Постанова

від 21.05.2018 по справі 820/351/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/351/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018, суддя Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 12.03.18 по справі № 820/351/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просила суд: скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.12.2017 року №308612-1309, №313204-1309, №313205-1309.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, а тому прийняті контролюючим органом податкові повідомлення - рішення від 13.12.2017 року №308612-1309, №313204-1309, №313205-1309 підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення - рішення від 13.12.2017 року №308612-1309.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (61052, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 392 (триста дев'яносто дві) грн. 76 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ - 39599198).

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, а саме: ст.ст. 125, 126 ЗК України, ст. 654 ЦК України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", невірне застосування приписів п. 286.5 ст. 286, п. 287.1 ст. 187 ПК України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, справа розглядається за їх відсутності.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду в частині задоволення позовних вимог, та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Харківській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 та відповідно до пункту 286.5 ст. 286 розділу Податкового кодексу України складено податкове повідомлення - рішення від 13.12.2017 року № 308612-1309, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік на суму 39275,98 грн (а.с. 18).

Також, ГУ ДФС у Харківській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 та відповідно до пункту 286.5 ст. 286 розділу Податкового кодексу України складено податкове повідомлення - рішення від 13.12.2017 року № 313204-1309, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік на суму 19202,66 грн (а.с. 19).

Крім того, ГУ ДФС у Харківській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 та відповідно до пункту 286.5 ст. 286 розділу Податкового кодексу України складено податкове повідомлення - рішення від 13.12.2017 року № 313205-1309, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік на суму 31759,55 грн (а.с. 20).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 13.12.2017 року №308612-1309, виходив з того, що у позивача відсутній обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване відчужене нерухоме майно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 08.06.2005 року між Харківською міською радою Харківської області в особі міського голови ОСОБА_2 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі. Предметом даного договору визначено, що орендодавець на підставі рішення ХХХІІІ сесії Харківської міської ради IV скликання від 22.02.2005 року №30/05 Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Харків. Відповідно до п.3 договору оренди землі на вказаній земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, літ.А-1, яка належить позивачу, ОСОБА_1, яка в даних правовідносинах виступає в якості орендодавця, на праві приватної власності. Відповідно до п. 8 договору оренди землі договір укладено строком до 01.02.2030 року (а.с. 11-14).

Судовим розглядом встановлено, що в рамках розгляду господарської справи №922/4349/14 за позовом Харківської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про внесення змін до договору, рішенням Господарського суду Харківської області від 14.12.2015 року вирішено внести зміни до договору оренди землі від 08.06.2005 р. № 8894/05, шляхом визнання укладеної додаткової угоди до вказаного договору оренди землі у відповідній редакції. Вказане судове рішення залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016 року, що встановлено за даними Єдиного державного реєстру судових рішень.

Додаткову угоду до договору оренди землі від 08.06.2005 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 16.06.2016 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи інформація (а.с. 40-41).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що контролюючим органом нараховано позивачу за податковий період 2016-2017 роки податкове зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за земельну ділянку за адресою м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 6, та видано податкові повідомлення-рішення від 08.12.2016 року №20573-1303 в сумі 2144,81 грн; від 08.12.2016 року №20574-1303 в сумі 63519,10 грн; від 29.06.2017 року №16933-1309 в сумі 67330,25 грн.

Також матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено податкове зобов'язання за 2016 рік, про що свідчить копія квитанції №12 від 09.12.2016 року, відповідно до якої сплачено 65664,00 грн із зазначенням призначення платежу як орендна плата за землю за 01/2016 р. - 12/2016 року.

При цьому, судовим розглядом встановлено, що 14.12.2016 року між ОСОБА_1, в якості продавця, та ОСОБА_3, в якості покупця, укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі. Відповідно до умов якого, позивачем передано у власність ОСОБА_3 нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 186,3 кв.м., належну позивачу на праві приватної власності, та розташовану за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Харків (а.с. 15-16).

В подальшому рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд від 22.02.2017 року №559/17 надано громадянину ОСОБА_3 в оренду строком до 01.03.2022 року земельну ділянку площею 0,0306 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, що належить територіальній громаді м. Харкова для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі по вул. Б. Хмельницького, 6.

При цьому, також вказаним рішенням припинено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 право користування вище зазначеною земельною ділянкою за добровільною відмовою та вказано, що договір оренди землі від 08.06.2005 року №8894/05 втрачає чинність з моменту реєстрації угоди про його розірвання. Вказані обставини підтверджено наявною в матеріалах справи копією витягу з рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд від 22.02.2017 року №559/17 (а.с. 17).

Матеріали справи свідчать, що відповідно до угоди про розірвання договору оренди землі від 20.07.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов'язана повернути орендодавцю в особі міського голови ОСОБА_4 земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі нежитлової та громадської забудови, кадастровий №6310138800:02:010:0026, загальною площею 0,0306 га, яка розташована за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Харків (а.с. 10).

Вказану угоду про розірвання договору оренди землі від 20.07.2017 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.08.2017 року, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією витягу з відповідного реєстру (а.с. 09).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем направлено до контролюючого органу звернення, прийняте останнім 26.09.2017 року, з проханням про звільнення від обов'язків сплати орендної плати за земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 6, у період з 01.01.2017 по 31.07.20.17, у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомого майна, розміщеного на такій земельній ділянці до іншого власника відповідно до договору купівлі-продажу будівлі, оскільки саме на вказану особу, яка фактично є землекористувачем з моменту реєстрації права власності, діючим законодавством покладено обов'язок по сплаті орендної плати за відповідну земельну ділянку.

Листом ГУ ДФС у Харківській області від 18.12.2017 року №28171/10/20-40-13-09-20 позивачу надано відповідь, в якій вказано, що за 2016-2017 р.р. були нараховані податкові повідомлення-рішення зі сплати орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку за адресою м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 6, від 08.12.2016 року №20573-1303 в сумі 2144,81 грн; від 08.12.2016 року №20574-1303 в сумі 63519,10 грн; від 29.06.2016 року №16933-1309 в сумі 67330,25 грн. При цьому, контролюючим органом зазначено, що згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 14.12.2015 року №922/4349/14 і на підставі укладеної додаткової угоди до договору оренди від 08.06.2005 №8894/05 (реєстрація в Державному реєстрі речових прав від 16.06.2016 року), а також з урахуванням укладеної угоди про розірвання договору оренди від 14.06.2017 р. (реєстрація в Державному реєстрі речових прав від 01.08.2017 року) проведено перерахунок суми орендної плати за 2016-2017 роки та сформовано нові податкові повідомлення-рішення за 2016 рік - №313204-1309 від 13.12.2017 року в сумі 19202,66 грн, №313205-1309 від 13.12.2017 року в сумі 31759,55 грн; за 2017 рік - №308612-1309 від 13.12.2017 року в сумі 39275,98 грн. Також вказано, що попередні податкові повідомлення-рішення слід вважати скасованими (а.с. 23-24).

Позивачем в адміністративному позові вказано, що оскільки об'єкт нерухомого майна, який розташований на території раніше орендованої земельної ділянки та належний позивачу на праві приватної власності був переданий у приватну власність громадянина ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 14.12.2016 року, то орендні відносини між Харківською міською радою та ОСОБА_3 виникли з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі між позивачем та вказаною особою, а отже станом на дату видання відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень будь-яких зобов'язань у позивача не було, а отже і підстав для видання у контролюючого органу таких рішень не було.

Відповідності до вимог п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. (пункту 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України).

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпунктів 269.1.1- 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для виникнення у податкового органу обов'язку нараховувати фізичній особі земельний податок є статус даної особи як землевласника/землекористувача.

У відповідності до вимог п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним судом України у своїх постановах від 2 грудня 2014 року по справі № 21-274а14, від 7 квітня 2015 року по справі № 21-117а15.

Також слід зазначити, що базою оподаткування відповідно до статті 271 ПК є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII ПК та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У відповідності до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з абзацом другим пункту 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

В силу ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

У відповідності до п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно з пунктом 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Термін "плата за землю" в Податковому кодексі України вживається в значенні обов'язкового платежу у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Однією із умов договору оренди землі, визначеною у ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату про, що зазначено і в п.13 в договору оренди земельної ділянки від 08.06.2005 №8894/05 та додаткової угоди до діючого договору оренди, реєстрацію якої у Державному реєстрі речових прав здійснено 16.06.2016 р.

Судовим розглядом встановлено обставини відчуження позивачем об'єкту нерухомого майна, який розташований на території раніше орендованої земельної ділянки, та передання його у приватну власність громадянина ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 14.12.2016 року.

Представником відповідача у наданому до суду відзиві із посиланням на положення ст.ст. 116, 141 Земельного кодексу України вказано, що реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, а отже контролюючим органом правомірно нараховано податкове зобов'язання за період 01.01.2017 - 01.08.2017 року, тобто до моменту реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно угоди про розірвання договору оренди від 14.06.2017 року.

Колегія суддів вважає хибними такі посилання останнього, оскільки у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

При цьому, якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, до нового власника об'єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 08.06.2016 року у справі №21-804а16 та постанові від 12.09.2017 року у справі №21-3078а16, а також Верховного Суду, викладеному у постанові від 31.01.2018 року у справі №825/308/17

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно спростував посилання відповідача на обставини не розірвання укладеного ОСОБА_1 та Харківською міською радою договору оренди земельної ділянки, на якій розташований відчужений об'єкт нерухомості, як на підставу для продовження обов'язку позивача по сплаті орендної плати за таку ділянку, оскільки наведене не звільняє нового власника від обов'язку сплати податку (орендної плати) за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ними майно.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення №308612-1309 від 13.12.2017 року, яким нараховано позивачу зобов'язання за 2017 рік є таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з відсутністю у позивача обов'язку сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване відчужене нерухоме майно.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено перед судом правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 року по справі 820/351/18 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 по справі № 820/351/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 25.05.2018.