Постанова

від 06.03.2018 по справі 916/919/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року

м. Київ

справа № 916/919/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Александренко К.І.,

учасники справи:

прокуратура - прокурора Одеської області,

представник прокуратури - Доценко Т.О. (посвідчення № 029222),

позивач - Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради,

представник позивача - не з'явився,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "АІСТ",

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АІСТ",

на рішення господарського суду Одеської області від 11.07.2017 (головуючий суддя Малярчук І.А.)

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 (головуючий Лисенко В.А., судді: Ярош А.І. і Діброва Г.І.)

за позовом заступника прокурора Одеської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (далі - Управління),

до товариства з обмеженою відповідальністю "АІСТ" (далі - Товариство),

про розірвання договору оренди берегозахисної споруди.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Управління до Товариства про розірвання договору оренди берегозахисної споруди від 15.04.2010 № 97-ор (далі - Договір № 97-ор), укладеного Управлінням та Товариством щодо берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу "Аркадія" між траверсами №№ 1, 1-2а, загальною площею 250 кв.м.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну підстави позову) обґрунтовані істотним порушенням умов договору з боку Товариства в частині систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, а також тим, що територію орендованої ділянки огороджено сітчастим парканом, на ній розміщені металеві конструкції, територія пляжу знаходиться в незадовільному технічному та санітарному стані, Товариством у 2016 році не було оформлено паспорт на відкриття та функціонування пляжу, не було погоджено схему розміщення тимчасових споруд та шезлонгів, орендарем не використовується об'єкт оренди за його цільовим призначенням. Також в обґрунтування позову Прокурор посилався на приписи статей 651, 783 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.07.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2017, позовні вимоги задоволено. Розірвано Договір № 97-ор, укладений Управлінням та Товариством щодо берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу "Аркадія" між траверсами №№ 1, 1-2а, загальною площею 250 кв.м.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані наявністю правових підстав для його дострокового розірвання через доведеність тривалого і систематичного порушення з боку Товариства істотних умов вказаного договору, зокрема несплати орендної плати, що є безумовною підставою для розірвання договору.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- після підписання Договору № 97-ор орендована Товариством земельна ділянка була захоплена ТОВ "Трініта", яким і встановлено огорожу та виставлено охорону, у зв'язку з чим відсутня вина Товариства у занедбаності орендованого пляжу;

- в процесі розгляду справи Товариством було сплачено існуючу заборгованість з орендної плати, що свідчить по відсутність предмета спору;

- суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив подані Товариством докази, а саме акт обстеження від 02.08.2017.

Від Прокуратури та Управління відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та доводи Прокурора, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 15.04.2010 Управлінням (Орендодавець) та Товариством (Орендар) укладено Договір № 97-ор, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в термінове платне користування берегозахисну споруду другої черги ПЗС у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу "Аркадія", між траверсами №№ 1, 1-2а, загальною площею 250кв.м. Місцезнаходження споруди: м. Одеса, узбережжя Чорного моря, громадський пляж "Аркадія", відповідно до схеми, що є невід'ємною частиною даного договору (Додаток 1), вартість якої визначена незалежною оцінкою та відповідно до акту оцінки (Додаток 2) складає 75 000,00 грн. Цільове використання об'єкта оренди: надання громадянам платних послуг оздоровчо-пляжного сервісу підвищеної якості.

Пунктом 3.1 Договору № 97-ор передбачено, що орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - ЗУ "Про оренду державного та комунального майна"), постанови Кабінету Міністрів України № 786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" (далі - Постанова №786) і складає за перший місяць оренди 937,50 грн., у тому числі ПДВ 189,19 грн. Розрахунок орендної плати додається до договору (Додаток 4).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3, 3.7 Договору № 97-ор орендна плата перераховується орендодавцю щомісяця до 5 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Розмір орендної плати в період сезону (з 1 червня по 31 серпня) сплачується із застосуванням коефіцієнта 1,3, що встановлений за оренду ділянок штучних пляжів у районі "Аркадії".

Згідно з пунктами 4.1, 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4 Договору № 97-ор орендар зобов'язався:

- використовувати орендоване майно відповідно до його призначення й умов даного договору, а також Правил устаткування та експлуатації пляжів м. Одеси (далі - Правила устаткування);

- вчасно й у повному обсязі платити орендну плату й податок на додану вартість, щокварталу, до 15 числа місяця, що настає за останнім місяцем звітного кварталу, надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати, або проводити щокварталу звірення розрахунків з оформленням відповідного двостороннього акту;

- забезпечити протягом року схоронність орендованого майна, запобігати техногенному погіршенню його стану і берегозахісних властивостей, усувати випадки несанкціонованого орендодавцем вивозу (переміщенню) піску, або його розкрадання;

- здійснювати за рахунок власних коштів, у терміни і в обсягах, зазначених в приписах орендодавця, ремонтно-відновлювальні і профілактичні роботи з метою підтримки берегозахісних функцій пляжу, якщо такі погрішилися в результаті порушень при експлуатації, або техногенних процесів.

Крім того, пунктами 4.1.7, 4.1.10, 4.1.12, 4.1.14 Договору № 97-ор сторони передбачили, що орендар зобов'язаний:

- не встановлювати огородження або інші споруди, які перешкоджають вільному виходу на пляж; дотримуватися вимог законодавства, будівельних норм, рішень органів місцевого самоврядування щодо використання берегозахісних споруд та уникати дій, які можуть шкідливо вплинути на їх протизсувні властивості, що включає будівництво будь-яких капітальних об'єктів;

- не здійснювати на капітальних берегозахісних спорудах (траверсах, підпірних стінках, стабілізованих схилах, інших спорудах) та орендованій ділянці штучного пляжу будівництво, реконструкцію або будь-які будівельні роботи, у т.ч. і підготовчі, до одержання і передачі орендодавцеві повністю оформленої та узгодженої дозвільної документації;

- за рахунок власних коштів обладнати сезонні (з 01 травня по 01 жовтня включно) пункт медичної допомоги та рятувальний пост, відповідно до розпорядження міського голови №1179-01 Р. від 22.09.2003р. "Про створення міської системи рятування людей на воді", включаючи навчання штату рятувальників відповідно до вимог Правил устаткування та експлуатації пляжів м. Одеси, або укласти відповідний договір з міською рятувальною службою. Також, орендар зобов'язався утримувати ділянку штучного пляжу у технічному стані, який гарантує виконання нею берегозахісних функцій та протягом року виконувати за рахунок власних коштів: ремонтно-профілактичні роботи, що утримують пляжну смугу від розмивів, і інших неприпустимих експлуатаційних погіршень; при технічній необхідності, зробити поповнення пляжу піском, приймати інші заходи щодо ремонту берегозахісної споруди - у терміни й обсягах, встановлених орендодавцем у Приписах.

Відповідно до пункту 7.1 Договору № 97-ор даний договір укладено на 15 років та він діє 16.04.2010 по 31.04.2025.

Об'єкт оренди передано за актом приймання-передачі від 15.04.2010.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для розірвання Договору № 97-ор.

Згідно з довідкою Управління від 22.05.2017 № 05/01-10/483 заборгованість Товариства станом на 22.05.2017 по орендній платі за Договором № 97-ор складає 38 062,12 грн.

Судами попередніх інстанцій з поданого Управлінням розрахунку заборгованості по орендній платі встановлено, що фактично за період з січня 2016 року по травень 2017 року Товариством оплачено лише 7 798, 87грн., у зв'язку з чим станом на 01.06.2017 у останнього виникла заборгованість в сумі 45 860, 99 грн., однак у процесі розгляду даної справи у суді першої інстанції Товариство сплатило орендну плату.

Відповідно до актів обстеження від 10.02.2017р. та від 20.06.2017р., складених представниками Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, при обстеженні ділянки пляжу, переданої відповідачу в оренду, виявлено незадовільний санітарно-технічний стан берегозахисної споруди, встановлено, що орендарем у 2016 році не було оформлено паспорт на відкриття та функціонування пляжу, не було погоджено схему розміщення тимчасових споруд та шезлонгів, орендарем не використовується об'єкт оренди за його цільовим призначенням.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однієї із сторін, яке тягне для другою сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Судами встановлено, що заборгованість по сплати орендної плати існувала на час пред'явлення позову, а тому обставини, що на час розгляду справи Товариством вона була повністю сплаченою, не спростовують обставин справи та не свідчить про відсутність порушення істотних умов договору.

При цьому несвоєчасне внесення Товариством орендної плати є таким істотним порушенням, внаслідок якого Управління значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні спірного договору та може бути підставою для дострокового розірвання спірного договору.

Крім того, підставами позову було і те, що орендоване майно використовується не за цільовим призначенням та незадовільний санітарно-технічний стан берегозахісної споруди.

Статтею 773 ЦК України передбачено, що наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

За таких обставин суди дійшли висновку про доведеність наявності підстав, з якими законодавство пов'язує розірвання правочину, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судом апеляційної інстанції були відхилені доводи Товариства про те, що, після підписання договору оренди з Управлінням та встановлення металевих опор, орендована Товариством ділянка пляжу "Аркадія" була захоплена ТОВ "ТРІНІТА" (Клуб Ібіца), яким було встановлено загороджувальну сітку та виставлена охорона, а тому представники Товариства після встановлення опор не мали та не мають доступу до ділянки, яку вони орендують та не можуть утримувати її у належному стані. На підтвердження цього Товариство надало апеляційному суду Акт обстеження, який складений співробітниками управління ІЗТМ та РУ Одеської міської ради від 02.08.2017, в якому зазначено, що: "берегозахисна споруда у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, між траверсами №№ 1 та 1-2а першої черги ПЗС - не експлуатується орендарем Товариством, у зв'язку з фактичним зайняттям території ТОВ "ТРІНІТА" (НК "Ібіца") та вільний доступ до берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, між траверсами №№ 1 та 1-2а першої черги ПЗС - обмежений, в результаті дій ТОВ "ТРІНІТА" (НК "Ібіца")". Проте вказаний акт не був предметом розгляду суду першої інстанції і Товариством, в свою чергу, не наведено обґрунтованості поважних причин ненадання його суду першої інстанції, а відповідно до частини першої статті 101 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, про що й було зазначено судом апеляційної інстанції в його постанові.

Посилання в касаційній скарзі на те, що після підписання Договору № 97-ор орендована Товариством земельна ділянка була захоплена ТОВ "Трініта", яким і встановлено огорожу та виставлено охорону, у зв'язку з чим відсутня вина Товариства у занедбаності орендованого пляжу, а також те, що в процесі розгляду справи Товариством було сплачено існуючу заборгованість з орендної плати, що свідчить по відсутність предмета спору та те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив подані Товариством докази, а саме акт обстеження від 02.08.2017, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі суді рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АІСТ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 11.07.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 у справі № 916/919/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає .

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко