Рішення

від 26.02.2018 по справі 632/1721/17

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

18 м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107

Справа № 632/1721/17

провадження № 2/632/62/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"26" лютого 2018 р. м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Библіва С.В., при секретарі Кузьменко М.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача - адвоката ОСОБА_2, третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Первомайському Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області, третя особа на стороні позивача ОСОБА_3, про визнання рішення та дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06.12.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним вище позовом. 11.12.2017 року провадження у справі відкрито за ухвалою суду. 27.12.2017 року до суду надійшов відзив на позов від Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області. 25.01.2018 року надано від позивача відповідь на відзив.

Зокрема позивач просить:

- визнати за нею право на поліпшення житлових умов в позачерговому порядку на підставі п.13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР від 11.12.1984 року № 470 зі змінами від 23.11.2016 року;

- визнати неправомірним рішення № 58 від 30.11.2017 року виконавчого комітету Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області та бездіяльність сільського голови Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області ОСОБА_4 щодо відмови (лист сільського голови за №02-20/86 від 28.03.2017 року) у постановці ОСОБА_1 на квартирний облік в позачерговому порядку;

- зобов'язати виконавчий комітет Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області взяти її на квартирний облік за місцем її проживання в територіальних межах Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області як особу, що потребує поліпшення житлових умов в позачерговому порядку.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона має дві підставі для постановки її на квартирний облік, а саме забезпечення жилою площею нижче за рівень, передбачений діючим законодавством, зокрема ст.47 Житлового кодексу УРСР та як член сім`ї загиблого учасника АТО, що передбачено абзацами 4-8,16-22 пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . Зокрема такі її права, які не визнаються відповідачем, передбачені нормами п.п.1 та п.п.8 п.13 постанови ради міністрів Української РСР і української республіканської ради професійних спілок №470 від 11.12.1984 року Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (далі - Правила). Причиною відмови у постановці позивача на облік за підставою забезпечення житловою площею нижче за встановлений законодавством рівень вказує те, що після смерті її сина позивачу належить 1/3 частина будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що складає 19,8 кв.м. загальної площі та 10,2 кв.м житлової площі (по 5,1 кв.м. на одну людину), а з ІНФОРМАЦІЯ_7 року взагалі 9,3 кв.м. - по 4,65 кв.м. (договір добровільного користування житловим будинком між позивачем та законним представником інших двох співвласників), що не відповідає вимогам діючого законодавства. Причиною для відмови у постановці позивача на облік за підставою забезпечення її як члена сім`ї (матері особи, яка загинула у зоні АТО) вказує те, що доповнений п.п.8 п.13 Правил, який з`явився 23.11.2016 року має подвійне трактування, оскільки на думку відповідача стосується виключно переміщених осіб. Позивач же вважає, що вказаний пункт стосується і її у тому числі, що, зокрема, підтверджує отримана позивачкою відповідь Первомайської районної державної адміністрації Харківської області.

У судовому засіданні позивач, її представник та третя особа ОСОБА_3 заявлені позивачем у позовній заяві вимоги підтримали у повному обсязі з мотивів, викладених у ній та просили задовольнити позовні вимоги. Крім того, додано, що трактування п.п.8 п.13 Правил не можна розуміти іншим шляхом, враховуючи наявність крапки із комою в реченні, вказаний пункт відноситься до усіх членів сім`ї загиблих учасників АТО, а не тільки внутрішньо переміщених осіб, як було вказано в першій частині п.п.8 п.13 Правил.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, проте надав відзив на позовну заяву, в якому просив розглянути справу без його участі та відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, послався на те, що позивач вважає, що має дві підстави для поліпшення житлових умов. По-перше, через недостатній рівень забезпеченості житловою площею, що, на думку відповідача, не відповідає дійсності, оскільки в будинку проживає на разі позивач та третя особа і на кожного з них припадає 15,3 кв.м. житлової площі, що аж ніяк не є неналежним рівнем забезпеченості житлом; по-друге, вважає, що як матір загиблого військовослужбовця вона не має права на поліпшення житлових умов відповідно до п.1 ст. 10 ЗУ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою.

Суд, вивчивши позовну заяву та письмовий відзив відповідача, заслухавши пояснення сторони позивача, третьої особи, свідка, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, діюче законодавство з предмету спору, встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини:

відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При постановленні судового рішення суд вважає за необхідне розподілити вимоги позивача та пояснення на них на дві частини, а саме щодо не постановки на квартирний облік як особи, яка потребує поліпшення житлових умов як член сім`ї загиблого військовослужбовця (п.п.8 п.13 Правил) та не постановки на квартирний облік як особи, яка потребує поліпшення житлових умов у зв'язку із забезпеченням житловою площею нижче за рівень, визначений законодавством (п.п.1 п.13 Правил).

Судом встановлено, що 09.03.2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою, підписаною членом її родини - третьою особою по справі - ОСОБА_3 з вимогою постановки її на квартирний облік відповідно до п.п.8 п.13 Правил як матір загиблого в зоні АТО ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року. Листом від 28.03.2017 року за №02-20/86 відповідач сільський голова ОСОБА_4 відмовив позивачу у постановці на квартирний облік з підстави того, що відповідно до норм п.п.8 п.13 Правил, вимоги вказаного підпункту п.13 Правил розповсюджуються виключно на членів сімей загиблих, які відносяться до внутрішньо переміщених осіб, а щодо вимог п.п.1 п.13 Правил зазначив, що станом на день відповіді рівень забезпеченості житловою площею позивача та третьої особи кожного окремо становив 15,3 кв.м, що відповідає діючим нормам забезпеченості житловою площею, а тому немає підстав для визнання позивача разом із третьою особою як члена її сім`ї такими, що потребують поліпшення житлових умов, а внутрішньо переміщеною особою вона не є (а.с.27).

Позивач є матір`ю померлого військовослужбовця ОСОБА_5, який помер у смт. Новоайдар Луганської області, що підтверджується копією відповідного свідоцтва про смерть серії (а.с.12) та копією свідоцтва про народження (а.с.11). Причина смерті ОСОБА_5 прямо пов'язана із участю в АТО, що підтверджується витягом з протоколу засідання військово-лікарняної комісії Північного регіону Міністерства оборони України від 27.11.2014 року (а.с.8).

Відповідно до п.п.8 п.13 Правил такими, що потребують поліпшення житлових умов визнаються внутрішньо переміщені особи з числа інвалідів війни, визначених у пунктах 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та члени їх сімей; а також члени сімей загиблих, визначені абзацами четвертим - восьмим, шістнадцятим - двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . Вказаний підпункт п.13 Правил був доповнений на підставі постанови Кабінету Міністрів України №861 від 23.11.2016 року Про внесення змін до постанов Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. № 470 і Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117 (далі - Постанова № 861).

Позивач відноситься до членів сім`ї загиблого ОСОБА_5 відповідно до абзацу 18 пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - Закон), оскільки є матір`ю загиблого військовослужбовця.

На думку позивача, її представника та третьої особи по справі, друга частина підпункту 8 п.13 Правил на відміну від першої (розподіл частин відбувається чітко крапкою з комою), чітко вказує на те, що для визнання особи такою, що потребує поліпшення житлових умов, особа повинна бути членом сімей загиблих, визначених абзацами четвертим - восьмим, шістнадцятим - двадцять другим п. 1 ст. 10 Закону, тобто вказана частина розповсюджується не тільки на внутрішньо переміщених осіб, а й на усіх інших членів сімей загиблих у зоні АТО військовослужбовців, без будь-яких обмежень. На вказаний факт позивача частково вказують відповіді заступника голови Харківської обласної державної адміністрації від 20.01.2016 року, 29.01.2016 року та 04.11.2016 року, в яких він вказав, що адміністрацією вживаються всі заходи щодо покращення побутових умов позивача, та голови Первомайської райдержадміністрації Харківської області від 11.12.2015 року про те, що позивач відповідачем вже ставилася на квартирний облік (а.с.58-63).

