Постанова

від 28.02.2018 по справі 820/4295/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4295/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Цибуковська А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 митниці ДФС на постанову, суддя Бадюков Ю.В. , Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 по справі № 820/4295/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРБЕКС"

до ОСОБА_1 митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРБЕКС" (далі - позивач ) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 митниці ДФС (далі - відповідач ) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів ОСОБА_1 митниці ДФС Державної митної служби України №UA500040/2017/000009/1 від 28.07.2017 р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500040/2017/00163 від 28.07.2017 р. ОСОБА_1 митниці ДФС Державної митної служби України;

- стягнути з ОСОБА_1 митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21, корп. А, код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Харбекс" (61010, м. Харків, вул. Греківська, буд. 102, код ЄДРПОУ:41158551) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3200,00 (три тисячі двісті гривень нуль копійок).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРБЕКС" до ОСОБА_1 митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задоволено в повному обсязі.

Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів ОСОБА_1 митниці ДФС №UA500040/2017/000009/1 від 28.07.2017 р.

Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500040/2017/00163 від 28.07.2017 р. ОСОБА_1 митниці ДФС.

Стягнено з ОСОБА_1 митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21-А, код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Харбекс" (61010, м. Харків, вул. Греківська, буд. 102, код ЄДРПОУ:41158551) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень).

Відповідачем, подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв язку з неповним з ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРБЕКС", пройшов передбачену чинним законодавством України процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до відомостей з якого присвоєно код 41158551.

ТОВ «ХАРБЕКС» , 25.04.2017 р. уклало зовнішньоекономічний контракт №04/17 (далі - Контракт) з YUYAO BAOMA PRINTING EQUIPMENT CO., LTD (Китай), за яким продавець - YUYAO BAOMA PRINTING EQUIPMENT CO., LTD (Китай) (далі - продавець) на умовах СІF порт ОСОБА_2 (Україна) згідно Інкотермс 2010 зобов'язується поставити та передати у власність покупця - ТОВ «ХАРБЕКС» товар (т.1 а.с.36-42).

Сторони домовились, відповідно до п. 1.1. Контракту, що ціни, номенклатура і кількість товару вказуються у Специфікації на кожну поставлену партію товару.

За п.1.1. Контракту №04/17 від 25.04.2017 року умови поставки по цьому договору є СІF -порт ОСОБА_2 (Україна) відповідно до Інкотермс 2010. У ціну товара включені: вартість самого товару, вартість упаковки, вартість страхування, транспортні витрати з доставки товару до порту ОСОБА_2, Україна.

ТОВ «ХАРБЕКС» на підставі договору транспортного експедирування та надання послуг з митного оформлення вантажу №22/17 від 10.07.2017 р. та довіреності уповноважило ТОВ «ОСОБА_3 ЛТД» організовувати виконання послуг пов'язаних з перевезенням вантажу та митним оформленням вантажу ТОВ «ХАРБЕКС» (а.с.27-31).

26.07.2017 р. декларантом ТОВ «ОСОБА_3 ЛТД» , відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України до митного оформлення до ОСОБА_1 митниці ДФС було подано митну декларацію (далі МД) №UA500040/2017/005265 на товари - «ножі та леза для механічних машин та змінний інструмент біговальні лінійки зі сталі» які надійшли на адресу ТОВ «ХАРБЕКС» з пакетом документів до неї: пакувальний лист YY20170609A від 09.06.2017 року; інвойс YY20170609A від 09.06.2017 року; коносамент GLNL17060694 від 16.06.2017 року; наряд № 978/1 (розміщення товару на склад під митним контролем) від 18.07.2017 року; інвойс YY20170609A від 09.06.17 року; платіжне доручення №3 від 05.05.17 року; платіжне доручення №5 від 22.06.17 року; страховий поліс № ANIB90024217Q030481M від 15.06.2017 року; додаток №1 до Додаткової угоди №1 до Контракту №04/17 від 25.04.2017 року, від 19.05.2017 року; Додаткова угода № 1 від 19.05.2017 року; специфікація № 1 від 25.04.2017 року; ЗЕД контракт № 04/17 від 25.04.2017 року; Договір про надання брокерських послуг №22/17 від 10.07.17 року; Форма ЄУД для розміщення товарів на тимчасове зберігання 1509 від 25.07.2017 року (т.1 а.с.19-65).

На підставі проведеної консультації між митним органом і декларантом на підставі частини 6 ст. 54 МК України, декларанта було повідомлено 26.07.2017 р., що заявлена ним митна вартість товару не може бути визнана внаслідок виявлених розбіжностей і не підтвердження її шляхом надання додаткових документів, та обґрунтування щодо вибору методу визначення митної вартості.

ТОВ «ОСОБА_3 ЛТД» у відповідь на повідомлення митного органу надало всі витребувані та наявні у Позивача документи (т.1 а.с.68,69).

У зв'язку з чим митним органом було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA500040/2017/000009/1 від 28.07.2017, яким було підвищено загальну митну вартість товарів (т.1 а.с.14-16), та складено спірну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500040/2017/00163 від 28.07.2017 року (т.1 а.с.17-18).

