ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.03.2018Справа № 910/23158/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства РУСТ-62 (09183, Київська обл., Білоцерківський район, село Озерна, ВУЛИЦЯ ЛЕНІНА, будинок 24) до проПублічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д) визнання права власності
Представники:
від Позивача: Кравченко О.В. (представник за довіреністю);
від Відповідача: Бригинець А.А. (представник за довіреністю);
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Приватне підприємство РУСТ-62 (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (надалі також - Відповідач ) про визнання права власності.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 07.09.2014 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (Лізингодавець) та Приватним підприємством РУСТ-62 (Лізингоодержувач) було укладено Договір про надання фінансового лізингу №КІ00А-29058996, за умовами якого Лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння і користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціни одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в п.1.1.1 Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Додатку 1 Специфікація , а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати щомісячні платежі та платежі по відшкодуванню витрат Лізингодавця, пов'язаних з виконанням Договору, на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до Лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов цього Договору він сплатив у повному обсязі лізингові платежі у повному розмірі, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 14.09.2017 року, проте Відповідач в порушення умов Договору не переоформив право власності на Позивача, не зняв з реєстрації вказаний транспортний засіб. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить Суд визнати право власності Приватного підприємства РУСТ-62 на автомобіль Kia Rio , Vin НОМЕР_1.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що Позивач не позбавлений можливості здійснити переоформлення права власності на предмет лізингу, а Відповідач здійснив всі дії відповідно до умов договору та норм чинного законодавства з метою сприяння Позивачу у знятті з реєстрації транспортного засобу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 року позовну заяву Приватного підприємства РУСТ-62 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про визнання права власності залишено без руху.
09.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Приватного підприємства РУСТ-62 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 року відкрито провадження у справі № 910/23158/17, вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2018 року.
13.02.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.
13.02.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача - Територіального сервісного центру 3247 Регіонального сервісного центру МВС у Київській області.
В судове засідання 13.02.2018 року з'явились представники Сторін. Представник Відповідача подав відзив на позовну заяву.
Суд на місці ухвалив - відмовити в задоволенні клопотання Позивача, у зв'язку із недоведеністю і необґрунтованістю обставин щодо того, яким чином рішення по справі може вплинути на права та обов'язки Територіального сервісного центру 3247 Регіонального сервісного центру МВС у Київській області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 року заяву Приватного підприємства РУСТ-62 про збільшення розміру позовних вимог від 13.02.2018 року по справі №910/23158/17 повернуто Заявникові.
Суд на місці ухвалив - надати Позивача строк до 5 днів з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив.
Суд на місці ухвалив - надати Відповідачу строк до 3 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень.
Суд на місці ухвалив - закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 05.03.2018 року.
01.03.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, якою просив суд зняти арешт з автомобіля Kia Rio.
01.03.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 року заяву Приватного підприємства РУСТ-62 про збільшення розміру позовних вимог від 01.03.2018 року по справі №910/23158/17 залишено без розгляду.
В судове засідання 05 березня 2018 року з'явились представники Сторін.
Суд, розглянувши заяву Позивача про витребування доказів, а саме відомості та належним чином посвідчені копії документів щодо дати, № постанови та посадової особи, якою було присвоєно статус боржника Відповідача щодо транспортного засобу Kia Rio , Vin НОМЕР_1, д/н НОМЕР_2, зазначає, що предметом позову у справі є визнання права власності, а витребувані Позивачем відомості не стосуються предмету спору.
Крім того, відповідно до статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви . (ч.2 ст. 80 ГПК України)
Однак, вказане клопотання було подано Позивачем лише 01.03.2018 року, в той час, як позовна заява була подана на адресу суду 19.12.2017 року, тобто з пропуском встановленого законом строку.
