Постанова

від 07.03.2018 по справі 920/262/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2018 р. Справа № 920/262/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І. , суддя Сіверін В. І.

при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Марченко І.В., посвідчення № 132 від 19 січня 1995 року, ордер серія СМ № 104 від 06.03.18, директор Клименко Ю.М., розпорядження № 173-К від 27.04.16,

відповідача - адвокат Мазнєва С.Г., посвідчення № 000431 від 24 вересня 2015 року, договір про надання правової допомоги № б/н від 11.12.17.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "ІКС-ПРЕС" (вх. 159 С/1) на рішення господарського суду Сумської області від 11.12.2017 у справі № 920/262/17 (повний текст складено 14.12.2017 у приміщенні вказаного суду колегією суддів у складі: головуючий суддя Резниченко О.Ю., судді Заєць С.В., Соп'яненко О.Ю.)

за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, м. Суми,

до товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС", м. Суми,

про виселення,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2017 року Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив виселити ТОВ "ІКС-ПРЕС" із займаного нежитлового приміщення площею 51,4 кв.м., розташованого за адресою: вул. Петропавлівська, 53, м. Суми, у зв'язку з закінченням строку дії укладеного між сторонами договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0561 від 25.12.2013.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.12.2017 у справі № 920/262/17 позов задоволено повністю. Вирішено виселити ТОВ "ІКС-ПРЕС" (вул. Свердлова, буд. 45, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 36234829) з займаного нежитлового приміщення площею 51,4 кв.м., розташованого за адресою: вул. Петропавлівська, 53, м. Суми. Стягнуто з ТОВ "ІКС-ПРЕС" (вул. Свердлова, буд. 45, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 36234829) на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (вул. Садова, буд. 33, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 40456009) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 грн. 00 коп.

ТОВ "ІКС-ПРЕС" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Крім того, просить вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що 04.05.2016 до договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0561 від 25.12.2013 між сторонами було укладено зміну № 2, згідно з умовами якої з 26 листопада 2016 року п. 10.1. договору діє в наступній редакції: "Строк дії цього договору встановлюється з 26 листопада 2016 року по 26 жовтня 2019 року". Так, як зазначає відповідач, директором відповідача ОСОБА_4 до суду першої інстанції було надано у судовому засіданні 12.07.2017 оригінал вищезазначеної зміни до договору для огляду, який було оглянуто судом та повернуто ОСОБА_4 В зв'язку з цим, відповідач зазначає, що у оскаржуваному рішенні відсутні висновки суду з огляду судом в судовому засіданні оригіналу вказаної зміни № 2, встановлення судом першої інстанції відповідності копії цієї зміни її оригіналу, пояснень ОСОБА_4 та пояснень начальника управління майна комунальної власності СМР ОСОБА_5 про підтвердження факту укладання та підписання ним спірної зміни № 2.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 у справі № 920/262/17 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, позивачу встановлено строк до 29.01.2018 для надання відзиву.

30.01.2018 за вх. № 1018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 призначено дану апеляційну скаргу до розгляду без виклику сторін.

08.02.2018 за вх. № 1400 від директора ТОВ "ІКС-ПРЕС" надійшло клопотання, в якому він просив здійснювати судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2018 задоволено клопотання ТОВ "ІКС-ПРЕС" про розгляд справи з викликом учасників справи. Призначено апеляційну скаргу до розгляду на 27.02.2018.

В ході вирішення спору від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, в якому зазначив, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи оглядав оригінал зміни № 2 від 04 травня 2016 року, яка є невід'ємним додатком до договору оренди УМКВ-0561 від 25.12.2013. Однак на повторну вимогу суду першої інстанції надати оригінал даної зміни, відповідач не мав можливості це зробити через існування об'єктивних причин, а саме через те, що 04 вересня 2017 року відповідач надав оригінали договору оренди УМКВ-0561 від 25.12.2013 включаючи зміну № 2 від 04 травня 2016 року на запит слідчого Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області по кримінальному провадженню № 42017201010000014. Станом на час слухання справи в судах першої та апеляційної інстанції вищезазначені документи відповідачу не повернуті з посиланням на те, що оригінали договору оренди УМКВ-0561 від 25.12.2013 включаючи зміну № 2 від 04 травня 2016 року долучені до матеріалів кримінального провадження і прийняття рішення щодо них відбудеться за результатами досудового розслідування, про що буде повідомлено додатково, що підтверджується копією листа ТОВ ІКС-ПРЕС від 04.09.2017 про надання вказаних документів до Слідчого районного відділу поліції, копією листу - запиту ТОВ ІКС-ПРЕС від 14.02.2018 про надання інформації стосовно вказаних документів, копією відповіді Сумського районного відділу поліції від 22.02.2018. Дані копії листів відповідач і просив залучити до матеріалів справи.

Також відповідач просив залучити до матеріалів справи нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів задовольнила його, оскільки на час вирішення клопотання зазначені документи були подані через канцелярію суду і фактично перебували у справі.

Однак колегія суддів зазначає про те, що не покладає в основу своєї постанови нотаріальні заяви свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 05 березня 2018 року, оскільки ці заяви не містять нових фактичних даних - ОСОБА_4 давав пояснення суду першої інстанції, ОСОБА_5 вже подавав аналогічну заяву суду першої інстанції і вона прийнята судом (а.с. 101 т.1).

Інші письмові докази, перерахованих у клопотанні (документи листування із органом досудового слідства і посвідчена копія змін №2), колегія суддів вважає прийнятними, оскільки листування із органом слідства не існувало на час вирішення спору місцевим господарським судом, а посвідчена копія змін №2 не суперечить приписам ч.3 ст. 269 ГПК України, оскільки не є новим доказом (зміни №2 оглядалися судом першої інстанції).

27.02.2018 за вх. № 1882 відповідач звернувся з клопотанням про виклик для надання пояснень по суті справи в якості свідка ОСОБА_5, з зобов'язанням забезпечення явки якого покласти на відповідача.

Розглянувши зазначене клопотання про виклик свідка, колегія суддів вирішила відмовити у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Оскільки відповідач не заперечує і не спростовує свідчень, викладених у заяві, колегія суддів не вбачає підстав здійснювати виклик свідка.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі, відзиві до нього доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2013 між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (орендодавець, правонаступником якого є позивач) та відповідачем укладено договір № УМКВ-0561, відповідно до умов якого, відповідачу передано у строкове платне користування (в оренду) на умовах, визначених договором, нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Петропавлівська, 53, площею 51,4 кв.м., за цільовим призначенням - під проведення виставок образотворчої та книжкової продукції, виробленої в Україні, право на оренду яких відповідач набув на підставі наказу Управління майна комунальної власності Сумської міської ради від 25.12.2013 № 09.01-09/303.

Факт передачі відповідачу в оренду вказаного приміщення підтверджується відповідним актом прийняття-передачі нерухомого майна від 25.12.2013.

Строк дії договору встановлюється з дати підписання сторонами акту прийняття-передачі об'єкта оренди на 2 роки 11 місяців з 25.12.2013 по 25.11.2016 (п. 10.1. договору).

Згідно з п.п. 3.2, 3.3 договору, у разі припинення дії договору відповідач зобов'язаний в триденний термін повернути позивачеві об'єкт оренди у стані, не гіршому, ніж він був одержаний, чи в іншій термін, визначений за згодою сторін, оформленої у письмовій формі. Об'єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Пунктами 10.7, 10.9 договору передбачено, що договір припиняється, в тому числі внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 06.12.2016 надіслав на адресу відповідача листа № 06.01.-16/992 від 05.12.2016, в якому, у зв'язку із закінченням терміну дії договору, повідомив, що договір оренди на новий термін на тих же умовах продовжуватись не буде та звернувся з вимогою щодо повернення об'єкта оренди орендодавцю.

Факт надсилання вказаного листа за місцезнаходженням відповідача підтверджується фіскальним чеком № 0172720 0156668 від 06.12.2016 та описом вкладення у цінний лист від 06.12.2016 (т. 1 а.с 13).

Листом від 13.01.2017 за № 06.01.-16/60 позивач повідомив відповідача про необхідність повернення майна та надіслав відповідачу для підписання та скріплення печаткою акт приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору, у зв'язку з припиненням дії договору, відповідач об'єкт оренди за актом приймання-передачі не повернув.

В свою чергу, відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та в апеляційній скарзі вказує на те, що 04.05.2016 до договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0561 від 25.12.2013 між сторонами було укладено зміну № 2, згідно з умовами якої з 26.11.2016 п. 10.1. договору діє в наступній редакції: "Строк дії цього договору встановлюється з 26.11.2016 по 26.10.2019".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заперечує факт укладення між сторонами зміни № 2 від 04.05.2016 до договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0561 від 25.12.2013, зазначає про відсутність такої зміни у позивача.

Таким чином, підстави позову обґрунтовуються відсутністю між орендарем та орендодавцем правочину (зміни №2) щодо продовження строку дії договору та закінченням строку дії договору оренди вказаного нерухомого комунального майна, який настав 25.11.2016, наявністю письмового заперечення позивача на продовження цього договору на новий строк від 13.01.2017 № 06.01-16/60 та від 05.12.2016 № 06.01-16/992, що у відповідності до п.3.2, п.3.3. цього договору, ч. 1 ст. 785 ЦК України, ч. 1 ст. 27 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , є підставою для звільнення відповідачем вказаного об'єкту оренди.

Обґрунтовуючи вказані підстави позову, позивач обрав спосіб захисту свого порушеного права у відповідності до ст. 16 ЦК України у вигляді виконання відповідачем у примусовому порядку його обов'язку по виселенню з об'єкту оренди, що і є його предметом позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач наполягав, що застосування до існуючих між позивачем та відповідачем правовідносин положень ст. 785 ЦК України, ст. 27 ЗУ Про оренду державного та комунального майна та положень п.3.2, п.3.3. вказаного договору оренди є передчасним, оскільки ці правовідносини між орендарем та орендодавцем на час звернення останнього до суду тривають до спливу строку оренди, визначеного п. 10.1 договору в редакції зміни № 2 від 04.05.2016, який встановлено до 26 жовтня 2019, і який на час звернення до суду, не настав.

Враховуючи викладені обставини, заперечення позивачем існування зміни № 2 від 04.05.2016, за умовами якої продовжено строк дії договірних відносин між сторонами, колегія суддів дійшла висновку про те, що найбільш суттєвою частиною предмету доказування є існування додаткової угоди про продовження строків чи відсутність такої.

В зв'язку із цим колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

По-перше, факт існування спірного правочину встановлений місцевим господарським судом, рішення якого в жодній частині не оскаржувалось та не спростовувалось позивачем.

Так, господарським судом Сумської області був витребуваний у відповідача оригінал цієї зміни для огляду у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається (а.с. 104 -105 т.1 - протокол судового засідання від 12.07.2017), що керівником відповідача - директором ОСОБА_4, у судове засідання, яке відбулось 12.07.2017 виконано вимогу суду та надано на огляд оригінал зміни № 2 від 04.05.2016 до договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0561 від 25.12.2013, а господарським судом Сумської області проведено процесуальну дію - оглянуто оригінал цієї зміни № 2 від 04.05.2016 до договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0561 від 25.12.2013 та повернуто керівникові підприємства відповідача.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що під час здійснення такої процесуальної дії судом, як огляд письмового доказу, з боку представника позивача, який приймав участь у даному судовому засіданні, надійшли зауваження чи заперечення.

Судом також встановлено, що керівник орендаря - ОСОБА_4 у судовому засіданні, яке відбулось 12.07.2017 підтвердив, що він особисто від імені орендаря звернувся із відповідною заявою про продовження договору оренди комунального майна та проектами відповідних змін до цього договору оренди, які він особисто підписав та приклав до них печатку.

В матеріалах справи міститься дане звернення відповідача до позивача у вигляді заяви відповідача від 28.04.2016 з вхідною відміткою орендодавця про продовження строку дії вищезазначеного договору оренди, наявність якої позивач не оспорює.

В ході вирішення спору колегією суддів апеляційного суду представники позивача звертали увагу суду, що після проведення огляду 12.07.2017 колегія суду була неодноразово змінена, що, на їх думку, свідчить про те, що суд, який виніс рішення, не встановлював факту існування спірної додаткової угоди (зміни №2).

Оцінюючи ці твердження, колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що редакція господарського процесуального кодексу, яка діяла на час вирішення спору місцевим господарським судом, не містила чіткого формулювання принципу незмінності суддів та принципу безпосередності дослідження доказів, ці принципи є органічними принципами господарського правосуддя.

Однак колегія суддів не вбачає їх порушення у даному спорі і не може погодитися із твердженнями позивача про те, що заміна колегії суддів робить юридично нікчемним факт існування додаткової угоди про зміну строку (змін №2).

Так, принцип незмінності суддів був додержаний у даному спорі, оскільки із кожною зміною складу колегії місцевого господарського суду вирішення спору починалося спочатку.

Принцип безпосередності дослідження доказів унеможливлює оцінку доказу колегією суддів, які його не досліджували, але цей принцип, як і будь-яка інша юридична фікція, не може скасувати подію об'єктивної дійсності та наслідки цієї події.

Так, в судовому засіданні 12.07.2017 колегія суддів встановила факт існування додаткової угоди про продовження строку (зміни №2) і зафіксувала цей факт в належний процесуальній формі - шляхом огляду. З цієї дати предметом доказування у судовому спорі може бути тільки зміст цього правочину, його можливе підроблення, але не факт його існування в об'єктивній дійсності.

Цієї позиції дотримався і місцевий господарський суд, який у своєму рішенні (а.с. 6 т.2) встановив факт існування оригіналу спірного правочину про продовження строків (зміна №2).

Таким чином, колегія суддів вважає, що оглянутий господарським судом Сумської області оригінал письмового доказу - зміни № 2 від 04.05.2016 до договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0561 від 25.12.2013, який в засвідченій копії залучений до матеріалів даної справи, є належним доказом існування між орендодавцем та орендарем правочину щодо зміни суттєвої умови договору оренди, а саме строку дії, який у спірних правовідносинах спливатиме 26.10.2019.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявні в матеріалах справи (а.с. 101 т.1) нотаріально посвідчені письмові пояснення ОСОБА_5, начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради, який займав зазначену посаду на час підписання вказаної зміни № 2 і який підтверджує факт існування даного правочину. Останній зазначає, що він особисто підписав та приклав печатку до цих змін, як керівник орендодавця на час вчинення цих змін.

Колегія суддів вважає цей доказ прийнятним і допустимим тільки в частині підтвердження факту існування оригіналу змін №2 на час вирішення спору судом, оскільки в інших частинах (зміст правочину, характер прав і обов'язків сторін тощо) належним доказом є сам текст правочину.

Представники позивача заперечували проти врахування цих свідчень, посилаючись на те, що завізовані ОСОБА_5 документи, складених після дати підписання змін №2 (а.с 13 та а.с. 14 т. 1), свідчать про намір посадових осіб позивача виселити відповідача з приміщення саме у зв'язку із витіканням строку договору оренди. Крім того, представники позивача зазначали про відсутність в діловодстві позивача підписаних змін №2. Ці факти позивач тлумачить як докази фальсифікації змін №2.

Оцінюючи ці заперечення, колегія суддів зазначає, що підозра позивача щодо фальсифікації змін №2, наведення ним відповідних доказів на підтримку своєї позиції, в жодному разі не може бути підставою для констатації нікчемності правочину, оскільки таке тлумачення закону суперечить приписам ст. 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину). Так, зміни №2 не є нікчемним правочином і в матеріалах справи відсутнє рішення суду про визнання цього правочину недійсним. Більше того, з пояснень представників сторін випливає, що позивач не звертався до суду із вимогою про визнання цього правочину недійсним.

Оцінюючи рішення місцевого господарського суду у світлі приписів ст. 204 ЦК України, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції de facto констатував нездатність цього правочину (змін №2) до створення правових наслідків (нікчемність) без зазначення ознак нікчемності правочину і норми закону, яка таку нікчемність передбачає, а також за відсутності рішення суду про недійсність такого правочину, що є порушенням приписів ст. 204 ЦК України.

При цьому колегія суддів враховує пояснення представників позивача щодо відсутність оригіналу доказу в справі на даний час і неможливості проведення криміналістичної експертизи доказу (змін №2) і надає їм наступну оцінку.

Жодна з сторін, в тому числі відповідач, не несе відповідальності за процесуальне рішення суду першої інстанції повернути оригінал доказу відповідачу. На думку колегії суддів апеляційного суду, цими діями суду першої інстанції порушені приписи ч.1 ст. 40 ГПК України (в редакції, яка діяла на час вирішення спору судом першої інстанції). Мотиви цієї процесуальної дії в протоколі не відображені і наразі невідомі, особливо з урахуванням того факту, що на час повернення місцевим судом доказу (12.07.2017) позивачем вже було заявлене клопотання про призначення експертизи. Однак, у жодному випадку допущене судом порушення не може бути поставлене у провину учаснику спору або кваліфіковано як зловживання останнім своїми процесуальними правами.

В подальшому позивач не був позбавлений змоги клопотати перед судом про забезпечення доказів або витребування доказів (ст. 38 ГПК України в редакції, яка діяла на час вирішення спору), але до цього способу захисту не вдався.

Посилання місцевого господарського суду у своєму рішенні на те, що він неодноразово витребував даний доказ у відповідача, який до суду не явився і доказ не надав, є юридично нікчемними, оскільки процесуальне законодавство не надає суду права витребувати докази за власною ініціативою.

Аналогічно нікчемними, на думку колегії суддів, є зазначені у рішенні посилання місцевого господарського суду на неодноразове зобов'язання посадової особи відповідача з'явитися для дачі пояснень і надання доказів , оскільки процесуальне законодавство не надає суду права зобов'язувати явкою .

З посвідченої слідчим Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області Норик В.В. копії змін №2 та пояснень представника відповідача колегії суддів відомо, що на даний час оригінал даного правочину залучений до кримінального провадження № 42017201010000014, порушеного за заявою позивача про підробку змін №2. Зі слів представника відповідача, оригінал був добровільно направлений до матеріалів провадження для проведення дослідження.

Ця обставина, яка об'єктивно унеможливлює проведення експертного дослідження на стадії апеляційного перегляду, також не може бути підставою для констатації нікчемності правочину, або його недійсності чи фіктивності, з підстав, що зазначені вище у тексті даної постанови.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що, на відміну від місцевого господарського суду, вона не вбачає підстав ототожнення недійсного правочину і правочину, який має ознаки підробки. Оскільки суд встановив факт об'єктивного існування угоди про зміну строку (змін №2), подальше вирішення сумнівів щодо фіктивності цієї угоди можливе тільки з додержанням вимог ст. 204 ЦК України, а саме шляхом визнання її недійсної судом. Будь-яке інше тлумачення закону порушує презумпцію правомірності правочину і суперечить меті забезпечення стабільності цивільного обороту.

Таким чином, ухвалюючи рішення, господарський суд Сумської області в порушення ст. 43 ГПК України надав перевагу припущенням позивача, не доведеним належними засобами доказування, у зв'язку з чим дійшов до помилкового висновку про нездатність змін №2 до створення правових наслідків (нікчемність правочину).

Крім того, враховуючи надання відповідачем доказів вилучення у нього (лист № 491 від 22.02.2018 року СВП СРВП ГУ НП в Сумській області) в процедурі кримінального провадження, що триває на даний час, оригіналів договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0561 від 25.12.2013, зміни № 1 до договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0561 від 25.12.2013; зміни № 2 від 04.05.2016 до договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0561 від 25.12.2013, надання суду засвідченої належним чином вказаним слідчим органом копій вказаних вилучених документів з листом № 644 від 05.03.2018 та відсутність з боку позивача заяв щодо забезпечення доказів, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність у необхідності повторного огляду на стадії апеляційного перегляду оригіналу вказаної зміни № 2, оскільки копія цього правочину посвідчена слідчим належним чином.

Крім того, колегія суддів повторно зазначає про порушення місцевим господарським судом приписів ч.1 ст. 40 ГПК України (в редакції, яка діяла на час вирішення спору) і вказує, що порушення закону судом не може бути підставою для покладання за це відповідальності на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом Сумської області неправильно застосовано до спірних правовідносин положення норм матеріального права, які регулюють питання звільнення орендарем орендованого приміщення по закінченню строку оренди і при наявності заперечень орендаря на продовження цих правовідносин на новий строк (ч. 1 ст. 785 ЦК України, ч. 1 ст. 27 ЗУ Про оренду державного та комунального майна ) та невірно встановлено наявність порушеного права позивача, як орендодавця нерухомого майна, яке б підлягало захисту у спосіб, який визначив позивач.

Вказане є порушенням місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення місцевого суду та прийняття нового - про відмову в задоволенні позову.

27.02.2018 за вх. № 1883 відповідач звернувся з клопотанням про стягнення з позивача судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн та 2400,00 грн на судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення витрат на послуги адвоката відповідачем надані такі документи: копію акту від 26.02.2018 приймання-передачі виконаних робіт, наданих за договором про надання правової допомоги від 11.12.2017, копію ордеру серії СМ №26.02.18 /АГ, копію договору про надання правової допомоги від 11.12.2017, копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серія СМ № 000431, копію посвідчення адвоката № 000431, копію квитанції про оплату послуг адвоката від 26.02.2018 на 5000,00 грн.

Керуючись приписами ст. 129 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що заявлена позивачем сума є співрозмірною щодо наданих послуг, оскільки спір, що виник між сторонами є складним та потребує вивчення великої кількості документів та судової практики, клопотань позивачем щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не заявлено. Таким чином, суд вважає співрозмірною щодо наданих послуг оплату адвокату в сумі 5000,00 грн.

Таким чином, колегія суддів покладає на позивача витрати відповідача на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "ІКС-ПРЕС" на рішення господарського суду Сумської області від 11.12.2017 у справі № 920/262/17 задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 11.12.2017 у справі № 920/262/17 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Стягнути з Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, код ЄДРПОУ 404560098) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС" (м. Суми, вул.. Свердлова, 45, код ЄДРПОУ 36234829) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Стягнути з Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, код ЄДРПОУ 404560098) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС" (м. Суми, вул. Свердлова, 45, код ЄДРПОУ 36234829) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 2400,00 грн.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 12.03.2018.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.