Постанова

від 28.02.2018 по справі 820/697/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Заічко О.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

28 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 820/697/15 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Бартош Н.С. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2017р. (повний текст складено 30.10.17р.) по справі № 820/697/15

за позовом Приватного акціонерного товариства " Філіп Морріс Україна"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 р. Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просило:

- скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.10.2014 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 р. адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" залишено без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду допущено заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів) на правонаступника- Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 р. скасовано, прийнято нову постанову, якою позов приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 08.10.2014 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.2017 р. допущено заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС) на його правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 р. у даній справі скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 08.10.2014 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, які винесені відносно Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна".

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просила постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Згідно з ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів в період з 29.08.2014р. по 18.09.2014р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" з питань дотримання податкового законодавства по відносинах з ТОВ "Євросірники" з податку на додану вартість за період січень-лютий 2014 р.; з ФОП ОСОБА_4 з податку на прибуток за 2011 рік та податку на додану вартість за період грудень 2011р.; з ТОВ "Аммераал Белтех Україна" з податку на прибуток за 2012 рік та податку на додану вартість за період січень 2012 р.; з ТОВ "Синема Промо" з податку на прибуток за 2013 рік та податку на додану вартість за період квітень 2013 р. та правомірність включення до податкового кредиту за період у травні 2013 р. та за липень 2013 р.; з ДП "Мережа трейд" ( в подальшому перейменовано на ДП "Траверс Маркет") з податку на прибуток за 2012 р. та податку на додану вартість за січень 2012 р. та правомірність включення до податкового кредиту за лютий 2012 р; з ФОП ОСОБА_5 з податку на прибуток за 2011 рік та податку на додану вартість за період листопад 2011 р. та правомірність включення до податкового кредиту за період грудень 2011 р.; з ТОВ "Торговий дім "Продресурс ЛТД" з податку на додану вартість за період січень 2014 року, результати якої оформлені актом №281/28-09-42-10/00383231 від 25.09.2014 року (т. 1 а.с. 24-74).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.1, 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми податкового кредиту у розмірі 277820,00 грн. та пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.10.2, пп. 138.10.3 п.138.10 ст. 138, п. 144.1. ст. 144 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено витрати на загальну суму 30881,00 грн. за ІІ-ІV квартал 2011 року.

На підставі акту №281/28-09-42-10/00383231 від 25.09.2014 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів 08.10.2014 року прийняті податкове повідомлення-рішення №0000254200 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 38554,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 30881,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7673,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000244200, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 416731,00 грн., у тому числі : за основним платежем - 277820,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -138911,00 грн. (т.1 а.с. 75, 77).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження та оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до Межрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників та Державної фіскальної служби України.

Рішенням Межрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників № 20241/10/28-10-10-4-33 від 06.11.2014 р., податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення (т.1 а.с. 95-105).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 31.12.2014 р. №10249/6/99-99-10-01-04-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 08.10.2014 року №0000244200 та №0000254200, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с. 121-125).

Позивач не погодився з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, - протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" є такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 134.1.1 ст. 134 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (138.1.1 ст. 138 ПК України).

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.4. ст.198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операції з придбання товарно-матеріальних цінностей та виконаних робіт з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідної операції належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судовим розглядом встановлено, що у перевіряємому періоді ПрАТ "Філіп Морріс Україна" мало господарські взаємовідносини, зокрема, з контрагентами ТОВ "Євросірники", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Аммераал Белтех Україна", ТОВ "Сінема Промо", ДП "Мережа-Трейд" та ФОП ОСОБА_5

Так, 27.02.2009 року між ПрАТ "Філіп Морріс Україна" (покупець) та ТОВ "Євросірники" (продавець) укладено договір поставки №G09-008K, предметом якого є постачання товарів - сувенірних сірників. (т.1 а.с. 126-137).

Під час розгляду справи встановлено, що потреба в укладенні вказаного правочину була обумовлена необхідністю проведення позивачем маркетингової діяльності (рекламних акцій, в рамках яких здійснюється розповсюдження сувенірних сірників).

На підтвердження виконання господарської операції в межах вказаного Договору у періоді січень-лютий 2014 року з постачання товару (сувенірних сірників) позивачем надано видаткові накладні №РН-0000002 від 08.01.2014 року, №РН-0000004 від 15.01.2014 року, №РН-0000005 від 22.01.2014 року, №РН-0000006 від 03.02.2014 року, №РН-0000007 від 12.02.2014 року, №РН-0000008 від 14.02.2014 року, №РН-0000009 від 17.02.2014 року, №РН-0000011 від 21.02.2014 року та податковими накладними №1 від 08.01.2014 року, №2 від 15.01.2014 року, №3 від 22.01.2014 року, №1 від 03.02.2014 року, №2 від 12.02.2014 року, №3 від 14.02.2014 року, №4 від 17.02.2014 року, №5 від 21.02.2014 року.

Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними №000002 від 08.01.2014 року, №000004 від 15.01.2014 року, №000005 від 22.01.2014 року, №000006 від 03.02.2014 року, №000007 від 12.02.2014 року, №000008 від 14.02.2014 року, №000009 від 17.02.2014 року, №000011 від 21.02.2014 року, на яких міститься підпис уповноваженої особи та печатка позивача, що підтверджує факт отримання товару (т. 1, а.с. 138-139, 143-144,149-150, 153-154, 157-158, 161-162, 165-166).

За умовами договору поставки товар постачався на склад позивача за адресою: Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 6-в, яким користувався позивач на підставі договору про суборенду складу та офісних приміщень від 06.02.2007 р. (т.4, а.с. 153-158).

Крім того, частина товару постачалась на склад позивача за адресою вул. Електротехнічна, 45, м. Київ, яким користувався позивач на підставі договору про оренду складу та офісних приміщень № PMU /11-191 від 01.01.2012 р. (т.2 а.с. 219-224).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару підтверджується платіжними дорученнями №1004116 від 22.01.2014 року, №1007847 від 29.01.2014 року, №1012806 від 07.02.2014 року, №1019841 від 26.02.2014 року, №1021315 від 28.02.2014 року, №1021660 від 28.02.2014 року, №1023441 від 07.03.2014 року.

У подальшому придбаний товар використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: проведення рекламних акцій шляхом роздачі фізичним особам - споживачам продукції ПрАТ "Філіп Морріс Україна" в якості подарунків з метою збільшення обсягів продажу товарів, що підтверджується наказом позивача "Про організацію та проведення інформативних заходів" №MD CIA 1-2014-01 від 13.01.2014 року, довідкою про рух товарів та актами списання матеріальних цінностей, копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Євросірники" позивачем долучено до матеріалів справи бриф на проведення комплексу заходів, що являє собою технічне завдання, складене з метою визначення якісних характеристик товару, а також порядку проведення промо-акцій та роздачі подарунків. Бриф також містить перелік подарунків, які призначені для роздачі учасникам промо-акцій, серед яких є продукція, яка була придбана у ТОВ "Євросірники" (т. 3, а.с. 236-244).

Що стосується правовідносин позивача з ТОВ "Сінема Промо", колегія суддів зазначає наступне.

Так, 02.01.2013 р. між ПрАТ "Філіп Морріс Україна" (замовник) та ТОВ "Сінема Промо" (виконавець) укладено договір про надання послуг №НКА 630120, предметом якого є надання комплексу послуг з розміщення в закладах обладнання, що належить позивачу (т.1 а.с. 216-223).

Згідно з п.1 Договору заклад - це пункт торгівлі тютюновими виробами/заклад громадського харчування/центр проведення дозвілля, який має дійсну ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, в якому власник (ТОВ "Сінема Промо") здійснює повний управлінський контроль над торгівлею тютюновою продукцією, з дотриманням вимог чинного законодавства. Обладнання - це торговельне обладнання, призначене для демонстрації та/або торгівлі тютюновими виробами, яке розміщується або надається Замовником для розміщення у закладі, а також Плакат(и), якщо такий(-і) був(-ли) наданий(-і) Замовником Виконавцю.

