Рішення

від 22.05.2018 по справі 910/1286/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2018Справа № 910/1286/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-2015

до Товариства з обмеженою відповідальністю М'ясопереробна компанія

М'ясний гурман

про стягнення 558701,00 грн.

Представники:

від позивача : Вербицький Я.В.

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПМК-2015" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробна компанія "М'ясний гурман" про стягнення 558701,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідачем не виконано зобов'язання зі сплати вартості поставленого товару за договором поставки №20/01/2017 від 20.01.2017 (видаткові накладні №246 від 28.10.2017, №252 від 04.11.2017, №269 від 17.11.2017), у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 518744,04 грн., яку позивач просить стягнути. Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 30381,95 грн. пені, 6378,01 грн. інфляційних втрат, 3197,00 грн. 3% річних.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 06.03.2018.

05.03.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій Товариство з обмеженою відповідальністю ПМК-2015 просить суд задовольнити заяву та накласти арешт на поточні та депозитні банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю М'ясопереробна компанія М'ясний гурман .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-2015 про забезпечення позову відмовлено з тих підстав, що заявником не наведено обґрунтованих мотивів та належних доказів, які б вказували на доцільність та необхідність забезпечення позову.

05.03.2018 до відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що представник відповідача перебуває у відрядженні.

У підготовче засідання 06.03.2018 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкласти на 27.03.2018.

У підготовче засідання 27.03.2018 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 27.03.2018 оголошено перерву до 08.05.2018.

У підготовче засідання 08.05.2018 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 08.05.2018 судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.05.2018.

У судове засідання 22.05.2018 з'явились представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав усні пояснення.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 22.05.2018, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 22.05.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю ПМК-2015 (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю М'ясопереробна компанія М'ясний гурман (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №20/01/2017 (Договір), відповідно до якого постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у договорі. Асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється визначаються у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4 Договору визначено, що поставка товару проводиться окремими партіями на підставі замовлень покупця протягом узгодженого сторонами строку. Датою поставки партії товару вважається дата прийому-передачі товару, визначена у відповідній видатковій накладній.

Згідно з п. 5.1 Договору постачальник надає покупцю право сплатити вартість поставленого товару протягом семи календарних днів з дати поставки.

У разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки; у випадку прострочки покупцем оплати вартості поставленого товару більше ніж на один календарний місяць покупець зобов'язаний додатково сплатити на користь постачальника штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено (п.п. 7.1, 7.4 Договору).

Відповідно до п. 11.1 Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами й скріплення їх печатками та діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю ПМК-2015 було здійснено поставку трьох партій товару: перша партія на загальну суму 216288,00 грн. (відповідно до видаткової накладної № 246 від 28.10.2017); друга партія на загальну суму 219000,00 грн. (відповідно до видаткової накладної № 252 від 04.11.2017); третя партія на загальну суму 219730,00 грн. (відповідно до видаткової накладної № 269 від 17.11.2017).

Вказані видаткові накладні підписані представником відповідача та скріплені печаткою відповідача.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було здійснено звірку взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 24.01.2018 відповідно до умов договору поставки №20/01/2017 від 20.01.2017. Згідно з Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 по 24.01.2018, який підписано сторонами та скріплено їх печатками, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю М'ясопереробна компанія М'ясний гурман перед Товариством з обмеженою відповідальністю ПМК-2015 станом на 24.01.2018 становила 518744,04 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов'язання зі сплати вартості поставленого товару за договором поставки №20/01/2017 від 20.01.2017 (видаткові накладні №246 від 28.10.2017, №252 від 04.11.2017, №269 від 17.11.2017), у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 518744,04 грн., яку позивач просить стягнути. Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 30381,95 грн. пені, 6378,01 грн. інфляційних втрат, 3197,00 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, у п.п. 4.1, 4.2 Договору визначено, що поставка товару проводиться окремими партіями та здійснюється на підставі замовлень покупця.

Датою поставки партії товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній видатковій накладній (п. 4.4 Договору).

У п. 6.1 Договору зазначено, що прийом-передача товару здійснюється представниками сторін в пункті поставки в порядку, визначеному чинним законодавством України та оформлюється шляхом підписання видаткових накладних.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що постачальник надає покупцю право сплатити вартість поставленого товару протягом семи календарних днів з дати поставки.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ПМК-2015 здійснило поставку товару партіями на суму 216288,00 грн., 219000,00 грн. та 219730,00 грн. Це підтверджується видатковими накладними №246 від 28.10.2017, №252 від 04.11.2017, №269 від 17.11.2017, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Як зазначає позивач в позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю М'ясопереробна компанія М'ясний гурман здійснювало періодичні платежі до 17.01.2018 включно, однак повна вартість поставленого товару відповідачем оплачена не була, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість у розмірі 518744,04 грн.

Факт заборгованості підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період період з 01.01.2017 по 24.01.2018 відповідно до умов договору поставки №20/01/2017 від 20.01.2017. Відповідно до Акта звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 до 24.01.2018 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю М'ясопереробна компанія М'ясний гурман перед Товариством з обмеженою відповідальністю ПМК-2015 станом на 24.01.2018 становила 518744,04 грн. Вказаний акт підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Суд зазначає, що наявність заборгованості відповідача за договором поставки №20/01/2017 від 20.01.2017 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 518744 грн. 04 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 6378,01 грн. інфляційних втрат та 3197,00 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на заявлені періоди нарахування, з урахуванням строків оплати товару за договором поставки №20/01/2017 від 20.01.2017, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 6378,01 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми 3197,00 грн. 3% річних, з урахуванням дати прострочення оплати за кожну партію поставленого товару за періоди, вказані позивачем, суд зазначає, що до стягнення підлягає сума 3% річних у розмірі 3197,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем, а саме 3197,00 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 30381,95 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 7.1 Договору вказано, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, з урахуванням встановленого у п. 5.1 Договору строку оплати, заявленого позивачем періоду нарахування штрафних санкцій, зважаючи, що кінцева дата нарахування, зазначена у розрахунку позивача (31.01.2018), суд зазначає, що стягненню підлягає пеня у розмірі 30381,95 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-2015 про стягнення пені підлягають задоволенню повністю, а саме у розмірі 30381,95 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю М'ясопереробна компанія М'ясний гурман (04111, м. Київ, вул. Салютна, 5, кв. 73; ідентифікаційний код: 39992268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-2015 (65031, м. Одеса, вул. Хімічна, 1/27; ідентифікаційний код: 39869258) основний борг у розмірі 518744 (п'ятсот вісімнадцять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 04 коп., пеню у розмірі 30381 (тридцять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 95 коп., 3% річних розмірі 3197 (три тисячі сто дев'яносто сім) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 6378 (шість тисяч триста сімдесят вісім) грн. 01 коп. та судовий збір у розмірі 8380 (вісім тисяч триста вісімдесят) грн. 52 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.06.2018

Суддя Ю.В. Картавцева