Рішення

від 06.03.2018 по справі 923/42/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року Справа № 923/42/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВ-Імпекс , місцезнаходження: 04050, м. Київ, пров. Косогірний, 4, офіс 25, ідентифікаційний код: 39947409

до Приватного підприємства Агро-Максі , місцезнаходження: 74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Велика Куликовська, 77-а, ідентифікаційний код: 36346202

про стягнення 217000,80 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Волощук Р.А., на підставі довіреності № 1 від 15.02.2018 року

від відповідача - не прибув

Товариство з обмеженою відповідальністю СВ-Імпекс (далі-Позивач) звернулося до суду із позовом про стягнення з Приватного підприємства Агро-Максі (далі-Відповідач) 217000,80 грн. боргу за поставлений товар.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем положень ст. 230 ГК України, ст. 692 ЦК України, зобов'язань щодо оплати товару, поставленого за договором купівлі-продажу, укладеним у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, на підставі видаткової накладної, підписаної повноважними представниками сторін.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.01.2018 року. Розгляд справи, на підставі ст. ст. 12, 247 ГПК України, здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження.

Справу розглянуто в судових засіданнях 21.02.2018 року та 06.03.2018 року, в межах строку, визначеного ст. 248 ГПК України.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав з підстав, що зазначені у позові, та просив стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість за поставлений товар у сумі 217000,80 грн., а також стягнути з Відповідача на їх користь сплачений судовий збір у сумі 3255,12 грн.

В судовому засіданні оглянуті оригінали документів, доданих Позивачем до позовної заяви.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення ухвал на адресу реєстрації, зазначену у ЄДР, явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Про причини неявки Відповідач суд не повідомив, своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався. Ухвали про порушення провадження у справі, відкладення розгляду справи, повернулися на адресу суду з відмітками на конвертах за закінченням терміну зберігання .

Таким чином, справа, відповідно до ч.9 ст. 81, п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, була розглянута за відсутності Відповідача за наявними в ній доказами.

В судовому засіданні, 06.03.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного судового рішення, роз'яснено процедуру оскарження рішення.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення позивача, суд

в с т а н о в и в:

31.07.2017 року, на підставі видаткової накладної № РН-000027 (а.с. 9), Позивач поставив, а Відповідач отримав товар: насіння капусти Сунта F1 пакет 2500 у кількості 120,000 пачок на суму, з урахуванням ПДВ, 217000,80 грн.

Видаткова накладна без жодних заперечень чи зауважень щодо найменування, кількості чи ціни товару була підписана та скріплена печатками обох сторін.

На оплату поставленого товару, Позивач виставив Відповідачеві рахунок №СФ-0000027 від 31.07.2017 р. (а.с. 10).

Однак, Відповідач, за отриманий товар не розрахувався, що і стало підставою для звернення Позивача до суду із вимогою про стягнення з Відповідача 217000,80 грн. боргу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання визначається як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За загальним правилом, що міститься у п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Таким чином, між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на підставі правочину, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, укладеним у спрощений спосіб.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначений обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч. 2 даної статті покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, за загальним правилом, обов'язок покупця сплатити повну вартість переданого товару виникає після прийняття товару чи прийняття товаророзпорядчих документів.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України. Наведена правова позиція міститься в Інформаційному листі ВГСУ № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Найменування, кількість, вартість товару, дата його передачі Позивачем та отримання Відповідачем підтверджуються видатковою накладною № РН-000027 від 31.07.2017 року, підписаною та скріпленою печатками обох сторін.

Також, про наявність заборгованості в сумі 217000,80 грн. свідчить акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 року по 20.10.2017 року від 20.10.2017 року (а.с. 11), підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками. За цим актом Відповідачем визнано перед Позивачем заборгованості у сумі 217000,80 грн., яка виникла на підставі видаткової накладної № РН-000027 від 31.07.2017 року.

Доказів сплати боргу Відповідач суду не надав, заперечень щодо заявленої суми и виникнення заборгованості не навів.

Таким чином, на час звернення Позивача до суду із цим позовом у Відповідача існує заборгованість у сумі 217000,80 грн. Строк виконання грошового зобов'язання настав після отримання відповідачем товару на підставі видаткової накладної № РН-000027 від 31.07.2017 року.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 3 ст. 692 ЦК України передбачено право продавця у разі прострочення оплати товару вимагати у покупця оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, враховуючи, що під час розгляду справи Позивачем належними, допустимими та достовірними доказами доведена заборгованість Відповідача в сумі 217000,80 грн., зазначені обставини Відповідачем не спростовані, тому суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, Позивачу за рахунок Відповідача відшкодовується судовий збір у розмірі 3255,01 грн.

Суд звертає увагу позивача, що при зверненні із цим позовом ним сплачений судовий збір в сумі 3255,12 грн. Однак, враховуючи ціну позову 217000,80 грн. та законодавчо визначену ставку судового збору 1,5%, сума судового збору складає 3255,01 грн. Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СВ-Імпекс до Приватного підприємства Агро-Максі задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Агро-Максі (місцезнаходження: 74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Велика Куликовська, 77-а, ідентифікаційний код: 36346202 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВ-Імпекс (місцезнаходження: 04050, м. Київ, пров. Косогірний, 4, офіс 25, ідентифікаційний код: 39947409) 217000,80 грн. боргу та 3255,01 грн. судового збору

3. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 12.03.2018 р.

Суддя Т.А. Остапенко