Постанова

від 06.08.2018 по справі 905/258/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/258/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2018

(головуючий - Мартюхіна Н.О. Будко Н.В., Сгара Е.В.)

та ухвалу Господарського суду Донецької області від 09.01.2018

(суддя Сковородіна О.М.)

за скаргою Маріупольської місцевої прокуратури №2

на дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

у справі №905/258/15

за позовом Прокурора Орджонікідзевського району в інтересах держави в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради

до Дочірнього підприємства Маріупольської школи І-ІІІ ступенів Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-виробничий комплекс "Альтер-его"

про стягнення 16024,31 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст вимог скарги

1.1. У листопаді 2017 року виконуючий обов'язки керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави, в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, звернувся до Господарського суду Донецької області зі скаргою на дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про:

- визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Новикової Л.О. щодо повернення Маріупольській місцевій прокуратурі №2 без прийняття до виконання наказу, виданого Господарським судом Донецької області 10.07.2015 на примусове виконання рішення суду від 30.06.2015 у справі №905/258/15 про стягнення з Дочірнього підприємства Маріупольська школа І-ІІІ ступенів Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-виробничий комплекс "Альтер-его" на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради витрат за послуги орендодавця в сумі 1 419,41 грн;

- визнання незаконним та скасувати рішення старшого держаного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Новикової Л.О., викладеного у повідомленні від 24.10.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

1.2. Скарга мотивована тим, що прокурор у разі представництва інтересів держави в суді звільнений від сплати авансового внеску, проте державний виконавець в порушення вимог ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання судового рішення у справі № 905/258/15 не розпочав.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.06.2015 у справі №905/258/15 позовні вимоги прокурора Орджонікідзевського району в інтересах держави, в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, задоволено повністю. Стягнуто з ДП Маріупольська школа І-ІІІ ступенів ТОВ "УВК "Альтер-его" на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 12 365,48 грн та пеню в сумі 3 658,83 грн. Стягнуто на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради витрати за послуги орендодавця в сумі 1419,41 грн.

2.2. На виконання зазначеного рішення Господарським судом Донецької області видано відповідні накази.

3. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 09 січня 2018 року ухвалою Господарського суду Донецької області у справі №905/258/15 відмовлено Маріупольській місцевій прокуратурі №2 у задоволенні скарги на дії та рішення Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, викладеного в повідомленні від 24.10.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання.

3.1.1. Ухвала мотивована тим, що прокурор в цьому випадку, є учасником виконавчого провадження, а не стягувачем. Стягувач - Управління міського майна Маріупольської міської ради є органом місцевого самоврядування, а не державним органом (органом державної влади), а тому відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" повинен бути сплачений авансовий внесок.

3.2. 28 лютого 2018 року постановою Донецького апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Донецької області від 09.01.2018 залишено без змін.

3.2.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у цій справі прокурор здійснював представництво в суді не державного органу або держави, а органу місцевого самоврядування, який є стягувачем. Відповідно, прокурор наділений правом подати заяву про примусове виконання рішення, проте, оскільки таке стягнення не стосується випадків, рішень та суб'єктів, які визначені в ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", то обов'язок здійснення авансування витрат виконавця поширюється в даному випадку на стягувача - Департамент міського майна Маріупольської міської ради.

3.2.2. Таким чином, у разі звернення прокурора в інтересах зазначеного стягувача, який не є державним органом, із заявою про відкриття виконавчого провадження, до такої заяви повинен бути долучений документ про сплату стягувачем авансового внеску.

3.2.3. Стосовно посилання апелянта на порушення прав, інтересів та функцій представництва прокуратури, яке він вбачав у відмові державної виконавчої служби виконувати рішення суду за заявою прокурора без сплати авансового внеску, суд апеляційної інстанції вважав його безпідставним, оскільки права прокуратури ц такому випадку не є порушеними.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою, заступник прокурора Донецької області подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2018 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 09.01.2018 у справі №905/258/15 (про стягнення витрат за послуги орендодавця в сумі 1 419,41 грн) .

4.1.1. Доводи касаційної скарги обгрунтовані таким.

Обов'язок щодо додання доказів сплати авансового платежу до заяви про примусове виконання судового рішення стосується лише стягувача як ініціатора примусового виконання судового рішення.

Стягувач і прокурор у виконавчому провадженні мають різний статус, проте прокурору також надано право звертатися до органу виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Прокуратура як державний орган відповідно до приписів Закону звільнена від сплати авансового внеску у разі звернення до органів державної виконавчої служби.

