Постанова

від 02.03.2018 по справі 820/4686/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4686/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Мінаєвої О.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Шалаєва І.Т.

представника відповідача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017, повний текст складено 22.11.2017, головуючий І інстанції Супрун Ю.О., по справі № 820/4686/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Влан"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Влан» (надалі за текстом позивач, ТОВ «Влан» ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі за текстом відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.09.2017 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Влан" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.09.2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Влан" (вул. Гімназійна набережна, буд. 18-А, м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ 30509956) судовий збір у сумі 3882 (три тисячі вісімсот вісімдесят дві) гривні 00 копійок.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 року виправлено описку, допущену в тексті постанови вступної та резолютивної частині Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 року по справі № 820/4686/17 та викладено абз. 3 резолютивної частини рішення суду в наступній редакції: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Влан" (вул. Гімназійна набережна, буд. 18-А, м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ 30509956) судовий збір у сумі 3882 (три тисячі вісімсот вісімдесят дві) гривні 00 копійок".

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 р. та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 05.09.2017 року № 4532 та направлень від 05.09.2017 року №№ 6660, 6661 згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України (надалі за текстом ПК України) проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Влан» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських відносин з ПП «Лакшмі» за період січень 2016 року, ТОВ «Компанія «Інтертрейд» за період квітень 2016 року, ТОВ «Сеолан» за період серпень, жовтень-грудень 2014 року, ТОВ «Еко-Клін» за період грудень 2016 року, ТОВ «Інжексс» за період лютий 2017 року, ТОВ «Агробуд Інжиніринг» за період січень-лютий 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації а/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Влан» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських відносин з ПП «Лакшмі» за період січень 2016 року, ТОВ «Компанія «Інтертрейд» за період квітень 2016 року, ТОВ «Сеолан» за період серпень, жовтень-грудень 2014 року, ТОВ «Еко-Клін» за період грудень 2016 року, ТОВ «Інжексс» за період лютий 2017 року, ТОВ «Агробуд Інжиніринг» за період січень-лютий 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації а/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг) ГУ ДФС у Харківській області складено акт від 18.09.2017 року № 12739/20-40-14-12-11/30509956, відповідно до висновків якого встановлені порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.2 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 207 ПК України в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 124387, 36 грн., в тому числі за серпень 2014 року - 26373,00 грн., жовтень 2014 року - 28308,00 грн., листопад 2014 року - 1296,50 грн., грудень 2014 року - 8673,00 грн., січень 2016 року - 8797,60 грн., квітень 2016 року - 9886,90 грн., грудень 2016 року - 12490,60 грн., січень 2017 року - 9360,00 грн., лютий 2017 року - 19201,76 грн.;

- п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 та п. 201, п. 201.7 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ 134386,50 грн., в тому числі серпень 2014 року - 28052,00 грн., жовтень 2014 року - 33452,00 грн., листопад 2014 року - 1395,00 грн., грудень 2014 року - 8854,00 грн., січень 2016 року - 9284,60 грн., квітень 2016 року - 10288,40 грн., грудень 2016 року - 13110,20 грн., січень 2017 року - 9781,20 грн., лютий 2017 року - 20170,00 грн.;

- вищезазначені порушення призвели до завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 6198,00 грн., у т.ч. серпень 2014 року - 1679,00 грн., жовтень 2014 року - 1686,00 грн., листопад 2014 року - 98,00 грн., грудень 2014 року - 181,00 грн., січень 2016 року - 144,00 грн., квітень 2016 року - 401,00 грн., грудень 2016 року - 620,00 грн., січень 2017 року - 421,00 грн., лютий 2017 року - 968,00 грн. та заниженню від'ємного значення в сумі 3801,00 грн., в т.ч. за жовтень 2014 року - 3458,00 грн., січень 2016 року - 343 грн..

На підставі висновків акту перевірки від 18.09.2017 року № 12739/20-40-14-12-11/30509956 ГУ ДФС у Харківській області винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.09.2017 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 29.09.2017 року позивачу зменшено суму податкового зобов"язання у розмірі 134388 грн та суму податкового кредиту у розмірі 124388 грн за платежем податок на додану вартість.

Зазначене податкове повідомлення-рішення грунтувалося на висновках контролюючого органу про безтоварність угод позивача із контрагентами - ПП Лакшмі , ТОВ Компанія Інтертрейд , ТОВ Сеолан , ТОВ Еко-Клін , ТОВ Інжекс , ТОВ Агробуд Інжинірінг .

За висновком контролюючого органу, між позивачем та зазначеними контрагентами не відбулось реальних фінансово-господарських правовідносин; дійсний зміст задекларованих операцій полягав лише в документальному оформленні ланцюгового руху товару через низку недобросовісних підприємств-посередників, що призвело до одержання платником необґрунтованої податкової вигоди.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 29.09.2017 року на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказане рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезенням необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення прав платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податків товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активах та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі про їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також віл того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податків, які здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому в пункті 187.1 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а вразі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбутковування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а вразі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника. Первинні документи мають підтвердити укладання договору між платниками податків, у даному випадку позивачем та його контрагентом, виконання договору, використання отриманого товару у власній діяльності, здійснення оплати за договором, тобто передача коштів від покупця на рахунок постачальника. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Головною ознакою по комерційній корисності від отриманого товару, є отримання прибутку шляхом використання такого товару у власній діяльності або перепродажу для отримання комерційної вигоди.

Профільними видами господарської діяльності позивача є: оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення (КВЕД 46.43), оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього (КВЕД 46.52), неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90).

З метою здійснення господарської діяльності позивачем було укладено наступні договори.

Так, 01.08.2014 року між ТОВ СЕОЛАН (постачальник) та ТОВ ВЛАН (покупець) було укладено договір № 102 відповідно до якого постачальник зобов язується поставити покупцю радіоелектронні компоненти та матеріали, а покупець зобов язується прийняти та своєчасно оплатити на умовах цього договору.

В підтвердження виконання договору позивачем надано виписки по особовому рахунку, журнал-ордер по рах. 63, податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, платіжні доручення.

01.02.2017 року між ТОВ Інжекс (постачальник) та ТОВ ВЛАН (покупець) було укладено договір № 102 відповідно до якого постачальник зобов язується поставити покупцю радіоелектронні компоненти та матеріали, а покупець зобов язується прийняти та своєчасно оплатити на умовах цього договору.

В підтвердження виконання договору позивачем надано виписки по особовому рахунку, журнал-ордер по рах. 63, податкову накладну, рахунок-фактури, видаткову накладну, платіжні доручення.

20.01.2017 року між ТОВ Агробуд нжинірінг (постачальник) та ТОВ ВЛАН (покупець) було укладено договір № 102 відповідно до якого постачальник зобов язується поставити покупцю радіоелектронні компоненти та матеріали, а покупець зобов язується прийняти та своєчасно оплатити на умовах цього договору.

В підтвердження виконання договору позивачем надано виписки по особовому рахунку, журнал-ордер по рах. 63, податкову накладну, рахунок-фактури, видаткову накладну, платіжні доручення.

01.12.2016 року між ТОВ Еко-Клін (постачальник) та ТОВ ВЛАН (покупець) було укладено договір № 102 відповідно до якого постачальник зобов язується поставити покупцю радіоелектронні компоненти та матеріали, а покупець зобов язується прийняти та своєчасно оплатити на умовах цього договору.

В підтвердження виконання договору позивачем надано виписки по особовому рахунку, журнал-ордер по рах. 63, податкову накладну, рахунок-фактури, видаткову накладну, платіжні доручення.

01.04.2016 року між ТОВ Компанія Інтертрейд (постачальник) та ТОВ ВЛАН (покупець) було укладено договір № 102 відповідно до якого постачальник зобов язується поставити покупцю радіоелектронні компоненти та матеріали, а покупець зобов язується прийняти та своєчасно оплатити на умовах цього договору.

В підтвердження виконання договору позивачем надано виписки по особовому рахунку, журнал-ордер по рах. 63, податкову накладну, рахунок-фактури, видаткову накладну, платіжні доручення.

01.10.2015 р. між ПП ЛАКШМІ (постачальник) та ТОВ ВЛАН (покупець) було укладено договір № 102 відповідно до якого постачальник зобов язується поставити покупцю радіоелектронні компоненти та матеріали, а покупець зобов язується прийняти та своєчасно оплатити на умовах цього договору.

В підтвердження виконання договору позивачем надано виписки по особовому рахунку, журнал-ордер по рах. 63, податкову накладну, рахунок-фактури, видаткову накладну, платіжні доручення.

Зберігання товару здійснювалося в офісному приміщенні ТОВ ВЛАН , яке ТОВ ВЛАН орендувало по договору №12 від 22.07.2013 року, укладеного з ФОП ОСОБА_3, термін дії до 30.06.2014 року, адреса- м. Харків, вул. Державинська, 38.

З 01.07.2014 року по 30.04.2015 року ТОВ ВЛАН орендувало приміщення у ЗАТ Державинська мануфактура по договору №1569 від 01.07.2014 р.

За договорами оренди нежитлового приміщення, укладеними з ФОП ОСОБА_4 за № 125 від 01.12, 2013 року; № 154 від 26.12.2014 року;№ 179 від 2.11.2015 року; № 221 від 01.11.2016 року;№ 247 від 01.10.2017 року позивач орендує приміщення за адресою-м. Харків, вул. Космічна, 26, офіс 408, термін дії договорів 1 рік.

Крім того ТОВ ВЛАН уклало договір зберігання з ФОП ОСОБА_5 на зберігання товарно- матеріальних цінностей від 01.02.2014 року, термін дії договору продовжений до 31.12.2018 року.

В подальшому придбаний у вказаних контрагентів товар позивачем був реалізований за договорами поставки ТОВ НВП Меридіан , ДП Ізюмський приладобудівний завод , ПрАТ Енергооблік, ТОА Аргус Інформ , ПАО РОСС , в підтвердження чого позивачем надано договори поставки, податкові накладні, довіреності, рахунки-фактури, накладні, виписки по рахунку.

Згідно пояснень позивача постачання товару з підприємства ТОВ Влан на адресу контрагентів покупців здійснювалося покупцями самовивозом.

Оцінивши надані позивачем первинні документи за правилами ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони можуть бути визнані як належний доказ на підтвердження реальності укладених з контрагентами договорів та здійснення господарських операцій.

Отже, колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Доводи апеляційної скарги відповідача про непідтвердженість позивачем реальності спірних господарських операцій за якими було сформовано податковий кредит доказами на перевезення товару, колегія суддів вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 2.5, 2.6 спірних договорів поставка продукції здійснювалася на підставі заявок покупця за рахунок постачальника. Способом доставки продукції визначено-кур'єрська доставка за рахунок продавця.

Враховуючи, що поставка продукції здійснювалася за рахунок постачальника, то у позивача був відсутній обов'язок зі складання та зберігання транспортних документів, оскільки ним не було понесено витрати на транспортування товару.

Колегія суддів зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Доводи контролюючого органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями через наявність певних недоліків у видаткових накладних, а саме те, що вони не містять інформації щодо місця складання, не містять інформації щодо посади та ПІБ особи, яка їх підписала з боку ТОВ Влан , колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки певні недоліки в видаткових накладних не доводять нереальності спірних господарських операцій.

Відповідач не оспорює, що видаткові накладні від 11.04.2016 року №24 та від 05.12.2014 року №РН-507 підписані від імені ТОВ "Влан" директором ОСОБА_6

Щодо доводів відповідача про те, що видаткові накладні від 02.02.2017 року № 8,9,10, від 09.02.2017 року №15 мають підпис та печатку ТОВ Сігма ЕК замість ТОВ Влан колегія суддів зазначає, що згідно письмових пояснень позивача та статуту ТОВ Сігма ЕК директор ТОА Влан ОСОБА_6 є засновником ТОВ Сігма ЕК . Вказані підприємства мають однакову юридичну адресу та знаходяться в одному офісі, то помилково на видаткових накладних було поставлено печатку ТОВ Сігма ЕК , що в наступному було виправлено шляхом видання нової видаткової накладної з печаткою ТОВ "Влан".

Отже, такі доводи відповідача не доводять нереальності спірних господарських операцій.

Крім того, посилання відповідача на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13.03.2017 року, як на підставу підтвердження нереальності господарських операцій, здійснюваних ТОВ ВЛАН за договором укладеним з ТОВ Сеолан , яке мало взаємовідносини з фіктивним підприємством ПП Буд-Ліс-Сервіс колегія суддів до уваги не бере, оскільки така ухвала не стосується взаємовідносин між позивачем та ТОВ Сеолан , а ПП Буд-Ліс-Сервіс за актом перевірки (а.с.28) не значиться контрагентом ТОВ Сеолан в схемі руху товару придбаного ТОВ ВЛАН .

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо завищення позивачем податкових зобов"язань не відповідають приписам діючого законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3,4,5 порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте акт перевірки від 18.09.2017 року № 12739/20-40-14-12-11/30509956, відповідно до висновків якого були встановлені порушення позивачем формування податкових зобов'язань не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушення позивачем норм податкового законодавства під час формування податкових зобов'язань в розрізі контрагентів з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, що було досліджено податковим органом під час перевірки формування позивачем податкових зобов"язань.

Отже, відповідачем не доведено наявності порушень позивачем норм податкового законодавства під час формування податкових зобов'язань.

За викладених обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення .

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 по справі № 820/4686/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст постанови складено 07.03.2018.