Відповідно до п. 2.2 договору від 02.01.2013 року №НКА 630120 право власності на обладнання, яке розміщується у закладах згідно умов цього договору, належить ПрАТ «Філіп Moppic Україна» .

На момент укладення згаданого правочину Сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб.

Під час розгляду справи встановлено, що потреба в укладенні вказаного правочину обумовлена необхідністю проведення позивачем рекламної діяльності.

У межах вказаного правочину за період за 2013 рік (який перевірявся СДПІ) проведені господарські операції з надання комплексу послуг з розміщення обладнання в закладах.

Із матеріалів справи вбачається, що обладнання видавалося точкам роздрібної торгівлі ТОВ "Сінема промо", адреси, схема розміщення і найменування обладнання вказані в Додатку №1 до Договору, а саме: вул. Миколи Гринченка, буд.18,(кафе), м. Київ, 03039, Україна.

Факт надання послуг за Договором про надання послуг підтверджується актами надання послуг №150401 від 15.04.2013 року та №010701 від 01.07.2013 року (т. 1, а.с. 227-228) та податковими накладними №12 від 15.04.2013 року та №1 від 01.07.2013 року (т. 1, а.с. 229-230).

Зобов'язання по оплаті вартості послуг виконані шляхом перерахування коштів в безготівковій формі, що підтверджується рахунками №49 від 15.04.2013 року та №105 від 01.07.2013 року за платіжними дорученнями №915471 від 30.05.2013 року та №937940 від 30.07.2013 року (т. 1, а.с. 231-234).

Судом встановлено, що послуги з розміщення обладнання у закладі надавались позивачу для цілей власної господарської діяльності, а саме в якості проведення рекламних акцій з метою збільшення обсягів продажу товарів. Надання послуг з розміщення обладнання за Договором про надання послуг також підтверджується фотографіями розміщених одиниць обладнання, що були зроблені представниками позивача в рамках контролю виконання умов Договору.

Що стосується правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_4, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи убачається, що 15.09.2009р. між ПрАТ "Філіп Морріс Україна" як Замовником та ФОП ОСОБА_4 як Виконавцем укладено Договір № S 09-046К, предметом якого є, зокрема, виконання робіт по дизайну, підготовки та виготовленню друкованої продукції (корпоративного журналу "Аромат")(т.1, а.с. 198-200).

На момент укладення вказаного правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб.

Судом встановлено, що потреба в укладенні вказаного правочину обумовлена необхідністю інформування працівників позивача про новини з життя компанії, підвищення рівня корпоративної культури співробітників та публікації матеріалів, спрямованих на їх професійний розвиток.

У межах згаданого правочину за період за 2011 рік проведені господарські операції з дизайну, підготовки та друку корпоративного журналу "Аромат", які оформлено податковою накладною № 05 від 19.12.2011 року (т. 1, а.с. 205).

Оплата послуг здійснена шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів відповідно до рахунку №01/12 від 19.12.2011р. за платіжним дорученням № 726881 від 01.04.2012р. (т.1, а.с. 206-207).

У подальшому друковане видання використано позивачем при організації власної господарської діяльності, зокрема, розповсюджено серед співробітників компанії, що підтверджується листом-підтвердженням корпоративного відділу компанії від 17.04.2015 р.

Що стосується правовідносин позивача з ТОВ "Аммераал Белтех Україна", колегія суддів зазначає наступне.

26.02.2011р. між ПрАТ "Філіп Морріс Україна" як Покупцем та ТОВ "Аммераал Белтех Україна" як Продавцем укладено Договір поставки №PMU11-039, предметом якого є постачання товарів, а саме конвеєрної стрічки PEFLEX ESM 10/2+02 Blue M2 AS FG 1200x1400mm, яка використовується в сигаретному обладнанні для сортування цигарок.

Потреба в укладенні зазначеного правочину обумовлена необхідністю зміни довжини конвеєрної стрічки у зв'язку зі зміною конструкції конвеєра, що підтверджується листом начальника технічного відділу компанії від 19.03.2015р.

На виконання вищевказаного договору позивачу оформлено видаткову накладну №РН 0000110 від 24.01.2012 р. та податкову накладну №104 від 24.01.2012 року (т.1, а.с. 211,213).

Переміщення товару здійснювалось автотранспортом продавця без оформлення товарно-транспортних накладних через малогабаритність товару.

Зобов'язання по оплаті вартості виготовленого товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000032 від 10.01.2012р. за платіжним дорученням №735173 від 31.01.2012р., що підтверджується відповідною банківською випискою.

Під час розгляду справи встановлено, що в подальшому придбаний товар використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме здійснено її установку в конвеєрі для використання у безпосередній виробничій діяльності позивача.

Що стосується правовідносин позивача з ДП "Мережа трейд" (в подальшому перейменовано на ДП "Траверс Маркет"), колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2011р. між ПрАТ "Філіп Морріс Україна" як Замовником та Дочірнім підприємством "Мережа-Трейд" як Виконавцем укладено Договір про надання послуг № 9КА290, предметом якого є надання послуг щодо проведення у закладах торгівлі заходів з дослідження, вивчення і аналізу факторів, що впливають на споживчий попит на тютюнові вироби (т. 2, а.с. 1-7).

Відповідно до умов п. 2 договору виконавець (у договорі - роздрібний торговець) зобов'язується забезпечити наявність та необхідний запас продукції у пунктах торгівлі відповідно до додатку № 2 до договору, дотримуватись узгодженого у додатку № 2 місця розташування продукції Філіп Морріс, забезпечити видимість продукції Філіп Морріс у пунктах торгівлі, виконуючи п.4.3 договору, а також дотримуватись інших умов, передбачених Договором.

На момент укладення вище вказаного правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб.

Судом встановлено, що потреба в укладенні вказаного правочину обумовлена необхідністю проведення аналітичної діяльності з аналізу попиту на товари позивача, а також маркетинговою діяльністю з просування товарів позивача на ринку.

За умовами договору про надання послуг маркетингові послуги надавались в пунктах торгівлі (магазини "Фуршет") за переліком, наведеним в додатку № 1 до договору (т.2, а.с. 8-9).

На підтвердження виконання вказаного правочину з надання маркетингових послуг позивачем надано акти виконаних робіт від 01.01.2012 р., податкову накладну №522 від 01.01.2012 р. (т. 2 а.с. 16-19).

Зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів відповідно до рахунку-фактури №000345251 від 01.01.2012 року на підставі платіжних доручень, що підтверджується відповідною банківською випискою (т. 2, а.с. 20).

Крім того, на підтвердження факту надання послуг за вказаним Договором позивачем надано звіт із системи внутрішнього обліку, який свідчить, що в супермаркетах мережі "Фуршет" проводилися візити співробітників позивача з метою перевірки виконання програми.

Що стосується правовідносин ПрАТ "Філіп Морріс Україна" з ФОП ОСОБА_5, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2010р. між ПрАТ "Філіп Морріс Україна" як Покупцем та ФОП ОСОБА_5 як Продавцем укладено Договір поставки №14/10/1, предметом якого є постачання товарів (одягу) (т.2, а.с. 21-24).

Під час розгляду справи встановлено, що потреба в укладенні згаданого правочину обумовлена необхідністю забезпечення працівників компанії службовим одягом, в тому числі для проведення рекламної та маркетингової діяльності.

Спеціальний одяг придбавався позивачем у рамках здійснення власної господарської діяльності та видавався з метою виконання покладених на працівників професійних обов'язків. Позивачем було розроблені відповідні внутрішні документи (накази, інструкції, брифи), якими врегульовані правила видачі, використання та списання спеціального одягу на підприємстві.

У межах цього правочину за період 2011 р. проведені господарські операції з постачання Товару (спеціального одягу), які було оформлено податковою накладною №1 від 01.11.2011 року (т. 2, а.с. 27).

Отримання поставленого товару підтверджується накладною №1 від 01.11.2011 року та прибутковим ордером №5000511307 від 01.11.2011 року (т. 2, а.с. 25-26).

За умовами договору поставки Товар постачався на склад позивача за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 45.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів на підставі рахунку №1 від 01.11.2011 року згідно з платіжним дорученням № №709503 від 18.11.2011 року, що підтверджується відповідною банківською випискою (т.2, а.с.28-29).

У подальшому придбаний товар використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: видано працівникам позивача для використання при виконанні службових обов'язків.

Крім того, на підтвердження мети придбання та напрямку використання придбаної продукції ПрАТ "Філіп Морріс Україна" надано бриф на закупівлю товарів та проведення маркетингових заходів (промо-акцій), які, зокрема, містять порядок та деталі щодо проведення промо-акцій.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано довідку про рух товарів, копії вимог про переміщення товарів та копії акту/вимоги на списання матеріалів зі складу.

Оскільки метою придбання товару було забезпечення працівників компанії форменим одягом, від проведення господарських операцій з придбання товару та подальшого використання придбаного товару позивачем не було отримано прибутку.

Із матеріалів справи вбачається, що на час здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавалися.

На момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредитку та валових витрат по операціям з ТОВ "Євросірники", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Аммераал Белтех Україна", ТОВ "Сінема Промо", ДП "Мережа-Трейд" та ФОП ОСОБА_5

Як правомірно враховано судом першої інстанції, на підтвердження реального здійснення зазначених господарських операцій позивачем під час перевірки надано отримані від контрагентів копії видаткових та податкових накладних, що відповідає вимогам законодавства України. Долучені до матеріалів справи податкові накладні, які за формою та змістом відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України, є первинними документами, які підтверджують факт реального здійснення господарських правовідносин позивача з контрагентами, а тому є належною підставою для нарахування позивачем сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагентів, не наведено будь - яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Доводи апелянта про те, що вчинені позивачем операції не мали реального характеру, оскільки до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та сертифікати якості продукції, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Посилання контролюючого органу на відсутність сертифікатів якості підлягають відхиленню, оскільки їх ненадання не є підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару за умови наявності інших документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг, адже сертифікати якості в силу положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень - рішень, посилається на відсутність факту реального вчинення господарських операцій через отримання від контролюючих органів, на обліку яких перебувають контрагенти позивача, актів про неможливість проведення зустрічних звірок, актів перевірок, відсутність умов для надання послуг.

Однак, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на вказані обставини, оскільки вони не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платникомами податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань зі сплати податку.

Доводи апелянта про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Євросірники", з посиланням на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014100000000068 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять вироку або іншого рішення суду по кримінальній справі відносно посадових осіб позивача або його контрагентів, якими б встановлювалися обставини протиправної діяльності цих осіб з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями. Також відсутні відомості, що посадові особи відповідних контрагентів позивача заперечують свою участь у створенні та діяльності цих підприємств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві №1103/09/26-53-23 від 04.09.2017 р., за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄДР за №32013110040000106 за п.5 ст. 27, ч.3 ст.212 КК України щодо правильності формування ТОВ "Сінема Промо" податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2011 р. до 30.09.2013 р. відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 кримінальне провадження закрито 07.05.2015 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом протиправно прийнято податкові повідомлення - рішення від 08.10.2014 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, а тому оскаржувані рішення відповідача підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 по справі № 820/697/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_9 ОСОБА_10 Повний текст постанови складено 05.03.2018р.