Постанова

від 02.03.2018 по справі 906/922/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року Справа № 906/922/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Гудак А.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Борислава" на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 05.12.17р. суддею Тимошенком О.М. о 11.28 у м.Житомирі, повний текст складено 07.12.17р.

у справі № 906/922/17

за позовом ОСОБА_2

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Борислава"

про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників товариства, яке оформлене протоколом №3 від 11.01.2010р.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернулася до господарського суду Житомирської області до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Борислава" (надалі - відповідач) з позовною заявою (а.с. 2-6) про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ "Борислава", яке оформлене протоколом №3 від 11.01.10.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05 грудня 2017 у справі №906/922/17, позов задоволено повністю (а.с. 72-73).

Суд першої інстанції, посилаючись на п.29 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.08 " Про практику розгляду судами корпоративних спорів" вказав, що викладені в рішенні загальних зборів товариства обставини не є підставою для виключення позивача з товариства на підставі ст.64 згаданого Закону, тому рішення загальних зборів від 11.01.10 в цій частині є незаконним.

Крім того, судом не встановлено, що позивач був належним чином повідомлений про час, місце та порядок денний проведення загальних зборів учасників товариства, у тому числі, які відбулися 11.01.10.

Місцевим господарським судом відмовлено відповідачу у застосуванні позовної давності та вказано, що перебіг строку позовної давності розпочався 14.06.16 і закінчується він 13.06.19, а позивач звернувся з позовом до суду 23.10.17, що говорить про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с.81-84) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2017 року у даній справі і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не повністю дослідив обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.

При цьому апелянт посилається на те, що судом безпідставно не взято до уваги обставини належного повідомлення позивача про час, місце і порядок денний проведення загальних зборів учасників товариства, які відбулися 11.01.2010 року, про що свідчить долучений до матеріалів справи лист-відправлення від 03.05.2007 року.

Також апелянт вказує, що після винесення судом оспорюваного рішення ним у архіві виявлено повідомлення від 01.12.2009 р. про вручення позивачу поштового відправлення про проведення 11.01.2010 загальних зборів з повісткою дня щодо виключення з числа засновників товариства.

Скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у застосуванні позовної давності, вказує що ОСОБА_2 звільнено з роботи у 1997 року і з того часу вона знала про свої обов'язки як учасника товариства та наслідки їх невиконання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02 січня 2018 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 24 січня 2018 р. на 10:30 год. (а.с. 79-80).

15.01.2018 на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, вимоги останньої підтримує ( а.с. 91).

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Гудак А.В. та на підставі п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 3 березня 2016 року № 21 та погодженого наказом Державної судової адміністрації України 3 березня 2016 року №41 складено довідку про неможливість проведення 24.01.2018 судового засідання у справі № 906/922/17 (а.с. 93). При цьому сторони у справі в судове засідання не з'являлись.

Ухвалою суду від 29.01.2018 розгляд справи призначено на 13 лютого 2018 р. о 10.30год . (а.с. 94-95).

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Гудак А.В. та на підставі п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 3 березня 2016 року № 21 та погодженого наказом Державної судової адміністрації України 3 березня 2016 року №41 складено довідку про неможливість проведення 13.02.2018 судового засідання у справі № 906/922/17 (а.с. 98). При цьому сторони у справі в судове засідання не з'являлись.

Ухвалою суду від 26.02.2018 розгляд справи призначено на 02 березня 2018 р. о 11.00год . (а.с. 99-100).

У судовому засіданні представники позивача та відповідача не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (« Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ) від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги наявність у матеріалах справи апеляційної скарги із викладеною позицією, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача та відповідача, оскільки останні не скористались своїм правом участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що не спростовано учасниками справи, ОСОБА_2 (позивач) є учасником товариства з часткою у статутному капіталі 2,88 %, згідно п.5.1 Статуту ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Борислава" в редакції 2007 року (а.с.34)

11.01.10 відбулися збори учасників ОСОБА_1, рішення яких оформлене протоколом №3.

В протоколі зборів зазначено, що на зборах присутні учасники товариства в кількості чотирьох осіб, яким належить 97,12% статутного капіталу.

Зборами учасників товариства прийнято рішення:

- виключити ОСОБА_2 (позивача) зі складу учасників ОСОБА_1 за систематичне невиконання своїх обов'язків перед товариством;

- виплатити їй частку у статутному фонді у разі її звернення;

- внести відповідні зміни до статуту.

Позивач просить визнати недійсним рішення загальних зборів оформлені протоколом №3 від 11.01.10.

Розглядаючи позовні вимоги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 12 ГПК України (в редакції, що діяла станом на час розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

У відповідності до ст. 20 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах, між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов"язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Статтею 167 ГК України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав, тобто власних немайнових прав особи.

Статтею 98 ЦК України передбачено право учасника товариства оскаржити рішення загальних зборів, як акту органу юридичної особи, до суду.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" (надалі -Закон) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно приписів статей 41, 59 Закону, пункту 4 статті 145 ЦК України, та пункту 7.4 Статуту ТОВ "Борислава", до виключної компетенції загальних зборів учасників відносяться, зокрема, внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу, виключення учасника з товариства.

Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів. Будь-хто з учасників товариства з обмеженою відповідальністю вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. У випадках, передбачених установчими документами або затвердженими товариством правилами процедури, допускається прийняття рішення методом опитування. У цьому разі проект рішення або питання для голосування надсилається учасникам, які повинні у письмовій формі сповістити щодо нього свою думку. Протягом 10 днів з моменту одержання повідомлення від останнього учасника голосування всі вони повинні бути проінформовані головою про прийняте рішення. Голова зборів товариства організує ведення протоколу. Книга протоколів має бути у будь-який час надана учасникам товариства. На їх вимогу повинні видаватися засвідчені витяги з книги протоколів (стаття 60 Закону).

У відповідності до статті 61 Закону, про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів роз'яснено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст. ст. 43, 61 Закону України Про господарські товариства . Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Аналіз наведених норм матеріального права й статуту дають підстави для висновку, що одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку є грубим порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними. Неповідомлення учасника товариства про скликання й проведення загальних зборів, на яких його виключили з учасників товариства, є безумовним порушенням прав, передбачених ст. 10 Закону України Про господарські товариства .

Колегія суддів зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач був належним чином повідомлений про час, місце та порядок денний проведення загальних зборів учасників товариства, у тому числі, які відбулися 11.01.10. З цих підстав відхиляються доводи відповідача щодо долучення до матеріалів справи листа-відправлення 03.05.2007 року. Крім того, колегія суддів не вважає належним доказом копію поштового повідомлення, долученого позивачем до апеляційної скарги, так як із даного повідомлення не вбачається зміст надісланого листа.

Крім того, відповідно до ст.64 Закону України "Про господарські товариства" учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Аналогічні положення зазначені у п. 6.5 Статуту відповідача.

Відповідно до п.29 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008 р. (надалі-Постанова), при вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змінами статті 64 Закону про господарські товариства, повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасників товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо.

Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.

Господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасниками товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів.

Колегією суддів встановлено, що згідно абз.2 п.6.5 Статуту товариства, підставами для виключення учасника з товариства , зокрема, можуть бути: нез'явлення на двох зборах поспіль, в тому числі позачергових, без поважних причин і при цьому про скликання зборів учасник повідомляється рекомендованою поштою за адресою, зазначеною в статуті товариства або під розписку; поширення наклепницьких відомостей щодо товариства, а також вчинення образливих дій відносно товариства або дій, які завдають шкоди діловій репутації товариства.

Разом з тим, протокол загальних зборів від 11.01.2010 не містить вказівку на те, які саме обов'язки систематично не виконував позивач та не зазначено, що дії чи бездіяльність позивача призвели чи можуть призвести до негативних насідків для товариства. Крім того, відповідачем не спростовано пов'язаність обставин звільнення позивача із невиконанням обов'язків учасника товариства та не встановлено негативних наслідків для товариства.

Твердження апелянта, що підставою для виключення учасника є нез"явлення на двох і більше загальних зборах товариства, також не підтверджено належними доказами. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження скликання загальних зборів учасників товариства до 11.01.2010 та повідомлення про такі збори позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що викладені в рішенні загальних зборів товариства обставини не є підставою для виключення позивача з товариства на підставі ст.64 згаданого Закону, тому рішення загальних зборів від 11.01.10 в цій частині є незаконним.

Крім того, колегія суддів з підстав, зазначених у рішенні, погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову відповідачу у застосуванні позовної давності. При цьому суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження повідомлення позивача про проведення загальних зборів та її присутності на них. За відсутності будь-яких доказів про те, що позивачу мало б бути відомо про його виключення, судом першої інстанції надавалася оцінка діям останнього щодо оскарження дії реєстратора та витребування реєстраційної справи, у зв"язку з чим суд правомірно прийшов до висновку про початок перебігу строкупозовної давності для позивача у даному спорі розпочався 14.06.2016р. (лист виконкому Житомирської міської ради № 16/140 від 14.06.2016р.).

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відтак, відповідачем у встановленому законом порядку не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст.74,76,77 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. 269, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Борислава" від 14.12.17р. на рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2017р. у справі № 906/922/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 05 грудня 2017 року у справі №906/922/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку, визначеному ст.ст. 289-291 ГПК України.

Справу №906/922/17 повернути господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "07" березня 2018 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Василишин А.Р.