Рішення

від 05.03.2018 по справі 916/2518/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2518/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курка Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Панчошенко М.П. за довіреністю № 892/01-25 від 14.09.2017р.

Від відповідача: Міхова Т.М. /керівник/;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Роздільнянської районної ради Одеської області до виробничого кооперативу „Роздільнянський райпобуткомбінат" про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Роздільнянська районна рада Одеської області (далі по тексту - Роздільнянська районна рада) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до виробничого кооперативу „Роздільнянський райпобуткомбінат" (далі по тексту - ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат") у якому просила суд виселити ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" з нежитлових приміщень: літ. Ан першого поверху загальною площею 1 033,00 кв. м. та літ. А другого поверху загальною площею 1 010,60 кв. м., будинку побуту „Перлина", який розташований за адресою 67 400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Європейська, буд. 27, та належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Роздільнянської районної ради. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за договором про безоплатне користування комунальним майном від 02.07.2001р. в частині повернення об'єкта оренди після закінчення терміну договору, на який його було укладено.

Відповідач повністю заперечував проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" наголошувало, що позивачем не було дотримано вимог, встановлених ч. 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", оскільки повідомлення про відмову у продовженні терміну дії договору оренди було надіслано позивачем з порушенням 3-х місячного строку. Окрім того, відповідачем було наголошено на пропуску Роздільнянською районною радою визначеного законом строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

08.11.2017р. ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" звернувся до господарського суду із клопотанням (вх. № 2-2-5878/17) про зупинення провадження по даній справі до завершення розгляду Одеським апеляційним господарським судом справи №916/1081/17.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Одеської області від 04.09.2017р. за результатами розгляду справи №916/1081/17 за позовом ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" до виконавчого комітету Роздільнянської міської ради та Роздільнянської районної ради Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Роздільнянської міської ради та її виконавчого комітету; Одеської обласної ради; Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, про скасування рішення виконавчого комітету Роздільнянської міської ради №5 від 31.01.2012р. "Про оформлення права комунальної власності спільних територіальних громад сіл, селища, міста Роздільнянського району на будинок побуту "Перлина", що знаходиться за адресою: м. Роздільна, вул. Леніна, 27"; про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ №121705 від 23.02.2012р. на будинок побуту "Перлина", розташований за адресою: Одеська обл., м. Роздільна, вул. Леніна (Європейська), буд. 27; про скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, реєстраційний номер 36119444 від 01.03.2012р. щодо реєстрації спільної власності за територіальними громадами сіл, селища, міста Роздільнянського району на будинок побуту "Перлина" ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" було відмовлено у повному обсязі. Не погоджуючись із рішенням господарського суду від 04.09.2017р. по справі №916/1081/17, ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" було подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду.

За переконанням відповідача, результати розгляду Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" на рішення господарського суду Одеської області від 04.09.2017р. по справі №916/1081/17 можуть вплинути на результати розгляду господарським судом даної справи, оскільки скасування державної реєстрації права власності позивача на спірний об'єкт, на думку відповідача, виключатиме правомірність звернення Роздільнянської районної ради з вимогами про виселення, які є предметом вирішення спору по даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України (у редакції чинній на дату подання клопотання від 08.11.2017р.) господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно з абзацами 2,3 п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі ; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі , - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Керуючись приписами ГПК України та роз'ясненнями, наданими Вищим господарським судом України у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 від 26.12.2011р., господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" від 08.11.2017р. про зупинення провадження по даній справі, оскільки предметом судового дослідження по даній справі та, відповідно, і оцінка наданих сторонами доказів, стосується договірних орендних відносин, які існували між сторонами протягом тривалого часу, що, в свою чергу, свідчить про неможливість впливу результатів вирішення справи №916/1081/17 на оцінку доказів та обставин даної справи.

У зв'язку з набранням 15.12.2017 р. чинності Законом України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII ,,Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України було викладено в новій редакції, на підставі ухвали від 18.12.2017р. подальший розгляд даної справи проводився за правилами загального позовного провадження.

05.02.2018р. ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" було подано клопотання (вх. №2-670/18) про зупинення провадження по даній справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №916/142/18 за позовом ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" до Роздільнянської районної ради про визнання договору про безоплатне користування комунальним майном від 02.07.2001р. поновленим. Подане клопотання про зупинення провадження відповідачем обґрунтовано встановленням обставини у межах справи №916/142/18, які безпосередньо впливають на результати вирішення спору по даній справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Враховуючи загальність посилань відповідача на взаємопов'язаність даних справ, а також достатність та повноту доказів, які досліджуються судом в межах даної справи, та, відповідно, відсутність об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження по даній справі.

Ухвалою від 05.02.2018р. господарським судом, у порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, було закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу до розгляду по суті.

05.03.2018р. ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" було повторно подано клопотання (вх. №2-1400/18) про зупинення провадження по даній справі до набрання законної сили рішенням по справі №916/142/18 за позовом ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" до Роздільнянської районної ради про визнання договору про безоплатне користування комунальним майном від 02.07.2001р. поновленим.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Враховуючи, що клопотання про зупинення провадження по даній справі було заявлено після призначення справи до розгляду по суті та відсутність підстав, передбачених ч. 3 ст. 195 ГПК України, судом було відмовлено у задоволенні клопотання від 05.03.2018р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

30.06.1995р. між Представництвом Фонду державного майна України в Роздільнянському районі (Продавець) та членами трудового колективу орендного підприємства побутового обслуговування населення „Роздільнянський райпобуткомбінат" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу державного майна (без приміщення) орендного підприємства побутового обслуговування населення „Роздільнянський райпобуткомбінат", у відповідності до п. 1.1 якого Продавцем були прийняті на себе зобов'язання з передачі у власність Покупця державного майна (без приміщення) орендного підприємства побутового обслуговування населення „Роздільнянський райпобуткомбінат", яке знаходиться за адресою: Одеська область, місто Роздільна, вул. Леніна, буд. 27, а Покупцем - зобов'язання із прийняття майна та сплати за нього ціни у відповідності з умовами, визначеними сторонами у договорі.

27.06.2001р. Роздільнянською районною радою було прийнято рішення за №187-XXIII „Про передачу у безоплатне користування ТОВ „Роздільнянський райпобуткомбінат" частини будинку побуту „Перлина", будинків побуту у смт. Лиманське, селах Кучурган та Яковлівка Роздільнянського району".

На підставі рішення Роздільнянської районної ради від 27.06.2001р. за №187-XXIII, 02.07.2001р. між Роздільнянською районною радою (районна рада) та ТОВ „Роздільнянський райпобуткомбінат" (райпобуткомбінат) було укладено договір про безоплатне користування комунальним майном, у відповідності до п. 1.1 якого районна рада передає, а райпобуткомбінат приймає у безоплатне користування будинки і споруди: два поверхи будинку побуту „Перлина" в місті Роздільна, будинок побуту „Чайка" у смт. Лиманське, будинок побуту в с. Кучурган (до приватизації), будинок побуту у с. Яковлівка та інші приміщення.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору про безоплатне користування комунальним майном від 02.07.2001р. райпобуткомбінат вступає у володіння та користування майном одночасно із підписанням сторонами договору. Передання майна у безоплатне користування не тягне за собою передання райпобуткомбінату права власності на таке майно. Власником майна залишається районна рада, а райпобуткомбінат володіє та користується таким майном протягом строку дії договору.

Згідно з п. п. 3.1-3.3 договору про безоплатне користування комунальним майном від 02.07.2001р. райпобуткомбінат зобов'язується використовувати майно у відповідності з його призначенням, який визначений статутом та умовами даного договору, своєчасно здійснювати поточний ремонт основних засобів. При припиненні дії договору повернути районній раді майно в належному стані, не гіршому ніж на час його передання у користування з урахуванням фізичного зносу.

Положеннями п. 5.1 договору про безоплатне користування комунальним майном від 02.07.2001р. визначено, що районна рада зобов'язується передати райпобуткомбінату в безоплатне користування комунальне майно відповідно до розділу 1 даного договору.

Приписами п. п. 8.1, 8.3 договору про безоплатне користування комунальним майном від 02.07.2001р. сторонами було передбачено, що договір діє з 02.07.2001р. до 02.07.2002р. Зміна або розірвання договору допускається за взаємною згодою сторін. Запропоновані однією зі сторін зміни розглядаються іншою стороною протягом одного місяця. Одностороння відмова від виконання даного договору та внесення до нього змін не допускається.

Згідно з п. п. 8.4, 8.6 договору про безоплатне користування комунальним майном від 02.07.2001р. договір може бути розірваний на вимогу однієї зі сторін на підставі рішення арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством України. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору після закінчення терміну його дії протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором.

Крім того, положеннями п. п. 8.7, 8.8, 8.9 договору про безоплатне користування комунальним майном від 02.07.2001р. реорганізації районної ради не є підставою для внесення змін або припинення його дії. Дія договору припиняється у випадках: закінчення терміну, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди; знищення об'єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду; банкрутства райпобуткомбінату. Взаємовідносини сторін, які не урегульовані даним договором, регулюються чинним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчим комітетом Роздільнянської міської ради 10.06.2009р. було прийнято рішення „Про оформлення права власності на будинок побуту "Перлина", який розташований за адресою: м. Роздільна, вул. Леніна, буд. 27" за №78, у відповідності до п. 1 якого виконавчим комітетом було відмовлено Роздільнянській районній раді та ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" у оформленні права власності на будинок побуту „Перлина", у зв'язку з відсутністю у заявників всіх необхідних правовстановлюючих документів на будівлю та виникнення спору між ними.

В подальшому, 31.01.2012р. виконавчим комітетом Роздільнянської міської ради було прийнято рішення за №5 „Про оформлення права власності за Роздільнянською районною радою на приміщення будинку побуту „Перлина".

23.02.2012р. виконавчим комітетом Роздільнянської районної ради було видано свідоцтво серії САЕ №121705 про право спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Роздільнянського району на будинок побуту „Перлина", який розташований у м. Роздільна по вул. Леніна, буд. 27. Право власності територіальної громади сіл, селища, міста Роздільнянського району на будинок побуту „Перлина" підтверджується в тому числі витягом №45298961 від 08.10.2015р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

01.08.2012р. Роздільнянською районною радою було прийнято рішення за №348-VI „Про припинення дії договору про безоплатне користування комунальним майном від 01.07.2001р., укладеним між ТОВ „Роздільнянський райпобуткомбінат" та Роздільнянською районною радою" у відповідності до якого позивачем було вирішено припинити дію договору про безоплатне користування комунальним майном від 01.07.2001р. та доручити голові районної ради відповідно до п. 8.6 договору до 01.08.2012р. направити відповідачу заяву про припинення договору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.04.2017р. по справі №916/283/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2017р., у задоволенні позову Роздільнянської районної ради Одеської області до виробничого кооперативу „Роздільнянський райпобуткомбінат" про виселення ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" з нежитлових приміщень: літ. Ан першого поверху загальною площею 1 033,00 кв. м., будинку побуту „Перлина", який розташований за адресою 67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Європейська, буд. 27, та належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Роздільнянської районної ради було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову Роздільнянській районній раді Одеської області до виробничого кооперативу „Роздільнянський райпобуткомбінат", господарський суд у межах справи №916/283/17 дійшов висновку про відсутність підстав для виселення відповідача із займаного приміщення, з огляду на відсутність у матеріалах справи належного та допустимого доказу на підтвердження надсилання позивачем відповідачу заяви про припинення дії договору, або будь-якої іншої заяви, яка б містила заперечення позивача проти продовження дії договору, протягом місяця після закінчення терміну дії договору, тобто у строк до 02.08.2012 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2017р. Роздільнянська районна рада звернулась до відповідача із заявою про припинення договору про безоплатне користування комунальним майном від 02.07.2001р., відповідно до якої позивач, посилаючись на умови п. п. 8.1, 8.6 договору та у зв'язку із закінченням строку дії останнього, просив відповідача протягом 10 календарних днів з моменту отримання заяви звільнити приміщення будинку побуту „Перлина". Заяву про припинення договору про безоплатне користування комунальним майном від 02.07.2001р. ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" було отримано 18.07.2017р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом №37 від 20.07.2017р. ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат", посилаючись на існування судових спорів, а також положень Закону України „Про оренду державного та комунального майна", було повідомлено позивача про неможливість виконання вимоги про виселення із займаного нежитлового приміщення та запропоновано, у випадку незгоди із відмовою звільнити орендоване приміщення, звернутись до суду для вирішення такого питання.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат", позивач зазначав, що відповідачем у порушення умов договору та приписів чинного законодавства України після закінчення терміну дії договору про безоплатне користування комунальним майном від 02.07.2001р., не було повернуто орендоване приміщення, у зв'язку з чим, Роздільнянська районна рада була змушена звернутись до суду з метою захисту порушеного права.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Положеннями ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року за N 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що цей закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Суд доходить висновку щодо необхідності застосування в даному випадку приписів Закону України „Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним нормативно-правовим актом в частині регулювання організаційних та майнових відносин оренди комунального майна.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. В силу положень ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Підсумовуючи викладені вище приписи чинного законодавства України, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що після закінчення терміну дії договору про безоплатне користування комунальним майном від 01.07.2001р., який між сторонами по справі було укладено до 02.07.2002р., жодна зі сторін не зверталась до іншої із заявою про припинення його дії або зміни його умов, у зв'язку з чим, договір вважався таким, що продовжив свою дію на наступний календарний рік.

Проте, 10.07.2017р. Роздільнянська районна рада звернулась до відповідача із заявою про припинення договору про безоплатне користування комунальним майном від 02.07.2001р.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Положеннями п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29 травня 2013 року N 12 (з наступними змінами і доповненнями) визначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що приписами, в першу чергу, Закону України „Про оренду державного та комунального майна" встановлено вимоги до повідомлення орендодавця, який виступає проти продовження терміну дії, а саме орендодавець зобов'язаний надіслати протягом одного місяця на адресу орендаря повідомлення про припинення дії договору.

Варто зазначити, що Верховним Судом України при розгляді справи № 909/794/15 (3-266гс16) у постанові від 20.04.2016р. було зазначено, що Закон України „Про оренду державного та комунального майна" містить обов'язок власника майна попередити орендаря про заперечення продовження дії договору у строк, визначений Законом, проте названий Закон не містить вказівки про необхідність отримання такого повідомлення орендарем.

З огляду на викладені вище положення чинного законодавства, приймаючи до уваги звернення Роздільнянської районної ради до відповідача із заявою від 10.07.2017р. про припинення договору про безоплатне користування комунальним майном від 02.07.2001р. у місячний термін після закінчення строку дії такого договору, який, у зв'язку з відсутністю заперечень з боку його сторін, був пролонгований до 02.07.2017р., господарський суд дійшов висновку, що договір про безоплатне користування комунальним майном від 02.07.2001р. припинив свою дію 02.07.2017р., у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Господарським судом критично оцінюються доводи відповідача в частині посилання на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ч. 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та, відповідно, на необхідність надсилання позивачем заяви про припинення договору про безоплатне користування комунальним майном від 02.07.2001р. за три місці до закінчення строку дії договору, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Згідно з ч. ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Положеннями п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" визначено, що статтею 285 ГК України, статтею 777 ЦК України, частиною третьою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" наявність у орендаря передбаченого переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов'язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов'язкового укладення відповідного договору оренди згідно із законом за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах. Отже, вирішуючи такі спори, господарські суди мають з'ясовувати наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк з урахуванням наявності чи відсутності обставин, з якими закон пов'язує виникнення такого права, а також вчинення кожним з учасників спірних правовідносин певних дій на виконання вимог закону. При цьому судам слід також з'ясовувати, чи належним чином орендар виконував зобов'язання за договором. Судом також мають досліджуватися обставини, пов'язані з наміром власника використовувати для власних потреб майно, стосовно якого виник спір, в тому числі наявність доказів, які однозначно свідчать про відповідний намір.

При вирішенні даного спору господарський суд враховує висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 17.05.2017р. по справі №914/433/16 (3-122гс17), відповідно до якого суд вказав наступне: сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавця про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму. У разі якщо наймач не надсилає повідомлення наймодавцю, він відмовляється від здійснення свого переважного права. На виконання викладених вимог суд встановлює, з якою метою буде використовуватися нерухоме майно, що є предметом договору. Ця обставина, у разі з'ясування, що майно буде знову передаватися в оренду, свідчитиме про порушення власником вимог, встановлених частиною 3 статті 17 Закону. Неврахування судом переважного перед іншими особами права наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, на укладання договору найму на новий строк, свідчить про ігнорування національними судами практики Європейського суду з прав людини у розрізі захисту права власності та є підставою для констатації порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вищевикладене дозволяє господарському суду дійти висновку про те, що ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" після закінчення строку дії договору оренди від 02.07.2001р., який, як зазначалось по тексту рішення вище, припинив свою дію 02.07.2017р., мав переважне право на укладання договору оренди на новий строк. Таке переважне право могло бути реалізоване відповідачем шляхом повідомлення позивача у розумний строк про бажання укласти договір оренди на новий строк, чого ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" зроблено не було.

При цьому, господарський суд зауважує, що ч. 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" встановлено виняток із правила щодо переважного права орендаря на укладання договору на новий строк, якщо орендоване майно необхідне власнику для його потреб. В такому випадку орендодавець зобов'язаний повідомити наймача не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору про намір використовувати орендоване майно для власних потреб, що має наслідком втрату наймачем права на переважене укладання договору на новий строк.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", оскільки Роздільнянською районною радою протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди від 02.07.2001р. було повідомлено відповідача про заперечення щодо продовження строку дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно з п. 3 договору про безоплатне користування комунальним майном від 02.07.2001р. райпобуткомбінат зобов'язується після припинення дії договору повернути районній раді майно в належному стані, не гіршому ніж на час його передання у користування з урахуванням фізичного зносу.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Наведені по тексту рішення обставини, за переконанням суду, свідчать про те, що звільнення ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" орендованого майна спрямоване на остаточне відновлення прав позивача, у зв'язку з чим, позовні вимоги Роздільнянської районної ради Одеської області у зазначеній частині підлягають задоволенню.

Окрім того, господарський суд відхиляє доводи відповідача в частині посилань останнього на неможливість розірвання договору в односторонньому порядку, тобто на вимогу орендодавця, оскільки, як зазначає ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат", такий договір може бути розірваний лише на підставі рішення суду у випадках передбачених чинним законодавством України. Господарський суд зазначає, що розірвання договору у судовому порядку може мати місце під час терміну його дії, тобто достроково, що варто відрізняти від припинення дії договору, яке має місце у випадку закінчення строку, на який його було укладено, та за умови звернення однієї зі сторін із заявою проти продовження його дії на новий строк, що має місце в даному випадку.

При розгляді позовних вимог Роздільнянської районної ради до ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат", господарським судом була розглянута заява відповідача про застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності, з приводу якої господарський суд зазначає наступне.

Приписами п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Виходячи з положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.ст. 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Господарський суд зазначає, що вказані приписи ст. 267 ЦК України знайшли своє відображення у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21.11.2012р. у справі № 6-101 цс 12.

Як було встановлено господарським судом під час вирішення даного спору, листом №37 від 20.07.2017р. ВК „Роздільнянський райпобуткомбінат" було повідомлено позивача про неможливість звільнення орендованого приміщення після закінчення строку дії договору оренди від 02.07.2001р., а, отже з такого моменту розпочався перебіг позовної давності щодо вимог про виселення відповідача із орендованого приміщення.

Враховуючи звернення Роздільнянської районної ради до господарського суду із даними позовними вимогами 18.10.2017р., тобто в межах трирічного строку, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до вимог позивача інституту позовної давності, що свідчить про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позову Роздільнянської районної ради Одеської області до виробничого кооперативу „Роздільнянський райпобуткомбінат" про виселення у повному обсязі відповідно до ст. ст. 11, 256, 257, 260, 261, 267, 509, 525, 526, 626, 759, 761, 763, 777, 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 283, 291 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2,17, 22, 26 Закон України „Про оренду державного та комунального майна".

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Виселити виробничий кооператив „Роздільнянський райпобуткомбінат" /67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Європейська (Леніна), 27, ідентифікаційний код 03056136/ з нежитлових приміщень: літ. Ан першого поверху загальною площею 1 033,00 кв. м. та літ. А другого поверху загальною площею 1 010,60 кв. м., будинку побуту „Перлина", який розташований за адресою: 67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Європейська, буд. 27, та належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Роздільнянського району.

3. Стягнути з виробничого кооперативу „Роздільнянський райпобуткомбінат" /67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Європейська (Леніна), 27, ідентифікаційний код 03056136/ на користь Роздільнянської районної ради Одеської області 67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Незалежності (Свердлова), 9, ідентифікаційний код 25033638/ судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. /одна тисяча шістсот грн. 00 коп./

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 березня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна