Постанова

від 01.03.2018 по справі 820/351/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 р. № 820/351/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника відповідача - Діденко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.12.2017 року №308612-1309, №313204-1309, №313205-1309.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, а тому прийняті контролюючим органом податкові повідомлення - рішення від 13.12.2017 року №308612-1309, №313204-1309, №313205-1309 підлягають скасуванню.

Представник відповідача у наданому до суду письмовому відзиві проти заявленого позову заперечував та зазначив, що нарахування позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання за платежем орендної плати відбулося у зв'язку з наявністю зареєстрованого права оренди позивача на земельну ділянку. При цьому, вказано, що попередньо відповідачем приймались інші податкові повідомлення-рішення, проте вказані рішення були скасовані через отримання інформації про реєстрацію угоди про розірвання договору оренди. Таким чином, на думку відповідача, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення у відповідності до вимог Податкового кодексу України, у зв'язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судове засідання не прибув, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві та письмових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у Харківській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 та відповідно до пункту 286.5 ст. 286 розділу Податкового кодексу України складено податкове повідомлення - рішення від 13.12.2017 року № 308612-1309, яким визначено ОСОБА_2 податкове зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік на суму 39275,98 грн (а.с. 18).

Також, ГУ ДФС у Харківській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 та відповідно до пункту 286.5 ст. 286 розділу Податкового кодексу України складено податкове повідомлення - рішення від 13.12.2017 року № 313204-1309, яким визначено ОСОБА_2 податкове зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік на суму 19202,66 грн (а.с. 19).

Матеріали справи свідчать, що ГУ ДФС у Харківській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 та відповідно до пункту 286.5 ст. 286 розділу Податкового кодексу України складено податкове повідомлення - рішення від 13.12.2017 року № 313205-1309, яким визначено ОСОБА_2 податкове зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік на суму 31759,55 грн (а.с. 20).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що виданню вище вказаних податкових повідомлень-рішень передували наступні обставини.

08.06.2005 року між Харківською міською радою Харківської області в особі міського голови ОСОБА_3 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі. Предметом даного договору визначено, що орендодавець на підставі рішення ХХХІІІ сесії Харківської міської ради IV скликання від 22.02.2005 року №30/05 Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, м. Харків. Відповідно до п.3 договору оренди землі на вказаній земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, літ.А-1, яка належить позивачу, ОСОБА_2, яка в даних правовідносинах виступає в якості орендодавця, на праві приватної власності. Відповідно до п. 8 договору оренди землі договір укладено строком до 01.02.2030 року (а.с. 11-14).

Судовим розглядом встановлено, що в рамках розгляду господарської справи №922/4349/14 за позовом Харківської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про внесення змін до договору рішенням Господарського суду Харківської області від 14.12.2015 року вирішено внести зміни до договору оренди землі від 08.06.2005 р. № 8894/05, шляхом визнання укладеної додаткової угоди до вказаного договору оренди землі у відповідній редакції. Вказане судове рішення залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016 року, що встановлено за даними Єдиного державного реєстру судових рішень.

Додаткову угоду до договору оренди землі від 08.06.2005 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 16.06.2016 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи інформація (а.с. 40-41).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що контролюючим органом нараховано позивачу за податковий період 2016-2017 роки податкове зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2, та видано податкові повідомлення-рішення від 08.12.2016 року №20573-1303 в сумі 2144,81 грн; від 08.12.2016 року №20574-1303 в сумі 63519,10 грн; від 29.06.2017 року №16933-1309 в сумі 67330,25 грн.

Також матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено податкове зобов'язання за 2016 рік, про що свідчить копія квитанції №12 від 09.12.2016 року, відповідно до якої сплачено 65664,00 грн із зазначенням призначення платежу як орендна плата за землю за 01/2016 р. - 12/2016 року.

При цьому, судовим розглядом встановлено, що 14.12.2016 року між ОСОБА_2, в якості продавця, та ОСОБА_4, в якості покупця, укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі. Відповідно до умов якого позивачем передано у власність ОСОБА_4 нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 186,3 кв.м., належну позивачу на праві приватної власності, та розташовану за адресою: АДРЕСА_2, м. Харків (а.с. 15-16).

В подальшому рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд від 22.02.2017 року №559/17 надано громадянину ОСОБА_4 в оренду строком до 01.03.2022 року земельну ділянку площею 0,0306 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, що належить територіальній громаді м. Харкова для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі по вул. Б. Хмельницького, 6. При цьому, також вказаним рішенням припинено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 право користування вище зазначеною земельною ділянкою за добровільною відмовою та вказано, що договір оренди землі від 08.06.2005 року №8894/05 втрачає чинність з моменту реєстрації угоди про його розірвання. Вказані обставини підтверджено наявною в матеріалах справи копією витягу з рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд від 22.02.2017 року №559/17 (а.с. 17).

Матеріали справи свідчать, що відповідно до угоди про розірвання договору оренди землі від 20.07.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зобов'язана повернути орендодавцю в особі міського голови ОСОБА_5 земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі нежитлової та громадської забудови, кадастровий НОМЕР_2, загальною площею 0,0306 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, м. Харків (а.с. 10).

Вказану угоду про розірвання договору оренди землі від 20.07.2017 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.08.2017 року, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією витягу з відповідного реєстру (а.с. 09).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем направлено до контролюючого органу звернення, прийняте останнім 26.09.2017 року, з проханням про звільнення від обов'язків сплати орендної плати за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, у період з 01.01.2017 по 31.07.20.17, у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомого майна, розміщеного на такій земельній ділянці до іншого власника відповідно до договору купівлі-продажу будівлі, оскільки саме на вказану особу, яка фактично є землекористувачем з моменту реєстрації права власності, діючим законодавством покладено обов'язок по сплаті орендної плати за відповідну земельну ділянку.

Листом ГУ ДФС у Харківській області від 18.12.2017 року №28171/10/20-40-13-09-20 позивачу надано відповідь, в якій вказано, що за 2016-2017 р.р. були нараховані податкові повідомлення-рішення зі сплати орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2, від 08.12.2016 року №20573-1303 в сумі 2144,81 грн; від 08.12.2016 року №20574-1303 в сумі 63519,10 грн; від 29.06.2016 року №16933-1309 в сумі 67330,25 грн. При цьому, контролюючим органом зазначено, що згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 14.12.2015 року №922/4349/14 і на підставі укладеної додаткової угоди до договору оренди від 08.06.2005 №8894/05 (реєстрація в Державному реєстрі речових прав від 16.06.2016 року), а також з урахуванням укладеної угоди про розірвання договору оренди від 14.06.2017 р. (реєстрація в Державному реєстрі речових прав від 01.08.2017 року) проведено перерахунок суми орендної плати за 2016-2017 роки та сформовано нові податкові повідомлення-рішення за 2016 рік - №313204-1309 від 13.12.2017 року в сумі 19202,66 грн, №313205-1309 від 13.12.2017 року в сумі 31759,55 грн; за 2017 рік - №308612-1309 від 13.12.2017 року в сумі 39275,98 грн. Також вказано, що попередні податкові повідомлення-рішення слід вважати скасованими (а.с. 23-24).

Позивачем в адміністративному позові вказано, що оскільки об'єкт нерухомого майна, який розташований на території раніше орендованої земельної ділянки та належний позивачу на праві приватної власності був переданий у приватну власність громадянина ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 14.12.2016 року, то орендні відносини між Харківською міською радою та ОСОБА_4 виникли з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі між позивачем та вказаною особою, а отже станом на дату видання відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень будь-яких зобов'язань у позивача не було, а отже і підстав для видання у контролюючого органу таких рішень не було.

Суд зазначає, що у відповідності до вимог п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. (пункту 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України).

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпунктів 269.1.1- 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для виникнення у податкового органу обов'язку нараховувати фізичній особі земельний податок є статус даної особи як землевласника/землекористувача.

У відповідності до вимог п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним судом України у своїх постановах від 2 грудня 2014 року по справі № 21-274а14, від 7 квітня 2015 року по справі № 21-117а15.

Також слід зазначити, що базою оподаткування відповідно до статті 271 ПК є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII ПК та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У відповідності до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з абзацом другим пункту 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

В силу ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

У відповідності до п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно з пунктом 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Термін "плата за землю" в Податковому кодексі України вживається в значенні обов'язкового платежу у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що однією із умов договору оренди землі, визначеною у ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату про, що зазначено і в п.13в договору оренди земельної ділянки від 08.06.2005 №8894/05 та додаткової угоди до діючого договору оренди,реєстрацію якої у Державному реєстрі речових прав здійснено 16.06.2016 р.

З наданих представником відповідача під час судового розгляду справи письмових заперечень встановлено, що орендна плата з фізичних осіб стосовно ОСОБА_2 за земельну ділянку, розташовану за адресою м. Харків, АДРЕСА_2 (кадастровий номер ділянки 6310138800:02:010:0026) площею 0,0306 га, нараховувалась згідно договору оренди б/н від 08.06.2005 р., де згідно довідки № 865/05 від 15.04.2005 р. розмір орендної плати на 2013 рік складав 21457,70 грн.

При цьому, згідно із рішенням Господарського суду Харківської області від 14.12.2015 та №922/4349/14 та на підставі укладеної додаткової угоди до договору оренди землі №8894/05 від 08.06.2005, реєстрацію якої в Державному реєстрі речових прав здійснено 16.06.2016 р., контролюючим органом проведено перерахунок суми орендної плати за 2016 рік та сформовано нові податкові повідомлення - рішення за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 - № 313204-1309 від 13.12.2017 в сумі 19202,66 грн.

Як вбачається з наданих представником відповідача пояснень вищевказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за наступним розрахунком:

38405,37 грн = 21457,70 * 1*1,249*1,433,

де 21457,70 грн. - розмір орендної плати (відповідно до довідки № 865/05 від 15.04.2005 р.), 1 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2013 рік, 1,249 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік, 1,433 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015 рік.

При цьому, оскільки сума орендної плати на весь 2016 рік становить 38405,37 грн., то за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 сума становить 19202,66 грн., що обчислено шляхом ділення загальної суми податку за рік навпіл.

Також, як вбачається з наданих представником відповідача пояснень податковим повідомленням-рішенням № 313205-1309 від 13.12.2017 нараховано податкове зобов'язання позивачу у розмірі 31759,55 грн. за період з 01.07.2016 по 31.12.2016, при цьому розрахунок здійснювався з врахуванням рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2015 року по справі №922/4349/14 та розрахунку від 29.11.2013 № 1012/14, де нормативно-грошова оцінка відповідної земельної ділянки становить 633735 грн., розмір орендної плати на рік становить 5,6% від нормативно-грошової оцінки і складає 35489,16 грн.

Судом встановлено, що вищевказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за наступним розрахунком:

63519,10 грн = 35489,16 * 1*1,249*1,433*,

де 35489,16 - розмір орендної тати (відповідно до розрахунку від 29.11.2013 № 1012/14, 1 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2013 рік, 1,249 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік, 1,433 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015 рік.

Також представником відповідача вказано, що оскільки сума орендної плати на весь 2016 рік становить 63519,10 грн., то за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 сума податкового зобов'язання позивача становить 31759,55 грн., що обчислено шляхом ділення загальної суми податку за рік навпіл.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень від 13.12.2017 року №313204-1309 та №313205-1309, а отже позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що судовим розглядом встановлено обставини відчуження позивачем об'єкту нерухомого майна, який розташований на території раніше орендованої земельної ділянки, та передання його у приватну власність громадянина ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 14.12.2016 року.

Представником відповідача у наданому до суду відзиві із посиланням на положення ст. 116, 141 Земельного кодексу України вказано, що реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, а отже контролюючим органом правомірно нараховано податкове зобов'язання за період 01.01.2017 - 01.08.2017 року, тобто до моменту реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно угоди про розірвання договору оренди від 14.06.2017 року.

Проте, суд зазначає, що у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

При цьому, якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, до нового власника об'єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 08.06.2016 року у справі №21-804а16 та постанові від 12.09.2017 року у справі №21-3078а16, а також Верховного Суду, викладеному у постанові від 31.01.2018 року у справі №825/308/17

З огляду на вище викладене суд приходить до висновку, що посилання відповідача на обставини не розірвання укладеного ОСОБА_2 та Харківською міською радою договору оренди земельної ділянки, на якій розташована відчужений об'єкт нерухомості, як на підставу для продовження обов'язку позивача по сплаті орендної плати за таку ділянку, оскільки наведене не звільняє нового власника від обов'язку сплати податку (орендної плати) за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ними майно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №308612-1309 від 13.12.2017 року, яким нараховано позивачу зобов'язання за 2017 рік є таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з відсутністю у позивача обов'язку сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване відчужене нерухоме майно.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.12.2017 року №308612-1309.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (61052, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 392 (триста дев'яносто дві) грн. 76 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ - 39599198).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2018 року.

Суддя Мельников Р.В.