Постанова

від 13.06.2018 по справі 826/5789/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5789/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Гайдак О.В.,

представника відповідача: Перепелюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Славенерджі до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Славенерджі на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ Славенерджі звернулося у суд із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.04.2017 року №0002431401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, №0002441401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, №0002451401, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В обгрунтуванян вимог позивач зазначає, що посилання податкового органу на кримінальне провадження щодо фіктивного підприємництва ряду сільськогосподарських товариств та на пояснення гр. ОСОБА_4 (без відповідного протоколу допиту), яка зазначила, що вона не причетна до ведення фінансово - господарської діяльності ТОВ Бакто Груп не заслуговують на увагу, оскільки у вказаному провадженні ще не розпочався судовий розгляд та відносно ОСОБА_4 відсутній обвинувальний вирок. Окрім того, допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність саме стосовно нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість. Також, позивач звертає увагу на те, що під час перевірки податковим органом порушено вимоги Податкового кодексу, оскільки фактично за місцезнаходженням позивача не здійснювалося будь-якої перевірки, тому відповідні документи інспектором не аналізувалися та не вивчалися.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення умотивоване тим, що оскільки директор контрагента позивача спростовує причетність до ведення фінансово-господарської діяльності товариства, надані позивачем документи не можна вважати звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує доводами, які викладені ним в позовній заяві.

Податковим органом надано відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач зазначає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, з огляду на те, що відсутність вироку стосовно ОСОБА_4 не спростовує того факту, що первинні документи щодо спірних господарських операцій фактично підписані особою, яка вказує на те, що будь-яка господарська діяльність товариством не проводилася. Окрім того, згідно КВЕД контрагент позивача надає охоронні, юридичні, вантажні, бухгалтерські та рекламні послуги, що ставить під сумнів факт отримання позивачем товару, який значиться в первинних документах. Відповідач зазначає, що перевірку проведено з дотриманням процедури, а вручення наказу та направлення про початок проведення перевірки саме 20.03.2017 року виявилось неможливим з огляду на те, що посадові особи позивача були відсутні за податковою адресою.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Славенерджі з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ Бакто Груп з податку на додану вартість за період з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року та податку на прибуток за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатом перевірки складено акт №126/26-15-14-01-05/38972460 від 31.03.2017 року, згідно висновків якого встановлено наступні порушення: пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 142877 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 142 877 грн.; п.198.3, п.198.6 ст. 198, Податкового кодексу, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 143 698 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2015 року у сумі 143 698 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 18.04.2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002431401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 142877,0 грн.; №0002441401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 179622,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 143698,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 35924,50 грн.; №0002451401, яким завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 15054,00 грн.

Уважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом установлено, що між позивач (покупець), з однієї сторони, та ТОВ Бакто Груп (постачальник), з іншої сторони, укладено договір поставки №191 від 19.11.2015 року (далі - договір №191).

У відповідності до п. 1.1, п. 1.2 договору постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - товар) в асортименті та кількості, що вказані у двосторонніх специфікаціях на кожну партію товару, що є невід'ємними частинами даного договору. Номенклатура, асортимент, кількість, ціна за одиницю товару вказуються в специфікаціях на кожну партію товару, що є невід'ємними частинами даного договору.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду наступні документи: заявки на постачання: від 23.11.2015 р. №239, від 23.11.2015 р. №240; специфікації: № 32-0000609 від 23.11.2015 р. на загальну суму з ПДВ 497071,62 грн., № 32-0000610 від 23.11.2015 р. на загальну суму з ПДВ 455441,10 грн.; рахунки-фактури: № 32-0000609 від 23.11.2015 р. на загальну суму з ПДВ 497071,62 грн., № 32-0000610 від 23.11.2015 р. на загальну суму з ПДВ 455441,10 грн.; видаткові накладні № 32-0000609 від 25.11.2015 р. на загальну суму з ПДВ 497071,62 грн., № 32-0000610 від 25.11.2015 р. на загальну суму з ПДВ 455441,10 грн.; товарно-транспортні накладні: №609 від 25.11.2015 р., №610 від 25.11.2015 р., довіреність №59 від 25.11.2015 р. на отримання матеріальних цінностей; податкові накладні: від 25.11.2015 р. № 609 на загальну суму з ПДВ 497071,62 грн., від 25.11.2015 р. №610 на загальну суму з ПДВ 455441,10 грн.

Колегія суддів дослідила наведені документи та приходить до наступного.

Так, згідно п. 4.1 договору поставки №191 якість товару, що поставляється повинна відповідати діючим стандартам та технічним умовам даного виду товару. Номери і індекси стандартів, технічних умов, іншої документації про якість товару. У разі необхідності обговорюються сторонами в специфікаціях на партію товару.

Однак, будь-яких сертифікатів, дозволів та інших дозвільних документів, які передбачені цим пунктом договору позивачем не надано.

Окрім того, згідно інформації, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ Бакто Груп є охоронні, юридичні, вантажні, бухгалтерські та рекламні послуги, у той час як предметом спірного договору була поставка товару (профіль склопластиковий, проушина, пестик, фланець, труба).

Також, судом установлено, що документи, які були надані позивачем на підтвердження реальності цієї господарської операції, підписані керівником ТОВ Бакто Груп ОСОБА_4 Разом із тим, в матеріалах справи наявна копія протоколу допиту останньої, у якості свідка, яка, будучи попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, пояснила, що вона не причетна до ведення фінансово - господарської діяльності ТОВ Бакто Груп та за винагороду погодилася його зареєструвати, жодних документів від імені цього товариства вона не підписувала.

Судова колегія не приймає до уваги доводи представника позивача щодо того, що вказаний протокол допиту не може бути належним та допустимим доказом через те, що не містить номера кримінального провадження, у якому допитувалася особа, а також через те, що допитував особу старший оперуповноважений, а не слідчий. Позаяк такі посилання не спростовують зміст наданих ОСОБА_4 пояснень. До того ж, у суду відсутні підстави уважати, що протокол допиту отриманий із порушенням норм процесуального законодавства.

Також, не заслуговують на увагу покликання позивача на відсутність відповідних вироків у кримінальному провадженні, що свідчить про необґрунтованість посилань податкового органу на відомості, отримані під час досудового слідства.

Так, колегія суддів погоджується із тим, що сам факт порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ТОВ Бакто Груп не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування, разом з тим, зазначені обставини підлягають врахуванню з огляду на те, що в податкових накладних, прийнятих до обліку з цим контрагентом, зазначене прізвище його директора.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №826/7047/13-а.

При цьому, оскільки статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2017 року у справі №816/8405/15.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

До того ж, колегія суддів ураховує, що в матеріалах справи також відсутні докази наявності у контрагента позивача основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, обумовлених договором поставки, що становить під сумнів зміст відповідної операції.

При цьому, колегія суддів наголошує, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у контрагентів державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько - правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Таким чином, в сукупності з виявленими ДФС фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача, колегія суддів дійшла висновку про безтоварність спірної господарської операції, що виключає правомірність її відображення у податковому обліку позивача.

Не заслуговують на увагу покликання скаржника на те, що під час перевірки податковим органом допущено порушення вимог Податкового кодексу, оскільки фактично за місцезнаходженням позивача не здійснювалося будь-якої перевірки, тому відповідні документи інспектором не аналізувалися та не вивчалися. Адже, посадові особи позивача були відсутні за податковою адресою, що підтверджується відповідними актами, копії яких наявні в матеріалах справи, також на адресу позивача направлялися запити про надання для перевірки первинних документів.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Славенерджі залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 18 червня 2018 року.)