Рішення

від 28.02.2018 по справі 903/899/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

місто Луцьк

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 лютого 2018 р. Справа № 903/899/17

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

при секретарі судового засідання Лівандовському Т.Г.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Ківерцівської міської ради

до відповідача: приватного підприємства "Лагода"

про стягнення 53460грн. 32коп. та розірвання договору

встановив: Ківерцівська міська рада звернулася до суду з позовом до ПП "Лагода", в якому просить стягнути з відповідача 53460грн. 32коп. заборгованості за період з березня 2015р. по серпень 2017р. по орендній платі за землю на підставі договорів оренди землі від 01.11.2007р. та від 06.11.2015р., укладених між сторонами, та розірвати договір оренди землі від 06.11.2015р., укладений між Ківерцівською міською радою та ПП "Лагода". Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовна заява обґрунтована невиконанням відповідачем зобов'язань щодо орендної плати за землю відповідно до укладених договорів оренди землі, в зв'язку з чим, на думку позивача, є підстави для розірвання договору оренди землі від 06.11.2015р.

Ухвалою суду від 10.01.2018р., в зв'язку з набранням чинності Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 06.02.2018р.

За результатами підготовчого засідання 06.02.2018р., судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.02.2018р.

Ухвалою суду від 09.02.2018р. повідомлено сторін про призначення справи до судового розгляду по суті на 28.02.2018р.

В нормативно-правовому обгрунтуванні, що надійшло на адресу суду (вх.№01-54/11414/17 від 15.12.2017р.) позивач зазначає, що із суми заборгованості 53460,32грн. борг по орендній платі по договору оренди землі від 01.11.2007р. становить 23304,32грн.

Вказує, що цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Після підписання договору оренди землі від 06.11.2015 року ПП Лагода не вчинило жодних дій щодо проведення державної реєстрації договору протягом двох років. Відповідно до рішення Ківерцівської міської ради №22/36 від 18 жовтня 2017 року депутати міськради проголосували за розірвання договору оренди землі між Ківерцівською міською радою та ПП Лагода .

Згідно ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону.

17.01.2018р. на адресу суду надійшов відзив (вх.№01-55/490/18), в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на те, що згідно постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21.08.2017р. у справі №803/994/17 за позовом Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області до ПП «Лагода» було стягнуто з рахунків відповідача на користь держави податковий борг на суму 56513,59грн., з яких: 1193,28грн. - заборгованість по земельному податку з юридичних осіб; 55320,31грн. - заборгованість по орендній платі з юридичних осіб.

25.01.2018р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№01-55/740/18), в якій позивач зазначає, що відповідач не повідомив Ківерцівську міську раду про існування постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21.08.2017р. та не вчинив жодних дій щодо проведення державної реєстрації договору оренди землі від 06.11.2015р., в зв'язку з чим Ківерцівська міська рада за 2 роки втратила надходження до бюджету через невиконання відповідачем своїх обов'язків. Просить суд розірвати договір оренди землі від 06.11.2015р. та стягнути з відповідача судові витрати за подання позовної заяви до господарського суду Волинської області.

В запереченні, що надійшло до суду 23.02.2018р. (вх.№01-55/2058/18), представник відповідача вказує, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.09.2014 року, ПП "Лагода" є власником земельної ділянки площею 0,0228 га, що знаходиться за адресою: Ківерці, вул. Ковпака (цільове призначення - для будівництва обслуговування будівель торгівлі, для будівництва та обслуговування кафе (Державний акт серія ВЛ №005721 від 21 червня 2002 року). Дана земельна ділянка прилягає до земельної ділянки, переданої по договору оренди землі від 06.11.2015 року.

Згідно рішення Ківерцівської міської ради Волинської області від 30 серпня 2007 року №404, ПП Лагода надано дозвіл на проведення будівництва торгово-готельного комплексу в місті Ківерці по вулиці Ковпака, 2г, на земельній ділянці, що є у його користуванні, згідно договору оренди від 15 серпня 2005 року та земельній ділянці, що є у його власності згідно Державного акту серія ВЛ №005721 від 21 червня 2002 року.

ПП Лагода скористалось своїм правом та побудувало наступні об'єкти нерухомості, а саме, на земельній ділянці, що знаходиться у власності було побудовано кафе, а на орендованій земельній ділянці тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності з пішохідною доріжкою до споруди.

Таким чином, на орендованій земельній ділянці знаходиться будівля, площею 7,61 кв.м., що належить ПП Лагода та використовується підприємством для ведення торгової діяльності.

