Рішення

від 01.03.2018 по справі 908/2377/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/162/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2018 Справа № 908/2377/17

м. Запоріжжя

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» (37635, Полтавська область, с. Малі Сорочинці, вул. Хомутецька, 100)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Відрадненське» (70406, Запорізька область, с. Відрадне, вул. Перемоги, 3)

про стягнення суми 3402548,12 грн.,

суддя Колодій Н.А.

При секретарі: Лола Н.О.

За участю представників сторін:

Від позивача - П'ятко А.І - директор (протокол № 1 від 01.03.15); ОСОБА_2 - адвокат (Ордер ПТ № 023505 від 07.11.17); ОСОБА_3 (дов. № б/н від 15.12.17)

Від відповідача - ОСОБА_4 (дов. № б/н від 05.01.18)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача суми 3402548,12 грн., з яких: сума 2633371,50 грн. - основний борг, сума 331170,67 грн. - інфляційні втрати, сума 79862,49 грн. - 3% річних, сума 358143,46 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.11.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2377/17, судове засідання призначено на 21.12.2017р.

Ухвалою суду від 21.12.2017р. сторін повідомлено про перехід розгляду справи до чинного Господарського процесуального кодексу України зі стадії підготовчого провадження, в рамках загального позовного провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче засідання на 15.02.2018р. Ухвалою суду від 15.02.2018р. на підставі ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження до 21.03.2018р., підготовче засідання відкладено на 01.03.2018р.

26.02.2018р. від позивача надійшла заява, в якій останній уточнив заявлені до стягнення суми, просить стягнути з відповідача загальну суму 3338303,38 грн., з яких: сума 2387071,58 грн. - основний борг, сума 412331,08 грн. - інфляційні втрати, сума 96739,26 грн. - 3% річних, сума 442161,46 грн. - пеня.

За своїм змістом дана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить приписам ст. 46 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду даної справи є вимоги про стягнення з відповідача суми 2387071,58 грн. основного боргу, суми 412331,08 грн. інфляційних втрат, суми 96739,26 грн. - 3% річних та суми 442161,46 грн. пені.

У підготовчому засіданні 01.03.2018р. представником позивача подано клопотання про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, що належать і знаходяться у ПАТ «Відрадненське» , а також шляхом заборони йому вчиняти будь-які дії щодо припинення підприємства, у том числі шляхом його поділу, за рішенням власника.

Ухвалою суду від 01.03.2018р. заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» про забезпечення позову задоволена частково. Вжито заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 акціонерного товариства «Відрадненське» .

У підготовчому засіданні 01.03.2018р., в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України, за письмовою згодою обох сторін, суд закінчив підготовче провадження та розпочав розгляд справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, пояснивши, зокрема, про наступне. На виконання умов договору поставки № 8 від 15.01.2016р. позивачу у період з 16.01.2016р. по 11.09.2017р. поставив відповідачу кукурудзу на загальну суму 10016331,10 грн. Відповідач, в свою чергу, зобов'язання щодо оплати отриманого товари виконав частково на суму 7629259,52 грн. Несплаченою залишилась сума 2387071,58 грн. У зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 625, 626, 629, 662, 664, 712 ЦК України, ст.ст. 230, 232, 174, 193, 218 ГК України, просить стягнути з відповідача суму 2387071,58 грн. основного боргу, суму 412331,08 грн. інфляційних втрат, суму 96739,26 грн. - 3% річних та суму 442161,46 грн. пені.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що з позовними вимогами погоджується частково, а саме в частині існування загальної суми заборгованості за поставку товару в розмірі 2387071,58 грн. Щодо вимоги про стягнення пені заперечує, оскільки умовами договору не передбачено такого виду штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, як нарахування пені. Просить в частині позовної вимоги щодо пені відмовити. Зазначена позиція також викладена у відзиві, який надійшов до суду 28.02.2018р.

У судовому засіданні 01.03.2018р. після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, а також після судових дебатів, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2016р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Славутич» (постачальник, позивач у справі) та ОСОБА_1 акціонерним товариства «Відрадненське» (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 8, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим договором передати у власність покупцеві зерно пшениці, кукурудзу, в певній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, а останній зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар, згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.7 договору датою поставки є дата фактичної передачі покупцеві товару, зазначеного в специфікаціях, а також товарусупровідної документації (накладної на товар та інших документів, підписаних уповноваженими представниками та скріплених печаткою постачальника, також документів, що підтверджують якість товару).

Пунктом 5.2 договору визначено що оплата товару за цим договором здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту поставки або по передоплаті, на підставі виставлених постачальником рахунків або підписаних специфікацій.

Відповідно до п. 8.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками. Термін дії договору встановлено до 31.12.2016р., але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У випадку, якщо жодна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач у період з 16.01.2016р. по 11.09.2017р. поставив відповідачу товар на загальну суму 10016331,10 грн. Факт поставки товару підтверджується накладними, в тому числі товарно-транспортними, які складені та підписані обома сторонами.

Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково на суму 7629259,52 грн. Несплаченою залишилась сума 2387071,58 грн.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів належного виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором поставки № 8 від 15.01.2016р. в розмірі 2387071,58 грн. підтверджується матеріалами справи. Також матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків, в якому відповідач визнає зазначену заборгованість

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 2387071,58 боргу за поставлений товар є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 96739,26 грн. - 3% річних за загальний період з 28.05.2016р. по 28.02.2018р. та суму 412331,08 грн. інфляційних втрат за загальний період з травня 2016р. по лютий 2018р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Перевіривши розрахунки 3-% річних та інфляційних нарахувань суд встановив, що їх зроблено вірно.

Отже вимоги про стягнення суми 96739,26 грн. - 3% річних та суми 412331,08 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 442161,46 грн. за загальний період з 22.12.2016р. по 26.10.2017р.

Заявляючи дані вимоги, позивач посилається на п. 6.1 договору, яким встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України з урахуванням умов цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Крім того, відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Умовами договору, в тому числі п. 6.1, сторонами не передбачено застосування штрафних санкцій у вигляді пені до покупця.

За таких обставин, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 442161,46 грн. слід відмовити.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір у зменшення розміру позовних вимог сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Отже сума судового збору в розмірі 963,67 грн. буде повернута позивачу у разі подання до господарського суду відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 129, 183, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Відрадненське» (70406, Запорізька область, с. Відрадне, вул. Перемоги, 3; код ЄДРПОУ 00852186) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» (37635, Полтавська область, с. Малі Сорочинці, вул. Хомутецька, 100; код ЄДРПОУ код ЄДРПОУ 13953262) суму 2387071 (два мільйони триста вісімдесят сім тисяч сімдесят одну) грн. 58 коп. основного боргу, суму 96739 (дев'яносто шість тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 26 коп. - 3% річних, суму 412331 (чотириста дванадцять тисяч триста тридцять одну) грн. 08 коп. інфляційних втрат, суму 43442 (сорок три тисячі чотириста сорок дві) грн. 13 коп. судового збору.

В іншій частині позовну відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.03.2018р.

Суддя Н.А. Колодій