Постанова

від 28.02.2018 по справі 816/1451/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1451/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Калиновського В.А. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковська А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову, суддя С.С. Бойко , Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 по справі № 816/1451/17

за позовом Селянського (Фермерського) господарства "НЕРТУС"

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2017 року, Селянське (Фермерське) господарство "НЕРТУС" ( далі - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ( далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування відмови у продовженні договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5324280500:00:001:0652, площею 32,8000 га, оформлену листом № 27-16-0.332-1498/2-17 від 28 лютого 2017 року та зобов'язання продовжити термін дії договору оренди землі від 14 грудня 2010 року, що укладений між Решетилівською РДА та С(Ф)Г "НЕРТУС" на використання земельної ділянки кадастровий номер 5324280500:00:001:0652, площею 32,8000 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 26.10.2017/.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у розгляді заяви С(Ф)Г "Нертус" про продовження дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5324280500:00:001:0652 площею 32,8000 га оформлену листом від 28.02.2017 № 27-16-0.332-1498/2-17.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) на користь Селянського (Фермерського) господарства «НЕРТУС» (код ЄДРПОУ 24832679) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 600 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Відповідачем, подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв язку з неповним з ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, на підставі укладеного 14.12.2010 між Решетилівською районною державною адміністрацією Полтавської області та СФГ "Нертус" договору оренди земельної ділянки, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, розташовану на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, площею 32,8 га ріллі для товарного сільськогосподарського виробництва. Договір укладено на десять років /а.с. 9-11/.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.03.2015 за № 9029506 /а.с. 12/.

01.02.2017 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про продовження дії договору оренди землі на новий строк /а.с. 33/.

Відповідач своїм листом від 28.02.2017 №27-16-0.332-1498/2-17 повідомив позивача, що за інформацією відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка, договір оренди якої ви бажає продовжити відносяться до земель природоохоронного призначення, а Головне управління не розпоряджається землями природоохоронного призначення /а.с. 34/.

З наведених підстав, позивачу відмовлено у розгляді його заяви про продовження дії договору оренди землі від 14.12.2010.

Не погодившись з такою відповіддю суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у розгляді заяви позивача про продовження строку дії договору оренди, оформлена листом від 28.02.2017 №27-16-0.332-1498/2-17 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Таким чином в цій частині позов підлягає задоволенню. Судом також зазначено, що строк дії спірного договору не закінчився, він є чинним, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про його продовження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною першою статті 6 названого Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Як визначено статтею 13 згаданого Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З аналізу викладеного вбачається, що підставою для виникнення права оренди землі є відповідний договір.

Порядок поновлення договору оренди землі визначено статтею 33 Закону України "Про оренду землі", за змістом якої по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Частиною другою згаданої статті визначено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач завчасно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про поновлення договору оренди землі, а відмова у його продовженні була обумовлена лише належністю земельної ділянки до земель природоохоронного призначення та відсутністю у Головного управління Держеокадастру у Полтавській області повноважень розпоряджатися вказаною землею.

Оцінюючи наведені твердження відповідача, суд враховує, що відповідно до пункту 5 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-ХІІ "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" установлено, що роздержавлення і приватизація земель сільськогосподарських підприємств і організацій, передбачених частиною другою пункту 3 цієї Постанови, провадиться починаючи з 15 травня 1992 року відповідно до проектів, які розробляються керівництвом (адміністрацією) цих підприємств і організацій за участю експертів і державних землевпорядних організацій, схвалюються трудовими колективами і затверджуються за поданням сільської (селищної) Ради районною (міською) Радою народних депутатів.

Відповідно до п. 3.4 Рекомендацій по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України 15 травня 1992 року, із земель, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств і організацій, відмежовують земельні ділянки, що визначені як землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, і не можуть передаватися у колективну і приватну власність. До земель природоохоронного призначення відносяться природоохоронні території та розташовані на них об'єкти, що підлягають особливій охороні, мають велику екологічну цінність як унікальні типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ, а також місцеві дендрологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, заповідні урочища, пам'ятки природи, сільськогосподарські угіддя, що підлягають тимчасовій консервації внаслідок деградації, а також земельні ділянки, які за проектами контурно-меліоративної організації території повинні бути залісені або залужені.

