Ухвала

від 06.03.2018 по справі 914/159/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.03.2018 р. Справа№ 914/159/16

Господарський суд Львівської області у складі

судді Фартушка Т.Б. при секретарі Кірі О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги: Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Галсільліс , Львівська область, Старосамбірський район, м.Старий Самбір, від 20.02.2018р. (вх. №513/18 від 22.02.2018р.)

про визнання неправомірною постанови Старосамбірського районного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/159/16 в межах суми, яка передбачена для оплати праці працівників.

у справі №914/159/16 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ДСЛ Вуд Юкрейн , м.Львів

до Відповідача: Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Галсільліс , Львівська область, Старосамбірський район, м.Старий Самбір,

про стягнення боргу

ціна позову: 249087,60грн.

Орган оскарження (Орган ДВС) : Старосамбірський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Львівська область, Старосамбірський район, м.Старий Самбір

Представники:

Позивача (Стягувача): не з'явився;

Заявника (Відповідача, Боржника): не з'явився

Органу ДВС: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

22.02.2018р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла скарга Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Галсільліс , Львівська область, Старосамбірський район, м.Старий Самбір, від 20.02.2018р. (вх. №513/18 від 22.02.2018р.) про визнання неправомірною постанови Старосамбірського районного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/159/16 в межах суми, яка передбачена для оплати праці працівників у справі №914/159/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДСЛ Вуд Юкрейн до Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Галсільліс про стягнення заборгованості. Ціна позову 249087,60 грн.; орган оскарження (Орган ДВС): Старосамбірський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.02.2018р. визнано поважними причини пропуску Старосамбірським дочірнім лісогосподарським підприємством обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс" строку звернення до суду із скаргою від 20.02.2018р. (вх.№513/18) про визнання неправомірною постанови Старосамбірського районного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/159/16, поновлено Старосамбірському дочірньому лісогосподарському підприємству обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс" строк звернення до суду із скаргою від 20.02.2018р. (вх. №513/18) про визнання неправомірною постанови Старосамбірського районного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/159/16; прийнято скаргу до розгляду та розгляд скарги в судовому засіданні призначено на 06.03.2018 р. на 12:10 год.

Окрім того, вказаною ухвалою суд з власної ініціативи зобов'язав Старосамбірський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області в строк до 02.03.2018р. надати матеріали виконавчого провадження ВП №54401042 (оригінали для огляду в судовому засіданні, належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи).

Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача (Стягувача) в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов'язковою, вимог ухвали Господарського суду Львівської області від 26.02.2018р. у даній справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Представник Заявника (Відповідача, Боржника) в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов'язковою, вимог ухвали Господарського суду Львівської області від 26.02.2018р. у даній справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Представник Органу ДВС в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов'язковою, вимог ухвали Господарського суду Львівської області від 26.02.2018р. у даній справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи та Органу ДВС щодо обґрунтування їх правової позиції по суті скарги та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи та поданої скарги, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/159/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДСЛ Вуд Юкрейн до Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Галсільліс про стягнення заборгованості; ціна позову 249087,60грн.; позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс" (82000, Львівська область, Старосамбірський район, м.Старий Самбір, вул.Вітовського, буд.21; ідентифікаційний код 30742131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Вуд Юкрейн" (81144, Львівська область, Пустомитівський район, с.Чишки, вул.В.Чорновола, буд.7А; ідентифікаційний код 39138502) 174361,32грн. заборгованості та 2615,42грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

04.03.2016р. Господарським судом Львівської області видано наказ про виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/159/16.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 року у справі №914/159/16 рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/159/16 в частині задоволення позовних вимог на суму 15867,00грн. скасовано; в цій частині прийнято нове рішення; в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Вуд Юкрейн", м.Львів , до Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс", Львівська область, м.Старий Самбір, про стягнення заборгованості в сумі 15 867,0 грн. відмовлено; стягнуто з Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Вуд Юкрейн" 882 (вісімсот вісімдесят дві) грн. 60 коп. судового збору; в решті рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі № 914/159/16 залишено без змін.

Подану скаргу Заявник обґрунтовує тим, що Старосамбірським районним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області при виконанні зведеного виконавчого провадженні ВП №54401042, за яким, серед іншого, здійснюється примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області від 04.03.2016р. про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/159/16 постановою начальника відділу Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Павлова Ю.В. від 14.12.2017р. накладено арешт на грошові кошти, що перебувають в касі Заявника (Боржника) або надходять до неї та належать Боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1583655,61грн.

Заявник у поданій скарзі просить суд визнати неправомірною постанову Старосамбірського районного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/159/16 в межах суми, яка передбачена для оплати праці працівників з підстав того, що накладення державним виконавцем арешту на кошти, які знаходяться в касі Боржника, або надходять до неї зумовило неможливість виплати останнім заробітної плати працівникам, а також сплати обов'язкових платежів, податків та зборів.

Вказані доводи Заявник підтверджує долученою до матеріалів справи Довідкою від 05.01.2018р. вих. №7 про те, що Боржник здійснює виплату заробітної плати працівникам через касу підприємства; витягом з Касової книги Боржника; Листом ПАТ Ощадбанк від 17.01.2018р. вих. №344; Довідкою Боржника від 05.02.2018р. вих. №52 про заборгованість, а також штатним розписом Боржника на 2017рік, згідно якого в штаті Старосамбірського ДЛГП ОКСЛГП Галсільліс перебуває 82 штатні одиниці.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення постановляються судами іменем України та є обов'язковими для виконання на всій території України.

Частиною другою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Статтею 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Нормою ч.1 ст.343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Згідно ч.ч.2,3 ст.343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно статті 1 Закону України Про виконавче провадження (у чинній станом на момент винесення оскаржуваної Постанови редакції) (надалі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої вказаної статті визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.п.1 та 5 ч.1 ст. 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу України про Працю, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною першою статті 2 та ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 №95 визначено, що заробітна плата повинна охоронятись від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Згідно ч.1 ст.115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Приписами ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю України визначено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку; всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Частиною 6 ст. 24 Закону України Про оплату праці встановлено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Таким чином, накладення арешту на кошти, які перебувають в касі Боржника або надходять до неї та призначені для виплати заробітної плати працівникам Боржника, суперечить встановленим державою гарантіям повної та своєчасної виплати винагороди (заробітної плати) працівникам Боржника, призводить до порушення їх конституційних прав.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 28.01.2016р. №01-06/131/16 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України Про виконавче провадження та постановах Вищого господарського суду України від 12.12.2016р. у справі №918/557/15 та від 29.11.2016р. у справі №905/3472/15.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що доводи, викладені в скарзі, є обґуртованими, а постанова начальника відділу Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Павлова Ю.В. щодо винесення постанови від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, що перебувають у касі Боржника, або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/159/16 в межах суми, яка передбачена для оплати праці працівників, є неправомірною.

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 18, 42, 234, 235, 341-344 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Галсільліс , Львівська область, Старосамбірський район, м.Старий Самбір, від 20.02.2018р. (вх. №513/18 від 22.02.2018р.) про визнання неправомірною постанови Старосамбірського районного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/159/16 в межах суми, яка передбачена для оплати праці працівників, задоволити повністю.

2. Визнати неправомірною постанову Старосамбірського районного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/159/16 в межах суми, яка передбачена для оплати праці працівників.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

4. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 07.03.2018р.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя Фартушок Т. Б.