Постанова

від 28.02.2018 по справі 905/258/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

28.02.2018 року справа №905/258/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: при секретарі судового засідання: За участю представників сторін: від прокуратури від позивача від відповідача від ДВС Мартюхіна Н.О. Будко Н.В., Сгара Е.В. Єлфімовій Ю.О. не з'явились; не з'явились; не з'явились; не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Виконуючого обов'язки керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2, м. Маріуполь Донецької області на ухвалу Господарського суду Донецької області від 09.01.2018 року у справі№905/258/15 (суддя Сковородіна О.М.) за позовом до відповідача про за скаргою на дії Прокурора Орджонікідзевського району в інтересах держави в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області Дочірнього підприємства Маріупольської школи І-ІІІ ступенів Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-виробничий комплекс "Альтер-его", м. Маріуполь Донецької області стягнення 16024 грн. 31 коп. Маріупольської місцевої прокуратури №2, м. Маріуполь Донецької області Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м. Маріуполь Донецької області

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Виконуючий обов'язки керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави, в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради звернувся до Господарського суду Донецької області зі скаргою на дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі за текстом - ЦВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області), у якій просив визнати неправомірними дій старшого державного виконавця ЦВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області Новикової Л.О. щодо повернення Маріупольській місцевій прокуратурі №2 без прийняття до виконання наказу, виданого Господарським судом Донецької області 10.07.2015 року на примусове виконання рішення суду від 30.06.2015 року у справі № 905/258/15 про стягнення з Дочірнього підприємства Маріупольська школа І-ІІІ ступенів Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-виробничий комплекс "Альтер-его" (далі за текстом - ДП Маріупольська школа І-ІІІ ступенів ТОВ "УВК "Альтер-его") на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради витрат за послуги орендодавця в сумі 1419,41 грн.; визнати незаконним та скасувати рішення старшого держаного виконавця ЦВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області Новикової Л.О., викладеного у повідомленні від 24.10.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.01.2018 року у справі №905/258/15 у задоволені скарги на дії та рішення ЦВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області відмовлено повністю.

Не погодившись з ухвалою прийнятою господарським судом першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вих.№01-61-403вих-18 від 26.01.2018р.) звернувся в.о. керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2, який просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 09.01.2018 року у справі №905/258/15 та прийняти нове судове рішення, яким:

- рішення (повідомлення) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання старшого державного виконавця ЦВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області Новикової Л.О. від 24.10.2017 року визнати неправомірним;

- зобов'язати державного виконавця ЦВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області прийняти до виконання наказ, виданий Господарським судом Донецької області від 10.07.2015 року на примусове виконання рішення суду від 30.06.2015 року у справі №905/258/15 про стягнення з ДП Маріупольська школа І-ІІІ ступенів ТОВ "УВК "Альтер-его" на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради витрат за послуги орендодавця в сумі 1419,41 грн. та відкрите виконавче провадження.

У поданій апеляційній скарзі В.о. керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, вважає помилковим висновок господарського суду першої інстанції про те, що у разі подання прокурором заяви в порядку п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" про примусове виконання судового рішення (постановленого за його позовом) обов'язковою є сплата авансового внеску стягувачем, оскільки згідно ч. 2 ст. 26 цього Закону прокуратура, як державний орган в розумінні ст.ст. 1, 7 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку із ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції" та ст.ст. 1, 2 Закону України "Про джерела фінансування органів державної влади", у разі її звернення до органів державної виконавчої служби звільнена від такого обов'язку.

Заявник апеляційної скарги також стверджує про те, що на випадки звернення органів прокуратури до органів державної виконавчої служби із заявою в порядку п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" принципи обов'язковості сплати авансового внеску не поширюються.

На переконання апелянта місцевим судом не взято до уваги, що поновити інтереси держави, на захист яких прокурор звертався до суду, неможливо без виконання постановленого за його позовом судового рішення, що суперечить як нормам вітчизняного, так і міжнародного законодавства, зокрема ратифікованим положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.02.2018 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів, яку визначено у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), судді Будко Н.В., Сгара Е.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018 року поновлено В.о. керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою; встановлено позивачу, відповідачу та державному виконавцю строк для подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України до 21.02.2018 року та призначено розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні на 28.02.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 27.02.2018 року від ЦВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області, державний виконавець заперечував проти доводів апеляційної скарги про що вказав на її безпідставність, вважає ухвалу місцевого господарського суду законною, обґрунтовано, просить залишити її без змін. Зазначив, що державний виконавець правомірно повернув виконавчий документ стягувачу без виконання, оскільки стягувачем за судовим наказом у даній справі визначено Департамент міського майна Маріупольської міської ради, який, як і його засновник - Маріупольська міська рада, не є органами державними органами та не звільнені від сплати авансового внеску відповідно до ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", а звертаючись із заявою про відкриття виконавчого провадження прокурор, який є лише учасником виконавчого провадження, а не стягувачем, повинен був до такої заяви долучати документ про сплату стягувачем (Департаментом міського майна Маріупольської міської ради) авансового внеску.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті позивач та відповідач не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не надали його до суду.

Уповноважені представники сторін по справі у судове засідання апеляційної інстанції, яке було призначене на 28.02.2018 року, не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності сторін у справі, у звязку з чим переходить до її розгляду по суті.

Межі перегляду справи в апеляційній інстанції, згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, полягають в тому, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, обставини та висновки, що встановлені та зроблені судом першої інстанції у даній справі, доводи та вимоги апеляційної скарги, мотиви заперечень апеляційних вимог державного виконавця, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, не оспорюється сторонами та підтверджується судом апеляційної інстанції:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.06.2015 року задоволено позовні вимоги Прокурора Орджонікідзевського району в інтересах держави, в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, до ДП Маріупольська школа І-ІІІ ступенів ТОВ "УВК "Альтер-его" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 16024,31 грн.

10.07.2015 року судом першої інстанції видано судові накази на примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області від 30.06.2015 року у справі №905/258/15.

28.09.16 року Центральним ВДВС м. Маріуполя відкрито виконавче провадження №48779013 на підставі цього наказу. В подальшому, після проведення виконавчих дій, державним виконавцем 20.03.2017 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто стягувачу вказаний наказ суду у зв?язку із відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а здійсненні виконавцем заходи розшуку такого майна виявилися без результативними.

Зазначені виконавчі дії з повернення наказу суду ні прокурором ні стягувачем оскаржені не були.

В подальшому, В.о. Маріупольської місцевої прокуратури №2 звернувся до ЦВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області із заявою про пред'явлення виконавчого документа (наказу №905/258/15 від 10.07.2015р.) до виконання щодо стягнення з ДП "Маріупольська школа І-ІІІ ступенів" ТОВ "УВК "Альтер-его" на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради витрат за послуги орендодавця в сумі 1419,41 грн., яка надішла до органу ДВС 19.10.2017 року.

Стягувачем за наказом №905/258/15 від 10.07.2015 року про стягнення витрат за послуги орендодавця в сумі 1419,41 грн., є Департамент міського майна Маріупольської міської ради, а боржником - ДП "Маріупольська школа І-ІІІ ступенів" ТОВ "УВК "Альтер-его".

24.10.2017 року державним виконавцем ЦВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області Новиковою Л.О. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу (наказу №905/258/15 від 10.07.2015р.) про стягнення з ДП "Маріупольська школа І-ІІІ ступенів" ТОВ "УВК "Альтер-его" на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради витрат за послуги орендодавця в сумі 1419,41 грн. без прийняття до виконання Маріупольській місцевій прокуратурі №2 у зв?язку з несплатою стягувачем авансового внеску згідно п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

В обґрунтування повідомлення було зазначено, що стягувачем за наказом є Департамент міського майна Маріупольської міської ради, який не відноситься до державних органів, а тому за звернення до ДВС має бути сплачений авансовий внесок відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з поверненням виконавчого документу з вищенаведених підстав, 04.11.2017 року (згідно з поштовим штемпелем на конверті) В.о. керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави, в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, як вже зазначалось раніше, звернувся до Господарського суду Донецької області зі скаргою на дії та рішення ЦВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області.

Зокрема, Маріупільська місцева прокуратура №2 не погоджується та оспорює обставини, за якими державним виконавцем було повернуто виконавчій документ, а саме, - несплата авансового внеску стягувачем - Департаментом міського майна Маріупольської міської ради, який не є особою, яка звільнена від сплати такого внеску, для якого авансування є обов?язковим, а звернення прокурора з заявою про примусове виконання рішення не звільняє в даному випадку від сплати авансового внеску саме стягувачем.

Скаргу мотивовано тим, що прокуратура як державний орган, реалізуючи право на звернення до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання судового рішення звільнена від сплати авансового внесу, що не було враховано державним старшим виконавцем ЦВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області у винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа Маріупольській місцевій прокуратурі №2 без прийняття до виконання.

Як вже зазначалось, місцевим судом у задоволенні вимог скарги було відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд, встановивши, що Департамент міського майна Маріупольської міської ради є стягувачем за наказом Господарського суду Донецької області від 10.07.2015 року (про стягнення з ДП "Маріупольська школа І-ІІІ ступенів" ТОВ "УВК "Альтер-его" на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради заборгованості витрат за послуги орендодавця в сумі 1419,41 грн.); враховуючи, що прокурор, в даному випадку, є учасником виконавчого провадження, а не стягувачем; з урахуванням того, що Департамент міського майна Маріупольської міської ради є органом місцевого самоврядування, а не державним органом (органом державної влади), а тому у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язаний сплачувати авансовий внесок.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених у ст. 269 ГПК України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого суду щодо відмови у задоволенні скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 та 2 ст. 15 вказаного Закону визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді.

В силу вимог ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Пунктом 8 ч. 4 ст. 4 вищевказаного Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначається вичерпний перелік рішень та осіб-стягувачів, які звільняються від сплати авансового внеску.

Так, від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби .

Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Також, в силу абз. 2 п. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", початок примусового виконання рішення здійснюється за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Згідно рішення Господарського суду Донецької області від 30.06.2015 року у справі №905/258/15 та відповідного наказу про стягнення з ДП "Маріупольська школа І-ІІІ ступенів" ТОВ "УВК "Альтер-его" на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради заборгованості з витрат за послуги орендодавця в сумі 1419,41 грн., стягувачем є саме Департамент міського майна Маріупольська міська рада Донецької області, а не Маріупольська місцева прокуратура №2.

Дослідивши відомості, наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є відкритими та загальнодоступними, судом встановлено, що організаційно-правова форма юридичної особи Департамент міського майна Маріупольської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 23599040) - орган місцевого самоврядування.

Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована Верховною Радою України, Закон від 15.07.1997 року №452/97-ВР; чинна для України 01.01.1998 року) органи місцевого самоврядування в Україні мають недержавний статус. Конституція України розділом ХI визначає органи місцевого самоврядування як основу демократичного ладу.

Частинами 1, 3 та 4 ст. 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Таким чином, виходячи з аналізу положень Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування за своєю політико-правовою природою не є органами державної влади, а є представницькими органами місцевого самоврядування.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали та прийняття нового рішення про задоволення вимог скарги, доводи апеляційної скарги про те, що на випадки звернення органів прокуратури до органів державної виконавчої служби із заявою в порядку п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" принципи обов'язковості сплати авансового внеску не поширюються, з наступних підстав.

Як було вище встановлено, Маріупольською місцевою прокуратурою №2 подано до ЦВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/258/15 від 10.07.2015 року.

За наслідками розгляду відповідної заяви старшим державним виконавцем ЦВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області області 24.10.2017 року винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з несплатою стягувачем - Департаментом міського майна Маріупольської міської ради Донецької області авансового внеску відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 29 ГПК України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.) передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Таким чином, якщо господарським судом прийнято до розгляду позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави, державний орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних відносинах, набуває статусу позивача.

Вищевказана норма процесуального права кореспондується з нормою ст. 21 ГПК України відповідно до якої позивачами є підприємства та організації, в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Такий державний орган наділено процесуальними правами, наданими позивачу ст. 22 ГПК України.

Водночас, ГПК України не містить обмежень щодо процесуальних прав державного органу, який виступає позивачем у справі, порушеній за позовом прокурора. Процесуальні права такого позивача не можуть бути обмежені прокурором, який подав позов в інтересах держави.

Частиною 2 ст. 2 ГПК України передбачено, що у разі відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. В такому випадку прокурор набуває статусу позивача, тобто наділяється усіма правами позивача, передбаченими ст. 22 ГПК та іншими нормами ГПК України.

У даній справі прокурор Орджонікідзевського району м. Маріуполь звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави - в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради.

Департамент міського майна Маріупольської міської ради, як орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних відносинах набув у даному випадку статусу позивача у справі та в подальшому відповідно до наказу Господарського суду Донецької області №905/258/15 від 10.07.2015 року статусу стягувача.

Тобто, у даній справі прокурор здійснював представництво в суді не державного органу або держави, а органу місцевого самоврядування, який є стягувачем, та, відповідно, прокурор наділений правом подати заяву про примусове виконання рішення, проте, оскільки таке стягнення не стосується випадків, рішень та суб?єктів, які визначені в п. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", то обов?зок здійснення авансування витрат виконавця поширюється в даному випадку на стягувача - Департамент міського майна Маріупольської міської ради.

Таким чином, у разі звернення прокурора в інтересах зазначеного стягувача, який не є державним органом, із заявою про відкриття виконавчого провадження, до такої заяви повинен бути долучений документ про сплату саме стягувачем авансового внеску.

Посилання апелянта на порушення прав, інтересів та функцій представництва прокуратури, яке він вбачає у відмові державної виконавчої служби виконувати рішення суду за заявою прокурора без сплати авансового внеску, що на думку апелянта унеможливлює захист інтересів держави, порушує принципи верховенства права, обов?язквість виконання рішень, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки не вбачає їх порушеними та таким що підлягають судовому захисту.

У зв?язку з вищевикладеним, оскільки саме Департамент міського майна Маріупольської міської ради є стягувачем за наказом Господарського суду Донецької області від 10.07.2015 року (про стягнення з ДП "Маріупольська школа І-ІІІ ступенів" ТОВ "УВК "Альтер-его" на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради заборгованості з витрат за послуги орендодавця в сумі 1419,41 грн.), враховуючи, що прокурор, в даному випадку, є учасником виконавчого провадження, а не стягувачем, з урахуванням того, що Департамент міського майна Маріупольської міської ради є органом місцевого самоврядування, а не державним органом (органом державної влади), а тому у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язаний сплачувати авансовий внесок, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні скарги прокурора на дії ДВС щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку із несплатою Департаментом міського майна авансового внеску.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Скаржником не доведено апеляційному суду належними і допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, обставин щодо звільнення стягувача за рішенням по даній справі від сплати авансового внеску, що могло призвести до прийняття органом ДВС неправомірних рішень у вигляді оформлення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній судовій ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга В.о. керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Донецької області від 09.01.2018 року у справі №905/258/15 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судововий збір за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281 - 284 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну Виконуючого обов'язки керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 09.01.2018 року у справі №905/258/15 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 09.01.2018 року у справі №905/258/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді Н.В. Будко

Е.В. Сгара

(У судовому засіданні 28.02.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 03.03.2018 року).