Суд на місці ухвалив відмовити в задоволенні клопотання Позивача про витребування доказів, оскільки воно є необґрунтованим з огляду на підстави та предмет позову.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги. Представник Відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 05 березня 2018 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України,в судовому засіданні складено протокол судового засідання.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ
07.09.2014 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (Лізингодавець) та Приватним підприємством РУСТ-62 (Лізингоодержувач) було укладено Договір про надання фінансового лізингу №КІ00А-29058996, за умовами якого Лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння і користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціни одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в п.1.1.1 Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Додатку 1 Специфікація , а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати щомісячні платежі та платежі по відшкодуванню витрат Лізингодавця, пов'язаних з виконанням Договору, на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до Лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами договору. (а.с.12 - 18)
Відповідно до п.2.8.4.2.2 Договору строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу, зазначений в Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг і складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених в Додатку 2 Графік сплати лізингових платежів до Договору та починається з дати підсипання Сторонами Акту приймання - передачі предмета лізингу, але в будь - якому випадку, не може бути менше одного року.
Згідно з п.2.8.4.11.2 Договору Сторони дійшли згоди про те, що на протязі 10 робочих днів з дня закінчення строку лізингу, передбаченого Договором, при обов'язкових умовах сплати Лізингоодержувачем в повному обсязі заборгованості, сплати можливих штрафних санкцій та відшкодування витрат, збитків Лізингодавцю та при обов'язковій відсутності відмови Лізингодавця від Договору (розірвання договору) відповідно до умов Договору та чинного законодавства, Лізингодавець зобов'язаний підписати Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності. Право власності на предмет лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача в момент підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін Акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності, але не раніше ніж через один рік, починаючи з дати підписання Сторонами Акту прийому - передачі.
Додатком №1 до Договору про надання фінансового лізингу №КІ00А-29058996 від 07.09.2014 року Сторони узгодили специфікацію транспортного засобу Kia Rio, 2013 р.в., номер кузову (шасі) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 202800 грн. 00 коп. (а.с.18)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання фінансового лізингу №КІ00А-29058996 від 07.09.2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк передало, а Приватне підприємство РУСТ-62 в свою чергу прийняло транспортний засіб Kia Rio, 2013 р.в., номер кузову (шасі) НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, видане УДАІ ГУМВС України в м. Києві, що підтверджується Актом приймання - передачі транспортного засобу від 14.09.2017 року. (а.с.20)
Крім того, на виконання умов Договору про надання фінансового лізингу №КІ00А-29058996 від 07.09.2014 року Сторони підписали Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 14.09.2017 року, яким засвідчили, що всі зобов'язання Сторін було належним чином виконано, претензій не мають, Лізингоодержувач повністю сплатив Лізингодавцю всі належні до сплати платежі за Договором. (а.с.21)
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, власником транспортного засобу Kia Rio, 2013 р.в., номер кузову (шасі) НОМЕР_1 є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк . (а.с.24)
Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги, Позивач зазначає, що на виконання умов цього Договору він сплатив у повному обсязі лізингові платежі у повному розмірі, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 14.09.2017 року, проте Відповідач в порушення умов Договору не переоформив право власності на Позивача, не зняв з реєстрації вказаний транспортний засіб. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить Суд визнати право власності Приватного підприємства РУСТ-62 на автомобіль Kia Rio , Vin НОМЕР_1.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства РУСТ-62 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про надання фінансового лізингу №КІ00А-29058996 від 07.09.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Виходячи з вимог чинного законодавства, а саме, статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", статті 628 ЦК договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а тому лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоотримувачу по закінченні дії договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.10.2013 №11/5005/2290/2012, від 17.09.2013 №5/206/10, від 18.12.2012 №6/104/5022-1679/2011.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання фінансового лізингу №КІ00А-29058996 від 07.09.2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк передало, а Приватне підприємство РУСТ-62 в свою чергу прийняло транспортний засіб Kia Rio, 2013 р.в., номер кузову (шасі) НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, видане УДАІ ГУМВС України в м. Києві, що підтверджується Актом приймання - передачі транспортного засобу від 14.09.2017 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.20)
Крім того, на виконання умов Договору про надання фінансового лізингу №КІ00А-29058996 від 07.09.2014 року Сторони підписали Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 14.09.2017 року, яким засвідчили, що всі зобов'язання Сторін було належним чином виконано, претензій не мають, Лізингоодержувач повністю сплатив Лізингодавцю всі належні до сплати платежі за Договором, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.21)
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частинами першою та другою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений нього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг", якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.
Статтею 9 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізінг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Статтею 692 ЦК встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно зі статтею 697 ЦК договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.