ТОВ «ХАРБЕКС» оскаржило зазначене рішення до ОСОБА_1 митниці ДФС Державної фіскальної служби України та до Державної фіскальної служби України. ОСОБА_1 митниці ДФС Державної фіскальної служби України від 25.09.2017 р. №3671/10/15-70-19-01 позивачу відмовлено у скасуванні рішення про коригування митної вартості (т. 2 а.с. 16-18). Листом від 18.10.2017 р. №23443/6/99-99-19-02-01-15 позивача повідомлено про відсутність підстав для перегляду рішення ОСОБА_1 митниці ДФС про коригування митної вартості товарів (т.2 а.с.19-21).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган не навів жодного обґрунтованого пояснення та не надав жодних доказів, які б свідчили про наявні розбіжностей, які не дають можливості підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, заявленої Позивачем під час митного оформлення, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 49, 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу приписів частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналізуючи частини першу та другу статті 53 Митного кодексу України, колегія суддів зазначає, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Також, вказана норма закону кореспондує з положеннями частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Колегія суддів зазначає, що зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зокрема, частинами 1-3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 3 ст. 3, частин 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині 3 статті 53 Митного кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом, колегія суддів зазначає, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене підтверджується правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 30.06.2015 року у справі № 814/283/14.

Пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Колегія суддів зазначає, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган мав обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, відповідач не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Необхідність зазначення вказаних відомостей підтверджується правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду України від 02 червня 2015 року по справі №21-498а15, яка в силу приписів ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не вказано: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо посилання представника ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби у рішенні на розбіжності, які зазначені у рішенні про коригування митної вартості, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо твердження митного органу, що сумарна вартість товарів у інвойсу від 09.06.2017 № YY20170609А відрізняється від страхової вартості, що вказана у страховому полісі, колегія суддів зазначає, що таке твердження відповідача не підтвердилось в ході судового розгляду справи у зв'язку з наступним.

Відповідно до копії листа страхової компанії № 2017-07-28 від 28.07.2017 р. страхова сума 27 607,00 USD, яка зазначена в страхову полісі № ANIB90024217Q030481M, складає 110 % від вартості Інвойсу № YY20170609А від 09.06.2017, що є міжнародною практикою.

Крім того обрані позивачем та продавцем умови зовнішньоекономічного договору та умови поставки товару визначають те, які витрати включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари або іншими словами, визначають конкретні складові митної вартості товарів.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну CIF, (COST, INSURANCE AND FREIGHT ( named port of destination), (ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ TA ФРАХТ (назва порту призначення) на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Згідно п.1.1. Контракту №04/17 від 25.04.2017 року умови поставки по цьому договору є СІF порт ОСОБА_2 (Україна) відповідно до Інкотермс 2010. У ціну Товара включені: вартість самого товару, вартість упаковки, вартість страхування, транспортні витрати з доставки Товару до порту ОСОБА_2, Україна.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що твердження митного органу щодо відмінності сумарної вартість товарів у інвойсі від страхової вартості не підтвердилось жодними наданими відповідачем доказами.

Щодо зазначеної розбіжності з приводу відмінності електронного інвойсу від комерційного інвойсу, який було надано з ЕМД, представником відповідача та відповідачем не було надано суду інформації щодо того, про який саме електронний інвойс йде мова. Крім того, матеріали справи не містять копій електронного інвойсу, а містять лише Інвойс YY20170609A 09.06.2017 та відповідно оскаржувана картка відмови в переліку поданих до декларації документів містить також посилання лише на Інвойс YY20170609A 09.06.2017 р.

Щодо твердження митного органу, що копія декларації країни відправлення немає перекладу, що не дає можливості перевірити дані по даному документу, а саме - відправника, отримувача товару, по якому контракту та інвойсу дана партія товару відправляється, колегія суддів зазначає, що Митний кодекс України не містить вимоги щодо подання перекладу декларації країни відправлення.

Посилання відповідача та його представника на відсутність в платіжних дорученнях від 05.05.2017 №3 та від 22.06.2017 №5 посилання на контракт та відповідний інвойс не заслуговують на увагу з огляду на той факт, що зазначене твердження спростовується наданими копіями платіжних доручень, з яких вбачається, що платіжні доручення містять посилання на контракт та відповідну специфікацію, відповідно до умов контракту. Зазначені документи також досліджені судом в ході судового розгляду. У зв'язку з чим твердження митного органу є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відповідача відсутні підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Відносно визначення митної вартості товарів за другорядним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, слід зазначити, що митним органом не доведено, що неможливо було застосувати інші методи визначення митної вартості, окрім другорядного.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Належними документами, наявними в матеріалах справи підтверджено ціну товару, який був імпортований Позивачем на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного Контракту №04/17 від 25.04.2017 р.

Щодо посилання відповідача на спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками колегія суддів зазначає, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави для витребовування додаткових документів, не може бути підставою для такого витребовування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

Відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів ЗЕД, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Зазначені обставини також були доведені до підрозділів правової роботи та підрозділів, що відповідають за здійснення контролю правильності заявленої митної вартості товарів ОСОБА_4 доходів і зборів України "Щодо судових спорів стосовно визначення (коригування) митної вартості товарів" від 07.05.2014 р. № 10441/7/99-99-10-03-01-17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган не навів жодного обґрунтованого пояснення та не надав жодних доказів, які б свідчили про наявні розбіжностей, які не дають можливості підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, заявленої Позивачем під час митного оформлення, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 по справі № 820/4295/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 07.03.2018.