03.09.2015р., 05.09.2015р. та 22.05.2015р. зазначаємо наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюються Законом України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі Закон № 265/95-ВР).

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою врегульований Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (далі Положення № 637). Згідно з п. 2.6 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Відповідно до п. 2.8 Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка, (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обовязково здається до банків для її зарахування на банківський рахунок.

Таким чином, для вирішення питання щодо дотримання порядку оприбуткування готівки суди повинні з'ясовувати, яким чином здійснена фіксація повної суми фактичних надходжень готівки (прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки), а також чи відображено у подальшому такі касові документи у відповідній книзі обліку.

З матеріалів справи вбачається, а саме з копій сторінок книги ОРО № 1003000632Р/6 від 03.03.2015 та книги ОРО № 1003000632Р/7 від 18.08.2015 вбачається, що висновки відповідача зроблені в акті перевірки щодо не оприбуткування позивачем готівкових коштів в книзі ОРО за 13.03.2015, 03.09.2015, 05.09.2015, 22.05.2015р. не знайшли свого підтвердження, в той же час, позивачем в повній мірі дотримано визначену законом процедуру оприбуткування готівки в книзі ОРО.

Відповідно до ч.1,2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами 1, 2 та 3 статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи положення ст.2 КАС України, зокрема завдання та основні засади адміністративного судочинства, колегія суддів вважає, що аргументи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини у справі, постанову прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Повний текст постанови виготовлено 05.03.2018 р.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі № 810/1843/17 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.