Ухвала

від 06.03.2018 по справі 910/1286/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА 06.03.2018Справа №  910/1286/18 за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК-2015» до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробна компанія                     «М'ясний гурман»  про                    стягнення 558701,00 грн. Суддя Картавцева Ю.В. Представники сторін: без виклику ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПМК-2015» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробна компанія «М'ясний гурман» про стягнення 558701,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідачем не виконано зобов'язання зі сплати вартості поставленого товару за договором поставки №20/01/2017 від 20.01.2017 (видаткові накладні №246 від 28.10.2017, №252 від 04.11.2017, №269 від 17.11.2017), у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 518744,04 грн., яку позивач просить стягнути. Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 30381,95 грн. пені, 6378,01 грн. інфляційних втрат, 3197,00 грн. 3% річних. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, суд ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на 06.03.2018. 05.03.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, згідно з якою позивач просить суд накласти арешт на поточні та депозитні банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробна компанія «М'ясний гурман». Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. За змістом ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками,  які можуть  настати  в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності  права  чи  законного  інтересу,  за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Як зазначає заявник, необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана тим, що у заявника наявні обґрунтовані побоювання, що відповідач намагатиметься уникнути виконання рішення, посилаючись на відсутність грошових коштів на його рахунках. Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Однак, саме лише посилання заявника на потенційне намагання відповідача уникнути виконання рішення, посилаючись на відсутність грошових коштів на його рахунках не є тими достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову в розумінні норм ст. 136 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, позивач у заяві просить суд накласти арешт на рахунки відповідача, тоді-як в силу норм ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, тобто суд вправі в якості заходу до забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти (у певному розмірі, співрозмірному заявленим вимогам), що знаходяться на відповідному рахунку, а не арешт на самі рахунки відповідної особи. Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову. Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, - УХВАЛИВ: 1.          У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК-2015»  про забезпечення позову відмовити. 2.          Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України. Суддя                                                                                           Ю.В. Картавцева