Рішення

від 05.03.2018 по справі 394/344/17

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

05.03.2018 2/394/93/18

394/344/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2018 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого: судді - Запорожець О.М.

при секретарі: Владовій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма Кочубій про визнання додаткового договору до договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання додаткового договору до договору оренди землі недійсним, посилаючись на те, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №322874, виданого Новоархангельською селищною радою 30 серпня 2001 року він є власником земельної ділянки № 543, кадастровий номер 3523681200:02:000:0548, загальною площею 5,06 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області.

20 грудня 2005 року між ним та ТОВ Агрофірма Кочубій укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано у Новоархангельському відділі КРФЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.03.2006 за № 270.

У 2016 році, по закінченню договору оренди позивач звернувся до керівництва ТОВ Агрофірма Кочубій з усною заявою про самостійний обробіток земельної ділянки, на що отримав копію додаткового договору № 1 від 29 серпня 2007 року до договору оренди землі № 270 від 20 грудня 2005 року, відповідно до якого продовжено строк дії договору оренди земельної ділянки на 15 років.

Однак, додаткового договору № 1 від 29 серпня 2007 року до договору оренди землі № 270 від 20 грудня 2005 року він не підписував та про його існування взагалі не знав, у додатковому договорі наявний підпис іншої особи від його імені, при цьому підпис зроблено без наслідування його підпису.

Підписання договору оренди землі не власником земельної ділянки, а іншою особою свідчить про відсутність його вільного волевиявлення на укладення договору. Про існування додаткового договору він дізнався лише у 2016році.

Таким чином, оскільки він, як орендодавець, не підписував спірний додатковий договір до договору оренди землі, згоди та повноважень на його укладення та підписання іншій особі не надавав, а тому вважав, що договір укладений з грубим порушенням чинного законодавства, за відсутності його вільного волевиявлення на укладення договору оренди землі, а сам договір, виходячи з положень передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України є недійсним у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Просив суд визнати недійсним вищезазначений договір /а.с.2-4/ .

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, також просив суд стягнути з відповідача на користь позивача понесенні судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. При цьому, у запереченні адресованому суду зазначив, що вважає вимоги позивача до ТОВ Агрофірма Кочубій про визнання недійсним додаткового договору безпідставними, необґрунтованими і такими, що не можуть бути задоволеними враховуючи наступне.

Як зазначає позивач у поданій позовній заяві підставою для такого звернення до суду є той факт, що додатковий договір за №1 від 29 серпня 2007 року до Договору оренди землі від 20 грудня 2007 року за №270 він не підписував, про його існування йому стало відомо лише в 2016 року, а відтак такий додатковий договір має бути визнаний недійсним.

Але твердження позивача, що він дізнався, про існування договору лише в 2016 року є таким, що вводить суд в оману, оскільки відповідач не надавав позивачу примірнику додаткового договору в 2016 року.

В свою чергу відповідач надавав позивачу додатковий договір надавався в 2007 році після підписання.

До позовної заяви позивач не надав жодного доказу, який підтверджував, що він дійсно дізнався про існування додаткового договору в лютому 2016 році.

Отже позивач знав про існування додаткового договору з моменту його укладення в 2007 році.

Звертаючись у 2017 році з позовом про визнання недійсним додаткового договору позивач допустив порушення строку позовної давності, а тому суд повинен відмовити в задоволенні позову.

Звернув увагу суду на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про самостійний обробіток земельної ділянки.

Так земельна ділянка була передана позивачем відповідачеві 06 квітня 2006 року, згідно акту прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди від 06 квітня 2006 року, копія якого є в матеріалах даної судової справи.

Про виконання сторонами договору та додаткового договору, всіх їх умов свідчать копії відомостей про отримання позивачем від відповідача орендної плати.

Так позивачем було отримано орендну плату в наступному розмірі: за 2013 рік - грошові кошти у розмірі 4444,64 грн.; за 2014 рік - грошові кошти у розмірі 4444,64 грн.; за 2015 рік - грошові кошти у розмірі 5453,39 грн.; за 2016 рік - грошові кошти у розмірі 6308,95 грн. /а.с.22-23,46/ .

07.09.2017 року по справі призначено судово-почеркознавчу експертизу та провадження у справі зупинено /а.с.69-70/ .

13.02.2017 року після надходження висновку експертизи провадження у справі відновлено /а.с.95-96/ .

05.03.2018 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи.

Заслухавши пояснення учасників та дослідивши матеріали цивільної справи суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, а заява про застосування строків не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує на те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Позивач є власником земельної ділянки площею 5,06 га відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 322874, яка розташована на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області /а.с.7/ .

20.12.2005 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки на строк 10 років. Земельна ділянка в подальшому у тимчасове користування була передана відповідачу /а.с.8-9/ .

29.08.2007 року від імені позивача був укладений додатковий договір № 1 до договору оренди землі № 270 від 2012.2005 року з ТОВ Агрофірма Кочубій строком на 15 років, який зареєстровано у Новоархангельському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центру ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України 06 вересня 2007 року за № 228 /а.с.11/ .

Статтями 14, 18, 20 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди укладається у письмовій формі і набуває чинності після його державної реєстрації, яка проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Зазначена норма відповідає принципу свободи договору, передбаченому у ст. 6 та ст. 627 ЦК України. Крім того, вказані норми кореспондуються із ч. 3 ст. 203 ЦК України, що визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоду встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5-6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України, вказує на те, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених статтею 82 ЦПК України.

За клопотанням позивача /а.с.47/ ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 07.09.2017 року у справі була призначена судово-почеркознавча експертиза /а.с.69-70/ .

Згідно з висновком експерта № 436/437/17-27 від 01.12.2017 року підпис від імені ОСОБА_1 у додатковому договорі № 1 від 29.08.2007 року до договору оренди землі № 270 від 20.12.2005 року, зареєстрованому у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП Центр ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України запис у Державному реєстрі земель від 06.09.2007 року за № 228, який міститься в графі Підпис

---

, виконаний рукописним способом, пастою кулькової ручки без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_1 у додатковому договорі № 1 від 29.08.2007 року до договору оренди землі № 270 від 20.12.2005 року, зареєстрованому у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП Центр ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України запис у Державному реєстрі земель від 06.09.2007 року за № 228, який міститься в графі Підпис

---

виконаний не самим ОСОБА_1, а іншою особою без наслідування його підпису, але з деяким наслідуванням скорописного почерку ОСОБА_1 (не виключаючи природну схожість досліджуваних почерків) /а.с.88-92/ .

Відповідачем не надано жодного доказу, який би спростовував висновок експертизи.

Судом не приймається до уваги твердження відповідача, викладене в запереченні на позов, з приводу пропуску позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, оскільки, як вбачається з матеріалів цивільної справи спочатку 20.12.2005 року між сторонами було укладено договір оренди землі на строк 10 років, який в подальшому було одноособово 29.08.2007 року пролонговано відповідачем на термін 15 років /а.с.8-9,11/ . Про наміри припинення з відповідачем правовідносин позивач виклав свою позицію в листопаді 2016 року. Тобто з цього можна зробити висновок, що позивач діяв у межах та у спосіб визначений п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі та керувався тим, що термін дії договору складає 10 років, а не 15 років, як зазначено в додатковій угоді. З аналізу ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України вбачається, що даного виду правовідносин, що виникли між сторонами застосовується позовна давність тривалістю у три роки, але з часу коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права.

Дефініція строку позовної давності дана у ст. 256 ЦК України, зокрема це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи позивач не знав та не міг знати про існування додаткової угоди, оскільки вона була складена відповідачем одноособово та не вручалась позивачу, що на думку суду є порушенням ч. 1 ст. 16 Закону України Про оренду землі . Отже суд враховуючи наведене вважає, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності. Відповідач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, про те, що позивач був обізнаний в укладанні додаткової угоди та, що реєстрація договору, яка відбулась 06.09.2007 року /а.с.11/ здійсненна ним, або іншою уповноваженою позивачем особою, у визначеному законом порядку.

Висновок судово-почеркознавчої експертизи вказує на те, що відповідач на час укладання додаткової угоди взагалі зневілював інтересами позивача, самостійно уклав та подав її на реєстрацію при цьому порушивши конституційні права позивача на вільне володіння, розпорядження, користування належною йому земельною ділянкою (ст. 41 Конституції України). Не заслуговує на увагу твердження відповідача про збільшення розміру орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою, оскільки ці дії вчинялись відповідачем самостійно, а не так як обумовлено сторонами в основному договорі (п. 36 договору). Тобто це було власним рішенням відповідача, на думку суду з метою заохочення орендодавця, при цьому переслідуючи мету повторно в майбутньому схвалити з ним тотожній правочин. Збільшення орендної плати не може мати прив'язку до схвалення правочину позивачем та відрахування з часу її збільшення строку позовної давності.

Також суд відмічає, що відповідач надав суду відомості про виплату грошей (як доказав сплати збільшеної орендної плати), а не орендної плати, як передбачено п. 9 основного договору оренди землі.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Принципом верховенства права, визнається, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, враховуючи викладене а також те, що оспорюваний договір позивач не підписував, повноваження на це іншій особі не надавав, строк на звернення до суду з даним позовом не пропустив, суд приходить до висновку, що відсутність волевиявлення власника земельної ділянки є підставою для визнання договору недійсним з моменту його укладання (ст. ст. 203, 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесенні судові витрати /а.с.1,93/ .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 16, 18, 20, 31 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 6, 15, 203, 207, 215, 256, 257, 261, 267, 627, 638, 641, 642, 1212 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні заяви представника ТОВ Агрофірма Кочубій про застосування строків позовної давності відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кочубій про визнання додаткового договору до договору оренди землі недійсним задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним додатковий договір № 1 від 29 серпня 2007 року до договору оренди землі № 270 від 06 квітня 2006 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Кочубій в особі директора ОСОБА_2 терміном на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з ТОВ Агрофірма Кочубій на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1280 /одна тисяча двісті вісімдесят/ грн.

Стягнути з ТОВ Агрофірма Кочубій на користь ОСОБА_1 понесенні витрати по оплаті судово-почеркознавчої експертизи в сумі 3714 /три тисячі сімсот чотирнадцять/ грн.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії ЕА № 122596.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кочубій , місцезнаходження вул. Центральна, 82 с. Кальниболота Новоархангельського району Кіровоградської області код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 33708245.

Рішення може бути оскаржено через Новоархангельський районний суд до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Копію даного рішення негайно вручити представнику позивача та представнику відповідача, іншим учасникам не пізніше наступного дня після проголошення надіслати поштою.

Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2018 року.

Головуючий: