Рішення

від 07.03.2018 по справі 815/6273/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6273/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Куща М.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «О-ТД1» до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС в Одеській області № 500/12-02 від 08.11.2017 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «О-ТД1» до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державної фіскальної служби України, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС в Одеській області № 500/12-02 від 08.11.2017 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ О-ТД1 .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 року відкрито провадження у справі.

13.12.2017 року за вх.№ 34493/17 від представника відповідача ГУ ДФС в Одеській області надійшло клопотання про зупинення провадження у справі для надання додаткових доказів по справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року провадження у справі зупинено.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 року продовжено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

16.01.2018 року за вх.№ 1005/18 від представника відповідача ГУ ДФС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву.

16.01.2018 року за вх.№ 1018/18 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

16.01.2018 року за вх.№ 1018/18 від представника відповідача ГУ ДФС в Одеській області надійшло клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 року прийнято рішення про продовження розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні 13.02.2018 року представником позивача було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових письмових доказів, а саме податкових декларацій позивача та письмових доказів надання позивачем зазначених декларацій. Крім того, у цьому ж судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи довідки №535/15-32-12 від 01.11.2017 року. Усною ухвалою суду вищезазначені письмові докази було приєднано до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.02.2018 року судом було відкладено підготовче судове засідання для отримання належним чином засвідчених копій рішень.

13.02.2018 року було здійснено запит до Відділу організаційного забезпечення виконання рішень суду та архівної роботи Одеського окружного адміністративного суду про отримання копій рішень суду.

У судовому засіданні 19.02.2018 року вищезазначені рішення усною ухвалою суду було приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.03.2018 року. Згідно довідки від 01.03.2018 року розгляд справи було відкладено на 02.03.2018 року.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, що з початку серпня 2016 року ТОВ О-ТД1 перебуває на обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (основне місце обліку). До цього Товариство перебувало на обліку в Залізничній ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, куди й подавало податкову звітність. 19.08.2016 Товариство направило до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області засобами електронного зв'язку договір про визнання електронних документів № 190820161, який в подальшому за ініціативою податкового органу в односторонньому порядку розірвано, що в свою чергу було оскаржено Товариством в судовому порядку. За результатами судового розгляду (справа № 815/78/17) дії податкового органу з розірвання договору визнані неправомірними та зобов'язано відновити дію договору від 19.08.2016 № 190820161, однак на момент звернення до суду із даним позовом судове рішення не виконано - дію договору не відновлено. У зв'язку із цим Товариство було позбавлено позивача можливості реєстрації ПН в ЄРПН та подачі податкової звітності з ПДВ засобами електронного зв'язку, а тому звітність подавалась у паперовому вигляді до кінця 2016 р. до Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, а починаючи з 2017 р. - до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Згодом позивачем було отримано рішення №500/12-02 від 08.11.2017 року, підписане начальником ГУ ДФС в Одеській області, про анулювання реєстрації платника податку на додатну вартість.

Позивач вважає, що дане рішення є протиправним, тому за захистом своїх порушених прав і свобод звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з цією позовною заявою.

Представник відповідача та третьої особи у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, в задоволенні позову просив відмовити з підстав законності оскаржуваного рішення, зважаючи на правомірність анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України у зв'язку із неподанням платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «О-ТД1» до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державної фіскальної служби України, Одеському окружному адміністративному суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 02 липня 2016 року позивачем здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів, а саме: зміну місцезнаходження, зміну складу або інформації про засновників (Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, вул. Генерала Цвєтаєва, 3/5) та з цього моменту перебуває на обліку у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (основне місце обліку) (а.с. 140).

19.08.2016 року ТОВ «О-ТД1» засобами електронного зв'язку на адресу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області надіслало договір №190820161 про визнання електронних документів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду у справі 815/78/17 від 06.04.2017 року, яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, що полягає у не надісланні ТОВ «О-ТД1» квитанції №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття договору про визнання електронних документів від 19.08.2016 року №190820161 між ТОВ «О-ТД1» та ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, надісланого ТОВ «О-ТД1» засобами електронного зв'язку 19.08.2016 року та зобов'язано ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області підписати договір про визнання електронних документів від 19.08.2016 року №190820161 між ТОВ «О-ТД1» та ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, надісланий ТОВ «О-ТД1» засобами електронного зв'язку 19.08.2016 року, та надіслати ТОВ «О-ТД1» квитанцію №2 (а.с. 146).

На теперішній час рішення у вказаній справі фактично не виконано. За таких обставин, позивач подавав декларації з податку на додану вартість у паперовій формі, докази чого наявні у матеріалах справи (а.с. 13-15, 97-130).

Серед наданих доказів направлення податкових декларацій представник позивача звернув увагу на декларацію за квітень 2017 року (а.с. 14-15), в якій містяться відомості щодо придбання позивачем товару на митній території України.

08.11.2017 року відповідачем винесено оскаржуване рішення (а.с.11).

Правовідносини, що виникають у сфері подачі, прийняття та реєстрації податкових декларацій, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року № 1130, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 року за № 1456/26233 (далі - Положення № 1130).

Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України, анулювання реєстрації на підставі, на підставах, визначених у підпунктах «б» -«и» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Згідно п. 1.2 Положення № 1130 цим Положенням визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації / анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Підпунктом г) пункту 5.1 Положення № 1130 встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Відповідно до абз. 3 п. 5.2 Положення № 1130, при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Згідно пп. 3 п. 5.5 Положення № 1130, рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема: довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Пунктом 5.6 Положення № 1130 передбачено, що за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Таким чином, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе лише за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. В свою чергу такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Зі змісту оскаржуваного рішення ГУ ДФС в Одеській області від 08.11.2017 № 500/12-02 вбачається, що підставою для його прийняття слугувало ненадання платником податків протягом 12 календарних місяців податкової звітності (декларації з ПДВ) та/або подає такі декларації, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів (послуг) здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, що підтверджено довідкою відділу адміністрування ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС в Одеській області від 01.11.2017 № 535/15-32-12 (а.с. 11-12, 131).

Відповідно до п.2 зазначеного рішення комісією, утвореної відповідно до розпорядження ГУ ДФС в Одеській області від 03.04.2017 № 245-р, встановлено, що платник «подає та не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.10.2016 до 01.10.2017 з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій - 0,0 гривень» .

За висновком комісії перелічені документи є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у зв'язку із тим, що особа протягом 12 послідовних податкових місяців подає та не подає декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та відповідно до пп. «г» п.184.1 ст.184 розділу V Податкового кодексу України.

Поряд із тим, судом встановлено, що в податковій декларації з ПДВ за квітень 2017 р. від 19.05.2017, яку ТОВ «О-ТД1» подано в паперовому вигляді 19.05.2017 (а.с.14-15), задекларовано оподатковувану податком на додану вартість операцію з придбання товарів на митній території України: ряд.10.1 (придбання товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою) (код додатку Д5) у колонці А (обсяги придбання без податку на додану вартість) зазначено суму 6 грн., а в колонці Б (дозволений податковий кредит) вказано суму 1 грн.

Згідно з п.49.3 ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Відповідно до п.49.9 ст.49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з п.49.10, п.49.11 ст.49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що до податкового органу від ТОВ «О-ТД1» дійсно надходила податкова звітність в паперовому вигляді, в т.ч. вищевказана податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2017 р. Однак, відповідач вважає задекларовані в цій декларації оподатковувані операції сумнівними. При цьому, будь-яка перевірка податкової звітності платника податків ТОВ «О-ТД1» не призначалась та не проводилася.

Суд зауважує, що позивач здійснював запити до контролюючого органу з метою отримання інформації щодо статусу направленої декларації з ПДВ за квітень 2017 року, про що у матеріалах справи міститься запит від 05.07.2017 року №1108/10/15-52-08-04-06 (а.с. 17-18).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/3683/17 від 21.09.2017 року, яка набрала законної сили, адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області щодо надання неповної відповіді на заяву ОСОБА_3 від 06.06.2017 року (а.с.19-23).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач надав податкову звітність, проте, враховуючи постанову Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/78/17 та №815/3683/17, які набрали законної сили, відповідач ухилявся від вчинення дій щодо реєстрації такої податкової звітності.

Суд зазначає, що доказів направлення будь-якої інформації щодо невизнання наданих позивачем декларацій не надано відповідачем. Крім того, відсутність взагалі факту такого направлення не спростовується представником відповідача.

Тобто, контролюючий орган самостійно ніяким чином про статус наданих позивачем декларацій не повідомив, а на прямий запит представника позивача про отримання такої інформації здійснив протиправну бездіяльність шляхом ненадання повної інформації. За таких обставин, суд вважає неможливим ставити в вину позивача той факт, що він не володів необхідною інформацією, оскільки саме на відповідача покладено такий обов'язок та його не виконано.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на змісті пункту 1 оскаржуваного рішення №500/12-02 від 08.11.2017 року. З матеріалів справи та змісту рішення вбачається, що платник ТОВ О-ТД1 протягом 12 календарних місяців не надає податкову звітність (декларації з ПДВ) та/або подає такі декларації, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів (послуг) здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту… (а.с. 11).

Пунктом 5.6 Положення № 1130 передбачено, що за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

У оскаржуваному рішенні підстави, визначені контролюючим органом, мають альтернативний характер через використання конструкції та/або . Використання подібних конструкцій не дає чітко зрозуміти, які дії спричинили настання негативних для такого суб'єкта наслідків.

Згідно позовної заяви позивач просив суд зобов'язати ГУ ДФС в Одеській області у десятиденний термін з моменту набрання рішенням законної сили подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення по даній справі. Однак, суд зазначає, що згідно з ч.1. ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відтак, зобов'язувати відповідача надати звіт є правом, а не обов'язком суду. Ані у позові, ані у судовому засіданні представник позивача не навів жодного аргумента про необхідність встановлювати звіт. Окрім того, суд акцентує увагу на тому, що ТОВ О-ТД-1 по суті мало у позові лише одну позовну вимогу, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС в Одеській області № 500/12-02 від 08.11.2017 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ О-ТД1 .

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та скасував оскаржуване рішення ГУ ДФС в Одеській області від 08.11.2017 року №500/12-02 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. При цьому, суд не зобов'язував відповідача вчинити будь-які дії, а тому підстави для зобов'язання ГУ ДФС в Одеській області надати до Одеського окружного адміністративного суду звіт у суду відсутні.

Згідно п.3, 5 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та добросовісно.

Неналежне оформлення оскаржуваного рішення, використання конструкцій, які передбачають множинне трактування тексту рішення, є грубим порушенням та вважається зловживанням контролюючим органом своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що відповідачем не надано жодних обґрунтованих спростовуючих доводів на підтвердження власної правової позиції, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ О-ТД1 підлягає задоволенню повністю.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) (а.с. 9).

Згідно ч.1. ст.. 139 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Головного Управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ О-ТД1 судові витрати у розмірі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «О-ТД1» (місцезнаходження: 65007, м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 3/5, код ЄДРПОУ: 39069850) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державної фіскальної служби України (місцезнаходження:04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС в Одеській області № 500/12-02 від 08.11.2017 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 500/12-02 від 08.11.2017 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ О-ТД1 .

Стягнути з Головного Управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю О-ТД1 (код ЄДРПОУ 39069850) судові витрати у розмірі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.03.2018 року.

Суддя О.М. Тарасишина

.