Наявність приміщень ПП Лагода на орендованій земельній ділянці підтверджується актом прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 06 листопада 2015 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.12.2015 року №51317263, Державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ківерцівського РУЮ Волинської області 23.12.2015року (після укладення договору оренди землі з ПП Лагода ) за Ківерцівською міською радою було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0455 га, що знаходиться за адресою: м. Ківерці, вул. Ковпака, а тому ПП Лагода не мало можливості зареєструвати договір оренди землі від 06.11.2015 року, так як відповідні права на земельну ділянку не були належним чином зареєстровані за Ківерцівською міською радою та, відповідно, не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Після відповідної реєстрації земельної ділянки, Ківерцівська міська рада жодного разу та ніяким чином не повідомляла ПП Лагода про здійснення відповідних реєстраційних дій щодо орендованої земельної ділянки, проте, згідно рішення №58/11 від 16 жовтня 2015 року, яким поновлено договір оренди земельної ділянки ПП Лагода , контроль за виконанням, в тому числі, щодо реєстрації права оренди земельної ділянки, покладено на постійну комісію з питань містобудування, архітектури, землеустрою та екології. Отже, відповідальність за несвоєчасну державну реєстрацію права оренди лежить на позивачу.

Згідно витягу №114088452 від 15.02.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, ПП Лагода 09.02.2018 року зареєструвало своє право оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Ківерці, вул. Ковпака, площею - 0,0455 га, терміном на 20 років, а відтак позовна вимога про розірвання договору оренди землі від 06.11.2015 року у зв'язку з не реєстрацією договору є безпідставною.

Також, ПП Лагода , незважаючи на відсутність державної реєстрації договору оренди землі, в добровільному порядку сплачувало грошові кошти за фактичне використання земельної ділянки, що підтверджується відповідними копіями квитанцій, в яких чітко зазначено банківський рахунок позивача, зазначений ним у претензії надісланій ПП Лагода .

28.02.2018р. в судовому засіданні представник позивача позов підтримав в частині розірвання договору оренди землі від 06.11.2015р., укладеного між Ківерцівською міською радою та ПП "Лагода".

28.02.2018р. через канцелярію суду представник відповідача подав клопотання (вх.№01-55/2206/18) про повернення позовної заяви.

Відповідно до ч.2 ст.207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи, що клопотання про повернення позовної заяви подано відповідачем після закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (ухвала суду від 09.02.20.18р.) і без поважних причин, суд залишає таке клопотання без розгляду на підставі ч.2 ст.207 ГПК України.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

01.11.2007р. між Ківерцівською міською радою (Орендодавець) та приватним підприємством Лагода (Орендар) було укладено договір оренди землі.

Згідно даного договору відповідачу надано в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,3216 га, що знаходиться в м.Ківерці по вул.Шопена, 29 для обслуговування столярного цеху.

Відповідно до п.8, договір укладено на 25 років.

07.12.2007р. по акту прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) Орендар передав, а Орендодавець прийняв земельну ділянку кадастровий номер 0721810100:01:001 площею 0,3216 га, що знаходиться в м.Ківерці по вул.Шопена, 29.

Договір оренди землі від 01.11.2007р. був зареєстрований у Волинській регіональній філії ДП Центр ДЗК 07.12.2007 року за №040709400043.

Додатковою угодою від 02.04.2012 р. (зареєстрована в управлінні Держкомзему у Ківерцівському районі запис Державному реєстрі земель від 27.04.2012 року за № 072180004001386) до договору оренди землі від 01.11.2007р. до п.11 були внесені зміни.

Згідно п. 11 Договору від 01.11.2007р. (з врахуванням змін внесених додатковою угодою) визначений розмір орендної плати за вказану земельну ділянку - 1038,69 грн. щомісячно.

20.04.2016р. сесією Ківерцівської міської ради було винесено рішення № 7/39 від 20.04.2016 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що є в оренді приватного підприємства Лагода .

Додатковою угодою від 05.05.2016р. сторони вирішили припинити договір оренди землі від 01.11.2007р. в зв'язку із поділом цієї земельної ділянки.

30.06.2016р. на підставі заяви ПП Лагода Ківерцівська міська рада прийняла рішення № 10/14 Про внесення змін в рішення № 7/39 від 20.04.2016 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що є в оренді приватного підприємства Лагода , у зв'язку з набуттям іншою особою права власності на майно розташоване в місті Ківерці по вул. Шопена,29.

Крім того, згідно клопотання ПП "Лагода" від 25.08.2015р., на підставі рішення Ківерцівської міської ради від 16.10.2015р. №58/11 було поновлено договір оренди землі від 15.08.2005р.

А тому, 06.11.2015р. між сторонами було підписано договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка площею 0,0455га, кадастровий номер 0721810100:01:001:2446, що знаходиться в м.Ківерці по вул.Ковпака для роздрібної торгівлі та комерційних послуг строком на 20 років.

Відповідно до п.9 Договору визначений розмір орендної плати за вказану земельну ділянку -4866,25 грн. в рік.

Згідно п.19 Договору від 06.11.2015р. передача земельної ділянки Орендарю - об'єкт за договором оренди землі вважається переданим Орендодавцем Орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

Проте, позивачем зазначено та не заперечується відповідачем, що договір оренди землі від 06.11.2015р. не був зареєстрований в ДП Центр ДЗК . На день подання позову договір також не був зареєстрований.

Позивач вказує, що в зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати по даних договорах, згідно наданої інформації Головним управлінням ДФС у Волинській області у ПП "Лагода" виникла заборгованість станом на 01.10.2017р. за період з березня 2015р. по серпень 2017р. на загальну суму 53460,32грн., з якої 23304,32грн. - заборгованість згідно договору оренди землі від 01.11.2017р.

В зв'язку з систематичною несплатою ПП "Лагода" орендної плати за землю, 18.10.2017р. Ківерцівською міською радою було прийнято рішення №22/36 "Про розірвання договору оренди землі, укладеного між Ківерцівською міською радою та приватним підприємством "Лагода" від 06.11.2015 року".

04.05.2017р. позивач на адресу відповідача надіслав претензію з вимогою оплатити заборгованість на суму 53472,37грн., яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що ПП "Лагода" не мало можливості зареєструвати договір, оскільки права на земельну ділянку площею 0,0455га, що знаходиться в м.Ківерці по вул.Ковпака, не були належним чином зареєстровані за Ківерцівською міською радою та відповідно не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ч.2 ст. 21 даного Закону розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.14 Закону).

Статтею 16 даного Закону встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст. 17 Закону).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, договір оренди землі від 06.11.2015р. був зареєстрований за ПП "Лагода" після подання позову до суду лише 09.02.2018р., що підтверджується витягом №114088452 від 15.20.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1 ст.210 ЦК України).

Згідно ч.5 ст.126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон).

Положеннями статті 2 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частина 3 ст. 640 ЦК України встановлює, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

На момент звернення з позовом до суду, оспорюваний договір, який просить розірвати позивач, був не зареєстрованим, а отже - неукладеним.

Ні рішення міської ради, ні умови договору від 06.11.2015р. не містять терміну проведення реєстрації даного договору.

Договір оренди землі від 06.11.2015р., був зареєстрований після звернення до суду лише 09.02.2018р., а отже є укладеним з моменту його реєстрації.

Крім того, акт прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 06.11.2015р. не містить дати передачі.

Аналіз змісту ст. 210 ЦК дає змогу дійти висновку, що цивільні права і обовґязки у сторін такого правочину можуть виникати тільки з моменту його реєстрації (дати внесення відповідного запису у документи, де фіксується реєстрація).

Тобто, ПП "ОСОБА_3 до 09.02.2018р. фактично користувалася земельною ділянкою площею 0,0455га, що знаходиться в м.Ківерці по вул. Ковпака не на умовах договору оренди, а отже цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час підписання договору оренди, сторонами не набулися.

А тому, вимога про розірвання договору оренди землі від 06.11.2015р. є безпідставною.

Обов'язок по сплаті орендної плати у відповідача виник 09.02.20187р. (з мементу реєстрації договору), а отже, вимоги позивача щодо стягнення обумовленої договором плати по договору оренди від 06.11.2015р. є необгрунтованими.

Крім того, відповідачем надано суду копії квитанцій, що підтверджують здійснення проплат по орендній платі.

Позивачем не надано суду чіткого розрахунку заборгованості відповідача з посиланням на проплати, з якого б вбачалась заборгованість по кожному із договорів.

Крім того, відповідач зазначає, що згідно постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року у справі №803/994/17 за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до ПП Лагода , яка набрала законної сили 03.10.2017р., постановлено стягнути з рахунків ПП Лагода на користь держави податковий борг в сумі 56 513,59 грн.

Відповідач вважає, що зі спору в частині стягнення 53460,32грн. заборгованості вже є рішення суду. Про таке рішення відповідачу було не відомо. Стягнення заборгованості на користь позивача приведе до подвійної відповідальності відповідача.

Зі змісту постанови суду від 21 серпня 2017 року у справі №803/994/17 вбачається, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 56513,59 грн., з яких: 1193,28 грн. - заборгованість по земельному податку з юридичних осіб; 55320,31 грн. - заборгованість по орендній платі з юридичних осіб. Тобто адміністративним судом не зазначено по якому договору та за який період стягнута заборгованість з ПП "Лагода".

Згідно з п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). В зв'язку з наведеним, господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Таким чином, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах докази, суд дійшов висновку про відмову в позові.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 129, ст.ст. 233, 237-240 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

В позові відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 07.03.2018.

Суддя О. Г. Слободян