Постанова

від 28.02.2018 по справі 391/913/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 391/913/16-ц

провадження № 61-1863 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Злагода ,

представники позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю Агровіта Д , ОСОБА_6,

представники товариства з обмеженою відповідальністю Агровіта Д : ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агровіта Д на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2017 року у складі судді Червонописького В. С. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2016 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Злагода (далі - СТОВ Злагода ) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Агровіта Д (далі - ТОВ Агровіта Д ) та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що 22 квітня 2008 року між СТОВ Злагода та ОСОБА_9 укладено договір оренди землі, відповідно до якого товариству в оренду передана земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована на території Коротяцької сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, загальною площею 5,25 га терміном на 10 років до 22 квітня 2018 року, який зареєстровано 09 лютого 2009 року у Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. ЇЇ спадкоємцем щодо вищевказаної земельної ділянки за заповітом від 01 березня 2007 року є ОСОБА_6

22 вересня 2016 року ОСОБА_6 передала в оренду вищезазначену земельну ділянку, уклавши відповідний договір з ТОВ Агровіта Д .

Позивач вважав, що вищевказаний договір оренди землі, укладений між відповідачами, підлягає визнанню недійсним, оскільки порушує його право володіння і користування орендованою земельною ділянкою, дії відповідачів суперечать вимогам Закону України Про оренду землі , оскільки перехід права власності на орендовану земельну ділянку до спадкоємця не є підставою для розірвання договору, який, до того ж, не припинений і не розірваний.

Ураховуючи наведене, СТОВ Злагода просило суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ Агровіта Д , речове право оренди по якому зареєстровано Бобринецькою районною державною адміністрацією за ТОВ Агровіта Д в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 вересня 2016 року за № 16671396 та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2017 року позов СТОВ Злагода задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ Агровіта Д , речове право оренди по якому зареєстровано Бобринецькою районною державною адміністрацією за ТОВ Агровіта Д в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 вересня 2016 року за № 16671396.

Стягнуто з кожного із відповідачів на користь СТОВ Злагода по 689 грн. витрат за сплату судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір оренди землі від 22 квітня 2008 року, укладений між СТОВ Злагода та ОСОБА_9, на час розгляду справи судом та на час укладення ОСОБА_6 та ТОВ Агровіта Д договору оренди землі від 22 вересня 2016 року на ту саму земельну ділянку не припинений і не розірваний, не визнаний судом недійсним, а тому вказаний договір укладений з порушення норм статті 24 Закону України Про оренду землі , порушує права СТОВ Злагода , як орендаря, вільно користуватися орендованою земельною ділянкою.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ Агровіта Д відхилено. Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи та ухвалено рішення з правильним застосуванням норм матеріального права, чинних на час виникнення спірних правовідносин. Апеляційний суд вказав, що договір оренди землі від 22 квітня 2008 року, укладений між СТОВ Злагода та ОСОБА_9, був зареєстрований 9 лютого 2009 року спеціальним органом - структурним підрозділом Центру Державного земельного кадастру щодо ведення державного реєстру земель по відношенню до органів місцевого самоврядування у складі Державного комітету України по земельних ресурсах, тобто пройшов державну реєстрацію в установленому законом порядку, відповідно до діючого на той час законодавства та набув чинності з моменту його державної реєстрації. Зміст оспорюваного договору оренди землі від 27 вересня 2016 року, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ Агровіта Д , свідчить про те, що СТОВ Злагода хоч і не є стороною договору, проте вказаний правочин порушує право товариства, як заінтересованої особи (частина третя статті 215 ЦК України), на використання спірної земельної ділянки.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ Агровіта Д , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову СТОВ Злагода .

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було враховано, що договір оренди землі від 22 квітня 2008 року, укладений між СТОВ Злагода та ОСОБА_9, не пройшов належної державної реєстрації, проведеної відповідним органом місцевого самоврядування, а тому фактично є неукладеним та у позивача відсутні права, як в орендаря, на спірну земельну ділянку.

У лютому 2018 року СТОВ Злагода подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, у редакції, що діяла станом на день державної реєстрації договору оренди землі від 22 квітня 2008 року, укладеного між СТОВ Злагода та ОСОБА_9, та вірно вказали, що укладений між ОСОБА_6 та ТОВ Агровіта Д договір оренди землі від 22 вересня 2016 року порушує права товариства на володіння і користування орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У лютого 2018 року СТОВ Злагода подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, у редакції, що діяла на час державної реєстрації договору оренди землі від 22 квітня 2008 року, укладеного між СТОВ Злагода та ОСОБА_9, та закон не розмежовує поняття держаної реєстрації договору з державною реєстрацією прав за таким договором.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суду першої інстанції та апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що 22 квітня 2008 року між СТОВ Злагода та ОСОБА_9 укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передана земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована на території Коротяцької сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, загальною площею 5,25 га, строком на 10 років, який 09 лютого 2009 року був зареєстрований у Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України .

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 22 квітня 2008 року між СТОВ Злагода та ОСОБА_9, (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 526 ЦКУкраїни зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень частин другої та третьої статті 152 ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до частини першої статті 27 Законуорендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 24 Законуорендодавець зобов'язаний, зокрема, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

Встановивши, що 22 вересня 2016 року ОСОБА_6, яка є спадкоємцем після смерті ОСОБА_9, уклала з ТОВ Агровіта Д договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої на території Коротяцької сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, загальною площею 5,25 га, до закінчення дії договору оренди цієї ж земельної ділянки від 22 квітня 2008 року, укладеного між СТОВ Злагода та ОСОБА_9 на 10 років, суди дійшли вірного висновку, що спірний договір порушує право СТОВ Злагода , як орендаря вказаної земельної ділянки, та правильно визнали його недійсним, керуючись статтями 203, 215 ЦК України.

Суди правильно послалися на положення Указу Президента України від 17 лютого 2003 року № 134 Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру , наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року № 174 Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель , постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1088 Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру , відповідно до яких функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру, на час реєстрації договору оренди землі від 22 квітня 2008 року, покладалися на Державний комітет України по земельних ресурсах, тому вказаний договір пройшов державну реєстрацію в установленому законом порядку, відповідно до діючого на той час законодавства та набув чинності з моменту його державної реєстрації. Реєстрація вказаного договору у Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Деркомземі України 09 лютого 2009 року ніким не оспорювалась, не визнавалась недійсною та не скасована.

Ураховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи особи, що подала касаційну скаргу, про те, що договір оренди землі від 22 квітня 2008 року, укладений між СТОВ Злагода та ОСОБА_9, не пройшов належної державної реєстрації, проведеної відповідним органом місцевого самоврядування, а тому фактично є неукладеним та у позивача відсутні права, як в орендаря, на спірну земельну ділянку.

Також не обґрунтованими та безпідставними є й посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що СТОВ Злагода зареєструвало тільки договір оренди землі, проте не зареєструвало право оренди земельної ділянки, оскільки законом не розмежовано поняття держаної реєстрації договору з державною реєстрацією прав за таким договором. Державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення права оренди земельних ділянок.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агровіта Д залишити без задоволення.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б.І. Гулько

Ю.В. Черняк