Рішення

від 28.02.2018 по справі 810/3803/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 року справа № 810/3803/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю -ОСОБА_2- до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ЖИТОМИР-АГРО-ІНВЕСТ , ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю -ОСОБА_2- з позовом до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення ОСОБА_3, приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30656886 від 27.07.2016 року в частині державної реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1820384800:06:000:0024, що належить на праві власності ОСОБА_4; рішення ОСОБА_3, приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31015573 від 19.08.2016 року в частині державної реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1820384800:03:000:0036, що належить на праві власності ОСОБА_5.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю -ОСОБА_2- та фізичними особами-власниками земельних ділянок ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у 2011 році було укладено договори оренди земельних ділянок, які знаходяться на території Івницької сільської ради Андрушівського району Житомирської області, які були належним чином зареєстровані відповідно до чинного на той час законодавства у відділі Держкомзему в Андрушівському районі Житомирської області. При цьому позивач вказує, що додаткових угод про розірвання чи будь-яких інших угод чи судових рішень про припинення відносин не було.

Позивач зазначає, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,ТОВ -ОСОБА_2- стало відомо про те, що право оренди спірних земельних ділянок, щодо яких між позивачем та фізичними особами було укладено договори оренди, зареєстровано за ТОВ ЖИТОМИР-АГРО-ІНВЕСТ у 2016 році рішеннями приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3.

Позивач стверджує, що виникла ситуація подвійної реєстрації права оренди на одні й ті ж самі земельні ділянки внаслідок недотримання відповідачем норм

чинного законодавства, оскільки при належному здійсненні повноважень, передбачених законом та іншими нормативно-правовими актами, ТОВ ЖИТОМИР-АГРО-ІНВЕСТ повинно було бути відмовлено у проведенні державної реєстрації права оренди, адже таке право вже значно раніше зареєстровано за ТОВ -ОСОБА_2- .

Таким чином, позивач зазначає, що приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, зареєструвавши право оренди за договорами оренди землі між ТОВ ЖИТОМИР-АГРО-ІНВЕСТ і фізичними особами, не перевіривши інформацію щодо вже зареєстрованих прав оренди інших осіб (в даному випадку - позивача) - порушила порядок реєстрації речових прав на земельні ділянки і такі рішення повинні бути визнані протиправними та скасовані.

Відповідач письмових заперечень проти позову чи відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, витребувано докази по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.12.2017 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 витребувано докази по справі, зупинено провадження у справі до 04.01.2018 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2018 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2018 постановлено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" з повідомленням (викликом) сторін, витребувано докази по справі та відкладено розгляд справи на 29.01.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 витребувано докази по справі та відкладено розгляд справи на 08.02.2018.

У судових засіданнях по справі 05.12.2017, 04.01.2018, 29.01.2018 та 08.02.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач в жодне з судових засідань не з'явився, проте витребувані судом документи надсилав поштою.

У судовому засіданні 08.02.2018 представник позивача подав клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою суду від 08.02.2018 постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Приймаючи до уваги подане представником позивача клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження та враховуючи, що немає потреби у витребуванні додаткових доказів та у відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в:

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю -ОСОБА_2- та фізичними особами-власниками земельних ділянок укладено договори оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Івницької сільської Ради Андрушівського району Житомирської області, а саме:

- Договір №16 оренди земельної ділянки від 18 червня 2011 року, укладений між ТОВ -ОСОБА_2- та ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1820384800:03:000:0036, загальною площею 6,3031 га, термін дії договору 10 років (а.с.7-8).

- Договір № 2 оренди земельної ділянки від 12 травня 2011 року, укладений між ТОВ -ОСОБА_2- та ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1820384800:06:000:0024, загальною площею 3,0704 га, термін дії договору 10 років (а.с. 13-14).

Судом встановлено, що вказані договори оренди земельних ділянок були зареєстровані у відділі Держкомзему в Андрушівському районі Житомирської області та було внесено відповідні записи до Книги записів реєстрації договорів оренди землі, що підтверджується відмітками вказаного органу на зазначених договорах оренди земельних ділянок між позивачем та фізичними особами.

