Ухвала

від 01.03.2018 по справі 908/2377/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/162/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.03.2018 Справа № 908/2377/17

м. Запоріжжя

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" (37635, Полтавська область, с. Малі Сорочинці, вул. Хомутецька, 100)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" (70406, Запорізька область, с. Відрадне, вул. Перемоги, 3)

про стягнення суми 3402548,12 грн.,

суддя Колодій Н.А.

За участю представників сторін:

Від позивача - П 'ятко А.І - директор (протокол № 1 від 01.03.15); Огризков А.А. - адвокат (Ордер ПТ № 023505 від 07.11.17); Лубченко О.І. (дов. № б/н від 15.12.17)

Від відповідача - Тюленєва О.С. (дов. № б/н від 05.01.18)

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача суми 3402548,12 грн., з яких: сума 2633371,50 грн. - основний борг, сума 331170,67 грн. - інфляційні втрати, сума 79862,49 грн. - 3% річних, сума 358143,46 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.11.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2377/17, судове засідання призначено на 21.12.2017р.

Ухвалою суду від 21.12.2017р. сторін повідомлено про перехід розгляду справи до норм чинного Господарського процесуального кодексу України зі стадії підготовчого провадження, в рамках загального позовного провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче засідання на 15.02.2018р. Ухвалою суду від 15.02.2018р. на підставі ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження до 21.03.2018р., підготовче засідання відкладено на 01.03.2018р.

Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду даної справи є вимоги про стягнення з відповідача суми 2387071,58 грн. основного боргу, суми 412331,08 грн. інфляційних втрат, суми 96739,26 грн. - 3% річних та суми 442161,46 грн. пені.

У підготовчому засіданні 01.03.2018р. представником позивача подано клопотання про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, що належать і знаходяться у ПАТ "Відрадненське", а також шляхом заборони йому вчиняти будь-які дії щодо припинення підприємства, у том числі шляхом його поділу, за рішенням власника.

Необхідність вжиття вказаних заходів позивач обґрунтовує наступним. Борг, який стягується у даному судовому проваджені, виник внаслідок невиконання ПАТ "Відрадненське" власних грошових зобов'язань за договором поставки від 15.01.2016р. № 8. Аналіз стану розрахунків за вказаним договором свідчить про те, що борг виник ще 13.05.2016р. і з цього часу не погашався, а лише змінювався у розмірі. При цьому з 29.12.2016р. до цього часу основний борг постійно перевищує 2 млн. грн. Актами звірки розрахунків ПАТ "Відрадненське" визнає цей борг, проте до цього часу його не сплачено. На офіційному веб-сайті ПАТ "Відрадненське" 28.04.2017р. оприлюднений аудиторський висновок щодо фінансової звітності за 2016р., за змістом якого підприємство було збитковий із сумою 3,8 млн.грн. Зазначені обставини свідчать про наявність у ПАТ "Відрадненське" фінансових труднощів, які зокрема можуть привести до відчуження майна підприємства або його припинення, у тому числі шляхом поділу. А це в свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. На підставі викладеного просить заяву про забезпечення позову задовольнити.

У підготовчому засіданні 01.03.2018р., за письмової згодою обох сторін, суд закінчив підготовче засідання та розпочав розгляд справи по суті.

01.03.2018р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" суму 2387071,58 грн. основного боргу, суму 412331,08 грн. інфляційних втрат, суму 96739,26 грн. 3% річних, суму 43442,13 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

За наслідками розгляду заяви про забезпечення позову суд постановив задовольнити її частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно та (або) грошові суми, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує положення міжнародного договору, а саме: статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що передбачає право на справедливий суд. Під терміном справедливий судовий розгляд розуміється у тому числі забезпечення реального виконання рішення, на що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав - членів Ради Європи. Обов'язок забезпечення механізмів реалізації права на справедливий суд покладено на держави-учасниці Конвенції. Одним з механізмів забезпечення реального виконання можливого рішення суду є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Також, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту": кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Тому вжиття обраних судом заходів до забезпечення позову має відповідати вимогам статей 6 та 13 Конвенції та зобов'язанням, взятим на себе Україною щодо забезпечення права на справедливе судочинство та виконання судових рішень.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом спору є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 8 від 15.01.2016р. в розмірі 2387071,58 грн., як встановлено судом, відповідач не виконував в повному обсязі свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару ще з 13.05.2016р. Станом на час розгляду даної справи пройшло більше півтора року, за цей період заборгованість відповідача тільки зростала перед позивачем та перевищила 2 млн. грн. Інфляційні процеси, які перебувають у державі кожний місяць знецінюють вартість гривні по відношенню до попереднього періоду. Так, за період часу з моменту виникнення у відповідача зобов'язання з оплати товару до даного часу індекс інфляції виріс. Сума заборгованості поступово знецінюється.

З огляду на характер позовних вимог, суд дійшов висновку, що в даному випадку забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно відповідача є гарантією реального виконання рішення суду.

Що стосується забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать і знаходяться у ПАТ "Відрадненське" та заборони йому вчиняти будь-які дії щодо припинення підприємства, у том числі шляхом його поділу, за рішенням власника, то суд зазначає наступне.

Частиною 10 ст. 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.

У частині заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо припинення підприємства, у том числі шляхом його поділу, за рішенням власника слід відмовити, оскільки заборона вчиняти зазначені дії фактично означає заборону власнику (власникам / акціонерам) здійснювати свою діяльність, передбачену чинним законодавством, в тому числі Законом України Про акціонерні товариства .

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги, що судом накладено арешт на нерухоме майно відповідача, суд не вбачає підстав для накладання арешту на грошові кошти відповідача., що дасть можливість боржнику у добровільному порядку виконати рішення суду, не блокуючи його господарську діяльність.

На підставі викладеного, заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" про забезпечення позову задовольняється частково.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" (70406, Запорізька область, с. Відрадне, вул. Перемоги, 3; код ЄДРПОУ 00852186).

Стягувачем є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич" (37635, Полтавська область, с. Малі Сорочинці, вул. Хомутецька, 100; код ЄДРПОУ 13953262).

Боржником є Публічне акціонерне товариство "Відрадненське" (70406, Запорізька область, с. Відрадне, вул. Перемоги, 3; код ЄДРПОУ 00852186).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала набирає чинності з моменту винесення 01.03.2018р., є виконавчим документом та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з 01.03.2018р.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.А. Колодій