Рішення

від 06.03.2018 по справі 573/179/18

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/179/18

Номер провадження 2/573/127/18

РІШЕННЯ

іменем України

06 березня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.

з участю секретаря: Федорченко Г. В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області, третя особа: Білопільська районна державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в :

05 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом. Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_2. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої ввійшов житловий будинок по АДРЕСА_1. На день смерті батько проживав разом зі своєю дружиною, а його матір'ю - ОСОБА_3, яка фактично прийняла спадщину, але юридично не оформила та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. За життя остання склала заповіт, яким заповіла йому все своє майно. Він своєчасно подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті матері, однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищезгаданий будинок йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_1 просить визнати за ним у порядку спадкування за заповітом після смерті матері, ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує (а. с. 39).

Представник відповідача - Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області в судове засідання не з'явився. Сільський голова надіслав листа про розгляд справи у відсутність їх представника, з позовом згодні (а. с. 37).

Представник третьої особи - Білопільської районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Сумській області в судове засідання не з'явився. Завідувач держнотконтори Ковальова Л. Б. надіслала заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, при ухваленні рішення покладаються на розсуд суду (а. с. 35).

У зв'язку з неявкою сторін, третьої особи суд розглядає справу без їх участі, на підставі наявних доказів, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи визнання позову відповідачем, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що на підставі п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року до правовідносин щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, слід застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який діяв на час їх виникнення, а після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, норми нині діючого ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (ст. 529 ЦК УРСР).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Кальченки Білопільського району Сумської області помер батько позивача, ОСОБА_2 (а. с. 5-6).

Після смерті останнього відкрилась спадщина, до складу якої ввійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, які були побудовані у 1962 році на переданій спадкодавцю у приватну власність земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,02 га, що підтверджується випискою з погосподарської книги №1 за 1986-1990 роки (ст. 90, особовий рахунок 45) та архівним витягом із рішення 12 сесії Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області від 27 липня 1993 року (а. с. 7, 18, 40).

За інформацією Кальченківської сільської ради ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1, разом із дружиною ОСОБА_3. Остання розпорядилася предметами домашнього вжитку та особистими речами померлого, здійснювала догляд за будинком. Заповіт від імені ОСОБА_2 виконавчим комітетом Кальченківської сільської ради не посвідчувався (а. с. 17).

З матеріалів справи вбачається, що 13 лютого 2004 року державним нотаріусом Білопільської районної державної нотаріальної контори Ковальовою Л. Б. на ім'я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 3,835 га, посвідчену державним актом НОМЕР_2, виданим 17 грудня 1999 року Кальченківською сільською радою, в порядку спадкування після ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 41).

Таким чином, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, та виходячи з аналізу наведених вище норм закону, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті чоловіка - ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

За даними Філіалу Білопільська госпрозрахункова виробнича дільниця КП Сумське міське бюро технічної інвентаризації від 19 грудня 2017 року право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, за фізичною чи юридичною особою не зареєстровано (а. с. 10).

Відповідно до висновку та довідки КП Білопільське районне архітектурно-планове бюро від 03 січня 2018 року житловий будинок з прибудовою і тамбуром та господарські будівлі, що знаходяться за вказаною вище адресою, зведені з дотриманням архітектурних, санітарних і протипожежних норм та правил, знаходяться в межах земельної ділянки, не виходять за червону лінію вулиці, а також не знаходяться на суміжних земельних ділянках (а. с. 11-12).

Частиною 3 статті 3 Закону України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 3 означеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56.

Вказаним нормативним актом передбачалася державна реєстрація (інвентаризація) будинків і домоволодінь у межах міст та селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Проте, виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Тобто, фактично записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, набув право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у порядку, який був передбачений законодавством, що діяло на момент виникнення цього права.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України 2003 року визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1 ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч. 1 ст. 1235 ЦК України).

За приписами ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом має право прийняти спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяви про прийняття спадщини.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Прилуки Чернігівської області померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 (а. с. 4).

Відповідно до заповіту, посвідченого виконавчим комітетом Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області 03 лютого 2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №18, ОСОБА_3 заповіла все своє майно сину, ОСОБА_1 (а. с. 13).

За інформацією Кальченківської сільської ради ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, була зареєстрована та проживала одна у АДРЕСА_1. Заповіт від імені ОСОБА_3, посвідчений виконавчим комітетом Кальченківської сільської ради 03 лютого 2004 року, зареєстрований у спадковому реєстрі за №40890309, не змінювався та не відмінявся (а. с. 16).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який остання фактично успадкувала після смерті чоловіка, ОСОБА_2, а також на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,8353 га, розташовану на території Кальченківської сільської ради, посвідчену державним актом НОМЕР_4 від 17 грудня 1999 року. 26 квітня 2013 року державним нотаріусом Білопільської районної державної нотаріальної контори Ковальовою Л. Б. на ім'я позивача видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом відносно вказаної земельної ділянки за реєстровим №197 та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень внесена інформація про реєстрацію права власності за №804828 (а. с. 14-15).

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що позивач в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та є її єдиним спадкоємцем за заповітом.

Разом з цим, у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на спадкове майно, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, (а. с. 19).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 524, 525, 529, 549 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, ст. ст. 15, 16, 328, 1216, 1218, 1220, 1223, 1233, 1235, 1268- 1270 ЦК України, ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року ст. ст. 4, 5, 12-13, 76-78, 81, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3. РНОКПП: НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_2 до Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області, код ЄДРПОУ: 04390015, юридична адреса: Сумська область, Білопільський район, с. Кальченки, вул. Центральна, 1, третя особа: Білопільська районна державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Сумській області, юридична адреса: Сумська область, м. Білопілля, вул. Торгова площа, 27, про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області. Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом зазначеного строку до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: