Постанова

від 07.03.2018 по справі 906/823/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року Справа № 906/823/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Петухов М.Г.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третіх осіб:

1) Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області - не з`явився;

2) Приватного підприємства "Авест-А"- не з`явився;

3) Адміністрації Державної прикордонної служби України - не з`явився;

4) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України - не з`явився;

5) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" на рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.2017 у справі № 906/823/17 (суддя Шніт А.В., м.Житомир, повний текст рішення складено 19.12.17)

за позовом Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос"

за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

2) Приватного підприємства "Авест-А"

3) Адміністрації Державної прикордонної служби України

4) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України

5) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України

про спонукання до виконання мирової угоди та стягнення 16879,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду з позовом про спонукання до виконання до виконання мирової угоди, а саме: стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" на його користь 16879,93 грн. коштів в рахунок погашення заборгованості перед Житомирським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області (правонаступник - управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ПП "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" не дотримано умов мирової угоди від 26.12.2013, укладеної між кредиторами та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" та погодженої Адміністрацією Державної прикордонної служби України 27.12.2013. Зазначена мирова угода була затверджена ухвалою господарського суду Житомирської області від 31.12.2013 року у справі №7/107 "Б" порушеною за заявою Державної податкової інспекції у м. Житомирі до боржника приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" про визнання банкрутом.

У п. 2 мирової угоди сторони передбачили, що відповідач має сплатити вимоги другої черги кредитора Управління Пенсійного Фонду України у м. Житомирі на суму 16243,78 грн, вимоги четвертої черги УПФУ у м. Житомирі на суму 73,08 грн; вимоги шостої черги (штрафи, пені) УПФУ в м. Житомирі на суму 563,07 грн.

Даною мировою угодою врегульовано строки виконання зазначених вище зобов'язань з урахуванням черги визнаних вимог.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.12.2017 у справі № 906/823/17 позов Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос", за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, 2) Приватного підприємства "Авест-А", 3) Адміністрації Державної прикордонної служби України, 4) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, 5) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про спонукання до виконання мирової угоди та стягнення 16879,93 грн., задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" на користь Житомирського об'єднаного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області: - 16243,78 грн. - заборгованості. Стягнуто з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" у дохід Державного бюджету України - 1539,70 грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що доказів виконання зобов'язань за мировою угодою, яка затверджена ухвалою господарського суду Житомирської області від 31.12.2013 по справі №7/107"Б", відповідач суду не надав. Отже, своїми діями відповідач порушив умови мирової угоди та вимоги чинного законодавства.

Господарським судом також встановлено, що ухвала суду від 31.12.2013 по справі №7/107"Б" про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на день затвердження мирової угоди), а саме відсутні: дата набрання законної (юридичної) сили ухвали; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; найменування стягувача за виконавчим документом та боржника; реквізити сторін.

Невиконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати грошових коштів позивачу у встановлений строк свідчить про ухилення відповідача від виконання умов мирової угоди. У разі відсутності добровільного виконання мирової угоди її зобов'язаною стороною, інша сторона вправі просити суд змінити добровільне виконання, передбачене мировою угодою, примусовим.

Разом з тим, та з урахуванням принципу черговості задоволення вимог кредиторів, що визначений ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції до набрання чинності Закону України від 22.12.2011 №4212-VI, ст.45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення 16243,78 грн. заборгованості, як вимоги другої черги, обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовив.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.2017 у справі №906/823/17 скасувати. Винести у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України до Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Геліос про спонукання до виконання мирової угоди та стягнення 16879,93 грн., відмовити у повному обсязі.

Вважає, що висновок суду першої інстанції, що зазначений в оскаржуваному судовому рішенні, про те, що відповідач не виконує покладений на нього обов`язок щодо підписання акту розподілу у частках, об`єкту будівництва, а саме: незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Народицька, 20 у м.Житомирі не відповідає обставинам та матеріалам справи. Даний висновок суду нічим необґрунтований та суперечить доводам і матеріалам справи.

Звертає увагу суду на те, що з паспорту об`єкта стало відомо, що Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України є замовником будівництва 60-ти квартирного 12-ти поверхового односекційного житлового будинку загальною площею - 4047,68 кв.м., отже саме зміна Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України проекту і збільшення площі об`єкту будівництва зумовило невиконання останнім строків здійснення будівництва.

Крім того зазначає, що Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України в порушення п.3.12 мирової угоди від 26.12.2013 до даного часу не проведено фінансування будівництва частини площі, а саме: 446,86 кв.м. в будинку по вул.Народицький, 20 у м.Житомирі, що у свою чергу має залишитися за ПП ВКФ Геліос . Вважає, що не закінчення будівництва об`єкту у строки, передбачені п. 2.2 додатку №1 до мирової угоди, є порушенням законних прав та інтересів ПП ВКФ Геліос щодо отримання у власність частки у майні у відповідності до розподілу часток, що встановлений у п.3.12 додатку №1 до мирової угоди. Тобто, невиконання Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України будівництва частини площі 446,86 кв.м., яка залишається за ПП ВКФ Геліос (п.3.12 додатку №1 мирової угоди), спричинило неможливість ПП ВКФ Геліос виставити на продаж відповідні площі у зазначеному вище будинку і спрямувати отримані кошти на погашення усіх кредиторських вимог.

Поряд з цим, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України не надано суду доказів того, що ним пропонувався для підписання ПП ВКФ Геліос акт розподілу часток у будівництві, який відповідає п.3.12 додатку №1 до мирової угоди. Також, відповідач вважає, що зі спливом 1095 днів (3 років) з дня затвердження мирової угоди господарським судом (з 31.12.2013), тобто строку, на який було надано відстрочку ПП ВКФ "Геліос" виконати кредиторські вимоги та через невиконання Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України своїх зобов'язань за Мировою угодою (пункту 3.2 Мирової угоди, пункту 2.2 та п. 3.12 додатку №1 до Мирової угоди), ПП ВКФ "Геліос" не має неможливості виконати свої зобов'язання, перед кредиторами, які визначені Мировою угодою, у тому числі перед позивачем, а тому такі зобов'язання є припиненими на підставі ст. 607 ЦК України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 року у справі №906/823/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" на рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.2017 по справі № 906/823/17 та розгляд скарги призначено на 14 лютого 2018 року о 10:00 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 6.

25.01.2018 на адресу суду від Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив в якому просить суд апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Геліос задовольнити частково, скасувавши рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.2017 у справі № 906/823/17 в частині, в якій відмовлено позивачу у позові, тобто, в частині стягнення з відповідача 636,15 грн. заборгованості прийняти нове рішення в цій частині позову про його задоволення в повному обсязі. В решті вимог апеляційну скаргу відповідача просить залишити без задоволення.

05.02.2018 на адресу суду від Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України надійшов відзив в якому просить суд апеляційну скаргу ПП ВКФ Геліос залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку із відпусткою головуючого судді Гудак А.В. судове засідання у справі № 906/823/17 14 лютого 2018 р. о 10:00 год. не відбулось.

Пунктом 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 03.03.2016 р. № 21 та погодженого наказом Державної судової адміністрації України 03.03.2016 р. у № 41 передбачено, що відповідно до визначеного процесуальним законодавством принципу незмінності складу суду, розгляд справи, як правило, проводиться визначеною автоматизованою системою колегією суддів.

Згідно до пункту 9.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, затвердженого рішенням зборів суддів Рівненського апеляційного господарського суду 05.02.2018 р. у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача) на строк, що не призводить до порушення строків вирішення справи, повторний автоматизований розподіл не проводиться.

Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про неможливість проведення судового засідання помічником головуючого судді (судді-доповідача), а у разі відсутності такого помічника - особою, яка виконує його обов'язки.

Інформація про неможливість проведення судового засідання розміщується на сторінці суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (https://rva.arbitr.gov.ua/sud5040/).

До матеріалів справи також долучено Довідку про неможливість проведення судового засідання 14.02.2018 у справі №906/823/17 у зв'язку з відпусткою головуючого судді Гудак А.В., яка засвідчена підписом помічника судді - Масловим К.Г.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 906/823/17 призначено апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" на рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.2017 по справі № 906/823/17 до розгляду на 07 березня 2018 року о 10:00 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького,59 у залі судових засідань № 6.

05.03.2018 на адресу суду від Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшло клопотання в якому просить суд розглянути справу №906/823/17 без участі представника управління та підтримує позицію викладену у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники відповідача (скаржника) Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області; 2) Приватного підприємства "Авест-А"; 3) Адміністрації Державної прикордонної служби України; 4) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України; 5) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України у судове засідання 07.03.2018 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які повернулись на адресу Рівненського апеляційного господарського суду та витяги з інтернет-сайту органу зв`язку Укрпошти (а.с. 34-37, 41-47 т.2). Таким чином, всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання.

Пунктом 12 ст. 270 ГПК України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи та явка в судове засідання представників сторін не визнавалась обов`язковою, судова колегія з урахуванням обізнаності відповідача (скаржника) про перебування його апеляційної скарги у Рівненському апеляційному господарському суді визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції необмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши в судовому засіданні 07.03.2018 доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.2017 у справі № 906/823/17 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Житомирської області від 31.12.2013 у справі №7/107"Б" за заявою Державної податкової інспекції у м. Житомирі до боржника Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" про визнання банкрутом затверджено мирову угоду від 26.12.2013 (далі за текстом - мирова угода), укладену між кредиторами та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" та погоджену Адміністрацією Державної прикордонної служби України 27.12.2013. Провадження у справі №7/107 "Б" припинено(а.с. 11-16 т.1).

Згідно п.1.1 мирової угоди, боржник Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Геліос , скорочене найменування - ПП ВКФ Геліос в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Вознякевич Н.І., яка діє на підставі ухвали господарського суду Житомирської області від 02.12.2010 р. у справі №7/107-б та свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1099 від 12.06.2013 року та кредитори боржника, вимоги яких визнано судом відповідно до ухвали господарського суду Житомирської області від 10.02.2005 р. у справі №7/107 Б , в особі голови комітету кредиторів Катеринчука О.М., який діє на підставі протоколу комітету кредиторів №2 від 14.02.2005 року та доручення Житомирської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області, третя сторона, Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України, в особі начальника управління Токового І.Б., який діє на підставі прав за посадою, уклади мирову угоду у справі №7/107 Б про банкрутство боржника Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Геліос , порушеній господарським судом Житомирської області 22.06.2004 за заявою Державної податкової інспекції у м.Житомирі, правонаступником якої є Житомирська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області та постанови господарського суду Житомирської області про визнання банкрутом від 18 лютого 2005 р., з метою розрахунків з кредиторами та відновлення платоспроможності боржника на умовах та в порядку, визначених цією мировою угодою (а.с. 60-62 т.1).

Мирова угода укладається щодо вимог, включених до реєстру вимог кредиторів боржника та поточних кредиторів боржника на загальну суму 1 067 242,13грн, а саме:

вимог кредиторів другої черги на загальну суму 16730,41грн:

Управління Пенсійного Фонду України у м. Житомирі на суму 16 243,78грн, Житомирського міського центру зайнятості на суму 486,63грн;

вимог третьої черги на загальну суму 665 441,22грн:

Житомирської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на суму 665 441,22грн;

вимог четвертої черги на загальну суму 46 741,72 грн:

УПФУ у м. Житомирі на суму 73,08грн;

вимог Приватного підприємства "Авест-А" (м. Житомир) на суму 46 668,64грн;

вимоги п'ятої черги відсутні;

вимог шостої черги (штрафи, пені) на загальну суму 338 328,78грн:

Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області на суму 337 765,71грн, УПФУ в м. Житомирі на суму 563,07грн.(п. 2.1. мирової угоди )

Пунктом 2.2 мирової угоди сторони передбачили, що боржнику надається відстрочка в погашенні кредиторських вимог на 1095 днів (3 роки) з дня затвердження господарським судом Житомирської області мирової угоди; після завершення відстрочки боржник погашає кредиторські вимоги в повному обсязі, відповідно черговості задоволення вимог кредиторів, визначеної Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно п.2.3.1 мирової угоди, боржник бере на себе зобов'язання по сплаті заборгованості на умовах цієї мирової угоди згідно з графіком на загальну суму 1 067 242,13грн, а саме:

- кредиторам ІІ черги сплачується сума 16 730,41грн; сплата платежів здійснюється, починаючи з 1-го місяця наступного за місяцем, у якому завершується строк (термін) відстрочення із сплати кредиторської заборгованості, що був встановлений пунктом 2.1. цієї мирової угоди (з 1-го по 30 -й день);

- кредитору III черги сплачується сума 665 441,22грн; сплата платежів здійснюється з моменту завершення терміну відстрочки, який зазначений в п.2.1. цієї мирової угоди (з 31-го по 60-й день);

- кредиторам IV черги сплачується сума 46 741,72грн; сплата платежів здійснюється з моменту завершення терміну відстрочки, який зазначений в п.2.1. цієї мирової угоди (з 61-го по 90-й день);

- кредиторам VI черги сплачується сума 338 328,78грн; сплата платежів здійснюється з моменту завершення терміну відтермінування, який зазначений в п.2.1 цієї мирової угоди (з 91 -го по 120-й день).

До погашення вимог кожної наступної черги боржник приступає лише за умови повного виконання вимог попередньої черги.

Погашення кредиторських вимог відбувається за рахунок реалізації майна, визначеного п. 3.1. мирової угоди з врахуванням додатку №1, яким забезпечується організація та проведення добудови і введення в експлуатацію частини незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Народицькій, 20 у м. Житомирі, згідно з чинним законодавством. Погашення кредиторських вимог здійснюється боржником шляхом перерахуванням коштів на відповідні рахунки у встановленому законом порядку (п. 2.4 мирової угоди).

У пункті 3.1. мирової угоди передбачено, що на момент укладання мирової угоди ліквідаційна маса боржника (частина незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Народицькій, 20 у м. Житомир), складається із частини цокольного приміщення загальною площею 300,36 кв.м. та частини незавершеного будівництвом житлового будинку загальною площею 606,91 кв.м.

Згідно з проектною документацією планується будівництво 10-ти поверхового житлового будинку на 44 квартири з цокольним поверхом загальною площею 3640,45 кв.м.

Оціночна вартість цокольного приміщення загальною площею 368,77 кв.м., згідно Звіту №130904-М про проведення незалежної оцінки, становить 997055,00грн (без ПДВ).

Таким чином частина цокольного приміщення площею 300,36 кв.м., яке включено в ліквідаційну масу, становить 863739,24грн.

Оціночна вартість частини незавершеного будівництвом житлового будинку загальною площею 3271,68 кв.м., згідно Звіту №130930-М про проведення незалежної оцінки, становить 4 258 942,16 грн. (без ПДВ).

Таким чином частина незавершеного будівництвом частина житлового будинку (ліквідаційна маса), площею 606,91 кв.м. становить 790658,07 грн.

Відповідно до п. 3.2. мирової угоди, з метою погашення кредиторських вимог боржника третя особа - Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України зобов'язується добудувати та ввести в експлуатацію незавершений будівництвом житловий будинок по вул. Народицькій, 20 у м. Житомирі, оформити право власності на добудоване майно, визначене у п. 3.1 мирової угоди, з врахуванням п.3.13 додатку №1, що є невід'ємною частиною даної мирової угоди.

У пункті. 3.2.1. мирової угоди передбачено, що після завершення будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку по вул. Народицькій, 20 у м. Житомирі, боржник зобов'язується реалізувати майно, включене в ліквідаційну масу, а кошти, одержані від реалізації спрямувати виключно на погашення кредиторських вимог згідно черговості задоволення вимог кредиторів, визначеною Законом україни Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та п.2.1. цієї мирової угоди.

Пунктом 3.2.2. мирової угоди, на боржника покладається обов'язок здійснити реалізацію добудованого майна, включеного в ліквідаційну масу, визначеного у п. 3.1 мирової угоди з врахуванням додатку №1, за ринковою вартістю, діючою на час продажу, з спрямуванням отриманих коштів в рахунок погашення кредиторських вимог.

Заходи, передбачені пунктом 3.2, в повному обсязі, боржник зобов`язується здійснити не пізніше 1095 днів (3 роки) і 120 днів, з дня затвердження господарським судом Житомирської області цієї мирової угоди. Боржник вправі здійснювати часткові та остаточні розрахунки з кредиторами достроково, за умови, що такі дії не порушуватимуть встановленої черговості погашення заборгованості, прав та інтересів жодної із сторін (п.п. 3.3, 3.4 мирової угоди).

Матеріалами справи встановлено, що до мирової угоди сторонами укладено додаток № 1 до мирової угоди у справі № 7/107 "Б" про банкрутство боржника Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" (далі за текстом - додаток) (а.с.63-65 т.1).

Згідно п. 1.1. додатку, Адміністрація Державної прикордонної служби України, якій належить право спільної часткової власності на матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва об'єкта незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Народицькій, 20 у м. Житомирі на суму 3938239,40грн (згідно з рішенням господарського суду Житомирської області від 14.05.2009 у справі №2/214-НМ). Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України, якому належить право спільної часткової власності на матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва об'єкта незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Народицькій, 20 у м.Житомирі на суму 116333,78грн. (згідно з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 у справі №4/5007/35/12), на підставі розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 10.06.2013 р. №125 "Про передачу дебіторської заборгованості та організацію виконання функцій замовника" (додаток 1.3) до моменту укладення цього додатку № 1 передали, а Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України прийняло у власність матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва об'єкта незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Народицькій, 20 в м. Житомирі у сумах, відповідно, 3 926 526,40 грн. та 116 333,78 грн., загальною сумою 4 042 860,18 грн.(додаток 1.4).

Сторонами за цим додатком №1 є: Боржник Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" (код ЄДРПОУ 220490499), в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Вознякевич Н.І., яка діє на підставі ухвали господарського суду від 02.12.2010 у справі №7/107 "Б" та Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1099 від 12.06.2013 року (додаток 1.5) та Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 23311352), в особі начальника управління Токового І.Б., який дії на підставі прав за посадою(додаток 1.6) (п.1.2. додатку).

У пункті 1.3. додатку сторони передбачили, що на час укладення даного додатку №1, ПП ВКФ "Геліос" на праві власності належать частина матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва об'єкта незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Народицькій, 20 у м. Житомирі та які увійшли до ліквідаційної маси при розгляді справи №7/107 Б , а саме -з яких складається цокольне приміщення загальною площею 300,36 кв.м. та частина незавершеного будівництвом житлового будинку загальною площею 606,91 кв.м., а також належать права замовника будівництва згідно із розпорядженням Житомирської обласної державної адміністрації № 512 від 19.07.2001, які відновлюються після затвердження мирової угоди.

Згідно проектної документації планується будівництво 10-ти поверхового житлового будинку на 44 квартири загальною площею 3271,68 кв.м. з цокольним поверхом загальною площею 368,77 кв. м. (п. 1.4. додатку).

Сторони за цим правочином зобов'язуються, шляхом об'єднання своїх зусиль та/або майна та/або майнових прав чи інтересів, спільно діяти для досягнення мети - завершення будівництва й введення у експлуатацію незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Народицькій, 20 в м. Житомирі (далі по тексту - об'єкт) та розподілу збудованого і введеного в експлуатацію будинку у частках, визначених цим правочином(п.2.1 додатку).

Пунктом 2.2. додатку передбачено, що боржник Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Геліос та Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України зобов'язуються здійснити заходи, спрямовані на завершення будівництва об'єкту по вул. Народицькій, 20 у м. Житомирі та забезпечити введення його в експлуатацію, відповідно до чинного законодавства, у строк, що не має перевищувати 2 (два) роки і десять місяців з дня затвердження господарським судом мирової угоди у справі №7/107"Б".

Згідно п. 2.3 додатку, мета даного правочину вважатиметься досягнутою із моменту підписання сторонами акту розподілу об`єкту (збудованих приміщень у завершеному будівництвом об`єкті) та введення в експлуатацію житлового будинку.

У пункті 3.1. додатку, сторони домовились про те, що вчинення дій, спрямованих на виконання даного правочину, доручають Північному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України, яке має право діяти від імені сторін, але виключно в межах предмету даного правочину .

На період дії даного правочину Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України отримує повне право виконання функцій замовника будівництва об'єкту. Ведення обліку результатів та звітів, пов'язаних з виконанням даного правочину покладається на Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України. Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України зобов'язується оформити право на земельну ділянку площею 0,51 га, на якій знаходиться об'єкт будівництва, у встановленому законом порядку та у встановлені чинним законодавством терміни від дня затвердження мирової угоди ухвалою суду (п.п. 3.2., 3.3.,3.4. додатку).

Пунктом 3.5 додатку, передбачений обов`язок Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, а саме: - невідкладно на вимогу іншої сторони надавати інформацію про хід виконання даного договору; - забезпечити одержання необхідних дозволів та документації для своєчасного завершення будівництва; - організовувати належним чином здійснення будівництва; - здійснювати контроль за ходом виконання робіт; - власними та залученими силами виконати комплекс дій, пов`язаних із досягненням мети даного правочину - завершення будівництва в повному об`ємі та прийняття об`єкту у експлуатації не пізніше, ніж через 2 роки та 10 місяців; - здійснити повне фінансування процесу завершення будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку; - після введення в експлуатацію житлового будинку передати на баланс частину майна, що належить ПП ВКФ Геліос .

Згідно пункту 3.6. додатку, боржник зобов'язується: - передати за актом приймання - передавання Північному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України об'єкт протягом 1 (одного) календарного місяця після затвердження мирової угоди ухвалою господарського суду; - надати іншій стороні необхідну документацію на об'єкт, яка наявна на час укладення даного правочину та необхідна для виконання обов'язків, передбачених п. 3.6 правочину; - передати права забудовника, які будуть відновлені після укладення мирової угоди; - зобов'язаний сприяти у виконанні даного правочину, при необхідності брати участь спільно в одержанні необхідних документів для здійснення будівництва.

Пунктом 3.8 додатку сторони погодили, що об'єкт, після завершення будівництва та введення у експлуатацію, є спільною частковою власністю ПП ВКФ Геліос та Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Кожна із сторін не вправі розпоряджатись своєю часткою без згоди іншої сторони до підписання акту розподілу об'єкту (п. 3.9. додатку).

У пункті 3.10 додатку сторонами передбачено, що після завершення будівництва ПП ВКФ Геліос спільно з Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України зобов'язані забезпечити прийняття об'єкту у експлуатацію та зобов`язаний відчужити належну йому частку об'єкту, спрямувавши одержані кошти виключно на погашення заборгованості перед кредиторами, визначеними у мировій угоді у справі № 7/107 "Б". При відчуженні свого майна ПП ВКФ Геліос зобов'язаний розрахунки за відповідним договором проводити лише шляхом одержання коштів у безготівковому порядку. Перебіг строку погашення заборгованості перед названими кредиторами розпочинається не пізніше ніж через три роки і 90 (дев'яносто) днів після затвердження мирової угоди у справі № 7/107"Б".

Згідно з пункту 3.11. додатку, після завершення будівництва та введення об'єкту у експлуатацію, сторони зобов'язані підписати Акт розподілу об'єкту у частках, визначених даним правочином. Після підписання даного акту об'єкт належить сторонам на праві спільної часткової власності із визначеними даним правочином, частками. Кожна із сторін вправі володіти та розпоряджатись своєю часткою на власний розсуд, виходячи із режиму спільної часткової власності.

Відповідно до пункту 3.12. додатку, ПП ВКФ Геліос відступає своє право на частину об'єкту загальною площею 460,41 кв.м, а Північне регіональне управління Державної прикордонної служби проводить фінансування будівництва частини площі 446,86 кв.м., яка залишається за ПП ВКФ "Геліос".

За домовленістю сторін частки у об'єкті після ведення його в експлуатацію розподіляються таким чином: - Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України є власником 42 (сорока двох квартир) загальною площею 3193,59 кв.м. та частини цокольного приміщення загальною площею 68,41 кв. м.; - ПП ВКФ "Геліос" є власником приміщень цокольного поверху загальною площею 300,36 кв. м. та 2 (двох) трикімнатних квартир загальною площею 146,50 кв.м.

Протягом одного місяця після завершення будівництва, ПП ВКФ "Геліос" та Північне регіональне управління Державної прикордонної служби зобов'язані оформити право власності на об'єкт відповідно до часток зазначених у п. 3.12 Додатку №1 (п. 3.13. додатку).

Поряд з цим, колегією суддів також встановлено, що відповідно декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-Ш категорії складності, а саме: 60-квартирний житловий будинок за адресою: Житомирська область, Житомирський район, територія Оліївської сільської ради, за межами населених пунктів, житловий масив Народицький , об`єкт нерухомого майна №1, дата закінчення будівництва 05.05.2017, строк введення об`єкта (черги, пускового комплексу) в експлуатацію - травень 2017 року(п. 12 декларації). На об'єкті виконано всі передбачені проектною документацією згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, у тому числі щодо доступності для мало мобільних груп населення.(п. 17 декларації). Дана декларація зареєстрована у Управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області 11.05.2017 р. за №ЖТ143171302320 (а.с. 85-91 т.1).

Матеріалами справи встановлено, що листом №74-615/0/2-17 від 12.05.2017 Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України у зв`язку з завершенням робіт та введенням в експлуатацію об`єкту: Будівництво багатоповерхового житлового будинку на території Оліївської сільської ради Житомирського району (по вул. Народицькій, 20 в м.Житомирі) на виконання умов мирової угоди у справі №7/107 Б про банкрутство боржника ПП ВКФ Геліос від 26.12.2013 направлено на адресу відповідача для розгляду та підписання акт розподілу збудованого і введеного в експлуатацію об`єкту: Будівництво багатоповерхового житлового будинку на території Оліївської сільської ради Житомирського району (по вул. Народицькій, 20 в м.Житомирі) (а.с. 92-94 т. 1).

В акті розподілу збудованого і введеного в експлуатацію об`єкту: Будівництво багатоповерхового житлового будинку на території Оліївської сільської ради Житомирського району (по вул. Народицькій, 20 в м.Житомирі) , зазначене наступне.

Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України (інд. код 23311352), в особі начальника управління Курнікова Валерія Валерійовича, який діє на підставі прав за посадою, далі Третя сторона та Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Геліос (інд. код 22049099), в особі директора Борисенка Віктора Костянтиновича, далі Боржник , в подальшому сторони, у зв'язку з введенням в експлуатацію (декларація про готовність об'єкту до експлуатації №ЖТ 143171302320 від 11.05.2017р.) на виконання умов Мирової угоди у справі №7/107 Б про банкрутство боржника Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Геліос від 27.12.2013р., склали цей акт про розподіл часток у багатоповерховому житловому будинку на території Оліївської сільської ради Житомирського району (по вул. Народицькій, 20 в м. Житомирі) наступним чином:

Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України (інд. .код 23311352). є власником. 58 (п'ятдесяти восьми) квартир загальною площею 3524,2 кв.м., із яких: трикімнатних - 34 (тридцять чотири) квартири №№ 1, 2,3, 6, 7,8,11, 12,13, 16,17, 18, 21,22,23,26,27,28, 31,32, 33, 36, 37, 38, 41, 42, 43, 48, 51, 52, 53, 56, 57, 58 загальною площею 2616,9 кв.м., однокімнатних - 24 (двадцять чотири) квартири М 4, 5,9,10,14,15,19,20,24, 25, 29, ЗО, 34, 35, 39, 40, 44, 45, 49, 50, 54, 55, 59, 60 загальною площею 907,3 кв.м., вбудованих приміщень цокольного поверху разом з місцями загального користування загальною площею 170,4 кв.м., приміщень індивідуального теплового пункту та насосної загальною площею 32,7 кв.м., приміщень технічного поверху разом з місцями загального користування загальною площею 272,6 кв.м., приміщень трансформаторної підстанції загальною площею 52,5 кв.м.

Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Геліос (інд. код 22049099) є власником: 2 (двох) трикімнатних квартир №№ 46, 47 загальною площею 154,5 кв.м., приміщень цокольного поверху загальною площею 225,0 кв.м. та приміщень технічного поверху загальною площею 73,8 кв.м. Внутрішні опоряджувальні роботи виконані у відповідності до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 11.01.2014р. №2 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2014р. за №160/24937.

Згідно п.5 акт розподілу часток складений з метою подальшого оформлення права власності на належні їм частки.

Однак, Приватним підприємством "ВКФ "Геліос" вищезгаданий акт не отримано, поштове відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 1003001721952 повернуто на адресу Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України з довідкою ф.20 органу зв`язку Укрпошта - причина повернення(досилання) - "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 92-96).

Отже, враховуючи, що станом на 11.09.2017 Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України вже добудовано та введено в експлуатацію незавершений будівництвом житловий будинок по вул. Народицька, 20 у м. Житомирі, а відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо перерахування на рахунок позивача коштів у відповідності до умов мирової угоди від 26.12.2013, Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" про спонукання до виконання мирової угоди та стягнення 16879,93 грн.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України затверджена судом мирова угода є багатостороннім правочином, який відповідно до ст. 11 та ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язується припиняється виконанням проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності Закону України від 22.12.2011 №4212-VI , мирова угода у справі про банкрутство це домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється угодою сторін.

Мирова угода одночасно є і правочином, і судовою процедурою у справі про банкрутство у відповідності до ст. 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності Закону України від 22.12.2011 №4212-VI.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності Закону України від 22.12.2011 №4212-VI, мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Частиною 5 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності Закону України від 22.12.2011 №4212-VI, встановлено, що з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

Згідно ч.8 ст.39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності Закону України від 22.12.2011 №4212-VI, у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

Отже, коли умови мирової угоди не виконуються боржником і коли така угода не розірвана, тоді у кредитора виникає право вимагати оплату боргу на загальних підставах, тобто через позовне провадження.

Оскільки сама мирова угода являє собою не лише судову процедуру, а й угоду (багатосторонню), в своїй основі вона носить характер господарського договору, в якому мають місце цивільні правовідносини. Тому мирова угода є підставою для виникнення нових грошових зобов'язань, умови та порядок виконання яких закріплюються в угоді.

В разі невиконання мирової угоди наступають певні наслідки, які передбачені статтею 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності Закону України від 22.12.2011 №4212-VI.

Як встановлено вище, за умовами п. 2.2, 2.3.1 мирової угоди, боржнику надається відстрочка в погашені кредиторських вимог на 1095 днів (3 роки) з дня затвердження господарським судом Житомирської області мирової угоди. Після завершення відстрочки боржник погашає кредиторські вимоги в повному обсязі, відповідно черговості задоволення вимог кредиторів, визначеної Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Боржник бере на себе зобов'язання по сплаті заборгованості на умовах цієї мирової угоди згідно з графіком на загальну суму 1 067 242,13грн, а саме: - кредиторам ІІ черги сплачується сума 16 730,41грн; сплата платежів здійснюється, починаючи з 1-го місяця наступного за місяцем, у якому завершується строк (термін) відстрочення із сплати кредиторської заборгованості, що був встановлений пунктом 2.1. цієї мирової угоди (з 1-го по 30 -й день); - кредитору III черги сплачується сума 665441,22 грн; сплата платежів здійснюється з моменту завершення терміну відстрочки, який зазначений в п.2.1. цієї мирової угоди (з 31-го по 60-й день); - кредиторам IV черги сплачується сума 46 741,72грн; сплата платежів здійснюється з моменту завершення терміну відстрочки, який зазначений в п.2.1. цієї мирової угоди (з 61-го по 90-й день); - кредиторам VI черги сплачується сума 338 328,78грн; сплата платежів здійснюється з моменту завершення терміну відтермінування, який зазначений в п.2.1 цієї мирової угоди (з 91 -го по 120-й день).

Поряд з цим, п.2.3.1 мирової угоди містить відкладальну обставину, а саме: До погашення вимог кожної наступної черги боржник приступає лише за умови повного виконання вимог попередньої черги.

Вказана обставина повністю виключає можливість боржника одночасно сплатити заборгованість кредиторам порушуючи черговість задоволення вимог кредиторів, визначеної Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності Закону України від 22.12.2011 №4212-VI, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

Дана норма кореспондується з положеннями ч.ч. 1, 2 ст.45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем своїх зобов'язань щодо перерахування на рахунок позивача відповідних платежів у відповідності до умов мирової угоди виконано не було, доказів сплати суми заборгованості у розмірі 16243,78 грн. суду не надано, отже позивач отримав право вимагати від відповідача сплати непогашеної суми заборгованості у розмірі 16243,78 грн.

Відповідно до п.3.19 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наказ Господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

У відповідності до ст. 18 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній станом на день затвердження мирової угоди) у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Колегією суддів встановлено, що ухвала господарського суду Житомирської області від 31.12.2013 року у справі №7/107 Б про банкрутство Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Геліос (м.Житомир, вул. Малікова, 8 кв. 177, код ЄДРПОУ 22049099), якою затверджено мирову угоду від 26.12.2013, не містить усіх даних, що мають зазначатись у виконавчому документі згідно зі ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на день затвердження мирової угоди) - не зазначені дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Також, ухвала про затвердження мирової угоди не була скріплена гербовою печаткою. Отже, дана ухвала не має статусу виконавчого документа та інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання умов мирової угоди.

Пунктами 2.2, 2.3.1 мирової угоди визначено порядок її виконання в частині заборгованості боржника перед кредиторами, зокрема другої черги, а саме: боржнику надається відстрочка в погашенні кредиторських вимог на 1095 днів (3 роки) з дня затвердження господарським судом Житомирської області мирової угоди. Сплата платежів здійснюється, починаючи з 1-го місяця наступного за місяцем, у якому завершується строк (термін) відстрочення із сплати кредиторської заборгованості, що був встановлений пунктом 2.1 цієї мирової угоди (з 1-го по 30-й день).

Враховуючи пункти 2.2, 2.3.1 мирової угоди та статті 202, 509, 525, 526, 530 ЦК України, станом на 13.09.2017 (дата звернення позивача з даним позовом до суду згідно відбитку штампу реєстрації вхідної кореспонденції господарського суду Житомирської області) сплило 3 роки 8 місяців 13 днів (всього 1352 днів), тому строк для розрахунків Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Геліос (код ЄДРПОУ 22049099) перед Житомирським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області з урахуванням черговості задоволення вимог кредиторів, визначеної Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , за вказаний період настав.

Відповідачем взятих на себе згідно з мировою угодою зобов'язань по погашенню кредиторських вимог у встановлений цією угодою строк виконано не було.

З матеріалів справи вбачається, що мирова угода від 26.12.2013, яка затверджена ухвалою господарського суду Житомирської області від 31 грудня 2013 року, не була розірвана у передбаченому законом порядку.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи держави допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012).

Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України від 05.07.2012).

Колегія суддів враховує правову позицію, що у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні указаного позову, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-274цс15.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із положень ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, дослідивши всі обставини, що мають значення для справи, надавши їм відповідну правову оцінку та врахувавши факт неналежного виконання відповідачем умов мирової угоди щодо погашення кредиторських вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням принципу черговості задоволення вимог кредиторів, що визначений ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції до набрання чинності Закону України від 22.12.2011 №4212-VI, ст.45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги в частині стягнення 16243,78 грн заборгованості, як вимоги другої черги, обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині стягнення вимог четвертої черги - УПФУ у м.Житомирі на суму 73,08 грн. та вимог шостої черги (штрафи, пені) - УПФУ в м.Житомирі на суму 563,07 грн., слід відмовити.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що доводи Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос", викладені у апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, а також не спростовують сам факт виконання зобов'язань Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України відповідно до умов мирової угоди від 26.12.2013 та наявності заборгованості відповідача перед позивачем і законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Щодо доводів відповідача, що зі спливом 1095 днів (3 років) з дня затвердження мирової угоди господарським судом (з 31.12.2013), тобто строку, на який було надано відстрочку ПП ВКФ "Геліос" виконати кредиторські вимоги та через невиконання Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України своїх зобов'язань за мировою угодою (пункту 3.2 мирової угоди, пункту 2.2 та п. 3.12 додатку №1 до мирової угоди), ПП ВКФ "Геліос" не має можливості виконати свої зобов'язання, перед кредиторами, які визначені мировою угодою, у тому числі перед позивачем, а тому такі зобов'язання є припиненими на підставі ст. 607 ЦК України, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Наведені відповідачем обставини в апеляційній скарзі колегія суддів вважає такими, що не є підставою для припинення правовідносин сторін за укладеною мировою угодою від 26.12.2013 року в розумінні приписів ст. 607 ЦК України.

За приписами ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК України).

При цьому, колегія суддів зазначає про те, що у даній справі, з урахуванням предмету і підстав позову, відповідач повинен довести неможливість виконання з 01.01.2017 р. саме тих зобов'язань за мировою угодою від 26.12.2013, які визначені у п.п. 2.2, 2.3.1 вказаної мирової угоди.

Однак, позивачем не доведено фактичну неможливість виконання ним у вказаний період усіх покладених на нього обов'язків, передбачених мировою угодою від 26.12.2013, зокрема, п.п. 2.2, 2.3.1 мирової угоди.

Наявна в матеріалах справи копія позовної заяви, ухвали про порушення провадження у справі № 906/1032/17 (а.с. 155-162, а.с.163-166 т.1) за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов`язання змінити умови правочину не спростовує вищевикладені обставини у даній справі, які підтверджені належними доказами.

Окрім того, у відповідності до п. 3.6 мирової угоди, відповідальність за дотримання строків здійснення платежів та повноту сплати заборгованості кредиторам несе боржник.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що грошові кошти є родовими речами і відповідно до ч. 1 ст. 184 ЦК України є замінними, а отже неможливість виконання грошового зобов`язання, навіть внаслідок обставини, за яку жодна із сторін не відповідає, не може бути підставою для припинення такого зобов`язання відповідно до ст. 607 ЦК України. Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача у зв`язку зі спливом 1095 днів (3 років) виникло грошове зобов`язання, а тому його посилання на те, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок невиконання Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України своїх зобов'язань за Мировою угодою (пункту 3.2 Мирової угоди, пункту 2.2 та п. 3.12 додатку №1 до Мирової угоди), що припиняє зобов`язання і є підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, є помилковим та таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, судова колегія звертає увагу сторін, що відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Слід зазначити, що судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.2017 у справі № 906/823/17 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.2017 у справі № 906/823/17 без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційну інстанцію в порядку, передбаченому ГПК України.

3. Справу №906/823/17 повернути господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 12 березня 2018 року

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.