Постанова

від 26.02.2018 по справі 910/17013/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа№ 910/17013/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Елеватор Буд Інвест

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017

у справі № 910/17013/17 (суддя Ващенко Т.М.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Констракшн

до Товариства з обмеженою відповідальністю Елеватор Буд Інвест

про стягнення 90 331,97 грн

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Елеватор Буд Інвест

до Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Констракшн

про стягнення 85 999,06 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нова Констракшн (надалі - ТОВ Нова Констракшн , позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Елеватор Буд Інвест (надалі - ТОВ Елеватор Буд Інвест відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) про стягнення 90 331,97 грн, з яких 77 064,82 грн основного боргу, 9 140,00 грн пені, 1 083,12 грн 3% річних, 3 044,03 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду № 03/10-16 від 03.10.2016 щодо своєчасної та повної оплати за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі № 910/17013/17 прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ТОВ Елеватор Буд Інвест до ТОВ Нова Констракшн про стягнення 109 026,21 грн неустойки за порушення строків виконання робіт, встановлених договором.

У ході розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ Елеватор Буд Інвест було подано заяву про зменшення розміру зустрічних позовних вимог, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом 85 999,06 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/17013/17 первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ Елеватор Буд Інвест на користь ТОВ Нова Констракшн 77 064,82 грн основного боргу, 8 464,46 грн пені, 3 044,03 грн інфляційних втрат, 1 007,12 грн 3% річних, 1 586,69 грн судового збору, в іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги ТОВ Нова Констракшн частково, суд першої інстанції виходив з доведеності останнім наявності у нього порушених прав зі сторони відповідача за первісним позовом з огляду на невиконання ТОВ Елеватор Буд Інвест зобов'язання з оплати у повному обсязі вартості робіт за укладеним сторонами договором.

При цьому, відмовляючи ТОВ Елеватор Буд Інвест у задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд визнав недоведеними доводи позивача за зустрічним позовом про наявність порушень ТОВ Нова Констракшн умов договору, у зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені, передбаченої пунктом 8.2 договору.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ Елеватор Буд Інвест звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування скарги відповідач за первісним позовом зазначав, що суд дійшов неправильного висновку щодо виконання позивачем за первісним позовом робіт, визначених додатковою угодою №2 від 26.01.2017 до договору, у зв'язку з чим визнав законними та обгрнутованими позовні вимоги ТОВ Нова Констракшн про стягнення 90 331,97 грн.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт наголошував на тому, що відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, судом не було враховано, що роботи за договором та додатковою угодою №1 від 02.12.2016 до договору були виконані з порушенням встановленого строку, а більша частина робіт, визначених додатковою угодою №2 від 26.01.2017 до договору взагалі не була виконана відповідачем за зустрічним позовом; суд не взяв до уваги, що відповідач за зустрічним позовом не повідомляв позивача за зустрічним позовом про новий строк виконання робіт; судом неповно з'ясовано питання щодо передачі відповідачеві за зустрічним позовом матеріалів для виконання робіт.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Елеватор Буд Інвест , встановлено ТОВ Нова Констракшн строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач за первісним позовом скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач за первісним позовом посилався на наявність в матеріалах справи належних доказів передачі підрядних робіт відповідачеві, а саме, акти здачі виконаних підрядних робіт форми КБ-2, довідки про вартість робіт форми КБ-3, підписані без зауважень представниками обох сторін, які є підставою для здійснення розрахунків. Крім того, на переконання позивача, суд першої інстанції правильно встановив факт порушення відповідачем за первісним позовом п. 2.1.1 договору, зокрема, в частині сплати авансового платежу, передачі фронту і матеріалів для виконання робіт, що стало об'єктивною перешкодою у виконанні робіт у повному обсязі.

Позивач за первісним позовом також наголосив у відзиві, що здійснений позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені в частині визначення періоду прострочення виконання робіт не відповідає дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2018 розгляд апеляційної скарги ТОВ Елеватор Буд Інвест на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/17013/17 призначено на 07.02.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, в судовому засіданні було оголошено перерву до 26.02.2018.

У судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу ТОВ Елеватор Буд Інвест - без задоволення.

