Постанова

від 26.02.2018 по справі 820/3520/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3520/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіго Груп" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 (головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.) , по справі № 820/3520/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіго Груп"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

16.08.2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю ІНДІГО ГРУП (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2017 року № НОМЕР_1, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств - 170,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 12.04.2017 року № НОМЕР_2, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - 10 030,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 12.04.2017 року № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб у сумі 107 166. 92 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 101 974,62 грн., пеня - 5 192,30 грн.; податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4, яким визначена сума грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб у сумі 720,15 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 716,20 грн., пеня - 3,95 грн.; податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5, яким визначена сума штрафу за платежем з податку на доходи фізичних осіб у сумі - 6453,44 грн.; податкове повідомлення-рішення № 000513 І 304, яким визначена сума штрафу за платежем з податку на доходи фізичних осіб у сумі - 7248,22 грн.; податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_6 від 12.04.2017 року, яким визначена сума штрафу у розмірі 170 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, доводи суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, позивач пройшов державну реєстрацію та знаходиться на податковому обліку у Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2013 по 30.06.2016р.

На підставі перевірки складено акт від 27.02.2017 року № 535/20-40-14-01-08/35408021 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків ста зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2013 по 30.06.2016 року, та встановлено наступні порушення:

п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України з неподання декларації з податку на прибуток за 2013 рік, тягне за собою накладання штрафу у розмірі 170 грн.;

п. 2.8, 3.5 Положення № 637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, а саме 10 030,00 грн.;

п. 168.1.2, п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 а ст. 176 Податкового кодексу України, а саме податок з доходів фізичних осіб за березень 2014 року травень 2016 року у сумі 220 419,79 грн. перераховано до бюджету несвоєчасно;

п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168. п. 176.2 а ст. 176 Податкового кодексу України, а саме податок з доходів фізичних осіб у сумі 25 809,81 грн. за травень 2016 року станом на 30.06.2016 року до бюджету не перераховано;

п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XIX, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України, несвоєчасно перераховано до бюджету військовий збір у сумі 3 767,52 грн. за жовтень, листопад, грудень 2014 року, січень, жовтень 2015 року, військовий збір у сумі 2 462,14 грн. станом на 30.0.2016 року за травень 2016 року до бюджету не перераховано.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 12.04.2017 року № НОМЕР_1, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств - 170,00 грн., від 12.04.2017 року № НОМЕР_2, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - 10 030,00 грн.; від 12.04.2017 року № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб у сумі 107 166. 92 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 101 974,62 грн., пеня - 5 192,30 грн.; № НОМЕР_4, яким визначена сума грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб у сумі 720,15 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 716,20 грн., пеня - 3,95 грн.; № НОМЕР_5, яким визначена сума штрафу за платежем з податку на доходи фізичних осіб у сумі - 6453,44 грн.; № 000513 І 304, яким визначена сума штрафу за платежем з податку на доходи фізичних осіб у сумі - 7248,22 грн.; № НОМЕР_6 від 12.04.2017 року, яким визначена сума штрафу у розмірі 170 грн.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 12.04.2017 року № НОМЕР_1, від 12.04.2017 року № НОМЕР_2, від 12.04.2017 року № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № 000513 І 304, № НОМЕР_6 від 12.04.2017 року.

Колегія суддів, розглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги позивача, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

У відповідності до пп. пп. 134.1.1, 134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Згідно з п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2.8 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 Про затвердження Положення про ведення касовий операцій в національній валюті в Україні (далі-Положення), підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділ підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських

фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Пунктом 3.5 вказаного вище Положення встановлено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або

видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю.

Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

Податковим органом ставиться до вини позивачу невиплата військового збору за жовтень, листопад, грудень 2014 року, січень, жовтень 2015 року у сумі 3 767, 52 грн., у випадках, якщо оподаткований дохід нараховувався підприємством, але не виплачувався та військовий збір підлягав перерахуванню до бюджету у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду, перераховувався несвоєчасно та не у повному обсязі.

Окрім цього, податковим органом зауважено, що військовий збір за травень 2016 року у сумі 2 462,14 грн. строком сплати 30.06.2016 року до бюджету не перерахований.

Крім того, встановлено порушення з неподання декларації з податку на прибуток за 2013 р., що тягне за собою накладання штрафу - 170 грн., перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день -10 030,00 грн.;

Податковим органом встановлено несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за березень 2014 року - травень 2016 року у сумі 220 419,79 грн., не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 25 809,81 грн. за травень 2016 року станом на 30.06.2016 року.

Матеріали справи свідчать про те, що в своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з вказаними вище контрагентами, так з ТОВ Аграрна Ініціатива , згідно договору від 01.04.2016 року № 01/04-16-4 На поставку матеріалів .

Для здійснення з'ясування всіх обставин справи судом апеляційної інстанції запитами від 11.01.2018 року, від 01.02.2018 року у позивача витребувані докази на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів, про які він зазначав у своїй позовній заяві та апеляційній скарзі.

Позивачем для підтвердження своїх доводів до матеріалів справи надані лише: витяг з реєстру платників податку на додану вартість щодо позивача; ліцензія, видана позивачу за здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язана зі створенням об'єктів архітектури; акт від 27.02.2017 року № 535/20-40-14-01-08/35408021; податкові повідомлення-рішення від 12.04.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_7, № НОМЕР_6; скарга до Державної фіскальної служби України від 15.05.2017 року № 15/05-17-2; рішення про результати розгляду скарги від 12.07.2017 року № 15056/6/99-99-11-02-01-15.

В своїй апеляційній скарзі позивач каже про встановлення судовим рішенням №820/1941/17 реальності вчинення господарських операцій з контрагентами, а саме: ТОВ АГРАРНА ІНІЦІАТИВА , ТОВ Буд-Сіті-Лайф , ТОВ Клів , ТОВ Нордін , ТОВ АТР Траст , ТОВ В2В ОСОБА_1 , ТОВ НВП Теплоавтомат , ТОВ Доні Солюшн , ТОВ Євро Спецпроект , ТОВ СНВП Укртехно , ТОВ Морс Пром , ТОВ Ремдіагаз , ТОВ ВЄРС ОСОБА_1 . Вказує на те, що договори містять положення щодо предмету, вартості робіт і порядку розрахунків. Порядку здачі та приймання робіт, відповідальності сторін, інших умов, термінів дії договорів та юридичних адрес сторін, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору.

Аналізуючи викладені вище обставини, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не спростовують висновків податкового органу.

Так, до матеріалів справи не надані докази в підтвердження вчинення позивачем сплати військового збору, перерахування доходів з фізичних осіб, та вчинення позивачем наданих декларацій з податку на прибуток за 2013 рік, наявність підписів одержувачів коштів у видаткових касових ордерах від 01.07.2014 року № 47, від 18.07.2014 року № 64.

Наведені порушення вказані в акті перевірки, в якому Податковим органом зазначено про відсутність даних документів.

До скарги на податкові повідомлення-рішення (а.с. 174-176) позивач не додає вказані документи.

У відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані, зокрема подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У відповідності до ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п. 2 ст. 3 вказаного Закону, фінансова, податкова та і види звітності, що використовують грошовий примірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 4 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік та фінансова звітність гуртуються, зокрема, на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно ідо їх сутності, а ре лише виходячи з юридичної форми; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Пунктом 6 ст. 8 вказаного Закону встановлено, що керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та садівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо втримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських нерадій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дбають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відокремлені підрозділи, які визначені платником окремого податку, повинні вести облік з такого податку за правилами, встановленими цим Кодексом.

Апеляційна скарга повторює правову позицію викладену в позовній заяві.

Колегія суддів зазначає, що на вимогу суду, як і в ході перевірки позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження своїх доводів.

Відповідно до ч.5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Крім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апеляційної скарги на допущення судом першої інстанції неповноту з'ясування обставин справи.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 2 статті 2 КАС України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача відповідають даним критеріям оскільки вказані вчиненні на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Колегія суддів, вважає, що судове рішення прийнято на підставі повного та всебічного вивчення матеріалів справи, без порушення норм матеріального та процесуального права, тому не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

В силу приписів ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіго Груп" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 по справі № 820/3520/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 07.03.2018.