Рішення

від 28.02.2018 по справі 826/5789/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2018 року № 826/5789/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Славенерджі до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Славенерджі (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002431401, №0002441401, №0002451401 від 18.04.2017 року, прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно ТОВ Славенерджі .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2017 р. відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

В судовому засіданні 12.09.2017 р. Судом витребувано у Позивача пояснення про господарську мету операцій, та всю первинну документацію та оголошено перерву до 30.10.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем порушено положення Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню. Разом з тим, представник Позивача в судовому засіданні наголосив на тому, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ БАКТО ГРУП оформленні первинними документами, якими підтверджується правомірність формування товариством податкового кредиту.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, з підстав викладених у наданих письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Контролюючим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

В судовому засіданні 30.10.2017 р., Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини четвертої статті 122 КАС України (в редакції станом на жовтень 2017 р.).

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Головного управління ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Славенерджі (код ЄДРПОУ 38972460) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ БАКТО ГРУП (код ЄДРПОУ 39793729) з податку на додану вартість за період з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року та податку на прибуток за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатом перевірки складено Акт №126/26-15-14-01-05/38972460 від 31.03.2017 року (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення: пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 142877 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 142 877 грн.; п.198.3, п.198.6 ст. 198, Податкового кодексу України №2755-VIвід 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 143 698 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2015 року у сумі 143 698 грн.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом 18.04.2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002431401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 142877,0 грн.; №0002441401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 179622,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 143698,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 35924,50 грн.; №0002451401, яким завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 15054,00 грн.

Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями - рішенням, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з Акту перевірки Контролюючим органом зроблено висновок про порушення Позивачем норм податкового законодавства у зв'язку з тим, що у перевіряємому періоді Позивач не мав реальних господарських операцій зі своїми контрагентами, а саме операції не мали реального товарного характеру. На думку Відповідача, Позивач безпідставно відображав у податковому обліку результати господарських операцій із ТОВ БАКТО ГРУП , оскільки в такі господарські операції не були реальними.

Судом встановлено, що між Позивач (Покупець), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю БАКТО ГРУП (Постачальник), з іншої сторони, укладено договір поставки №191 від 19.11.2015 року (надалі - Договір №191).

У відповідності до п. 1.1, п. 1.2 Договору №191, Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - Товар) в асортименті та кількості, що вказані у двосторонніх Специфікаціях на кожну партію Товару, що є невід'ємними частинами даного Договору. Номенклатура, асортимент, кількість, ціна за одиницю Товару вказуються в Специфікаціях на кожну партію Товару, що є невід'ємними частинами даного Договору.

Згідно з п. 3.1, п. 3.2, п. 3.5 Договору №191, поставка Товару проводиться партіями на підставі письмових заявок Покупця у довільній формі у яких зазначаються асортимент, кількість, якісні та технічні характеристики, строки поставки Товару та місто поставки. На підставі отриманої заявки на поставку Товару в день її отримання, Постачальником складається Специфікація із зазначенням асортименту, кількості, ціни за одиницю Товару, загальної вартості партії Товару, строків та умов поставки. Зазначена специфікація в день її складання, надсилається Покупцю за допомогою факсимільного зв'язку для погодження. У разі погодження Покупцем вартості Товару та умов його поставки зазначених у відповідній Специфікації, він зобов'язаний повідомити про це Постачальника не пізніше наступного робочого дня за днем отримання Специфікації на партію Товару, шляхом надіслання підписаної зі своєї сторони Специфікації на партію Товару за допомогою факсимільного зв'язку. При відвантаженні Товару Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві наступні документи: Специфікація на партію Товару; оригінал рахунку-фактури; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну. Товар приймається Покупцем виключно при наявності товаросупроводжувальних документів. Підтвердженням факту отримання Покупцем всіх перелічених документів є підпис представника Покупця на видатковій накладній.

Пунктом 4.1 Договору №191, передбачено, що якість товарів, що поставляються цим договором, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості.