26.02.2018 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 03.10.2016 між ТОВ Елеватор Буд Інвест (у тексті договору - замовник) та ТОВ Нова Констракшн (у тексті договору - підрядник) було укладено договір підряду № 03/10-16 (далі - договір), за умовами якого (п. 1.1) підрядник в порядку та на умовах даного договору, з використанням власних інструментів та обладнання, з матеріалів замовника зобов'язується на свій ризик виконати та передати замовнику комплекс робіт згідно Графіку виконання робіт (Додаток № 2) та Договірної ціни (Додаток №1) до договору та проектної документації замовника, що включає в себе наступні види робіт (далі - роботи): Влаштування огороджуючих конструкцій фасаду та покрівлі.

Роботи виконуються на об'єкті Олійно-екстракційний завод по переробці сої , який знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Старосинявський р-н, с. Адампіль, вул. Старокостянтинівське шосе, 2 (далі - Обєкт) (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору підрядник зобов'язується приступити до виконання робіт та завершити виконання робіт у строки, передбачені пунктами 2.1.1. та 2.1.2. договору, за умовами яких підрядник зобов'язується приступити до виконання робіт, передбачених даним договором протягом одного робочого дня з моменту настання останньої з перерахованих подій: передачі замовником фронту робіт; передачі замовником затвердженої проектної документації; перерахування авансового платежу, визначеного п. 5.2.1. договору; передачі замовником матеріалів для виконання робіт.

Згідно п.2.1.2 договору строк виконання робіт за цим договором становить: загальний строк виконання робіт становить 60 (шістдесят) календарних днів з моменту, вказаного в п. 2.1.1 договору.

Строки виконання підрядником робіт автоматично продовжуються у випадках: внесення змін до проектної документації; виявлення додаткових обсягів, видів робіт, що не були передбачені договором та/або проектною документацією; відключення, вимкнення, недостатність енергоресурсів замовника; у випадку невиконання/несвоєчасного виконання замовником п. 2.1.1 договору. У разі виникнення випадків, визначених даним пунктом, підрядник направляє замовнику письмове повідомлення про причини та новий строк виконання робіт (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору його сума на момент укладення договору становить 1 750 244,95 грн з ПДВ та визначена на підставі Додатку № 1 до договору - Договірна ціна .

У пункті 5.3 договору визначено, що оплата здійснюється в національній валюті України (гривні), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника.

Достатнім письмовим повідомленням замовника про готовність до прийому-передачі виконаних підрядником робіт сторони вважають подачу підрядником відповідних актів № КБ-2в та Довідок № КБ-3. Замовник приймає виконані належним чином підрядником роботи/їх окремий вид/етап по факту їх завершення шляхом підписання актів № КБ-2в та Довідок № КБ-3, які є підставою для розрахунків (п.п. 6.1, 6.2 договору).

Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2016 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором, в тому числі грошових.

Додатковою угодою № 1 від 02.12.2016 до договору (далі - Додаткова угода №1) сторони погодили, що у зв'язку з виникненням додаткового об'єму робіт підрядник зобов'язується виконати їх, а замовник оплатити в порядку, передбаченому даною додатковою угодою. Загальна вартість робіт за даною додатковою угодою становить 43 081,68 грн з ПДВ. Оплата здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту підписання кінцевого акту виконаних робіт. Додаткова угода починає діяти з дати її підписання і діє до часу повного виконання сторонами зобов'язань за договором та додатковими угодами до нього.

Додатковою угодою № 2 від 26.01.2017 до договору (далі - Додаткова угода №2) сторони погодили, що у зв'язку з виникненням додаткового об'єму робіт підрядник зобов'язується виконати комплекс додаткових робіт, передбачених Додатком №1 до Додаткової угоди №2, а замовник - їх оплатити. Вартість додаткових робіт становить 1 540 050,12 грн з ПДВ.

Замовник, у відповідності до п. 5.1 Додаткової угоди №2, зобов'язаний протягом двох банківських днів з моменту укладання її укладання, сплатити підряднику авансовий платіж в розмірі 150 000,00 грн з ПДВ. Доплату за виконання додаткових робіт за цією додатковою угодою замовник сплачує підряднику в порядку, передбаченому п. 5.2.2 договору підряду.

Відповідно до п. 6 додаткової угоди №2, строк виконання додаткових робіт за цією угодою складає 45 робочих днів з моменту її підписання, надання Замовником фронту робіт, матеріалів для виконання робіт, проектної документації та сплати замовником авансового платежу. Додаткова угода № 2 набуває чинності з дня її підписання і діє протягом строку дії договору.

Додатковою угодою № 3 від 28.02.2017 до договору (далі - Додаткова угода №3) сторони погодили викласти додаток № 1 до додаткової угоди № 2 в наступній редакції: вартість додаткових робіт складає 1 637 749,32 грн з ПДВ.

Вимоги позивача за первісним позовом у справі обґрунтовані тим, що на виконання умов договору ним були виконані підрядні роботи на загальну суму 2 098 658,91 грн, однак, в порушення умов договору, відповідач за первісним позовом своєчасно та у повному обсязі за виконані роботи не розрахувався, сплативши лише 2 021 594,09 грн, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 77 064,82 грн, яку разом із нарахованими на неї пенею, інфляційними та 3% річних позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача за первісним позовом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ТОВ Нова Констракшн , а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору місцевий господарський суд правильно зазначив, що такий за своєю правовою природою є договором підряду, за яким, відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Отже, укладення ТОВ Нова Констракшн та ТОВ Елеватор Буд Інвест вищевказаного договору підряду було спрямоване на отримання останнім результатів виконаних робіт і одночасного обов'язку по здійсненню їх оплати.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 853 ЦК України встановлює, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції з виконання робіт підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції Закону України № 1724-VIII від

03.11.2016) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до п. 6.2 договору сторони погодили, що замовник приймає виконані належним чином підрядником роботи/їх окремий вид/етап по факту їх завершення шляхом підписання актів № КБ-2в та Довідок № КБ-3, які є підставою для розрахунків.

Типові форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в Акт приймання виконаних будівельних робіт та №КБ-3 Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати були затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554, що діяв до 01.01.2014 та примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися з 01.01.2014 під час проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт встановлені Національним стандартом ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту виконання робіт на загальну суму 2 098 658,91 грн позивачем за первісним позовом було надано суду наступні акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3: від 31.10.2016 на суму 281 013,74 грн, від 30.11.2016 на суму 587 461,63 грн, від 12.01.2017 на суму 132 568,04 грн, від 12.01.2017 на суму 361 012,18 грн, від 20.02.2017 на суму 71 610,54 грн; в межах Додаткової угоди № 1: від 12.01.2017 на суму 43 081,68 грн; в межах Додаткової угоди № 2: від 28.02.2017 на суму 329 902,83 грн; в межах Додаткової угоди № 3: від 31.03.2017 на суму 292 008,27 грн (а.с. 35-48, т. 1).

Колегією суддів встановлено, що зазначені акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 підписані без зауважень та заперечень уповноваженими особами обох сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб, оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку , затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 № 88, а також відповідають примірним формам, затвердженим наказом Мінрегіону України від 04.12.2009 № 554 Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві та національним стандартом України із ціноутворення в будівництві ДСТУ БД.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , а тому, на переконання колегії суддів, є належними та допустимими доказами на підтвердження факту виконання позивачем за первісним позовом робіт та прийняття їх відповідачем за первісним позовом.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, доводи відповідача за первісним позовом про те, що підрядником не був виконаний об'єм робіт, передбачений додатковою угодою № 2 з внесеними змінами додатковою угодою № 3, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки з наданих до матеріалів справи актів форми КБ-2в вбачається, що підрядником виконано для замовника роботи в межах додаткової угоди № 2 за актом від 28.02.2017 на суму 329 902,83 грн, в межах додаткової угоди № 3 за актом від 31.03.2017 на суму 292 008,27 грн, адже посилання на такі додаткові угоди до договору наявні у самих актах.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у додатку №1 до договору та додатку №1 до додаткової угоди №2 з внесеними змінами додатковою угодою №3 сторонами погоджувались специфікації робіт та їх вартість.

З переліку робіт, виконаних за актом №1 від 28.02.2017 на суму 329 902,83 грн вбачається, що вони відповідають саме роботам, визначеним додатком №1 до додаткової угоди №2.

Доводи відповідача за первісним позовом про неналежне виконання позивачем за первісним позовом робіт за договором підряду з посиланням на факт вжиття працівником підрядника алкогольних напоїв, правомірно відхилені місцевим господарським судом, з огляду на те, що такі обставини не підтверджуються належними та допустимими доказами. Протокол освідування на предмет вживання алкоголю від 21.03.2017 (а.с. 146, т. 1) не може бути прийнятий судом в якості належного доказу, оскільки проведений представником ТОВ Елеватор Буд Інвест - головним інженером, за відсутності в останнього належних на це повноважень.