Таким чином, позивач ТОВ -ОСОБА_2- є орендарем земельних ділянок з кадастровими номерами 1820384800:03:000:0036 та 1820384800:06:000:0024 згідно умов вищевказаних договорів оренди землі.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ -ОСОБА_2- посилається на те, що приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 були вчинені дії щодо державної реєстрації права оренди вищевказаних земельних ділянок за ТОВ ЖИТОМИР-АГРО-ІНВЕСТ на підставі укладених з фізичними особами - власниками земельних ділянок (ОСОБА_4 і ОСОБА_5М.), договорів оренди (а.с. 133-137).

Так, відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.11.2017 за №102572484, №102571807 (а.с. 18-19), вбачається, що приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 були прийняті такі рішення про державну реєстрацію за ТОВ ЖИТОМИР-АГРО-ІНВЕСТ права оренди земельних ділянок:

- №30656886 від 27.07.2016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1820384800:06:000:0024;

- №31015573 від 19.08.16 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1820384800:03:000:0036.

Судом встановлено, що реєстрація права оренди на вищевказані земельні ділянки за ТОВ ЖИТОМИР-АГРО-ІНВЕСТ була здійснена на підставі договорів оренди земельних ділянок, укладених між ТОВ ЖИТОМИР-АГРО-ІНВЕСТ та фізичними особами-власниками земельних ділянок (а.с. 133-137).

Надаючи оцінку правомірності цих рішень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 ЗК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст. 6 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV)орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 6 Закону України Про оренду землі ).

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з п.1 ч.1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV (в редакції, чинній на час проведення державної реєстрації права оренди за ТОВ ЖИТОМИР-АГРО-ІНВЕСТ ) (далі - Закон № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1952 встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх змінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1952 встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Частиною 4 ст. 18 Закону № 1952 встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Отже, п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону № 1952 на державного ресторатора покладено обов'язок здійснювати перевірку поданих до державної реєстрації документів.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 10 Закону №1952 державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Тобто до повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Крім того, саме зазначені положення Закону встановлюють межі дослідження наведених юридичних фактів. Цими межами і є подані документи та права, які з них виникають.

Межею встановлення юридичних фактів щодо речових прав на нерухоме майно або їх обтяжень, які виникли внаслідок правочину, є сам правочин. Державний реєстратор має провести аналіз змісту та форми документів, оскільки, по-перше, для державної реєстрації може подаватися підроблений документ, а тому відповідальність перед законним власником за проведення державної реєстрації прав на підставі такого документа може нести держава в особі державного реєстратора; по-друге, при складанні документа особа, яка здійснювала його підготовку, може допустити технічну помилку у імені суб'єкта, адресі об'єкта або в інших відомостях, у зв'язку з чим зі змісту цього документа будуть витікати суперечності.

Державний реєстратор у силу свого правового статусу не може сліпо слідкувати документам тих органів, які їх видали. За нього несе відповідальність держава, а тому він повинен робити все в межах його компетенції для того, щоб надати учасникам обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту їх прав на нерухомість. Ця обставина, у свою чергу, має позитивно впливати на весь оборот об'єктів нерухомого майна й захищеність прав його учасників, оскільки мінімізує ризики державної реєстрації прав на нерухоме майно або їх обтяжень з помилками.

Наведене відповідає засадам державної реєстрації прав, закріпленим статтею 3 Закону №1952, зокрема, п.1 ч.1 цієї норми, яка обумовлює, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, державний реєстратор прав на нерухоме майно є суб'єктом встановлення юридичних фактів, за посередництвом яких в учасників цивільних правовідносин виникають, змінюються або припиняються речові права на нерухоме майно та/або їх обтяження. Коло юридичних фактів, які підлягають встановленню, а також юридичний інструментарій (засоби, способи, підходи), що може використовуватися державним реєстратором для встановлення юридичних фактів, передбачаються нормами чинного цивільного законодавства та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2015 року N 1127.

Особливістю процесу встановлення юридичних фактів державним реєстратором прав на нерухоме майно є те, що предметом його дослідження, а тому і основним джерелом інформації, є задокументовані відомості, оскільки участь заявника в процесі реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обмежується подачею та отриманням документів, а також можливістю отримання інформації про хід розгляду заяви.

Така правова позиція викладена, зокрема, в роз'ясненні Міністерства юстиції України від 07.07.2012 Державний реєстратор прав на нерухоме майно як суб'єкт встановлення юридичних фактів у цивільному праві .

Частиною 2 ст. 24 Закону № 1952 встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Так, зокрема відповідно до ч. 1 ст. 24 Закон № 1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

При цьому, згідно із п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону №1952 державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Саме така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.09.2015 №21-3030а16, від 30 березня 2016 року №21-1434а15, яку суд враховує відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Як роз'яснила Державна реєстраційна служба України у своєму листі № 2951/05-15-13 від 06.08.2013 року "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами", з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Аналогічним чином державним реєстратором має здійснюватися перевірка фактів наявності або відсутності зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок, заяви про державну реєстрацію права оренди яких подаються до Департаменту державної реєстрації та нотаріату в складі Міністерства юстиції, якому, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Питання Міністерства юстиції від 31 березня 2015 №150, були передані функції і повноваження Державної реєстраційної служби. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року №17, Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби.

Статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції від 05.09.2012, чинній на момент державної реєстрації договорів оренди з позивачем) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.5 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Стаття 20 Закону № 161-XIV (в редакції від 05.09.2012 року, чинній на момент державної реєстрації договорів оренди з позивачем) визначає, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку,встановленому законом, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до статті 18 Закону № 161-XIV (в редакції 2012 року) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, станом на момент державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок позивача з фізичними особами - власниками земельних ділянок, з якою пов'язується чинність договору оренди землі, підлягали відповідні договори про оренду землі, але право оренди землі виникало з моменту державної реєстрації такого у порядку Закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-15 (далі - Закон №1952-15) (в редакцій від 08.08.2012, чинній на момент реєстрації договорів про оренду земельних ділянок з позивачем) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ст.2 Закону №1952-15 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону №1952-15 права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону №1952-15 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право

постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Відповідно до абз.2 п.3 Розділу II Перехідні та прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України №1878-17 (в редакції від 08.08.2012, чинній на момент реєстрації договорів про оренду земельних ділянок з позивачем), до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Порядок проведення державної реєстрації договору оренди землі в період реєстрації договорів оренди між позивачем та фізичними особами-власниками був визначений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.99 (далі - Наказ №43) (в редакції від 05.07.2010, чинній на момент укладення договорів з позивачем).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. №1021 (далі - Постанова №1021, в редакції від 31.03.2012, чинній на момент реєстрації договорів оренди з позивачем) поземельна книга - документ, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, обмеження на використання земельної ділянки, суб'єктів прав на земельну ділянку та правовстановлюючі документи, а також дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, її цільове призначення, склад земельних угідь.

Відповідно до п.6 Постанови №1021 Поземельна книга відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку у паперовому вигляді - територіальними органами Держземагентства (Держкомземами); в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", яке є адміністратором автоматизованої системи державного земельного кадастру, які мають доступ та вносять відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру, формують з її використанням аркуші Поземельної книги та аркуші витягів з неї, перевіряють результати робіт із землеустрою в електронному вигляді, дані про які містяться в файлі обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді.

Поземельна книга у паперовому вигляді зберігається у територіальному органі Держземагентства (Держкомзема) за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до п.8 Постанови №1021 одночасно з внесенням відомостей до Поземельної книги робляться записи у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга записів).

Відповідно до абз.7 п.1.2. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, який затверджений Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174 (далі - Наказ №174) Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Відповідно до п.2 Наказу №174 форму книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі складають:

розділ 1 - Записи державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб;

розділ 2 - Записи державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку юридичних осіб;

розділ 3 - Записи державної реєстрації державних актів на право постійного користування земельною ділянкою;

розділ 4 - Записи державної реєстрації договорів оренди землі.

Відповідно до абз.1 п.10 Постанови №1021 відомості із зазначенням дати вносяться до розділів Поземельної книги у паперовому вигляді посадовою особою територіального органу Держземагентства (Держкомзема), яка має вищу освіту за спеціальністю "землевпорядкування та кадастр" і уповноважена в установленому Держземагентством (Держкомземом) порядку вести державний реєстр земель на рівні району, міста обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення, мм. Києва та Севастополя.

Відповідно до Витягу з Розділу 4 Записи про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки Книги записів Відділу Держкомзему в Андрушівському районі Житомирської області в останній вчинено запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки №002654 від 14 вересня 2012 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1820384800:03:000:0036, загальною площею 6,3031 га між орендодавцем - ОСОБА_5 та орендарем - ТОВ -ОСОБА_2- , а також запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки №002659 від 14 вересня 2012 року №002659 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1820384800:06:000:0024, загальною площею 3,0704 га між орендодавцем - ОСОБА_4 та орендарем - ТОВ -ОСОБА_2- (а.с. 39-41).

Отже, судом встановлено, що вказані договори оренди земельних ділянок, які були укладені між ТОВ -ОСОБА_2- та фізичними особами - власниками земельних ділянок, зареєстровані відділом Держкомзему в Андрушівському районі Житомирської області, що своєю чергою засвідчує виникнення у позивача права оренди відповідних земельних ділянок раніше ніж у третьої особи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 3 Закону №1952 права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Отже, враховуючи, що реєстрація відповідних договорів оренди земельних ділянок між позивачем та власниками земельних ділянок у 2012 році була здійснена відповідно до законодавства, яке було чинним на момент реєстрації договорів оренди, вони визнаються дійсними до закінчення строку дії договорів.

Таким чином, враховуючи вищевказане та той факт, що договори оренди земельних ділянок між ТОВ -ОСОБА_2- та фізичними особами - власниками земельних ділянок були укладені на певний строк, який обчислюється з моменту їх державної реєстрації, суд зазначає, що на момент здійснення приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 реєстрації права оренди на ці земельні ділянки за ТОВ ЖИТОМИР-АГРО-ІНВЕСТ вищезазначені договори продовжували діяти - свідчить про існування права оренди цих земельних ділянок у іншої особи - позивача у справі та є перешкодою для здійснення реєстраційних дій.

Крім того, відповідно до листа Відділу в Андрушівському районі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №32-6-0-20-770/101-17 від 11.09.2017, інформації та угоди про розірвання договорів оренди між позивачем та фізичними особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з якими було укладено договори оренди земельних ділянок, відсутня (а.с. 109-111).

На думку суду, вищезазначене свідчить про те, що приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 в порушення вимог чинного законодавства під час здійснення державної реєстрації права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1820384800:03:000:0036 та 1820384800:06:000:0024 за ТОВ ЖИТОМИР-АГРО-ІНВЕСТ , не були належним чином встановлені факти наявності права оренди на відповідні земельні ділянки за іншими особами, що в свою чергу, призвело до подвійної реєстрації права оренди одних і тих самих земельних ділянок за різними суб'єктами господарювання.

Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, на вимогу суду, надала копію запиту до Відділу Держгеокадастру в Андрушівському районі Житомирської області від 25.07.16 про надання інформації та копій документів з Поземельної книги, Книги записів з 1998 по 2011 рік (а.с.105-106).

На вимогу суду, ухвалою про витребування доказів від 29.01.2018 від Відділу

Держгеокадастру в Андрушівському районі Житомирської області було витребувано інформацію про те, чи звертався приватний нотаріус Києво-Святошинського району нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 в період часу з 05.07.2016 по 19.08.2016 із запитами щодо надання копій документів із Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку щодо державних актів на право приватної власності серія ЖТ №005434, який посвічує право власності ОСОБА_4 та серія ЖТ №039172, який посвічує право приватної власності ОСОБА_5 (а.с. 115-116).

Відділ в Андрушівському районі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області листом №32-6-0.20-24/101-18 від 02.02.2018 повідомив, що відповідний запит щодо державних актів від нотаріуса не надходив (а.с. 139-141).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було порушено процедуру здійснення державної реєстрації права оренди, яка передбачена Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що призвело до прийняття відповідачем протиправних рішень про державну реєстрацію права оренди на відповідні земельні ділянки за ТОВ ЖИТОМИР-АГРО-ІНВЕСТ .

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення судом позовних вимог у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір в сумі 3200,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.243-245, 250 Кодексу адміністративного

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30656886 від 27.07.2016 року в частині державної реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1820384800:06:000:0024, що належить на праві власності ОСОБА_4.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31015573 від 19.08.2016 року в частині державної реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1820384800:03:000:0036, що належить на праві власності ОСОБА_5.

4. Стягнути судовий збір в сумі 3200,00 грн. (три тисячі двісті грн. 00 коп.) на користь ТОВ -ОСОБА_2- (ідентифікаційний код 37113148, місцезнаходження 02121, м. Київ, Дарницький район, вул. Автопаркова, будинок 7-Б) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 (місцезнаходження 08154, Київська область, м. Боярка, вул. Леніна, 30-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду - 28.02.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.