Відмежовані землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення позначаються на проектному плані, обчислюється їх площа і складається відповідна експлікація.

Як вбачається з матеріалів справи, судом витребувано та досліджено ОСОБА_1 роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Демидівське" Решетилівського району Полтавської області, зі змісту якого встановлено, що обрана позивачами земельна ділянка знаходиться у площині, позначеній на ОСОБА_1 як землі природоохоронного позначення. Копію даного ОСОБА_1 залучено до матеріалів справи /а.с. 63-90/. Відповідач у письмових запереченнях стверджує про правомірність відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у продовженні позивачу строку дії договору оренди.

Однак, суд не погоджується з даними твердженнями відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) /стаття 44 Земельного кодексу України/.

До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність /частина перша статті 46 Земельного кодексу України/.

Як зазначено в листі Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації від 10.08.2017 №1426/03-03-06 на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області відсутні території та об'єкти природо-заповідного фонду та об'єкти, що мають особливу наукову цінність /а.с. 8/.

Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

А в силу положень частини сьомої цієї ж статті, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що наданий відповідачем ОСОБА_1 роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Демидівське" Решетилівського району Полтавської області не містить відомостей про те, на підставі яких нормативних документів запитувану земельну ділянку позначено як об'єкт природоохоронного призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем суду не надано доказів прийняття компетентними органами рішень про віднесення запитуваної земельної ділянки до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Згідно договору оренди землі від 14.12.2010 спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення (рілля) та передана СФГ "Нертус" для ведення товарного виробництва /а.с. 9/.

Отже, наразі згадана земельна ділянка відноситься до сільськогосподарських угідь, доказів зміни її цільового призначення суду не надано.

Згідно з пунктом "а" частини другої статті 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

А відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Так, пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521, визначено, що Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розпорядження обраною позивачем земельною ділянкою здійснює відповідач, як територіальний орган Держгеокадастру у Полтавській області.

Таким чином, фактично розгляд клопотання позивача про продовження строку дії договору оренди землі не відбувся, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області відмовилось її розглядати з посиланням на відсутність у нього прав на розпорядження земельною ділянкою. Отже, питання порушення позивачем у поданому ним клопотанні залишись не розглянутими.

А відтак, колегія суддів зазначає, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у розгляді заяви позивача про продовження строку дії договору оренди, оформлена листом від 28.02.2017 №27-16-0.332-1498/2-17 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи відсутність відмови з боку Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у продовженні строку дії договору оренди землі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Селянського (Фермерського) господарства "НЕРТУС" про визнання протиправною відмови у продовженні договору оренди земельної ділянки, викладеної у листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.02.2017 № 27-16-0.332-1498/2-17.

Зважаючи на суть порушеного права позивача, належним способом його захисту буде визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у розгляді заяви С(Ф)Г "Нертус" про продовження дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5324280500:00:001:0652 площею 32,8000 га оформленої листом від 28.02.2017 № 27-16-0.332-1498/2-17.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди від 14.12.2010 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.03.2015 за № 9029506, що відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним судом України від 18.01.2017 у справі №6-2777цс16, свідчить про те, що термін дії даного договору оренди землі збігає 13.03.2025.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі". Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з реєстрацією прав на нерухоме майно, є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом ч.5 ст.6 Закону України "Про оренду Землі" та п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону, тобто договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Пунктом 43 розділу "Прикінцеві положення" договору оренди землі від 14.12.2010 передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Таким чином перебіг строку дії договору оренди розпочинається з моменту державної реєстрації договору.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після його реєстрації, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

З урахуванням зазначених норм матеріального права строк дії договору оренди землі від 14.12.2010 спливає 13.03.2025.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що з урахуванням зазначених норм матеріального права строк дії спірного договору не закінчився, він є чинним, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про його продовження.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 по справі № 816/1451/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 07.03.2018.