Згідно з п.2.8.4.11.2 Договору Сторони дійшли згоди про те, що на протязі 10 робочих днів з дня закінчення строку лізингу, передбаченого Договором, при обов'язкових умовах сплати Лізингоодержувачем в повному обсязі заборгованості, сплати можливих штрафних санкцій та відшкодування витрат, збитків Лізингодавцю та при обов'язковій відсутності відмови Лізингодавця від Договору (розірвання договору) відповідно до умов Договору та чинного законодавства, Лізингодавець зобов'язаний підписати Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності. Право власності на предмет лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача в момент підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін Акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності, але не раніше ніж через один рік, починаючи з дати підписання Сторонами Акту прийому - передачі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, Приватне підприємство РУСТ-62 належним чином виконало взяті на себе зобов'язання та в повному обсязі сплатило Публічному акціонерному товариству Комерційний банк Приватбанк обумовлені договором та Графіком (Додаток № 2 до Договору) лізингові платежі, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 14.09.2017 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. Крім того, на виконання умов Договору про надання фінансового лізингу №КІ00А-29058996 від 07.09.2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк передало, а Приватне підприємство РУСТ-62 в свою чергу прийняло транспортний засіб Kia Rio, 2013 р.в., номер кузову (шасі) НОМЕР_1, що підтверджується Актом приймання - передачі транспортного засобу від 14.09.2017 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги пункт 2.8.4.11.2 Договору, Суд приходить до висновку, що право власності на транспортний засіб Kia Rio, 2013 р.в., номер кузову (шасі) НОМЕР_1 переходить до Позивача в момент підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін Акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності, але не раніше ніж через один рік, починаючи з дати підписання Сторонами Акту прийому - передачі, тобто не раніше 14.09.2018 року.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, власником транспортного засобу Kia Rio, 2013 р.в., номер кузову (шасі) НОМЕР_1 є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк . (а.с.24)
Листом №20.1.0.0.0/7-20170915/321 від 20.09.2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк надало Позивачу пакет документів щодо переоформлення автомобіля на його ім'я, а саме: заяву про зняття з обліку транспортного засобу, наказ №КІ00А-29058996 від 14.09.2017 року про зняття з обліку транспортного засобу Kia Rio, НОМЕР_1, яким доручено Приватному підприємству РУСТ-62 зняття транспортного засобу з обліку в сервісному центрі МВС, довіреність від 14.09.2017 року на Позивача діяти від імені Банку в Територіальних сервісних центрах МВС, довіреність від 14.09.2017 року на Позивача на отримання від сервісного центру МВС цінностей (документів на зняття транспортного засобу, транзитних номерів). (а.с. 44-49)
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк здійснило дії щодо зняття з реєстрації предмета лізингу (транспортного засобу) шляхом видачі відповідних довіреностей на Приватне підприємство РУСТ-62 діяти від імені Банку у сервісних центрах МВС.
Однак, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження звернення Позивача до сервісного центру МВС з метою зняття з реєстрації спірного транспортного засобу Kia Rio, 2013 р.в., номер кузову (шасі) НОМЕР_1, на підставі виданих Відповідачем документів.
За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.
Право власності може захищатися пред'явленням позову про визнання цього права. Такий позов може бути пред'явлений до будь-якої особи, яка словами чи діями заявила про свої претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи. Позивач, пред'являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у тому числі його висловлювань, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права власності.
Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.
Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2014 року у справі № 3-191г14.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що Відповідач будь - яким чином оспорює або не визнає право власності Позивача на транспортний засіб Kia Rio, 2013 р.в., номер кузову (шасі) НОМЕР_1 відповідно до умов Договору про надання фінансового лізингу №КІ00А-29058996 від 07.09.2014 року. Крім того, Суд не вбачає ознак порушення чи загрози порушення права власності Позивача на спірний транспортний засіб. Більш того, Суд зазначає, що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк не заперечує право власності Приватного підприємства РУСТ-62 на спірний транспортний засіб, що підтверджується матеріалами справи та про що зазначив представник Відповідача в судовому засіданні.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства РУСТ-62 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про визнання права власності є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ
1. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства РУСТ-62 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про визнання права власності - відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07 березня 2018 року.
Суддя О.В. Чинчин
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 05.03.2018 |
Оприлюднено | 13.03.2018 |
Номер документу | 72615640 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Чинчин О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні