Рішення

від 15.02.2018 по справі п/811/1837/17

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року справа № П/811/1837/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петренко О.С.

за участю секретаря - Толстової О.І.

представника позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - клопотання в письмовому провадженні,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - технічне підприємство "Асма-Прилад"

до відповідача : Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - технічне підприємство "Асма-Прилад" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.09.2017 року за №0000231411 та від 15.09.2017 року за №000241411.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, в яких вимоги позивача не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки. Під час проведення перевірки, складення акту перевірки та винесення оскаржуваного рішення контролюючий орган діяв у межах чинного законодавства України, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

На підставі ч. 3 ст. 243 КАС України, в судовому засіданні 15.02.208 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ ВТП "Асма-Прилад" зареєстроване в якості юридичної особи 12.06.2013року (т.1, а.с.57-59).

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля (46.90) (т.1,а.с.58).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №967 від 02.08.2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВТП "Асма-Прилад" з питань правильності визначення податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Стандарт ЮА за лютий 2017 року, що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2017 року; ТОВ Філіпенко Груп за лютий 2017 року, що відображено в податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2017 року; з ТОВ Хайт ОСОБА_3 за серпень 2016 року, що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2016року; з ТОВ Мет-Проект за грудень 2016 року, що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2016 року; з ТОВ Лінгел за грудень 2016 року, що відображені в податкових деклараціях за грудень 2016 року; з ТОВ Інтростінг за грудень 2016 рок; ТОВ Мансарі за лютий 2015 року; ТОВ Компанія Ітер за червень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки №299/11-28-14-11/38713820 від 11.08.2017 року. (т.1, а.с. 8-35).

В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано наступні порушення:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 106823,00 грн.;

- п.292,1, п.292.3 ст.292 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми єдиного податку за період з 01.01.2015 року по 30.03.2017 року на загальну суму 18333,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийняті:

- податкове повідомлення - рішення №0000231411 від 15.09.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 133529 грн., в тому числі за основним платежем - 106823,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26706,00 грн. (т.1,а.с.36);

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 15.09.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з юри в розмірі 22916,00грн., в тому числі за основним платежем - 18333,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4853,00 грн. (т.1, а.с.37).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ. Тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновки відповідача, наведені ним в акті перевірки, ґрунтуються на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами, на підставі яких були сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, під час розгляду справи, суду належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню судом підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ ВТП "Асма-Прилад" є неспеціалізована оптова торгівля (т.1.а.с.58).

Так, в судовому засіданні, представник позивача зазначав, що підприємством було укладено ряд договорів постачання товарів, з метою їх подальшої реалізації іншим суб'єктам господарювання.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що під поставкою (транспортуванням) розуміються будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

По взаємовідносинам з ТОВ "Стандарт ЮА" судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Стандарт ЮА" (постачальник за договором) укладено договір поставки №27/02-17 від 27.02.2017 року. Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар-прес гідравлічний П-250. Згідно з п.3.5 договору визначено, що постачальник надає разом з товаром: рахунок - фактуру на товар; видаткову накладну; податкову накладну в електронному вигляді. (т.1,а.с.80-83).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно рахунку - фактури №76 від 27.02.2017 р. (т.1,а.с.84), видаткової накладної №76 від 27.02.2017р. (т.1,а.с.85) та товарно транспортної накладної №27/02 від 27.02.2017р. (т.1,а.с.86-89)

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжного доручення №1761 від 21.03.2017 року та №1751 від 15.03.2017 року (т.1,а.с.90-91).

ТОВ "Стандарт ЮА" за фактом передачі товару у власність ТОВ "ВТП "Асма-Прилад" було складено податкову накладну № 76 від 27.02.2017р. на суму 147900,00грн., у т.ч. ПДВ 20% 24650,00грн. (т.1,а.с.92).

В судовому засіданні встановлено, що придбаний позивачем прес гідравлічний реалізовано за договором №23/02 від 23.02.2017 року ТОВ "Науково-дослідний інформаційний центр "Арматом" (т.1,а.с.95-104).

По взаємовідносинам з ТОВ "Філіпенко Груп" судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Філіпенко Груп" (постачальник за договором) укладено договір поставки №27/01-17 від 27.01.2017 року. Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар, перелік і кількість якого визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору (т.1,а.с. 105-106).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно рахунку - фактури №121 від 02.02.2017 р. (т.1,а.с.108), видаткової накладної №121 від 02.02.2017р. (т.1,а.с.109) та товарно транспортної накладної №02/02 від 02.02.2017р. (т.1,а.с.110-113)

Оплата отриманого товару підтверджується копією платіжного доручення №1705 від 28.02.2017 року (т.1,а.с.114).

ТОВ "Філіпенко Груп" за фактом передачі товару у власність ТОВ "ВТП "Асма-Прилад" було складено податкову накладну №121 від 02.02.2017р. на суму 42480,00грн., у т.ч. ПДВ 20% 7080,00грн. (т.1,а.с.115), яка зареєстрована у встановленому порядку, згідно з квитанцією №1 про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1,а.с.116).

В судовому засіданні встановлено, що придбаний позивачем товар (стилоскоп СЛУ-1, трубка МКР26*21*800 для аналізатора АН-7529 та трубка МКР26*21*750 для аналізатора АН-7529) реалізовано за договором №30 від 08.02.2017 року ПАТ "Одеська ТЕЦ" (т.1,а.с.119-127) та ПП "Аналітприлад" (т.1,а.с.128-139).

По взаємовідносинам з ТОВ "Хайт ОСОБА_3" судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Хайт ОСОБА_3 " (постачальник за договором) укладено договір поставки №19/08-16 від 19.08.2016 року. Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар, перелік і кількість якого визначається додатками до договору, які є невід'ємною частиною договору (т.1,а.с. 140-143).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно рахунку - фактури №269 від 19.08.2016 р. (т.1,а.с.144), видаткової накладної №269 від 19.08.2016р. (т.1,а.с.145) та товарно транспортної накладної №1 від 19.08.2016. (т.1,а.с.146-147)

Оплата отриманого товару підтверджується копією платіжного доручення №1215 від 02.09.2016 року (т.1,а.с.148).

ТОВ "Хайт ОСОБА_3" за фактом передачі товару у власність ТОВ "ВТП "Асма-Прилад" було складено податкову накладну №269 від 19.08.2016р. на суму 104700,00грн., у т.ч. ПДВ 20% 17450,00грн. (т.1,а.с.149), яка зареєстрована у встановленому порядку, згідно з квитанцією №1 про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1,а.с.150).

В судовому засіданні встановлено, що придбаний позивачем товар (розривна машина ИР-5046) реалізовано за договором поставки №30/08 від 30.08.2016 року ТОВ "Лемберг ОСОБА_4" (т.1,а.с.154-163).

По взаємовідносинам з ТОВ "Мет-Проект" судом встановлено наступне.

28.1.2016 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Мет-Проект" (продавець за договором) укладено договір поставки №28/11/-16. Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар, перелік і кількість якого визначається в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною. Згідно з п.1.3 договору визначено, що кількість та асортимент товару узгоджується сторонами та вказується в товаросупровідних документах, видаткових накладних та рахунках - фактурах, які є його невід'ємною частиною. (т.1,а.с. 164-166).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно рахунку - фактури №77 від 05.12.2016 р. (т.1,а.с.167), видаткової накладної №1205/38 від 05.12.2016р. (т.1,а.с.168) та товарно транспортної накладної №05/12 від 05.12.2016. (т.1,а.с.169-170)

Оплата отриманого товару підтверджується копією платіжного доручення №1527 від 22.12.2016 року (т.1,а.с.171).

ТОВ "Мет-Проект" за фактом передачі товару у власність ТОВ "ВТП "Асма-Прилад" було складено податкову накладну №77 від 05.12.2016р. на суму 25008,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 4168,00 грн. (т.1,а.с.172), яка зареєстрована у встановленому порядку, згідно з квитанцією №1 про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1,а.с.173).

В судовому засіданні встановлено, що придбаний позивачем товар (твердомір ТР-5006) реалізовано ТОВ "Укрприбор" (т.1,а.с.176-181).

По взаємовідносинам з ТОВ "Лінгел" судом встановлено наступне.

12.12.2016 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Лінгел" (продавець за договором) укладено договір поставки №12/12-16. Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар, перелік і кількість якого визначається в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною. Згідно з п.1.3 договору визначено, що кількість та асортимент товару узгоджується сторонами та вказується в товаросупровідних документах, видаткових накладних та рахунках - фактурах, які є його невід'ємною частиною. (т.1,а.с. 182-184).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно рахунку - фактури №3 від 14.12.2016 р. (т.1,а.с.186), видаткової накладної №3 від 14.12.2016р. (т.1,а.с.168) та товарно транспортної накладної №14/12 від 14.12.2016. (т.1,а.с.185-187)

Оплата отриманого товару підтверджується копією платіжного доручення №1623 від 19.01.2017 року та №1641 від 01.02.2017р.(т.1,а.с.188-189).

ТОВ "Лінгел" за фактом передачі товару у власність ТОВ "ВТП "Асма-Прилад" було складено податкову накладну №3 від 14.12.2016р. на суму 150600,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 25100,00 грн. (т.1,а.с.190), яка зареєстрована у встановленому порядку, згідно з квитанцією №1 про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1,а.с.191).

В судовому засіданні встановлено, що придбаний позивачем товар (розривна машина Р-5М2) реалізовано ТОВ "Запорізький метизний завод" (т.1,а.с.193-209).

По взаємовідносинам з ТОВ "Інтростінг" судом встановлено.

12.12.2016 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Інтростінг" (продавець за договором) укладено договір поставки №01/12-16. Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар, перелік і кількість якого визначається в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною. Згідно з п.1.3 договору визначено, що кількість та асортимент товару узгоджується сторонами та вказується в товаросупровідних документах, видаткових накладних та рахунках - фактурах, які є його невід'ємною частиною. (т.1,а.с. 210-212).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно рахунку - фактури №66 від 07.12.2016 р. (т.1,а.с.213), видаткової накладної №66 від 07.12.2016р. (т.1,а.с.214) та товарно транспортної накладної №07/12 від 07.12.2016. (т.1,а.с.215)

Оплата отриманого товару підтверджується копією платіжного доручення №1605 від 10.01.2017 року(т.1,а.с.216).

ТОВ " Інтростінг" за фактом передачі товару у власність ТОВ "ВТП "Асма-Прилад" було складено податкову накладну №66 від 07.12.2016р. на суму 80688,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 13448,00 грн. (т.1,а.с.217), яка зареєстрована у встановленому порядку, згідно з квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1,а.с.218).

В судовому засіданні встановлено, що придбаний позивачем товар (розривна машина Р-5) реалізовано ПП ТПП "Укрснабсоюз" (т.1,а.с.221-233).

23.02.2015 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Мансарі" (продавець за договором) укладено договір поставки №2302/15. Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар, перелік і кількість якого визначається в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною. Згідно з п.1.3 договору визначено, що кількість та асортимент товару узгоджується сторонами та вказується в товаросупровідних документах, видаткових накладних та рахунках - фактурах, які є його невід'ємною частиною. (т.1,а.с. 234-237).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно рахунку - фактури №108 від 25.02.2015 р. (т.1,а.с.238), видаткової накладної №108 від 25.02.2015р. (т.1,а.с.239) та товарно транспортної накладної №5 від 25.02.2015р. (т.1,а.с.240-241).

Оплата отриманого товару підтверджується копією платіжного доручення №601 від 25.02.2015 року(т.1,а.с.242).

ТОВ "Мансарі" за фактом передачі товару у власність ТОВ "ВТП "Асма-Прилад" було складено податкову накладну №108 від 25.02.2015р. на суму 70500,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 14100,00 грн. (т.1,а.с.243), яка зареєстрована у встановленому порядку, згідно з квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1,а.с.244).

В судовому засіданні встановлено, що придбаний позивачем товар реалізовано за договором постачання обладнання №02/03 від 02.03.2015 р. ПрАТ "Сєвєродонецьий ОРГХІМ" (т.2,а.с.1-9) та за договором постачання обладнання №20/02-15 від 20.02.2015р. ТОВ "ВП Метиз" (т.2,а.с.10-30).

По взаємовідносинам з ТОВ "Компанія Ітер" судом встановлено наступне.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Компанія Ітер" (постачальник) укладено усний договір на постачання товару (домкрату гідравлічного та таль ручна ланцюгова).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно рахунку №524 від 30.06.2015 р. (т.2,а.с.26) та видаткової накладної №245 від 01.07.2015р. (т.2,а.с.25) та товарно транспортної накладної №07/12 від 07.12.2016. (т.1,а.с.215)

Оплата отриманого товару підтверджується копією платіжного доручення №192 від 30.06.2015 року(т.2,а.с.27).

ТОВ "Компанія Ітер " за фактом передачі товару у власність ТОВ "ВТП "Асма-Прилад" було складено податкову накладну №70 від 30.06.2015р. на суму 4133,33 грн., у т.ч. ПДВ 20% 826,67 грн. (т.2,а.с.28), яка зареєстрована у встановленому порядку, згідно з квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.2,а.с.29).

Згідно акту перевірки встановлено, що зазначену господарську операцію поставлено під сумнів, в зв'язку з ненаданням сертифіката відповідності на товар.

В судовому засіданні встановлено, що зазначений договір було укладено в усному порядку та не передбачалось обов'язкового надання сертифікату відповідності.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних у матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем під час проведення документальної перевірки та в ході розгляду даної справи в суді, були надані документи, зокрема, первинні, які підтверджують наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ ВТП "Асма-Прилад".

Щодо тверджень контролюючого органу про те, що вищеперелічені контрагенти позивача не могли фактично здійснювати господарські операції, передбачені умовами договору, у зв'язку з відсутністю необхідних транспортних засобів та майна, недостатньої чисельності трудових ресурсів необхідних для виконання робіт (послуг), суд зазначає таке.

Відповідно до висловленої Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 18.09.2013 по справі №К/9991/55382/12 правової позиції, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з ст.198 Податкового кодексу України, свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом.

Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до Бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Булвес" проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Із матеріалів справи вбачається, що зазначені вище договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними.

А саме, контрагенти позивача передали товар, а позивач їх прийняв, здійснив його оплату на користь контрагентів, відповідно до платіжних документів.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентами господарських угод. Позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів протиправною, так як на час дії угод контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків та спричинили реальні зміни майнового стану платників податків. Доказів на спростування таких висновків відповідачем до суду не було надано.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем, в установленому порядку, не доведені факти невідповідності задекларованих у податковому обліку результатів господарської операції позивача фактичним обставинам здійснення господарських операцій з його контрагентами, внаслідок чого, відповідні податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем правомірно.

Щодо заниження суми єдиного податку судом встановлено наступні обставини.

Об'єктом оподаткування для юридичної особи, яка сплачує єдиний податок, згідно з п. 2 п. 292.1 ст. 292 ПК України №2755-VI вважається будь-який дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

Згідно пункту 292.3 статті 292 ПК України №2755-VI до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

При цьому, відповідачем наявності фактів безоплатного отримання товарів (робіт, послуг), згідно письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно з законодавством, за якими не передбачено грошової чи іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товарів, переданих ТОВ ВТП "Асма - Прилад" на відповідальне зберігання і використаних позивачем в своїй господарській діяльності, до суду не надано.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що збільшення суми грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб здійснено безпідставно та з порушенням вимог ст.ст. 291-293 ПК України.

В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням норм ч.2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог адміністративного позову. З огляду на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, були прийняті відповідачем не на підставі законів України, необґрунтовано, їх слід визнати протиправними та скасувати.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 2346,68 грн., тому з відповідача підлягають стягненню судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.09.2017 року за №0000231411 та від 15.09.2017 року за №000241411.

Присудити на користь ТОВ виробничо - технічне підприємство "Асма - Прилад" ( код ЄДРПОУ - 38713820 ) понесені ними витрати по сплаті судового збору у розмірі 2346,68 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення суду складено - 26.02.2018 року

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_5