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем, надано Суду наступні документи: Заявки на постачання: від 23.11.2015 р. №239, від 23.11.2015 р. №240; Специфікації: № 32-0000609 від 23.11.2015 р. на загальну суму з ПДВ 497071,62 грн., № 32-0000610 від 23.11.2015 р. на загальну суму з ПДВ 455441,10 грн.; Рахунки-фактури: № 32-0000609 від 23.11.2015 р. на загальну суму з ПДВ 497071,62 грн., № 32-0000610 від 23.11.2015 р. на загальну суму з ПДВ 455441,10 грн.; Видаткові накладні № 32-0000609 від 25.11.2015 р. на загальну суму з ПДВ 497071,62 грн., № 32-0000610 від 25.11.2015 р. на загальну суму з ПДВ 455441,10 грн.; Товарно-транспортні накладні: №609 від 25.11.2015 р., №610 від 25.11.2015 р., Довіреність №59 від 25.11.2015 р. на отримання матеріальних цінностей; Податкові накладні: від 25.11.2015 р. № 609 на загальну суму з ПДВ 497071,62 грн., від 25.11.2015 р. №610 на загальну суму з ПДВ 455441,10 грн., які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Умовами Договору №191 визначено, що в заявках Покупця (Позивач) зазначає асортимент, кількість, якісні та технічні характеристики, строки поставки Товару та місто поставки (п. 3.1 Договору №191).

В п. 2 Специфікацій зазначено наступне: Поставка Товару здійснюється на умовах FOB-склад Постачальника (Інтермс 2010 р.). Адреса поставки: м. Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 8-А, офіс 1.

Судом досліджено Заявки, Специфікації та встановлено, що в них зазначено найменування товару, кількість та дату поставки, проте відсутні дані про населений пункт поставки товару (адреса).

В матеріалах справи містяться ТТН №609, №610, в яких зазначено, що пунктом розвантаження - м. Слов'янськ, вул. Котляревського 6, проте в даних документах відсутні дані про масу брутто, прибуття та вибуття транспорту (ГАЗ АН 1106ІР).

Позивач зазначає, що отриманий товар від ТОВ БАКТО ГРУП був реалізований в подальшому ТОВ Славенергопром .

В Накладних на переміщення №ПМ-0000435 від 25.11.2015 р., № ПМ-00004359 від 25.11.2015 р. зазначено, що відправником є Позивач з складу останнього, а отримувачем є ТОВ Славенергопром .

Проте, як свідчать матеріали справи товар був відправлений з адреси ТОВ БАКТО ГРУП : м. Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 8-А, офіс 1., складу останнього.

У відповідності до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Видом діяльності ТОВ БАКТО ГРУП (код ЄДРПОУ 39793729): Код КВЕД 80.10 Діяльність приватних охоронних служб (основний); Код КВЕД 80.20 Обслуговування систем безпеки; Код КВЕД 80.30 Проведення розслідувань; Код КВЕД 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; Код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права; Код КВЕД 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; Код КВЕД 73.11 Рекламні агентства; Код КВЕД 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Суд звертає увагу, що згідно первинних документів ТОВ БАКТО ГРУП постачало Позивачу склопакети та фурнітуру до них, проте, згідно КВЕД контрагент Позивача надає охоронні, юридичні, вантажні, бухгалтерські та рекламні послуги, тож в свою чергу ставиться Судом під сумнів факт про отримання Позивачем товару, який зазначено в первинних документах.

Так, з Акту перевірки вбачається, що керівником та головним бухгалтером ТОВ БАКТО ГРУП в одній особі значиться гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1)

Водночас, в ході перевірки Контролюючим органом було використано інформацію щодо проведення допиту гр. ОСОБА_1, здійсненого співробітниками ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві. В ході якого остання повідомила, що не причетна до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ БАКТО ГРУП .

У той же час, в Акті перевірки зазначено, що у листопаді 2015 року на адресу ТОВ БАКТО ГРУП виписано податкові накладні від ТзОВ Квітневе з номенклатурою кукурудза від ТОВ Сільгосппостач Україна (код ЄДРПОУ 39836196) з номенклатурою Консалтингові послуги .

До ГУ ДВС у м. Києві від Хмельницької РДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області надійшов Акт перевірки ТзОВ Квітневе , відповідно до якого встановлено, шо протягом 19.11.2015 року, 02.12.2015 року та 03.12.2015 року ТОВ Квітневе , за відсутності декларування в податковій декларації з ПДВ за листопад 2015 року податкових зобов'язань спеціального режиму оподаткування на суму ПДВ - 77181200,98 грн. зареєструвало в ЄДРПН податкові накладні за листопад 2015 року. В податкових накладних зареєстрованих в ЄДРПН зазначені електронні цифрові підписи директора ОСОБА_2 04.12.2015 року СУ ФР ГУ ДФС у Хмельницькій області відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 205 КК України №32015240000000061 щодо факту фіктивного підприємства ТОВ Квітневе . З пояснень ОСОБА_2, відібраних ОУ ДПІ у Хмельницькій області вбачається, що остання не причетна до внесення змін до ЄДР щодо засновників та посадових осіб ТОВ Квітневе , його діяльності, відкритих банківських рахунків. Отримання електронних цифрових підписів.

Так, Вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2016 р. встановлено наступне: Із використанням відкритого в банку ПАТ Банк Велес рахунку ТОВ Квітневе НОМЕР_2 невстановлені особи у невстановлений час у період із 01.12.2015 року по 03.12.2015 року, поповнили рахунок ТОВ Квітневе в системі електронного адміністрування податку на додану вартість №37511000137022, який обслуговується в Державній казначейській службі України (МФО 899998), шляхом перерахування на нього коштів у сумі 94 804 тис. гривень.

Надалі у період з 02.12.2015 року по 03.12.2015 року невстановлені слідством особи, використовуючи електронний ключ, здійснили незаконну діяльність, яка полягала у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних завідомо неправдивих податкових накладних на суму 76 639 546,04 грн., тим самим незаконно сформували податковий кредит з податку на додану вартість: ТОВ ПРАЙД ТРЕЙД ГРУП (код за ЄДРПОУ 39776724) - 247 податкових накладних про реалізацію зерна на загальну суму 163 545 тис. грн., в т.ч. ПДВ 27 257,5 тис. грн.; ТОВ Тренд Консалт (код за ЄДРПОУ 39977297) - 107 податкових накладних про реалізацію зерна на загальну суму 75100,5 тис. грн., в т.ч. ПДВ 12516,8 тис. грн.; ТОВ Каналі Україна (код за ЄДРПОУ 39981612) - 113 податкових накладних про реалізацію зерна кукурудзи на загальну суму 74587,7 тис. грн., в т.ч. ПДВ 12431,3 тис. грн.; ТОВ Бакто Груп (код за ЄДРПОУ 39793729) - 8 податкових накладних про реалізацію зерна кукурудзи на загальну суму 4200 тис. грн., в т.ч. ПДВ 700 тис. грн.; ТОВ Венчурний фонд (код за ЄДРПОУ 39732960) - 4 податкових накладних на реалізацію зерна пшениці на загальну суму 120 000 тис. грн., в т.ч. ПДВ 20 000 тис. грн.; ТОВ Модернінг Груп (код за ЄДРПОУ 39933134) - 32 податкові накладні про реалізацію сільськогосподарської продукції (насіння соняшника) на загальну суму 25000 тис. грн., в т.ч. ПДВ 4166,7 тис. грн. .

Ланцюг постачальника контрагентів, відповідно до вищезазначеного акту перевірки, доводить фіктивність операцій, а тому, Судом встановлено, що контрагент позивача не міг виконати договірні зобов'язання.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Дана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Стаття 44 Податкового кодексу України визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 44.6 ст. 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий цього пункту).

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов'язок контролюючого органу здійснювати виїзну перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст. 44 ПК прирівнюється до їх відсутності.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого адміністративного суду України від 13.01.2016 по справі № К/800/1420/13.

Крім того, Суд зазначає, що виходячи з положень ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 цього ж Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктів п.2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинний документ повинен мати такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій та одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного суд зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

При цьому, наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за № 137/28267) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до п.1 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Як зазначалось вище, гр. ОСОБА_1 директором ТОВ БАКТО ГРУП при здійснені допиту співробітниками ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомлено, що вона не причетна до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ БАКТО ГРУП .

Отже, з урахуванням того, що підписи в первинних документах виконані не гр. ОСОБА_1, а іншими особами, надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

При цьому, Суд звертає увагу, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагентів, ідентифікував осіб, що підписували документи від імені ТОВ БАКТО ГРУП .

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11.

Виходячи з наведеного, Суд приходить до висновку про відсутність розумних економічних причин для укладання угод з контрагентом, понесення витрат у зв'язку з цим та їх в обліку та, відповідно, формування спірних сум податкових вигод.

З урахуванням наведеного у сукупності слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

В даному випадку, Суд приходить до висновку, що спірні операції з контрагентом носили лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів, які не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем не спростовано, викладені в акті перевірки висновки про не підтвердження реальності досліджуваних операцій, відтак, податкові повідомлення-рішення, прийняті на їх підставі є таким, що прийняті контролюючим органом правомірно та у межах наданих йому повноважень.

Беручи до уваги зазначене, суд вказує, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю Славенерджі (адреса: 01042, м. Київ, вул. Філатова, буд. 10-А, офіс 2/39) відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук