Рішення

від 01.03.2018 по справі 904/10006/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2018 р.Справа № 904/10006/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний вулкан", с. Орілька, Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївський молокозавод", м. Харків про стягнення коштів за участю :

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочний вулкан" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївський молокозавод" заборгованість в розмірі 44033,00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2017 р. матеріали справи № 904/10006/17 були направлені за територіальною підсудністю до господарського суду Харківської області у зв"язку з тим, що місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївський молокозавод" є м. Харків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.12.2017 р. було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 11.01.2018 р. о 11-15 год.

Від Відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, представник в судові засідання не з"явився. Причини неявки суду не відомі. Ухвала про порушення провадження по справі, ухвала про призначення підготовчого засідання та ухвала про відкладення підготовчого засідання були повернуті до суду з поміткою: "за закінченням встановленого строку зберігання".

В підготовче засідання, яке було призначено на 25 січня 2018 року, представник Позивача не з'явився. Підготовче засідання було відкладено на 01.03.2018 р. о 11-30 год. 26.01.2018 р. від Позивача надійшла заява, в якій просить суд розгляд справи провести без його участі. Також в наданій заяві позов підтримує в повному обсязі. 12.02.2018 р. від Позивача надійшла заява, в якій він також просить суд розгляд справи провести без його участі та зазначає, що позов підтримує в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що під час підготовчого засідання судом вирішено всі питання та вчинено всі дії, зазначені у ч. 2 статті 182 ГПК України, з'ясувавши, що Позивач надав всі наявні докази, на які він посилається, керуючись ч. 6 статті 183, п. 3 ч. 2 статті 185 ГПК України, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та початок розгляду справи по суті відразу після закриття підготовчого провадження.

Статтею 202 ГПК України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, де частиною 1 даної статті передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У ч. 3 ст. 202 ГПК України встановлено - якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

На підставі вищевикладеного, судом відкрито судове засідання по розгляду справи по суті 01.03.2018 р.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані Позивачем докази, суд встановив наступне.

В період 2017 року ТОВ "Молочний вулкан" за замовленням ТОВ "Андріївський молокозавод" поставили товар, а саме продукцію молочну серовину. За період з 06.08.2017 р. по 20.08.2017 р. ТОВ "Андріївський молокозавод" не оплатив товар, який йому поставив ТОВ "Молочний вулкан", що підтверджується товарно-транспортними накладними та спеціалізованою товарною накладною на перевезення молочної сировини.

19.09.2017 р. ТОВ "Молочний вулкан" надіслав претензію про повернення боргу до ТОВ "Андріївський молокозавод", на претензію Відповідач відреагував через місяць, сплативши лише частину боргу в розмірі 1000,00 грн.

Постачальником була поставлена продукція згідно товарно-транспортних накладних на суму 45033,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 539 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов"язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов"язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший термін оплати товару.

У відповідності із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння зміна умов договору не допускається.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконані або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У відповідності із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов"язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов"язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Позивач направив Відповідачу претензію про повернення боргу від 19.09.2017 р. щодо сплати боргу, в якій зазначалось, що в разі несплати заборгованості, продавець буде змушений звернутись до суду та стягнути заборгованість в судовому порядку.

Суд, відповідно до ч. 4 ст. 238 ГПК України також зазначає, що права Позивача за відповідним позовом були порушені безпосередньо Відповідачем внаслідок неоплатою поставленого товару.

Відносно застосування норм права та відповідних мотивів, суд зазначає, що на підставі останніх здійснено врегулювання правовідносин, які є предметом спору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ч. 9 статті 129 ГПК України, відповідно до якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 233 ГК України, 4, 13-15, 41-46, 80, 86, 129, 233, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївський молокозавод" (61002, м. Харків, вул. Чубаря, 10/12, код ЄДРПОУ 38707267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний вулкан" (51226, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орілька, вул. Харківська, 22, код ЄДРПОУ 40234332) заборгованість в розмірі 44033,00 грн. та судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.03.2018 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст .ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.П. Жигалкін