Постанова

від 13.06.2018 по справі 920/262/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/262/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради

представник позивача - Марченко І.В.

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС"

представник відповідача - Мазнєва С.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради

на постанову Харківського апеляційного господарського суду у складі Слободін М.М. - головуючий, Терещенко О.І., Сіверін В.І. від 07 березня 2018 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1 . Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (далі - позивач) звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС" (далі - відповідач) про виселення відповідача із займаного нежитлового приміщення площею 51,4 кв.м. у м. Суми по вул. Петропавлівській, 53.

2. Позовні вимоги обґрунтовані закінченням 25.11.2016 дії укладеного між сторонами договору оренди вказаного приміщення від 25.12.2013 № УМКВ-0561. Проте, не зважаючи на неодноразові вимоги позивача про звільнення приміщення, всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства відповідач продовжує безпідставно займати спірне приміщення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням господарського суду Сумської області від 11 грудня 2017 року позов задоволений повністю.

3.1 . Виселено відповідача із займаного нежитлового приміщення площею 51,4 кв.м. у м. Суми по вул. Петропавлівській, 53.

4. Рішення мотивовано тим, що 25.12.2013 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди № УМКВ-0561, за яким відповідачу передано в оренду вищевказане нежитлове приміщення строком до 25.11.2016. Укладений договір позивач не мав наміру продовжувати на новий строк, про що повідомив відповідача 06.12.2016, а у подальшому 13.01.2017 надіслав вимогу про повернення майна у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди, яка відповідачем проігнорована.

5. При цьому судом встановлено, що відповідач, заперечуючи проти позову, вказував на підписання між сторонами зміни (додаткової угоди) №2 від 04.05.2016 до договору оренди, якою строк дії договору було продовжено до 26.10.2019, а отже відповідач займає спірне приміщення правомірно. Оригінал вказаного документа оглядався судом першої інстанції в судовому засіданні 12.07.2017 та був повернутий відповідачу.

6. Проте позивач факт укладення такого документа заперечував, посилаючись на його підробку, у зв'язку з чим ініціював проведення його технічної експертизи. З метою проведення експертизи оригінал вказаної зміни від 04.05.2016 №2 до договору неодноразово витребовувся судом першої інстанції у відповідача, який його не надав та в судові засідання представник останнього не з'являвся.

7 . Зазначені обставини неподання відповідачем оригіналу зміни № 2 до договору оренди та неявка в судові засідання розцінені судом як зловживання процесуальними правами, що мало наслідком висновок місцевого господарського суду про неналежність в якості доказу продовження орендних правовідносин між сторонами наявної у справі завіреної копії зміни від 04.05.2016 №2 до договору оренди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8 . Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07 березня 2018 року рішення господарського суду Сумської області від 11 грудня 2017 року скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

9. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції встановив факт існування оригіналу зміни до договору від 04.05.2016 №2 шляхом його огляду в судовому засіданні з подальшим поверненням цього оригіналу відповідачу за ініціативою суду. Одночасно відповідний документ залучений до справи у засвідченій копії, а отже є належним доказом існування відповідних правовідносин між сторонами відповідно до вимог статті 40 ГПК України (у редакції після 15.12.2017). Факт укладення змін до договору у нотаріально засвідчених письмових поясненнях підтверджує і Щербак В.І., який на момент підписання змін займав посаду керівника орендодавця та власноруч підписав цей договір.

10. При цьому, враховуючи встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, заперечення позивачем у даному судовому провадженні факту укладення такого правочину не є підставою для констатації його відсутності як юридичного факту.

11. Судом апеляційної інстанції також встановлено об'єктивну неможливості надання відповідачем оригіналу змін від 04.05.2016 №2 з метою проведення судової експертизи з підстав його залучення до матеріалів кримінального провадження, порушеного за заявою позивача за фактом підробки цього документа, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія цього документа, засвідчена з оригіналу слідчим Сумського відділу поліції ГУ Національної поліції у Сумській області та відповідні пояснення вказаної особи.

12. З урахуванням вищенаведеного, судом апеляційної інстанції констатовано відсутність порушеного права позивача внаслідок встановлення факту продовження орендних правовідносин за спірним договором до 26.10.2019 внаслідок укладення змін до договору від 04.05.2016 №2, що свідчить про підставність перебування відповідача у спірному приміщенні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись із указаною постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено )

14. Суд апеляційної інстанції безпідставно визнав встановленим факт продовження орендних правовідносин між сторонами, керуючись підробленим документом - додатковою угодою (зміною) №2 від 04.05.2016, оригінал якої відсутній як у позивача, так і у відповідача. Отже, надана відповідачем копія такого документа не відповідає вимогам ст. 34 ГПК України (у редакції до 15.12.2018) щодо належності та допустимості доказів, що свідчить про порушення судом вимог статті 86 ГПК України (у чинній редакції) щодо порядку оцінки належності та допустимості доказів.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

15 . Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

16 . У даному випадку судом апеляційної інстанції встановлено факт існування між сторонами спору триваючих орендних правовідносин внаслідок укладення зміни №2 від 04.05.2016 до договору оренди від 25.12.2013 № УМКВ-0561, про припинення дії якого стверджував позивач при зверненні з даним позовом. При цьому судом при встановленні обставин справи дотримано приписів статей 40, 86 ГПК України (у редакції після 15.12.2017).

17. Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що відповідач займає спірне приміщення правомірно, на підставі укладеного з позивачем договору оренди, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову про виселення відповідача.

18 . Верховний Суд констатує, що хоча касаційна скарга формально і містить посилання на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, проте наведена позивачем суть такого порушення та аргументи скаржника зводяться до викладу обставин справи і вимог про переоцінку спірного доказу - додаткової угоди (зміни) №2 від 04.05.2016 та встановлення судом касаційної інстанції інших обставин справи. Однак вчинення таких процесуальних дій виходить за межі повноважень Верховного Суду, у зв'язку з чим такі доводи та вимоги скаржника відхиляються.

19 . Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого те, що якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

20 . Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Враховуючи вищевикладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін як така, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07 березня 2018 року у справі № 920/262/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.