Постанова

від 01.03.2018 по справі 509/211/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/733/18

Номер справи місцевого суду: 509/211/17

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д. М.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі - Сідлецькій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на частку нерухомого майна як члена колгоспного двору, про визнання частково недійсним заповіту, визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 5 вересня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_2, звернувшись 20 січня 2017 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати ОСОБА_3, після її смерті відкрилась спадщина, спадкоємцями майна померлої є її діти, а саме вона ОСОБА_2 та її брати ОСОБА_3, ОСОБА_4 При зверненні до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину стало відомо про нотаріально посвідчений 22 грудня 2014 року заповіт на користь на братів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та про нотаріально посвідчений 21 березня 2016 року заповіт на користь племінника ОСОБА_5 Посилаючись на те, що заповіти складено проти волі заповідача внаслідок застосування до неї тиску, позивач ОСОБА_2 просила на підставі частини 1 статті 231, частини 2 статті 1257 ЦК України визнати заповіти недійсними. В ході розгляду справи ОСОБА_2 4 травня 2017 року змінила вимоги та просила:

визнати за нею право власності на ? частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1

визнати за нею право власності на 1/12 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_2

визнати за нею право власності на 1/6 частку земельної ділянки площею 2,5139 га кадастровий номер НОМЕР_3 в порядку спадкування після смерті матері;

визнати за нею право власності на 1/6 частку земельної ділянки площею 2,5365 га кадастровий номер НОМЕР_4 в порядку спадкування після смерті матері;

визнати за нею право власності на 1/6 частку земельної ділянки площею 0,2027 га кадастровий номер НОМЕР_5 в порядку спадкування після смерті матері;

визнати заповіт, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, посвідчений 21 березня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за №324, частково недійсним в частині розпорядження про передачу в порядку спадкування всього житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_3

визнати недійсним свідоцтво про право власності матері ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_6

скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_7 проведену реєстраційною службою 22 березня 2013 року за №1496499 на підставі свідоцтва;

визнати за нею право власності на ? частку земельної ділянки площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_8 як за співвласником житлового будинку;

визнати за нею право власності на ? частку земельної ділянки площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_8 в порядку спадкування після смерті матері (а.с.2-3, 89-94).

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 позов не визнали, подали заяву про застосування строку позовної давності (а.с.124-125, 154-155).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 5 вересня 2017 року в позові відмовлено (а.с.168-175).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та не застосування норм матеріального права, що підлягали застосуванню, порушення норм процесуального права.

За змістом апеляційної скарги незаконність і необгрунтованість рішення суду першої інстанції полягає у порушенні прав скаржника як члена колгоспного двору на житловий будинок, присадибну земельну ділянку та земельну ділянку для ведення підсобного господарства; у порушенні прав на обов'язкову частку при спадкуванні; у незаконності заповіту від 21 березня 2013 року з тих підстав, що спадкодавець при складанні заповіту розпорядилася майном, що належало не лише їй, а й іншим членам колгоспного двору.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові за безпідставністю вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний житловий будинок не може бути віднесений до суспільної групи господарств - колгоспного двору, у зв'язку з чим вимоги про визнання права власності на ? частину будинку та присадибної земельної ділянки за позивачем як за членом колишнього колгоспного двору є необґрунтованими і не підтвердженими належними доказами. Зазначивши, що спірні земельні ділянки не відносились до майна колгоспного двору як і не відносився до колгоспного двору спірний будинок, суд дійшов висновку про не прийняття посилання позивача на право з підстав інвалідності на обов'язкову частку у спадщині.

Висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, вказують на неправильне застосування норм матеріального права, що згідно п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції вважає встановленими такі обставини та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_6 на праві власності належали:

житловий будинок житловою площею 51,1 кв.м загальною площею 64,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4; на підставі Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 11 серпня 1989 року, виданого згідно рішення виконкому Овідіопольської селищної ради №118 від 23 березня 1989 року, зареєстрованого Білгород-Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації 11 серпня 1989 року в реєстровій книзі №11 за реєстровим №1480;

земельна ділянка площею 0.15 га цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_7 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5; на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: НОМЕР_9 від 22 березня 2013 року, виданого Реєстраційною службою Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області;

земельна ділянка площею 0.2027 га, цільового призначення для ведення особистого селянського господарства , кадастровий номер НОМЕР_5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 року, виданого Реєстраційною службою Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області;

земельна ділянка НОМЕР_10 площею 2.5139 га, цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , кадастровий номер НОМЕР_11, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: НОМЕР_12, виданого 10 липня 2003 року Овідіопольською районною державною адміністрацією;

земельна ділянка НОМЕР_10 площею 2.5365 га, цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер НОМЕР_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: НОМЕР_12, виданого 10 липня 2003 року Овідіопольською районною державною адміністрацією.

ОСОБА_6 склала:

заповіт, посвідчений 22 грудня 2014 року приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Мазаратій А.В, зареєстрований в реєстрі за №2798, яким заповіла сину ОСОБА_3, сину ОСОБА_4 в рівних частках кожному земельну ділянку НОМЕР_10 площею 2.5139 га цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер НОМЕР_11 та земельну ділянку НОМЕР_10 площею 2.5365 га цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер НОМЕР_4;

заповіт, посвідчений 21 березня 2016 року приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Мазаратій А.В., зареєстрований в реєстрі за №324, яким заповіла онуку ОСОБА_5 житловий будинок житловою площею 51,1 кв.м загальною площею 64,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4; земельну ділянку площею 0.15 га цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер НОМЕР_8; земельну ділянку площею 0.2027 га цільового призначення для ведення особистого селянського господарства , кадастровий номер НОМЕР_5.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 77 років.

Спадкоємцями майна померлої за заповітом є ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Спадкоємцями майна померлої за законом є діти ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом другої групи; інвалідність вперше встановлено 3 серпня 2010 року, з 30 серпня 2016 року інвалідність встановлено безстроково.

Спадкову справу №127/2016 до майна померлої ОСОБА_3 заведено Овідіопольською районною державною нотаріальною конторою 26 квітня 2016 року. З заявами про прийняття спадщини звернулись: 26 квітня 2016 року дочка ОСОБА_2, 25 липня 2016 року син ОСОБА_3, 25 липня 2016 року онук ОСОБА_5, 4 серпня 2016 року син ОСОБА_4

Постановою від 24 листопада 2016 року №2184/02-14 державного нотаріуса Овідіопольської районної державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкового майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року матері ОСОБА_3 з підстав наявності заповітів та права ОСОБА_2 лише на обов'язкову частку у спадщині.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). Спадкування за законом здійснюється: у разі відсутності заповіту; повного або часткового визнання заповіту недійсним; неприйняття спадщини спадкоємцем за заповітом чи відмови від неї; усунення спадкоємця за заповітом від права на спадкування; охоплення заповітом лише частини спадщини.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

ОСОБА_3 за життя склала заповіти на певні частини спадщини, відтак, спадкування підлягає здійсненню за заповітами.

За змістом змінених в ході розгляду справи вимог не є спірним: заповіт, нотаріально посвідчений 22 грудня 2014 року на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо земельних ділянок цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , кадастровий номер НОМЕР_11 та кадастровий номер НОМЕР_4, та заповіт, нотаріально посвідчений 21 березня 2016 року на користь ОСОБА_5 в частині щодо земельної ділянки цільового призначення для ведення особистого селянського господарства , кадастровий номер НОМЕР_5.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 як спадкоємці за заповітами спадщину прийняли, відмови від неї не заявили, від права на спадкування не усунені, відтак, вказане майно як то земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_11, кадастровий номер НОМЕР_4, кадастровий номер НОМЕР_5 підлягають спадкуванню за заповітом.

Відповідно до частини 1 статті 1241 ЦК України повнолітні непрацездатні діти спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Згідно положень частини 3 статті 1235 ЦК України заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині; чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

ОСОБА_2 з огляду на другої групи інвалідності, яку вона мала на час відкриття спадщини, є повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця, відтак, в силу положень частини 1 статті 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у спадщині. Оскільки спадкоємців за законом троє, то розмір обов'язкової частки рівний 1/6 (1:3=1/3 :2=1/6).

Свобода вибору спадкоємця означає, що заповідач може скласти заповіт на користь будь-якого учасника цивільних відносин. У частині 3 статті 1235 ЦК України визначена межа свободи заповіту, відповідно до якої заповідач не може ні позбавити права на спадкування, ні оминути у заповіті того із спадкоємців за законом, хто має право на обов'язкову частку у спадщині. При цьому у цій же нормі права закріплено правило, що чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. Це означає, що нотаріус не має права відмовити у посвідченні заповіту на користь працездатної особи за наявності непрацездатної особи, оскільки час смерті заповідача не відомий, як і не виключена можливість смерті обов'язкового спадкоємця за життя заповідача.

Заповіт, яким порушено право особи на обов'язкову частку у спадщині, є абсолютно недійсним, нікчемним. Оскільки нечинність заповіту встановлена законом як то частиною 3 статті 1235 ЦК України, то визнання такого заповіту недійсним (частково недійсним) з огляду на наявність обов'язкового спадкоємця на час відкриття спадщини, не є необхідним.

Таким чином, право ОСОБА_2 на обов'язкову частку у спадщині, що відкрилась після смерті матері ОСОБА_3 на земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_11, кадастровий номер НОМЕР_4, кадастровий номер НОМЕР_5 наявне та підлягає захисту при спадкуванні за нотаріально посвідченим 22 грудня 2014 року на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 заповітом, який є нечинним (нікчемним) в частині обов'язкової частки, та за нотаріально посвідченим 21 березня 2016 року на користь ОСОБА_5 заповітом, який є нечинним (нікчемним) в частині обов'язкової частки, шляхом визнання за ОСОБА_2 права на 1/6 частку (обов'язкову частку) у спадщині на земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_11, кадастровий номер НОМЕР_4, кадастровий номер НОМЕР_5.

За змістом змінених в ході розгляду справи вимог заповіт, нотаріально посвідчений 21 березня 2016 року на користь ОСОБА_5 щодо житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_8, земельної ділянки цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер НОМЕР_7 є спірним. Вимогу про визнання заповіту частково недійсним заявлено з тих підстав, що ОСОБА_3 при складанні заповіту розпорядилася майном, що їй не належить, оскільки фактично мала право лише на ? частку вказаного майна, так як інші ? частки належали її дітям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як членам колгоспного двору.

Вимоги про визнання заповіту недійсним задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому; чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини. У сенсі даної норми матеріального права заповідачеві надано право розпоряджатися тим, що він має на момент посвідчення заповіту; обсяг спадщини має визначатися на момент смерті заповідача, це означає, що майна, обумовленого в заповіті, може вже і не бути в реальності.

На момент складання 21 березня 2016 року заповіту на користь ОСОБА_5 щодо житлового будинку та присадибної ділянки вказане нерухоме майно належало на праві власності заповідачу ОСОБА_3, право власності посвідчувалось правовстановлюючими документами та було зареєстровано в установленому законом порядку на праві приватної власності саме ОСОБА_3

Таким чином, на момент посвідчення заповіту від 21 березня 2016 року заповідач ОСОБА_3 охопила заповітом ті права та обов'язки, які їй належали, відтак, посилання на те, що при складанні заповіту ОСОБА_3 розпорядилася не належним їй майном безпідставні.

Недійсність заповіту визначена статтею 1257 ЦК України, відповідно до положень частини 2 даної статті заповіт підлягає визнанню недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Обставини, якими ОСОБА_2 обґрунтовує недійсність заповіту та докази, надані на підтвердження обставин недійсності заповіту, не пов'язані з оцінкою наявності вільного волевиявлення заповідача та відповідністю волевиявлення його волі. Позивачем не надано доказів, які б вказували на наявність визначених частиною 2 статті 1257 ЦК України підстав для визнання заповіту недійсним. Що ж до обґрунтування недійсності частини заповіту тим, що заповідач розпорядилася не належним їй майном, то дане обґрунтування не підпадає під підстави недійсності заповіту, визначені вказаною нормою матеріального права.

Таким чином, правові підстави для визнання частково недійсним нотаріально посвідченого 21 березня 2016 року заповіту на користь ОСОБА_5 відсутні.

У визначенні обсягу спадщини на момент смерті заповідача ОСОБА_3 у житловому будинку та присадибній ділянці кадастровий номер НОМЕР_8 суд виходить з наступного.

Право власності ОСОБА_3 на житловий будинок житловою площею 51,1 кв.м загальною площею 64,7 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_9 посвідчено Свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 11 серпня 1989 року, виданим на підставі рішення виконкому Овідіопольської селищної ради №118 від 23 березня 1989 року, зареєстрованим Білгород-Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації 11 серпня 1989 року в реєстровій книзі №11 за реєстровим №1480.

Позивач ОСОБА_2 за життя матері ОСОБА_3 не оскаржувала право особистої власності ОСОБА_3 на житловий будинок, крім того, у даній справі не є спірним рішення виконкому Овідіопольської селищної ради №118 від 23 березня 1989 року, на підставі якого й видано ОСОБА_3 Свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 11 серпня 1989 року. Згідно довідки Трудового архіву Овідіопольської районної ради від 26 червня 2017 року №Т-51 в документах архівного фонду колгоспу ім.Дзержинського (далі 4-та комплексна бригада колгоспу Зоря , КСП Україна ) Овідіопольського району Одеської області в книзі обліку трудового стажу та заробітку колгоспників значиться ОСОБА_6 та ОСОБА_8. За змістом довідки виконкому Овідіопольської селищної ради від серпня 1988 року двір, в якому проживав ОСОБА_8, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 року, рахувався колгоспним двором; після смерті ОСОБА_8 останнім та єдиним членом колгоспного двору залишилась його дружина ОСОБА_3 Відповідно до частини 1 статті 563 ЦК України 1963 року у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_8, у разі смерті члена колгоспного двору спадкування майна двору не відкривалось. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, відтак, спадкування після її смерті здійснюється відповідно до положень Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року. З введенням в дію Закону України Про власність 1991 року право власності на майно, яке належало колгоспному двору, регулювалось нормами цього Закону, з введенням в дію Цивільного кодексу України 2003 року Закону України Про власність втратив чинність. Позивач ОСОБА_2 вимоги про право на майно колишнього колгоспного двору заявила 4 травня 2017 року, до того ж заявила після смерті ОСОБА_3 при спадкуванні майна останньої. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. ОСОБА_2 не надано доказів ні збереження майна колгоспного двору після припинення його існування з 15 квітня 1991 року, ні збереження нею права на частку в майні колгоспного двору тощо.

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0.15 га цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_7 що знаходиться в АДРЕСА_9 набуто в порядку приватизації, право власності посвідчено Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер: НОМЕР_9 від 22 березня 2013 року, виданим Реєстраційною службою Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області. Отже, діти спадкодавця ОСОБА_3 як то ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 не мають ніякого відношення до реалізації ОСОБА_3 права на безоплатну передачу їй у власність земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_8. Позивач ОСОБА_2 за життя матері ОСОБА_3 не зверталася до уповноважених на розпорядження землею органів щодо передачі їй у власність земельної ділянки, крім того, у даній справі не є спірними рішення уповноваженого на розпорядження землею органу щодо передачі ОСОБА_3 у власність земельних ділянок.

Таким чином, вимоги ОСОБА_2 про право власності на частку житлового будинку як майна колгоспного двору недоведені, вимоги про право власності на частку присадибної ділянки як співвласника житлового будинку безпідставні. Житловий будинок та присадибна ділянка в цілому входять до спадкового майна померлої ОСОБА_3 Відтак, наявне у ОСОБА_2 право на обов'язкову частку у спадщині, що відкрилась після смерті матері ОСОБА_3 на житловий будинок та присадибну ділянку кадастровий номер НОМЕР_7 підлягає захисту при спадкуванні за нотаріально посвідченим 21 березня 2016 року на користь ОСОБА_5 заповітом, який є нечинним (нікчемним) в частині обов'язкової частки, шляхом визнання за ОСОБА_2 права на 1/6 частку (обов'язкову частку) у спадщині на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_9 та земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_8.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 5 вересня 2017 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а саме на 1/6 частку житлового будинку житловою площею 51,1 кв.м загальною площею 64,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4; що належав померлій ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 11 серпня 1989 року, виданого згідно рішення виконкому Овідіопольської селищної ради №118 від 23 березня 1989 року, зареєстрованого Білгород-Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації 11 серпня 1989 року в реєстровій книзі №11 за реєстровим №1480.

Визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а саме на 1/6 частку земельної ділянки площею 0.15 га цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_7 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5; та належала померлій ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: НОМЕР_9 від 22 березня 2013 року, виданого Реєстраційною службою Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області.

Визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а саме на 1/6 частку земельної ділянки площею 0.2027 га, цільового призначення для ведення особистого селянського господарства , кадастровий номер НОМЕР_5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 та належала померлій ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності, індексний номер: 1495672 від 22 березня 2013 року, виданого Реєстраційною службою Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області.

Визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а саме на 1/6 частку земельної ділянки НОМЕР_10 площею 2.5139 га, цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , кадастровий номер НОМЕР_11, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 та належала померлій ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: НОМЕР_12, виданого 10 липня 2003 року Овідіопольською районною державною адміністрацією.

Визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а саме на 1/6 частку земельної ділянки НОМЕР_10 площею 2.5365 га, цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер НОМЕР_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 та належала померлій ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: НОМЕР_12, виданого 10 липня 2003 року Овідіопольською районною державною адміністрацією.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на частку нерухомого майна як члена колгоспного двору, про визнання частково недійсним заповіту - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 березня 2018 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Г.Я.Колесніков

Є.С.Сєвєрова