З вказаною позицією сторони позивача суд не може не погодитися. На думку суду, Кабінет Міністрів України, приймаючи Постанову №861, чітко виокремив, що інваліди з числа ветеранів війни, зокрема учасників АТО (п.п.11-14 ч.2 ст.7 Закону) для визнання їх такими, що потребують поліпшення житлових умов, повинні бути: по-перше, або внутрішньо переміщеними особами; по-друге, або членами сімей загиблих ветеранів війни, зокрема учасників АТО; по-третє, або тими та іншими одночасно, для визнання їх такими, що потребують поліпшення житлових умов.

Отже, твердження відповідача про те, що позивач для того, щоб бути особою, яка потребує першочергового поліпшення житлових умов повинна бути одночасно внутрішньо переміщеною особою та будь-якою іншою особою, зокрема такою як вона є (абзаци 16-22 п.1 ст.10 Закону), до уваги судом не береться, як хибне і відкидається як доказ на підтвердження його заперечень. На думку суду, підпункт 8 п.13 Правил викладений чітко, зрозуміло та із застосуванням всіх правил юридичної техніки. Крім того, позивач зверталася за Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за лінгвістичним аналізом синтаксичної будови та змісту тексту вказаного підпункту і результати якого, не спростовують позиції сторони позивача та суду (а.с.7).

Щодо другої підстави для визнання позивача такою, що потребує поліпшення житлових умов разом із членом її сім`ї - третьою особою по справі - ОСОБА_3, а саме підстава, передбачена п.п.1 п.13 Правил - забезпечення жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок, то тут суд виходить з наступного.

Як передбачено ч. 1 с. 9 ЖК УРСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 9). Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій (ч. 5 ст. 9).

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 45 ЖК УРСР у першу чергу жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов сім'ям воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняним до них у встановленому порядку особам. Тобто дана норма містить перелік категорій громадян, яким житлові приміщення надаються у першу чергу, зокрема, такі особи мають право на одержання житлового приміщення у більш короткий термін, ніж особи, що належать до загальної черги. Так, у першочерговому порядку надання житлових приміщень здійснюється незалежно від того, чи існувало право на одержання житлового приміщення в першу чергу при взятті на квартирний облік чи воно виникло пізніше підчас перебування на обліку у загальній черзі.

Статтею 47 ЖК УРСР норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу. При цьому така норма являє собою розрахунковий норматив забезпеченості житловою площею в громадському та державному житловому фонді на одну особу, у даному випадку мається на увазі розмір житлової площі - без урахування площі нежитлових приміщень (кухонь, коридорів, комор і т. п.).

Положеннями ч. 1 ст. 48 ЖК УРСР передбачено, що жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

Так, п. 3 постанови виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів та Президії обласної ради професійних спілок від 11.01.1985 року №5 Про введення в дію Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР встановлено приймати на квартирний облік громадян, забезпечених житловою площею нижче рівня 5,5 кв.м. житлової площі на кожного члена родини.

Водночас облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання врегульовано Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 р. №470 (далі - Правила №470). Пунктом 13 даних Правил визначено, що на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Так, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються серед іншого громадяни, які забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами (п.п. 1 п. 13).

Позивач вказує, що станом на 19.07.2017 року позивач разом із дітьми свого померлого сина ОСОБА_5, а саме ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, є власниками кожна у 1/3 частці житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19.07.2017 року державним нотаріусом Первомайської ДНК ГТУЮ у Харківській області Мірошниченко О.М. (спадкова справа №145/2017, реєстровий номер 1-799, номер запису про право власності 21453091 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) (а.с.21-22). На вказану частку позивача приходиться лише 10,2 кв.м житлової площі будинку, що разом із онуком складає всього по 5,1 кв.м. на кожну особу і є меншим ніж нижча межа забезпеченості житлом.

Суд не бере до уваги твердження позивача, що згідно укладеного нею та законним представником дітей її померлого сина - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 року договору добровільного користування житловим будинком від ІНФОРМАЦІЯ_7 року, відповідно до якої вона користується разом із членом її родини ОСОБА_3 кімнатою площею 9,3 кв.м. що складає лише 4,65 кв.м,, вона повинна бути поставлена на квартирний облік по п.п.1 п.13 Правил.

Згідно ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

З юридичної точки зору вказаний договір добровільного користування житловим будинком є таким, що не породжує для позивача наслідків щодо необхідності визнання її такою, що потребує поліпшення житлових умов, оскільки як власник відповідно до офіційно зареєстрованої державою її частки вона володіє саме 1/3 частиною у будинку. Тобто, на неї разом із членом її сім`ї ОСОБА_3 припадає 10,2 кв.м. (на кожного по 5,1 кв.м.) житлової площі взагалі, що само по собі вже менше нижчого рівня забезпеченості житлом і саме ця площа береться судом до уваги.

Згідно технічного паспорту (а.с.14-17) житлова площа будинку складає 30,60 кв.м., з якої позивачеві належить 10,20 кв.м. Таким чином, станом на даний час на позивача та третю особу приходиться по 5,1 кв.м., що є нижчим, ніж встановлено діючим законодавством мінімум, а тому наявні підстави для визнання позивача разом із членом її родини ОСОБА_3 такими, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до п.п.1 п.13 Правил.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги законні обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

По-перше, згідно п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України від 22.10.1993 р. №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - Закон №3551) чинність цього Закону поширюється, зокрема, на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Судом же встановлено, що дія цього Закону поширюється на позивача;

по-друге, згідно абз. 1 п. 15 ч. 1 ст. 15 Закону №3551 визначено, що особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), надаються такі пільги, як позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік. Судом же встановлено, що позивач потребує поліпшення житлових умов, тому, має право бути позачергово забезпеченою житловою площею.

Оскільки сільський голова ОСОБА_4 своїм листом за №02-20/86 від 28.03.2017 року, відмовивши у постановці ОСОБА_1 на квартирний облік в позачерговому порядку, фактично, допустив бездіяльність, то такі дії сільського голови мають бути визнанні судом неправомірними. Крім того, з підстав необґрунтованості відмови виконавчим комітетом Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області своїм рішенням № 58 від 30.11.2017 року у постановці ОСОБА_1 на квартирний облік в позачерговому порядку, останнє також має бути визнане неправомірним, оскільки таке право у позивача є. Тому, оскільки право на позачергове поліпшення житлових умов позивача не визнається відповідачем, суд має визнати його за позивачем, а відповідач має бути зобов'язаний взяти ОСОБА_1 на квартирний облік за місцем її проживання в територіальних межах Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області як особу, що потребує поліпшення житлових умов в позачерговому порядку.

В порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати із судового збору в сумі 704,80 грн., оскільки позивач при подачі позову була звільнена від його сплати.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 247, 259, 264, 265 ЦПК України ст.ст.358, 367 Цивільного кодексу України, абзацами 4-8,16-22 пункту 1 статті 10 Закону України ;Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, п.п.1 та п.п.8 п.13, п.15 постанови ради міністрів Української РСР і української республіканської ради професійних спілок №470 від 11.12.1984 року Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР , суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на поліпшення житлових умов в позачерговому порядку на підставі п.13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР від 11.12.1984 року № 470 зі змінами від 23.11.2016 року.

Визнати неправомірним рішення № 58 від 30.11.2017 року виконавчого комітету Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області та бездіяльність сільського голови Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області ОСОБА_4 щодо відмови у постановці ОСОБА_1 на квартирний облік в позачерговому порядку.

Зобов'язати виконавчий комітет Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області взяти ОСОБА_1 на квартирний облік за місцем її проживання в територіальних межах Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області як особу, що потребує поліпшення житлових умов в позачерговому порядку.

Стягнути з Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області на користь Держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в сумі 704,80 грн. на такі реквізити: рахунок отримувача - 31215256700001, отримувач коштів: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код ЄДРПОУ - 37993783, код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Первомайський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка с. Н. Плисова Лозівського району Харківської області та жителька згідно реєстрації АДРЕСА_2

Відповідач: Закутнівська сільська рада Первомайського району Харківської області, 64150, с. Закутнівка Первомайського району Харківської області, вул. Миру, б.1, код ЄДРПОУ 04398465, е-mаіl: zakutnivka-ua@ukr.net.

Третя особа: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, житель згідно реєстрації АДРЕСА_3

Повний текст рішення виготовлений 07.03.2018 року

Суддя: С. В. Библів