Враховуючи викладене, у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом у відповідності до умов договору та укладених до нього додаткових угод виник обов'язок здійснити оплату за виконані роботи на загальну суму 292 008,27 грн.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями пункту 5.2 договору сторони погодили, що замовник проводить платежі підряднику в наступному порядку: аванс в розмірі 30% суми договору, що становить 525 073,49 грн з ПДВ перераховується замовником протягом двох банківських днів з моменту укладення договору. Розрахунок за виконані роботи, з пропорційним вирахуванням суми сплаченого авансу, сплачується замовником щомісячно протягом п'яти банківських днів з моменту підписання відповідних актів № КБ-2в та Довідок № КБ-3.

Враховуючи вказані умови договору, кінцевий строк оплати виконаних робіт настав за Актом №1 від 31.10.2016 на суму 281 013,74 грн - 08.11.2016, за Актом №2 від 30.11.2016 на суму 587 461,63 грн - 08.12.2016, за Актом №3 від 12.01.2017 на суму 132 568,04 грн та за Актом №4 від 12.01.2017 на суму 361 012,18 грн - 20.01.2017, за Актом №5 від 20.02.2017 на суму 71 610,54 грн - 28.02.2017.

Умовами додаткової угоди №1 сторони погодили, що оплату за виконані роботи замовник зобов'язаний здійснити протягом трьох банківських днів з моменту підписання кінцевого акту виконаних робіт за даною додатковою угодою.

Таким чином, кінцевий строк оплати робіт, здійснених на виконання додаткової угоди №1 за Актом №1 від 12.01.2017 на суму 43 081,68 грн настав 18.01.2017.

Умовами додаткової угоди №2 сторони погодили, що замовник зобов'язаний протягом двох банківських днів з моменту її укладання сплатити підряднику авансовий платіж в розмірі 150 000,00 грн з ПДВ. Доплату за виконання додаткових робіт за цією додатковою угодою замовник сплачує підряднику в порядку п. 5.2.2 договору. Додатковою угодою №3 сторони внесли зміни лише до додатку №1 додаткової угоди №2 щодо вартості додаткових робіт. В усьому іншому сторони дійшли згоди керуватися договором.

Таким чином, кінцевий строк оплати робіт, здійснених на виконання додаткової угоди №2, за Актом №1 від 28.02.2017 на суму 329 902,83 грн настав 09.03.2017, кінцевий строк оплати робіт, здійснених на виконання додаткової угоди №3, за Актом №2 від 31.03.2017 на суму 292 008,27 грн настав 10.04.2017.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідач за первісним позовом лише частково розрахувався за виконані позивачем роботи, здійснивши оплату на суму 2 021 594,09 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, Актом звіряння розрахунків станом на 22.03.2017 та бухгалтерською довідкою ТОВ Нова Констракшн (а.с. 49-50, 137-144, т. 1), а також визнається відповідачем за первісним позовом.

При цьому, судом першої інстанції правильно враховано, що зазначені платіжні доручення містять посилання на рахунки ТОВ Нова Констракшн (а.с. 32-36, т. 2), які, у свою чергу, виставлялись на оплату договору підряду № 03/10-16 від 03.10.2016 за влаштування огороджуючих конструкцій фасаду та покрівлі на об'єкті: Олійно-екстракційний завод по переробці сої у Хмельницькій обл., Старосинявський р-н, с. Адампіль, вул. Старокостянтинівське шосе, 2, тобто без посилання окремо на додаткові угоди до договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 51 Закону України Про банки та банківську діяльність платіжні інструменти (платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення) мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Згідно з приписами Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004, платіжні документи мають надавати повну інформацію про платіж.

Питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар, має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Отже, зарахування коштів без чіткого посилання платника на призначення платежу в погашення заборгованості за минулі періоди не заборонено нормами законодавства.

З огляду на те, що ані умовами договору, ані укладеними до нього додатковими угодами не встановлено порядку зарахування грошових коштів за оплату виконаних підрядних робіт, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач правомірно зараховував дані кошти в рахунок погашення заборгованості за актами приймання виконаних будівельних робіт у їх хронологічному порядку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що прийняття робіт відповідачем за первісним позовом не спростовано, строк оплати відповідно до даного договору та укладених до нього додаткових угод настав, доказів оплати виконаних робіт у повному обсязі відповідачем за первісним позовом не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги ТОВ Нова Констракшн про стягнення з ТОВ Елеватор Буд Інвест заборгованості за виконані роботи у сумі 77 064,82 грн (2 098 658,91 грн - 2 021 594,09 грн).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за виконані роботи позивачем за первісним позовом було заявлено вимогу про стягнення 9 140,00 грн пені.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати замовником виконаних робіт, замовник зобов'язується виплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У силу наведених умов договору та вимог законодавства, враховуючи несвоєчасне здійснення відповідачем за первісним позовом оплати за виконані роботи, у останнього виникає обов'язок сплати пені, як штрафної санкції за порушення виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається з розрахунку позивача за первісним позовом, останній нараховує пеню на суму основного боргу у розмірі 77 064,82 грн за період з 10.04.2017 по 27.09.2017.

Однак, як правильно встановлено місцевим господарським судом, прострочення оплати заборгованості на суму 77 064,82 грн виникло з 22.04.2017, оскільки акт виконаних робіт від 31.03.2017 на суму 292 008,27 грн частково було оплачено на суму 214 943,45 грн платіжним дорученням від 21.04.2017 № 3104 на суму 500 000,00 грн, з яких 285 056,55 грн було зараховано в погашення акту від 28.02.2017 на суму 329 902,83 грн, а вже 214 943,45 грн - в погашення акту від 31.03.2017 на суму 292 008,27 грн.

Таким чином, правильним періодом для розрахунку пені на суму заборгованості в розмірі 77 064,82 грн є період з 22.04.2017 по 27.09.2017 (дата, визначена позивачем за первісним позовом).

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом перерахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що її розмір становить 8 464,46 грн, а тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково. У задоволенні іншої частини вказаної вимоги, а саме, у стягненні 675,54 грн пені необхідно відмовити.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за виконані роботи позивачем за первісним позовом були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1 083,12 грн 3% річних, 3 044,03 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу у розмірі 77 064,82 грн за період з 10.04.2017 по 27.09.2017.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи прострочення відповідачем за первісним позовом виконання грошового зобов'язання, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що їх розмір становить 3 044,03 грн, а тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю.

Разом з тим, перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних, з огляду на невірно визначений початок періоду прострочення, суд першої інстанції правильно встановив, що їх розмір становить 1 007,12 грн, а тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково. У задоволенні іншої частини вказаної вимоги, а саме, у стягненні 76,00 грн 3% річних необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції щодо часткового задоволення первісного позову, а саме, стягнення з ТОВ Елеватор Буд Інвест на користь ТОВ Нова Констракшн заборгованості за договором підряду № 03/10-16 від 03.10.2016 у розмірі 89 580,43 грн, з яких 77 064,82 грн основного боргу, 8 464,46 грн пені, 3 044,03 грн інфляційних втрат, 1 007,12 грн 3% річних. В іншій частині первісного позову, а саме, у стягненні 675,54 грн пені та 76,00 грн 3% річних необхідно відмовити.

Розглянувши вимоги за зустрічним позовом ТОВ Елеватор Буд Інвест до ТОВ Нова Констракшн про стягнення 85 999,06 грн пені, нарахованої на підставі п. 8.2 договору за порушення строків виконання робіт, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

В обґрунтування своїх вимог, позивач за зустрічним позовом стверджує, що згідно актів приймання виконаних будівельних робіт повний обсяг робіт за основним договором на суму 1 750 244,95 грн було виконано 28.02.2017, додатковий обсяг робіт за додатковою угодою №1 на суму 43 081,68 грн - 12.01.2017, тоді як за умовами договору термін їх виконання закінчувався 08.12.2016, у зв'язку з чим має місце порушення відповідачем за зустрічним позовом строків виконання робіт. Також, на переконання позивача за зустрічним позовом, додатковий обсяг робіт, передбачений додатковою угодою №2 не був виконаний без поважних причин.

При цьому, позивач за зустрічним позовом зазначає, що починаючи з квітня 2017 року відповідачем за зустрічним позовом було безпідставно припинено виконання робіт за договором та у визначений умовами договору спосіб не повідомлено про це замовника.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду вказані доводи позивача за зустрічним позовом вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Так, пунктом 8.2 договору сторони погодили, що за порушення встановлених договором строків виконання робіт більше ніж на 5 календарних днів підрядник зобов'язується виплатити замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення.

Статтею 839 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, зі свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з п. 1.1 договору, підрядник в порядку та на умовах даного договору, з використанням власних інструментів та обладнання, з матеріалів замовника зобов'язувався на свій ризик виконати та передати замовнику комплекс робіт згідно Графіку виконання робіт (Додаток № 2) та Договірної ціни (Додаток №1) до договору та проектної документації замовника.

У Додатку №2 до договору сторонами було погоджено графік виконання робіт, згідно з яким останнім днем виконання робіт є 03.12.2016.

Відповідно до п. 2.1 договору підрядник зобов'язується приступити до виконання робіт та завершити виконання робіт у строки передбачені пунктами 2.1.1. та 2.1.2. договору, за умовами яких підрядник зобов'язується приступити до виконання робіт, передбачених даним договором, протягом одного робочого дня з моменту настання останньої з перерахованих подій:

- передачі замовником фронту робіт;

- передачі замовником затвердженої проектної документації;

- перерахування авансового платежу, визначеного п. 5.2.1. договору;

- передачі замовником матеріалів для виконання робіт.

При цьому, як встановлено сторонами у п. 2.1.2 договору, загальний строк виконання робіт за цим договором становить 60 (шістдесят) календарних днів з моменту, вказаного в п. 2.1.1 договору.

Строки виконання підрядником робіт автоматично продовжуються у випадках: внесення змін до проектної документації; виявлення додаткових обсягів, видів робіт, що не були передбачені договором та/або проектною документацією; відключення, вимкнення, недостатність енергоресурсів замовника; у випадку невиконання/несвоєчасного виконання замовником п. 2.1.1 договору. У разі виникнення випадків, визначених даним пунктом, підрядник направляє замовнику письмове повідомлення про причини та новий строк виконання робіт (п. 2.3 договору).

Крім того, додатковою угодою № 2 сторони погодили, що строк виконання додаткових робіт за вказаною угодою складає 45 робочих днів з моменту підписання цієї додаткової угоди, надання замовником фронту робіт, матеріалів для виконання робіт, проектної документації та сплати замовником авансового платежу.

Проектна документація та матеріали для виконання робіт передаються замовником протягом трьох робочих днів з моменту укладення договору за актом приймання-передачі (п. 4.2 договору).

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що в кожному акті приймання виконаних будівельних робіт наявна графа Матеріали , в якій наведено перелік будівельних матеріалів, які використані ТОВ Нова Констракшн під час виконання робіт та міститься позначення Поставка замовника , що на думку апелянта підтверджує отримання відповідачем за зустрічним позовом матеріалів для виконання робіт.

Однак, такі доводи скаржника колегією суддів відхиляються з огляду на визначений договором порядок передачі замовником матеріалів для виконання робіт, який передбачає документальне оформлення таких дій шляхом складання актів приймання-передачі.

Разом з тим, як правильно встановлено місцевим господарським судом, документального підтвердження факту передачі замовником підряднику матеріалів для виконання робіт, а саме, передбаченого договором акту приймання-передачі, позивачем за зустрічним позовом суду не надано.

Крім того, доводи апелянта про те, що в кожному акті приймання виконаних будівельних робіт наявні графа Матеріали , в якій наведено перелік будівельних матеріалів, які використані ТОВ Нова Констракшн під час виконання робіт та міститься позначення Поставка замовника , не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки, зокрема, в Актах №1 від 12.01.2017, №1 від 28.02.2017, №2 від 31.03.2017 такі позначення відсутні.

Також колегія суддів зауважує, що вказані позначення у актах виконаних робіт можуть свідчити лише про те, які саме матеріали замовника були використані для виконання конкретних робіт за відповідним актом, однак, не можуть підтверджувати здійснення позивачем за зустрічним позовом попередньої передачі матеріалів робіт у повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник просив прийняти та дослідити докази, які не були подані до суду першої інстанції, а саме, договір поставки №ДЦФ-000020 від 01.08.2016, додаткові угоди до нього, укладені на їх виконання специфікації та видаткові накладні, а також показання свідка ОСОБА_2, який є інженером-механіком ТОВ Елеватор Буд Інвест , які в сукупності, на переконання скаржника, підтверджують, що будівельні матеріали в необхідних для виконання робіт обсягах були в наявності на об'єкті будівництва завчасно.