Прокуратура здійснювала представництво інтересів держави, а відтак має право відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 26 Закону на пред'явлення виконавчого документа у справі №905/258/15 до примусового виконання, і тому стає самостійним учасником виконавчого провадження.

Оскаржувані ухвала Господарського суду Донецької області від 09.01.2018 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2018 створюють умови для порушення принципу обов'язковості виконання судових рішень, проголошеного ст. 129-1 Конституції України.

4.1.2. Таким чином на думку скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що у разі подання прокурором заяви в порядку п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" про примусове виконання судового рішення (постановленого за його позовом) обов'язковою є сплата авансового внеску стягувачем.

4.2. Відзивів від учасників справи та органу державної виконавчої служби до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило.

4.3. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 30.07.2018, яки містяться у матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується оскарження стягувачем дій ВДВС щодо повернення прокуратурі без прийняття до виконання наказу про стягнення витрат за послуги орендодавця в сумі 1 419,41 грн у зв'язку з неподанням доказів сплати стягувачем авансового внеску.

5.2.2. Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

5.2.3. Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

5.2.4. Частиною 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

5.2.5. Як встановлено судами попередніх інстанцій та слідує з матеріалів справи, прокуратура звернулася до Господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, відтак останній набув у даному випадку статусу позивача у справі та в подальшому, відповідно до наказу Господарського суду Донецької області від 10.07.2015 - статусу стягувача.

5.2.6. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: (1) стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; (2) обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; (3) відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; (4) стягнення аліментів; (5) відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

5.2.7. За приписами абзацу 3 частини 2 цієї статті, від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

5.2.8. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді.

5.2.9. Таким чином, прокурор, як учасник виконавчого провадження, звільняється від сплати авансового внеску в порядку абз. 8 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі звернення до державної виконавчої служби з метою примусового виконання судового рішення про стягнення коштів на користь, зокрема, держави в особі відповідного державного органу.

5.2.10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що стягувачем за наказом про стягнення витрат за послуги орендодавця в сумі 1419,41 грн є Департамент міського майна Маріупольської міської ради, який не є державним органом, а за організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування.

5.2.11. Відповідно до статті 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. З цього конституційного положення у системному взаємозв'язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, випливає, що органи місцевого самоврядування не є органами державної влади, а місцеве самоврядування слід розглядати як форму здійснення народом влади, яка визнається і гарантується в Україні (стаття 7 Конституції України) (рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2002 року у справі N 6-рп/2002).

5.2.12. Отже, оскільки стягувачем у справі № 905/258/15 є Департамент міського майна Маріупольської міської ради, яке не має визначених абзацом 2 частини 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" пільг по сплаті авансового внеску, то його сплата у разі звернення до органів державної виконавчої служби з метою примусового виконання судового рішення у цій справі відбувається на загальних підставах.

За приписами статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" платниками авансового внеску є саме стягувачі, а сама по собі обставина подання наказу для виконання до державної виконавчої служби не наділяє прокурора статусом стягувача в розумінні статті 15 вказаного Закону та, відповідно, не дає підстав для звільнення від сплати авансового внеску у даному випадку.

5.2.13. Згідно з пунктом 8 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

6.2.14. Враховуючи викладене та встановлення судами того, що Департамент міського майна Маріупольської міської ради, який є стягувачем за наказом, не є державним органом у зв'язку з чим він не звільнений від сплати авансового внеску згідно з вимогами статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що, звертаючись із заявою про відкриття виконавчого провадження, прокурор повинен був долучити документ про сплату авансового внеску стягувачем. Відтак, за відсутності документа про сплату авансового внеску, державним виконавцем правомірно повернено заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 4 статті 4 Закону.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо порушення принципу обов'язковості виконання судових рішень, оскільки в даному випадку реалізація права на звернення до державного виконавця з приводу виконання судового рішення можлива у разі дотримання стягувачем визначених законом умов прийнятності виконавчих документів, зокрема щодо сплати авансового внеску.

5.2.15. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволення скарги на дії ДВС у повному обсязі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні скарги прокурора обґрунтованим, оскільки ним не доведено порушення державним виконавцем Закону України "Про виконавче провадження".

6.2. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги заступника прокурора Донецької області без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2018 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 09.01.2018 у справі №905/258/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко