Рішення

від 27.02.2018 по справі 915/1353/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ====================================================================== РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  27 лютого 2018 року                                                 Справа №  915/1353/17 м. Миколаїв За позовом: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 73; ідентифікаційний код 02910048) в інтересах держави до відповідачів: 1) Солончаківського навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа I-II ступенів – дошкільний навчальний заклад” Куцурубської сільської ради об'єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області (57543, Миколаївська область, Очаківський район, с. Солончаки, вул. Очаківська, 25; ідентифікаційний код 40137258); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО КОН” (57543, Миколаївська область, Очаківський район, с. Солончаки, вул. Очаківська, 36; ідентифікаційний код 37157693) про: визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки. Суддя: Смородінова О.Г. Секретар судового засідання: Ржепецька К.М. за участю представників учасників справи: від позивача: прокурор Дмитрієнко І.О. – за посвідченням № 034811, виданим 05.08.2015, від відповідача 1: не з'явився, від відповідача 2: не з'явився. Суть спору: У порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 1798-XII від 06.11.1991): 13 грудня 2017 року Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № (15-31)19804вих-17 від 13.12.2017, в якій просить суд: - визнати недійсним на майбутнє договір від 06.10.2016 про спільний обробіток ґрунту та вирощування сільськогосподарської продукції, укладений між Солончаківським навчально-виховним комплексом “Загальноосвітня школа I-II ступенів – дошкільний навчальний заклад” та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРО КОН”; - зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРО КОН” повернути постійному землекористувачу – Солончаківському навчально-виховному комплексу “Загальноосвітня школа I-II ступенів – дошкільний навчальний заклад” земельну ділянку площею 35 га в межах території с. Солончаки Куцурубської сільської ради об'єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області. Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: положень Статуту Солончаківського НВК; рішення сесії № 7 від 08.09.1992; державного акта на право постійного користування землею від 01.11.1994 за № 181 для ведення підсобного господарства; договору про спільний обробіток ґрунту та вирощування сільськогосподарської продукції від 06.10.2016, укладеного між відповідачами; акту приймання-передачі земельної ділянки від 06.10.2016; листів Солончаківського НВК від 20.03.2017 та від 28.08.2017; оголошення в Очаківський районі газеті «Очаківська зірка» (випуск № 79-80 від 30.09.2016), інформації Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 30.05.2017 за № 5254/9/14-07-12-04; листування з Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області та результатів відповідної перевірки (акт від 15.09.2017 та припис від 21.09.2017); листа Управління від 05.12.2017 про відсутність повноважень щодо звернення до суду; норм статті 80 Закону України «Про освіту», статей 92, 95, 96, 15-1, 122 Земельного кодексу України, статей 21, 16 Закону України «Про оренду землі», статей 317, 1133, 1139, 235, 215, 1212, 319, 386, 15, 16, 17 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та мотивовані таким: - Статутом відповідача-1 не передбачено, що в навчальний заклад може здійснювати навчальну підготовку за спеціальностями, пов'язаними з веденням сільського господарства; - Солончаківський НВК, як постійний користувач земельної ділянки державної власності, не наділений правами передавати земельну ділянку в користування третім особам; - договір про спільний обробіток земельної ділянки укладено відповідачами з метою приховання іншого правочину – договору оренди землі (оскільки ділянку передано на підставі акту прийому-передачі та визначено істотні умови такого правочину – об'єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення), отже він відповідно до частини 1 статті 235 ЦК України є удаваним; - ТОВ “АГРО КОН” згідно договору про спільний обробіток землі використовує земельну ділянку для ведення товарного сільгоспвиробництва (код КВЦПЗ 01.01), тоді як школі земельна ділянка передана для ведення підсобного господарства (код КВЦПЗ 01.04). За таких обставин, внаслідок укладення спірного договору фактично змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення підсобного господарства на товарне сільгоспвиробництво, що порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням земель сільськогосподарського призначення. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2017 порушено провадження у справі № 915/1353/17 з призначенням її розгляду на 23 січня 2018 року та викладено вимоги до сторін. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції. 23 січня 2018 року в судове засідання з'явився лише прокурор. Відповідачі своїх повноважних представників у судове засідання 23.01.2018 не направили, про причини їх нез'явлення суд не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки про отримання копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2017 у справі № 915/1353/17 на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400131946470 та 5400131946488. Станом на момент проведення судового засідання жодних заяв від сторін як по суті справи, так і з процесуальних питань до суду не надходило. Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У судовому засіданні суд доповів про процесуальне оформлення переходу на нові правила розгляду даної справи та повідомив про продовження розгляду справи зі стадії підготовчого провадження. За результатами проведеного судового засідання 23 січня 2018 року суд постановив продовжити розгляд справи № 915/1353/17 зі стадії підготовчого провадження; строк проведення підготовчого провадження обчислювати з дати 14 грудня 2017 року; підготовче засідання відкласти на 06 лютого 2018 року о 10 год. 15 хв. До господарського суду надійшли наступні документи: - 05.02.2018 від позивача – клопотання № (15-31)1491 вих-18 від 02.02.2017, в якому прокурор просить суд: 1) закрити провадження у справі № 915/1353/17 в частині зобов'язання ТОВ “АГРО КОН” повернути земельну ділянку (у зв'язку з чим – 3) повернути судовий збір у розмірі 13839,55 грн.); 2) змінити предмет позову з «визнати недійсним на майбутнє договір про спільний обробіток ґрунту та вирощування сільськогосподарської продукції № 1 від 06.10.2016» на «визнати недійсним договір про спільний обробіток ґрунту та вирощування сільськогосподарської продукції № 1 від 06.10.2016»; - 05.02.2018 від відповідача-2 – лист б/н від 02.02.2018 (вх. № 1469/18) з додатком; - 05.02.2018 від відповідача-1 – відзив № 14 від 02.02.2018 на позовну заяву; - 05.02.2018 від позивача – супровідний лист № 08-35вих-18 від 05.02.2018 про долучення доказів до матеріалів справи; - 06.02.2018 від позивача – супровідний лист № (15-31)19804вих18 від 06.02.2018 про долучення доказів до матеріалів справи. Подані документи долучено судом до матеріалів справи. З урахуванням зміни предмета позову, остаточною редакцією заявлених позовних вимог є: визнати недійсним договір про спільний обробіток ґрунту та вирощування сільськогосподарської продукції № 1 від 06.10.2016, укладений між Солончаківським навчально-виховним комплексом “Загальноосвітня школа I-II ступенів – дошкільний навчальний заклад” та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРО КОН”. У відзиві відповідач-1 вважає, що позов підлягає задоволенню в частині визнання недійсним договору про спільний обробіток ґрунту та вирощування сільськогосподарської продукції від 06.10.2016, так як Солончаківський НВК визнає, що спірний договір укладено за відсутності повноважень на його укладення та останній суперечить вимогам земельного законодавства. В решті ж позовних вимог щодо повернення земельної ділянки постійному землекористувачу, на думку відповідача-1, провадження у справі підлягає припиненню, оскільки вже після відкриття провадження у справі між Солончаківським НВК та ТОВ “АГРО КОН” укладено угоду від 25.01.2018 про розірвання договору та підписано акт прийому-передачі спірної земельної ділянки навчальному закладу. 06 лютого 2018 року в судове засідання з'явився лише прокурор та представник відповідача-2. Представник відповідача-1 у судове засідання 06.02.2018 не прибув, за усною інформацією позивача із-за погодних умов. В підготовчому судовому засіданні 06.02.2018 представник відповідача ТОВ “АГРО КОН” підтримав клопотання прокуратури про закриття провадження у справі в частині повернення земельної ділянки, що стосується вимоги щодо визнання договору недійсним, зазначив про термінове складання відзиву. За результатами проведеного судового засідання 06 лютого 2018 року суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 915/1353/17 та призначити справу № 915/1353/17 до судового розгляду по суті на 27 лютого 2018 року об 12 год. 30 хв. 26.02.2018 до господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив б/н від 20.02.2018 (вх. № 2508/18) на позовну заяву. У відзиві відповідач-2 не визнає позовні вимоги Миколаївської місцевої прокуратури Миколаївської області про визнання недійсним договору від 06.10.2016 та вважає позовну заяву безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Свою позицію мотивує наступним: - чинним законодавством України взагалі не передбачено такого виду цільового призначення, який існує на думку позивача, як «ведення підсобного сільського господарства». Земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні ЗОШ, має цільове призначення «землі сільськогосподарського призначення» та використовуються чітко в межах цільового призначення без його зміни та порушення; - відповідач-2 вважає безпідставними твердження прокурора про удаваність укладеного між відповідачами у справі договору про спільний обробіток земельної ділянки для приховування укладення договору оренди землі, оскільки: умовами спірного договору не змінено форми власності або правовий статус спірної земельної ділянки, яка є державною власністю, та знаходиться в постійному користуванні ЗОШ; земельну ділянку не надано в користування товариству у розумінні Закону України «Про оренду землі», а лише в спільний обробіток; ЗОШ має право контролю щодо діяльності по обробітку землі в рамках договору, тобто не втрачає права користування земельною ділянкою; - між відповідачами було укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки, який за правовою природою є договором про спільну діяльність, при укладенні якого сторони не передбачали об'єднання вкладів учасників, а бухгалтерський облік ведеться кожною стороною окремо. На думку відповідача-2, суспільний інтерес у разі задоволення позову зазнає шкоди, що відобразиться на економічних стосунках обох сторін договору про спільний обробіток. Питання ж про ефективність використання земельної ділянки, отримання землекористувачем від її наявності достатніх доходів відноситься до повноважень ЗОШ та власника ЗОШ, які призначили керівника. Крім іншого, відповідач-2 зазначає, що узгоджена сторонами в договорі та додатках до нього частина прибутку навчального закладу є вигідною для школи. 27 лютого 2018 року в судове засідання знову з'явився лише прокурор. Відповідачі своїх повноважних представників у судове засідання 27.02.2018 не направили, про причини їх нез'явлення суд не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки про отримання копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2017 у справі № 915/1353/17 на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400132332998 та 5400132333005. За приписами ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. 27.02.2018 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення. Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши прокурора, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд – В С Т А Н О В И В: Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Відповідно до змісту ч. 2 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. За приписами ст. 53 (ч. ч. 3, 4) ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Згідно інформації прокурора, Головним управління Держгеокадастру в Миколаївській області дотепер не вжито заходів до усунення вказаних вище порушень та повернення спірної земельної ділянки з незаконного користування. Водночас, листом від 05.12.2017 Управління повідомило про відсутність повноважень у останнього щодо звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним на майбутнє договору про спільний обробіток землі відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, що й стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом. Матеріали справи свідчать, що: 08.09.1992 Солончаківською сільською радою народних депутатів було прийнято рішення № 7, яким, зокрема, рада вирішила: виділити із земель к-пу «Родина» 35,0 га багаторічних насаджень Солончаківській загальноосвітній школі (кінцевим правонаступником якої є Солончаківський навчально-виховний комплекс “Загальноосвітня школа I-II ступенів – дошкільний навчальний заклад” Куцурубської сільської ради об'єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області) для ведення підсобного господарства. 01.11.1994, на підставі наведеного рішення, Загальноосвітній школі с. Солончаки (кінцевим правонаступником якої є Солончаківський навчально-виховний комплекс “Загальноосвітня школа I-II ступенів – дошкільний навчальний заклад” Куцурубської сільської ради об'єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області) видано Державний акт, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 181 на право постійного користування землею, яким землекористувачу надано у постійне користування 35,0 гектарів землі для ведення підсобного господарства. Відповідно до довідки відповідача-1 та його статутних документів, історичними назвами Солончаківського навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа I-II ступенів – дошкільний навчальний заклад” Куцурубської сільської ради об'єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області були наступні: 1968 рік – Солончаківська восьмирічна школа Очаківського району Миколаївської області; 1985 рік – Солончаківська середня школа Очаківського району Миколаївської області; 1991 рік – Солончаківська загальноосвітня школа Очаківського району Миколаївської області; 2000 рік – Солончаківська загальноосвітня школа I-III ступенів Очаківського району Миколаївської області (наказ № 8 відділу освіти Очаківської райдержадміністрації); 2015 рік – Солончаківський НВК “Загальноосвітня школа I-III ступенів – дошкільний навчальний заклад” Очаківської районної ради Миколаївської області (рішення № 6 сесії Очаківської районної ради від 24.07.2015); 2016 рік – Солончаківський НВК “Загальноосвітня школа I-II ступенів дошкільний навчальний заклад” Очаківської районної ради Миколаївської області (рішення № 21 сесії Очаківської районної ради від 29.07.2016); 2017 рік – Солончаківський НВК “Загальноосвітня школа I-II ступенів дошкільний навчальний заклад” Куцурубської сільської ради ОТГ Очаківського району Миколаївської області (рішення № 7 сесії Очаківської районної ради від 29.12.2016). Відповідно до Статуту Солончаківського навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа I-III ступенів – дошкільний навчальний заклад” Очаківської районної ради Миколаївської області, затвердженого 25.09.2015 та зареєстрованого 24.11.2015 (пункти якого кореспондуються з відповідними пунктами Статуту Солончаківського навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа I-II ступенів – дошкільний навчальний заклад” Куцурубської сільської ради об'єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області (нова редакція), затвердженого 06.01.2017), головною метою діяльності Солончаківського НВК є забезпечення реалізації права громадян на здобуття дошкільної та повної (базової) загальної середньої освіти в обсязі державних стандартів, створення умов для їх фізичного, розумового та духовного розвитку (п. 1.6). НВК має право, зокрема: - бути власником і розпорядником рухомого і нерухомого майна згідно із законодавством України та власним статутом; - отримувати кошти і матеріальні цінності від органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, інших джерел, не заборонених законом; - залишати у своєму розпорядженні і використовувати власні надходження у порядку, визначеному законодавством України (п. 1.13 Статуту). Взаємовідносини НВК з юридичними і фізичними особами визначаються угодами, укладеними між ними (п. 1.18 Статуту). Відповідно до розділу VII Статуту: 7.1. Матеріально-технічна база НВК включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі НВК. 7.2. Майно НВК належить йому на правах власності, повного господарського відання або оперативного управління відповідно до чинного законодавства, знаходиться на балансі відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації тв. У власності територіальних громад сіл Очаківського району. 7.3. НВК відповідно до чинного законодавства користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з їх охорони. 7.7. НВК має земельну ділянку, де розміщені будівлі, спортивний та географічний майданчики, стадіон, навчально-дослідну ділянку (для ведення підсобного господарства і здійснення господарської діяльності та проведення навчально-дослідної роботи), зони відпочинку, господарські будівлі тощо. У відповідності до п. 8.7 Статуту НВК має право на придбання та оренду необхідного обладнання та інші матеріальні ресурси, користуватися послугами будь-якого підприємства, установи, організації або фізичної особи, фінансувати за рахунок власних надходжень заходи, що сприяють поліпшенню соціально-побутових умов колективу та заходи, спрямовані на виконання статутної діяльності. Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО КОН”, метою діяльності товариства є підприємницька діяльність, розвиток ринку товарів та послуг в регіоні, створення робочих місць та отримання прибутку. До предмету діяльності товариства відносяться, зокрема: - заготівля, сортування, висушування, миття, фасування, пакування, транспортування та збут сільськогосподарської продукції; - переробка сільськогосподарської продукції та природних ресурсів, реалізація продуктів переробки; - надання послуг з виконання різних видів сільськогосподарських робіт. З наданих суду доказів вбачається наступне: 06 жовтня 2016 року між Солончаківським НВК Очаківської районної ради Миколаївської області, кінцевим правонаступником якого є Солончаківський навчально-виховний комплекс “Загальноосвітня школа I-II ступенів – дошкільний навчальний заклад” Куцурубської сільської ради об'єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області, (далі – сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРО КОН” (далі – сторона-2) був укладений договір № 1 про спільний обробіток ґрунту та вирощування сільськогосподарської продукції, згідно з предметом якого сторони здійснюють спільний обробіток земельної площі загальною кількістю 35 га, що знаходиться в користуванні сторони-1, та стороною-2 на правах оренди, в порядку та на умовах, визначених в договорі (п. 1.1). Розділом 2 договору зафіксовані права та обов'язки сторін, серед яких, зокрема: - обов'язок сторони-1: ознайомити сторону-2 та надати їй земельні площі в кількості 18 га, які повинні відповідати умовам використання їх для сільськогосподарського виробництва, для обробки стороною-2 ґрунту на вказаних площах, посіву та вирощування сільськогосподарських культур, реконструкції 17 га нерозпаханих земель, про що скласти і підписати відповідний акт (п. 2.1.1); - обов'язок сторони-2: ознайомитися із земельними площами в кількості 18 га, що будуть надані стороною-1 для сторони-2, для проведення на вказаних землях обробки ґрунту, посіву та вирощування сільськогосподарських культур, реконструкції 17 га нерозпаханих земель, про що скласти і підписати відповідний акт (п. 2.2.1). Умовами розділу 3 договору сторони дійшли згоди про таке: Кошти, які повинні бути отримані від реалізації сільськогосподарської продукції, виробленої в результаті спільної діяльності сторін, розраховуються на час закінчення повного збору продукції, а саме до 01 жовтня щороку (п. 3.1). Кошти, які повинні бути отримані від реалізації сільськогосподарської продукції, виробленої в результаті спільної діяльності сторін, на час її повного збору, розподіляються таким чином: - 1400 грн. за 1 га орендованої землі (ріллі) площею 18 га, в грошовому виразі, направляються на рахунок сторони-1; - решта вартості продукції або сама продукція на відповідну суму, отримана від сільськогосподарського виробництва на площі сільськогосподарських угідь 18 га, залишається в розпорядженні сторони-2 (п. 3.2). Пунктом 6.1 сторони обумовили, що цей договір починає діяти з дати підпису його обома сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але обов'язково до повного виконання умов договору в повному обсязі. Договір скріплений підписами та печатками обох сторін. 06 жовтня 2016 року за актом приймання-передачі Солончаківський НВК передав, а ТОВ “АГРО КОН” прийняв земельну ділянку площею 18 га для сільськогосподарського виробництва, посіву та вирощування сільськогосподарських культур та 17 га нерозпаханих земель (старий сад) терміном на три роки без зауважень та заперечень. У подальшому, за результатами листування прокуратури з Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області, останнім 15.09.2017 було складено акт № 457-Дк/1115/АП/09/01/-17 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом – земельної ділянки та винесено 21.09.2017 припис директору Солончаківського НВК про усунення виявлених порушень шляхом звільнення земельної ділянки ТОВ “АГРО КОН”. З листа Солончаківського НВК за вих. № 110 від 20.10.2017 вбачається відсутність з боку голови ТОВ “АГРО КОН” підтримки пропозиції школи щодо припинення дії договору про спільний обробіток ґрунту та вирощування сільськогосподарської продукції від 06.10.2016. Предметом даного позову виступають дві немайнові вимоги прокурора: щодо визнання недійсним договору про спільний обробіток ґрунту та вирощування сільськогосподарської продукції від 06.10.2016 та, як наслідок визнання договору недійсним, – зобов'язання ТОВ “АГРО КОН” повернути спірну земельну ділянку постійному землекористувачу. В якості підстав заявлених позовних вимог прокурором висунуто норми статі 96 (п. «а» ч. 1) Земельного кодексу України, статей 215, 1212 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Відповідно до положень статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. За приписами частини 1 статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. У відповідності до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності. Згідно статті 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі (п. “а” ч. 1). Право самостійного господарювання на землі означає, що землекористувачі мають право без втручання інших осіб використовувати земельні ділянки в межах їх цільового призначення. Землекористувачі також мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (п. “б” ч. 1 ст. 95 ЗК України). Дане положення встановлює виняток із загального правила, передбаченого ч. 2 ст. 189 Цивільного кодексу України, відповідно до якої продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд зазначає, що суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Так, власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, а постійні користувачі такої можливості позбавлені. Відтак, у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, у вигляді її продажу або надання її в оренду. Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо визнання договору недійсним, виходячи з наступних підстав: Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом статей 1130, 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. Згідно зі ст. 2 Закону України “Про оренду землі” відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України “Про оренду землі” істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Частинами 2, 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” визначено, що розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Порівняльний аналіз положень спірного договору з положеннями як глави 77 Цивільного кодексу України, так і частини 1 статті 15 Закону України “Про оренду землі”, в частині визначення його умов, дає підстави стверджувати, що між відповідачами в даній справі фактично було укладено договір оренди земельних ділянок. Так, в договорі № 1 про спільний обробіток ґрунту та вирощування сільськогосподарської продукції від 06.10.2016 зазначено об'єкт оренди (п. 1.1), строк дії договору (п. 6.1), а також дані щодо орендної плати, строків і порядку її внесення (п. п. 3.1, 3.2). На виконання умов договору № 1 від 06.10.2016 сторонами підписано акт приймання-передачі земельних ділянок загальною площею 35 га. Разом із тим, оспорюваний договір взагалі не містить в собі елементів координації або ведення спільних справ контрагентами, не визначає правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій тощо. Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. За приписами ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Основні положення договору № 1 від 06.10.2016 стосуються умов платного використання Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРО КОН” земельних ділянок з метою їх обробки, посіву та вирощування сільськогосподарських культур, тобто використання їх для сільськогосподарського виробництва, що по своїй суті є договором оренди землі. Тобто, виходячи з наведених умов договору та обставин, фактично відповідач-1 за спірним договором передав відповідачу-2 у платне користування земельні ділянки для виробництва сільськогосподарської продукції, при цьому не уклавши договір оренди земельної ділянки у відповідності до вимог Земельного кодексу України та статей 4, 15 Закону України “Про оренду землі”. Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Наявні в матеріалах справи докази свідчать про намір (оголошення в Очаківський районі газеті «Очаківська зірка» (випуск № 79-80 від 30.09.2016)), укладення (п. 1.1 договору № 1 від 06.10.2016) та фактичне виконання відповідачами (листи-відповіді відповідача-1 від 20.03.2017 за вих. № 38 та від 28.08.2017 за вих. № 90 на запити прокурора, довідка відповідача-1 б/н і б/д – а. с. 21) саме договору оренди землі. Виходячи з наведеного аналізу норм та обставин, суд погоджується з твердженнями прокурора, що спірний договір № 1 від 06.10.2016 не є договором про спільний обробіток земельної ділянки, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України та Закону України “Про оренду землі”. Крім того, суд враховує відсутність у відповідача-1, як постійного землекористувача, повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою у вигляді надання її в оренду. Отже, у відповідності з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України спірний договір підлягає визнанню недійсним. Водночас, сторонами надано суду докази, які свідчать про те, що 25 січня 2018 року (після порушення провадження у даній справі) між відповідачем-1 та відповідачем-2, тобто сторонами договору № 1 від 06.10.2016, укладено угоду про розірвання договору про спільний обробіток ґрунту та вирощування сільськогосподарської продукції, укладеного 06.10.2016, та складено акт приймання-передачі земельної ділянки, внаслідок чого земельна ділянка площею 18 га, що використовувалась ТОВ “АГРО КОН” для сільськогосподарського виробництва, посіву та вирощування сільськогосподарських культур та 17 га нерозпаханих земель, на момент проведення судового засідання повернута відповідачем-2 постійному землекористувачу – відповідачу-1. На підставі викладеного, прокурор у клопотанні № (15-31)1491 вих-18 від 02.02.2017 просить суд закрити провадження у справі № 915/1353/17 в частині зобов'язання ТОВ “АГРО КОН” повернути земельну ділянку Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Судом перевірені вищевикладені обставини та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що 25 січня 2018 року припинилося фактичне користування відповідачем-2 спірною земельною ділянкою, а отже – заявлений прокурором предмет даного позову в частині позовної вимоги про його повернення станом на момент проведення судового засідання припинив своє існування, тобто відсутній. Приймаючи до уваги вищенаведені норми та обставини, у зв'язку з тим, що між сторонами в даній справі – позивачем (прокурором) та відповідачами не залишилось спірних питань по суті спору в частині п. 2 позовної заяви, оскільки фактичне користування відповідачем-2 спірною земельною ділянкою припинено 25.01.2018 шляхом повернення спірної земельної ділянки її постійному землекористувачу – відповідачу-1, провадження у справі в даній частині підлягає закриттю за відсутністю предмета спору. Також у клопотанні № (15-31)1491 вих-18 від 02.02.2017 прокурор, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», просить суд повернути судовий збір у розмірі 13839,55 грн. Приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Отже, враховуючи закриття судом провадження у справі в частині п. 2 позовної заяви, суд вважає за можливе повернути позивачу (прокурору) з Державного бюджету України сплачений за дану позовну вимогу судовий збір у розмірі 13839,55 грн. При цьому, оригінал платіжного доручення № 1411 від 18.09.2017 залишається в матеріалах господарської справи № 915/1353/17. Таким чином, розглянувши даний спір, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, застосувавши норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову прокурора. Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідачів. Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 220, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд – В И Р І Ш И В: 1.          Позов задовольнити частково. 2.          Визнати недійсним договір про спільний обробіток ґрунту та вирощування сільськогосподарської продукції № 1 від 06.10.2016, укладений між Солончаківським навчально-виховним комплексом “Загальноосвітня школа I-II ступенів – дошкільний навчальний заклад” та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРО КОН”. 3.          Стягнути з Солончаківського навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа I-II ступенів – дошкільний навчальний заклад” Куцурубської сільської ради об'єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області (57543, Миколаївська область, Очаківський район, с. Солончаки, вул. Очаківська, 25; ідентифікаційний код 40137258) на користь прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; ідентифікаційний код 02910048; р/р 35215058000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) 800,00 грн. судового збору. 4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО КОН” (57543, Миколаївська область, Очаківський район, с. Солончаки, вул. Очаківська, 36; ідентифікаційний код 37157693) на користь прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; ідентифікаційний код 02910048; р/р 35215058000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) 800,00 грн. судового збору. 5.          Провадження у справі № 915/1353/17 в частині вимог щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО КОН” повернути постійному землекористувачу – Солончаківському навчально-виховному комплексу “Загальноосвітня школа I-II ступенів – дошкільний навчальний заклад” земельну ділянку площею 35 га в межах території с. Солончаки Куцурубської сільської ради об'єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області, – закрити. 6.          Повернути Прокуратурі Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; ідентифікаційний код 02910048; р/р 35215058000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) із Державного бюджету України (отримувач: УК у м. Миколаїв/м. Миколаїв/22030101; код отримувача: 37992781; рахунок отримувача: 31218206783002; банк отримувача: ГУДКСУ у Миколаївській області; код банку: 826013; призначення платежу: *;101;02910048; КПКВК0901010КЕКВ2800-15439,55Судов.збір за позовом Миколаївської місцевої прокуратури №1,Господарський суд Миколаїв. обл.зг.ЗУ “Про суд.зб.”;;;) судовий збір у розмірі 13839,55 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 1411 від 18 вересня 2017 року. 7.          Накази видати після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено та підписано 12 березня 2018 року.           Суддя                                                                      О.Г. Смородінова