В обґрунтування причин неподання даних доказів до суду першої інстанції, апелянт посилається на відсутність у позивача за зустрічним позовом можливості під час розгляду справи судом першої інстанції скористатись професійною правничою допомогою адвоката. Крім того, інститут свідків не був передбачений процесуальним законодавством, яке було чинним на час прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Разом з тим, наведена скаржником обставина щодо відсутності у нього можливості скористатись правничою допомогою адвоката, на переконання колегії суддів, не є об'єктивною, поважною та винятковою причиною, що зробила неможливим подання вказаних доказів до суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів враховує пояснення відповідача за зустрічним позовом, який стверджує, що зазначені позивачем за зустрічним позовом договір поставки №ДЦФ-000020 від 01.08.2016, додаткові угоди до нього, укладені на їх виконання специфікації та видаткові накладні не є доказами на підтвердження факту передання ТОВ Елеватор Буд Інвест матеріалів ТОВ Нова Констракшн , оскільки на даному об'єкті, окрім відповідача за зустрічним позовом роботи здійснювали також інші підрядні організації, а тому відсутня можливість визначити для кого саме з підрядників завозились відповідні матеріали замовником.

Щодо клопотання апелянта про прийняття показань свідка в якості доказу у справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 87 ГПК України визначено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Разом з тим, норми ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, яка була чинна станом на час прийняття оскаржуваного рішення, не передбачали такого джерела доказування як показання свідків.

При цьому, як було роз'яснено Вищим господарським судом у Інформаційному листі 18.03.2008 N 01-8/164, це не означає неможливості використання як засобів установлення фактичних даних (обставин) у справі письмових та усних пояснень фізичних осіб, яким відомі відповідні дані (обставини).

Так, згідно з частиною другою статті 32 ГПК в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, відповідні дані встановлюються, зокрема, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Якщо пояснення представника сторони чи третьої особи, який з'явився у судове засідання, не є достатніми й вичерпними, господарський суд не позбавлений права зобов'язати - шляхом винесення відповідної ухвали - таку сторону (третю особу) забезпечити участь у судовому засіданні також й іншого працівника (працівників) даного підприємства чи організації, в тому числі і з зазначенням в такій ухвалі посади та/або прізвища, ім'я, по-батькові працівника, явка якого в судове засідання є обов'язковою, або ж витребувати у підприємства (організації) письмове пояснення відповідного працівника (працівників).

Крім того, стаття 30 ГПК в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, надавала господарському суду право викликати посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (в тому числі, на вимогу суду, - в письмовій формі).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач за зустрічним позовом не був позбавлений можливості скористатися своїми процесуальними правами та надати письмові пояснення свого працівника до суду першої інстанції в порядку, передбаченому ст. 32 ГПК в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991.

З огляду на викладене, в силу приписів ст. 269 ГПК України, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття доданих апелянтом до апеляційної скарги документів як додаткових доказів у справі.

Також колегією суддів встановлено, що ТОВ Елеватор Буд Інвест не здійснив оплату авансового платежу відповідно до п. 5.1 додаткової угоди №2, про що свідчать надані ним платіжні доручення, Акт звірки взаємних платежів та надана ТОВ Нова Констракшн довідка з банку.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Нова Констракшн зверталося до ТОВ Елеватор Буд Інвест з вимогою погасити заборгованість за договором, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення (а.с. 15-17, т. 2).

Вказані обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про порушення ТОВ Елеватор Буд Інвест умов договору щодо початку виконання робіт, що, як наслідок, призвело до неможливості виконання робіт у повному обсязі за додатковою угодою №2 зі змінами, внесеними додатковою угодою №3.

При цьому, доводи апелянта про те, що жодних письмових повідомлень у відповідності до п. 2.3. договору щодо випадків порушення п. 2.1.1 договору відповідачем за зустрічним позовом не направлялось на адресу ТОВ Елеватор Буд Інвест , колегія суддів відхиляє з огляду на те, що відповідно до умов договору у випадку невиконання/несвоєчасного виконання замовником п. 2.1.1 договору, строки виконання підрядником робіт продовжуються автоматично.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 були підписані уповноваженими особами обох сторін без зауважень та заперечень, у тому числі і щодо строків виконання робіт.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем за зустрічним позовом не було доведено наявності правових підстав для стягнення з ТОВ Нова Констракшн пені, передбаченої пунктом 8.2 договору, а тому зустрічний позов ТОВ Елеватор Буд Інвест задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі № 910/17013/17 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ Елеватор Буд Інвест має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Елеватор Буд Інвест на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі № 910/17013/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі № 910/17013/17 без змін.

3. Матеріали справи № 910/17013/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.03.2018.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська