Рішення

від 20.02.2018 по справі 369/6522/17

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6522/17

Провадження № 2/369/74/18

РІШЕННЯ

Іменем України

20.02.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Рябець А.В.,

за участю:

прокурора Васильків Назарія Васильовича,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3 Мехака Ваняєвича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Державне підприємство Київське лісове господарство , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_4, про визнання недійсними рішень, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Київської області діючи в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3 Мехака Ваняєвича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Державне підприємство Київське лісове господарство , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Державне підприємство Київське лісове господарство , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_4, про визнання недійсними рішень, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Київської області від 27.05.2008 у справі № 9/257-08 задоволено позов Віто-Поштової сільської ради до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Державного підприємства Київське лісове господарство про припинення права постійного користування земельними ділянками.

Зокрема, вказаним вище рішенням суду припинено право користування Державного підприємства Київське лісове господарство земельними ділянками лісогосподарського призначення, зокрема в кварталі 50 виділ 5, загальною площею 6,44 га, які знаходяться в межах населеного пункту с. Віта-Поштова, Києво-Святошинського району Київської області.

Зазначене вище судове рішення не можна вважати юридичним фактом, на підставі якого відбулось припинення права земельною ділянкою, оскільки останнє може бути вчинено лише відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в межах повноважень визначеними нормами земельного законодавства.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних відносин), земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Таким чином, Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів.

Частиною 2 ст. 4 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відведення земельних ділянок у приватну власність та у користування за рахунок земель, які перебувають у користуванні інших землекористувачів, провадиться лише після вилучення (викупу) їх у порядку, передбаченому Земельним кодексом України (ч. 5 ст. 116 цього Кодексу).

Ухвалюючи рішення від 27 травня 2008 року у справі № 9/257-08 та припиняючи право користування ДП Київське лісове господарство на земельні ділянки, зокрема у кварталі 50 виділі 5, господарський суд Київської області вийшов за межі наданих йому законодавством повноважень та втрутився у виключну компетенцію органу виконавчої влади.

Після цього, рішенням 14 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 19.06.2008 року, з посиланням на вищевказане судове рішення, вищезазначені земельні ділянки віднесено до земель запасу Віто-Поштової сільської ради.

В подальшому, рішенням Віто-Поштової сільської ради від 26.03.2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 та передано йому у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 0,7127 га в межах Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Управлінням земельних ресурсів в Києво-Святошинському районі на підставі вищевказаного рішення Віто-Поштової сільської ради ОСОБА_4 23 квітня 2009 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 340756 з кадастровим номером 3222481201:01:005:0107, яку ним в подальшому відчужено на користь ОСОБА_3.

Рішенням Віто-Поштової сільської ради від 18.07.2014 року № 30-87 затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222481201:01:005:0107 площею 0,7127 га з земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в с. Віта Поштова.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.03.2017 року встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київській області із заявою про поділ земельної ділянки площею 0,7127 га із кадастровим номером 3222481201:01:005:0107 на дві земельні ділянки площами по 0,7027 га та 0,01 га.

В подальшому, державним кадастровим реєстратором управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області до Державного земельного кадастру внесені відповідні зміни, зокрема в результаті поділу утворено дві земельні ділянки площею 0,7027 га та 0,01 га із кадастровими номерами 3222481201:01:005:5159 та 3222481201:01:005:5180 відповідно.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора ОСОБА_5 30.11.2016 року за індексним номером 32647119 зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, з кадастровим номером 3222481201:01:005:5159 та індексним номером 32646620 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:005:5180.

Встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222481201:01:005:0107, яка 26.03.2009 року відведена у власність ОСОБА_4 Віто-Поштовою сільською радою, площею 0,7127 га, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року, розташована у кварталі 50 виділі 5, який знаходиться в межах населеного пункту в с. Віта Поштова, Києво-Святошинського району Київської області.

Формулювання у спірному рішення 14 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 19.06.2008 року зарахувати у запас юридично означає, що державне підприємство було позбавлене права користування лісовою земельною ділянкою.

Оскільки спірні земельні ділянки перебували у державній власності та у постійному користуванні ДП Київській лісгосп , набути повноважень щодо розпорядження такими землями Віто-Поштова сільська рада могла лише у випадку передачі їх у комунальну власність, в порядку визначеному ст. 117 Земельного кодексу України.

Вищевказаним рішенням Віто-Поштової сільської ради від 19.06.2008 року фактично вилучено лісові землі державної власності, що здійснено з перевищенням наданих законом повноважень, та в порушення вимог ст. ст. 20, 50 Закону України Про землеустрій , без розроблення документації із землеустрою щодо їх вилучення.

Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного лісогосподарського об'єднання Київліс 2003 року спірна земельна ділянка покрита лісовою рослинністю та має наступні таксаційні характеристики: квартал 50 виділ 5: площа 6,0 га, лісові культури, вік 40 років, висота - 19 м, діаметр - 22 см., запас на 1 га -321 метрів кубічних.

Віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності підтверджується інформаціями Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від __.06.2017, Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО Укрдержліспроект від 26.08.2016 року.

Прокурор зазначив, що таким чином сільські ради не наділені повноваженнями приймати рішення про вилучення земельних ділянок лісового фонду державної власності, змінювати їх цільове призначення та вчиняти дії щодо розпорядження вказаними землями, оскільки це окрема категорія земель державної власності, розпорядження якими здійснюється у встановленому законом порядку уповноваженими органами виконавчої влади: місцевими державними адміністраціями та Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим рішення Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19.06.2008 року про зарахування земельних ділянок лісогосподарського призначення до земель запасу є незаконним внаслідок порушення вимог ст. ст. 12, 17, 84, 116, 117, 149 Земельного кодексу України.

Також, приймаючи спірне рішення сільською радою порушено вимоги ст. ст. 20, 50 Закону України Про землеустрій , оскільки земельна ділянка, яка вилучалась, не була об'єктом землеустрою, тобто не була сформована у встановленому законом порядку, а отже не могла бути вилученою. Не можна вилучити те, чого не існує і що не винесено в натурі.

Однак, всупереч викладеним приписам законодавства при вилученні спірних земель проект землеустрою щодо припинення права ДП Київський лісгосп постійного користування земельними ділянками не розроблявся.

Таким чином, рішення 14 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради з від 19.06.2008 року Про землі запасу з посиланням на рішення господарського суду Київської області від 27.05.2008 року у справі № 9/257-08, яким припинено право користування земельними ділянками загальною площею 16,15 га ДП Київський лісгосп , прийняте з порушенням ст. ст. 20, 50 Закону України Про землеустрій , ст. ст. 12, 84, 116, 117, 149 Земельного кодексу України і вказаним рішенням порушено право законного користувача спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим останнє підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 152, 155 Земельного кодексу України.

Навіть за умови, якби землі лісогосподарського призначення було б дозволено чинним законодавством передавати у власність, при прийнятті спірних рішень про затвердження проектів землеустрою та передачі лісових земель у власність, порушені вимоги ст. 57 Лісового кодексу України, яка передбачає, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для ведення особистого селянського господарства провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

У даному ж випадку, оспорювана земельна ділянка до їх відведення у приватну власність мала лісогосподарське призначення.

Крім того, надання спірної земельної ділянки у приватну власність для сільськогосподарських потреб відбулось з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки.

За інформацією Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства погодження на зміну цільового призначення вищевказаної земельної ділянки не надавалось та відповідні рішення органів державної влади про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб не приймались.

Таким чином, в порушення вимог ст. 20 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України Віто-Поштовою сільською передано у приватну власність земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,7127 га, яка знаходилась у виділі 5 кварталі 50 ДП Київське лісове господарства без погодження зміни цільового призначення органом лісового господарства, що підтверджується листом Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 28.03.2017 року.

Таким чином, всупереч нормам Земельного та Лісового кодексу України Віто-Поштовою сільською передано у приватну власність земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка знаходилась у виділі 5 кварталі 50, що була припинена рішенням суду та зарахована до земель запасу рішенням ради та зміни їх цільового призначення.

Рішення 14 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 19.06.2008 року, від 26.03.2009 року прийняті в порушення вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610-р, яким зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Таким чином, оспорювані рішення прийнято Віта-Поштовою сільською радою в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. З, 12, 20, 22, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, ст. ст. 4, 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610р оскільки ліси це можуть передаватися у приватну власність (за виключенням винятку, передбаченого ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України), в тому числі для ведення особистого селянського господарства.

В позовній заяві прокурор зазначив, що рішення Віто-Поштової сільської ради від 26.03.2009 року, яким передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,7127 га для ведення особистого селянського господарства, та від 18.07.2014 № 30-87, яким змінено її цільове призначення, підлягають визнанню незаконними та скасуванню в порядку визначеному ст. ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України та ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України.

Стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування передавати їх у приватну власність.

Таким чином, законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,7127 га із земель державної чи комунальної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, в тому числі й ОСОБА_4 Натомість останній набув таке право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності на землю стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування рішення, та наступного укладення договору купівлі-продажу.

Посадові особи товариства в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих, характерних для лісу (стаття 1 ЛК України) природних ознак і наявності лісової (деревної) рослинності) спірної земельної ділянки знали або, проявивши розумну обачність, могли знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Крім того, витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_3 на користь держави відповідає критерію законності: витребування з їх власності земельної ділянки здійснюється на підставі норм ст. ст. 152, 155 ЗК України, статті 388 ЦК України в зв'язку з порушенням органом виконавчої влади вимог ЛК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

За таких обставин суспільним , публічним інтересом звернення прокуратури області до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_3 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - незаконна зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної їх передачі у власність громадянина з державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали Європейського суду з прав людини у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ріела та інші проти Італії від 4 вересня 2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

За правилами статей 83, 84 ЗК України до земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини другої статті 56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Таке саме правило встановлене статтею 12 ЛК України.

Отже, стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування передавати їх у приватну власність.

Таким чином, законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,7127 га із земель державної чи комунальної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, в тому числі й ОСОБА_4. Натомість останній набув таке право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності на землю стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування рішення, та наступного укладення договору купівлі-продажу.

Посадові особи в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих, характерних для лісу (стаття 1 ЛК України) природних ознак (наявності лісової (деревної) рослинності) спірної земельної ділянки знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Крім того, витребування спірних земельної ділянки з володіння ОСОБА_3 на користь держави відповідає критерію законності: витребування з їх власності земельної ділянки здійснюється на підставі норм статті 153 ЗК України, статті 388 ЦК України в зв'язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог ЛК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

За таких обставин позов прокуратури Київської області по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15.

Кабінету Міністрів України про вказані порушення раніше не було відомо, оскільки рішення про передачу у власність земельної ділянки сільською радою приймалось без його участі, погодження у випадках передбачених законодавством державне підприємство на відведення земельної ділянки не надавало. Органами державного контролю своєчасно не виявлено вказані порушення у межах строку загальної позовної давності, передбаченої ст. 257 ЛК України, у зв'язку з чим Кабінет Міністрів України на захист порушених та держави до суду не звертався.

Водночас, інтереси держави було порушено унаслідок незаконного вилучення земель лісогосподарського призначення на підставі рішення Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26.03.2009 року.

Відповідно до листа Віто-Поштової сільської ради № 02-26/263 від 03.03.2017 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3222481201:01:005:0107 копією 0,7127 га, що розташована на території Віто-Поштової сільської ради, :7--:-:во-Святошинського району, Київської області, належить до земель лісового фонду, а саме до Васильківського лісництва Київського держлісгоспу.

Кабінету Міністрів України, який відповідно до закону є розпорядником спірної земельної ділянки, про факт первинного порушення інтересів держави, саме внаслідок прийняття Віто-Поштовою сільською радою оскаржуваних рішень, відомо не було, інформація про відведену у приватну власність земельну ділянку за рахунок земель лісогосподарського призначення у загальнодоступних базах даних була відсутня.

Про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2016 році за результатами системного аналізу ін6формацій різних органів державної влади, установ та організацій, а саме ВО Укрдержліспроект від 26.08.2016 року, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 28.03.2017 що підтверджують незаконне вилучення з державної власності земель лісогосподарського призначення поза волею їх власника.

Указані факти свідчать про об'єктивні обставини, пов'язані зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та захисту інтересів держави.

Крім того, у даному випадку єдиним можливим способом захисту інтересів держави є визнання недійсними спірних рішень та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, оскільки необхідно відновити становище, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землі лісогосподарського призначення, які відповідно до ст. 164 Земельного кодексу України перебувають під особливою охороною держави від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

За таких обставин суспільним інтересом звернення прокуратури Київської області до суду з вимогами про визнання недійсними рішень сільської ради та витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни кільового призначення земель лісового фонду та передачі у приватну власність лісів із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства країни та як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, які не підлягали передачі у приватну власність (крім визначених законом випадків).

За інформацією ГУ Держгеокадастру у Київській області від 27.03.2017 № 10-10-0.10-6609/2-17 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3222481201:01:005:5159 становить 787157,07 грн, земельної ділянки з кадастровим номером 3222481201:01:005:5180 становить 11201,89 грн. Таким чином, загальна вартість земельних ділянок становить 798 358,96 грн..

Враховуючи викладене, Перший заступник прокурора Київської області з посиланням на вимоги ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. ст. 20, 21, 55, 125, 153, 188 Земельного кодексу України, ст. ст. 8, 32 Лісового кодексу України, просив визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право; Визнати недійсним рішення 14 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 19 червня 2008 року Про землі запасу в частині віднесення земель кварталу 50 виділу 5 ДП Київське лісове господарство до земель запасу Віто-Поштової сільської ради; Визнати недійсними рішення Віто-Поштової сільської ради від 26 березня 2009 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства , про передачу у власність ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,7127 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Віта Поштова та рішення Віто-Поштової сільської ради від 18 липня 2014 року № 30-87 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з земель призначених для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 Мехака Ваняєвича земельні ділянки площею 0,7027 га з кадастровим номером 3222481201:01:005:5159 та площею 0,01 га з кадастровим номером 3222481201:01:005:5180 загальною вартістю 798 358 грн. 96 коп., які розташовані в с. Віта-Поштова, Києво-Святошинського району; Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.

В судовому засіданні прокурор та представник Кабінету Міністрів України позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_6 сільської ради не з явився, про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, відповідач подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести у відсутності їх представника, а також направив письмові пояснення, в яких просив прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 Мехака Ваняєвича позов не визнав і заперечував проти його задоволення та просив застосувати до позовних вимог строки позовної давності і відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Державного підприємства Київське лісове господарство , не з явився, по дату, час і місце розгляду справи третя особа повідомлялась належним чином, причини неявки суду невідомі.

В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_4 не з явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 14 сесії 5 скликання від 19 червня 2008 року Про землі запасу вирішено: земельними ділянками в кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,50 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0.60 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0.98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0.98 га, квартал 50 виділ 1 площею 0,20 га…, що розташовані в межах населеного пункту с. Віта-Поштова, Києво-Святошинського району, Київської області вважати землями запасу; 2. Внести відповідні зміни до земельно-облікових даних Державного земельного кадастру; 3. Землі запасу вказані в пункті 1 цього рішення використовувати відповідно до Генерального плану села.

У вказаному рішенні Про землі запасу від 19 червня 2008 року було вказано, що рішенням Господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року у справі № 9/257-08 припинено право користування Державного підприємства Київське лісове господарство земельними ділянками лісогосподарського призначення ДП Київський лісгосп : в кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,50 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,60 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0.98 га, кварталі 50, виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 1 площею 0.20 га…, що розташовані в межах населеного пункту с. Віта-Поштова, Києво-Святошинського району, Київської області. Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України розпорядження цими землями належить до повноважень сільської ради. В рішенні вказано, що воно прийняте Віто-Поштовою сільською радою на підставі вимог ч. 2 ст. 19, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Рішенням Господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року в справі за позовом Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Державного підприємства Київське лісове господарство про припинення права користування земельними ділянками позов задоволено. Припинено право користування Державного підприємства Київське лісове господарство земельними ділянками лісогосподарського призначення ДП Київський лісгосп : в кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,50 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,60 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 1 площею 0,20 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 23 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 15 площею 0,98 га, які знаходяться в межах населеного пункту с. Віта-Поштова, Києво-Святошинського району, Київської області.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11 лютого 2009 року касаційне подання Першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області 27 травня 2008 року у справі № 6/257-08 повернуто заявнику на підставі вимог ст. ст. 86, 110, п. 5 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 19 сесії 5 скликання від 26 березня 2009 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вирішено: 1. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 загальною площею 0,7127 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Віта Поштова; 2. Передати у власність ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,7127 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Віта Поштова; 3. Доручити ТОВ НВФ АЗІМУТ винести проект в натуру та виготовити Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4; 4. Землевпоряднику сільської ради внести зміни до земельно-облікової документації.

25 квітня 2009 року Управлінням зем.ресурсів у Києво-Святошинському районі ОСОБА_4 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 340756, відповідно до якого на підставі рішення Віто-Поштової сільської ради від 26 березня 2009 року 19 сесії 5 скликання він є власником земельної ділянки площею 0,7127 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта Поштова, цільове призначення (використання) земельної ділянки-для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3222481201:01:005:0107.

Рішенням № 30-87 Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 липня 2014 року 30 сесії 6 скликання Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки вирішено: 1. Затвердити ТОВ Бакалія-трейд проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 3222481201:01:005:0107) площею 0,7127 га з земель сільськогосподарського призначення: для ведення особистого селянського господарства , на землі житлової та громадської забудови: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в селі ОСОБА_7 Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; 2. ТОВ Бакалія-трейд згідно чинного законодавства провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3222481201:01:005:0107) площею 0,7127 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в с. Віта Поштова Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; 3. ТОВ Бакалія-трейд дотримуватись обов язків власника відповідно до чинного законодавства та передбачити роботи щодо перенесення родючого шару грунту.

У відповіді директора ДП Київський лісгосп заступнику начальника управління представництва захисту інтересів громадян та держави в суді Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 вказано, що Державне підприємство Київське лісове господарство провів звірку земельних ділянок по вказаним кадастровим номерам із картографічними матеріалами лісовпорядкування 2014 року і повідомляє, що земельна ділянка із кадастровим номером 3222481201:01:001:0090 не відноситься і не відносилась до земель лісового фонду; земельна ділянка із кадастровим номером 3222481201:01:005:0106 частково розташована на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Васильківського лісництва квартал 50 виділ 18; 3222481201:01:005:0116-розташована у кварталі 50 виділа 14, 15; 3222481201:01:005:0021-розташована у кварталі 50 виділ 17; 3222481201:01:005:0114-розташована у кварталі 50 виділ 18; 3222481201:01:002:0226-частково розташована у кварталі 50 виділ 12; 3222481201:01:001:0107-розташована у кварталі 50 виділ 10; 3222481201:01:0012:0118-розташована у кварталі 50 виділ 10; 3222481201:01:006:0172-розташована у кварталі 50 виділ 10; 3222481201:01:006:0175-розташована у кварталі 50 виділ 10.

В листі Директора ДП Київське лісове господарство заступнику начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді ОСОБА_8 від 12 червня 2017 року зазначається, що ДП Київський лісгосп розглянув запит і повідомляє про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481201:01:005:5159, 3222481201:01:005:5180 накладаються на землі лісогосподарського призначення за матеріалами лісовпорядкування 2003 року (квартал 50 вид 5 Васильківського лісництва). В 2006 році виділа 4,5 кварталу 50 Васильківського лісництва були вилучені з земель лісового фонду ДП Київський лісгосп .

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої статті 268 ЦК України зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України виключено. ОСОБА_9 набрав чинності 15 січня 2012 року.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно із частинами першою та третьою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Проте положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Дана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі за № 6-68цс15.

Згідно з статтею 360-7 ЦПК України, що діяла на час прийняття вказаної постанови, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Також відповідно до вимог ч. 1 ст. 417 ЦПК України, яка діє на даний час, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Згідно вимог ч. 2 ст. 417 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Відповідно до матеріалів справи прокурор звернувся до суду з даним позовом 20 червня 2017 року, діючи в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Отже, єдину систему органів виконавчої влади утворюють Кабінет Міністрів України, як вищий орган виконавчої влади, міністерства, місцеві державні адміністрації та інші органи виконавчої влади.

Кожен орган виконавчої влади діє від імені держави межах наданих повноважень.

Відповідно до Наказу Державного комітету України по замельних ресурсах № 43 від 04 травня 1999 року (що був чинний на час прийняття спірного рішення) Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі Державний акт на право власності на земельну ділянку складається та підписується державним органом земельних ресурсів.

Управління зем.ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області під час видачі державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4 від 25 квітня 2009 року здійснювало повноваження органу державної виконавчої влади.

Отже, станом на 25 квітня 2009 року держава в особі її органу, а саме Управління зем.ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, була обізнана про обставини, викладені в позовній заяві заступника прокурора Київської області.

На час виникнення спірних правовідносин виготовлення державних актів проводилося на підставі проектів землеустрою на підставі Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26 травня 2004 року.

Згідно п.9. вказаного Порядку розроблений проект відведення земельної ділянки виконавець подає на погодження відповідній комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, за місцем розташування земельної ділянки, відповідними органами земельних ресурсів, містобудування і архітектури, охорони культурної спадщини, санітарно-епідеміологічної служби, природоохоронним органом, а у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок (їх частин) лісогосподарського призначення, проект також погоджується з відповідними органами лісового господарства.

Стаття 261 ЦК України визначає, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права. Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як обєктивні (сам факт порушення права), так і субєктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і обєктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України , дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обовязку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у справах № 6-152 від 29 жовтня 2014 року, № 6-17 цс 17 від 22 лютого 2017 року.

Кабінет Міністрів України, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обовязки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Таким чином, Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, мав об єктивну можливість знати про видачу Управлінням зем.ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, як державним органом земельних ресурсів, державного акту, що посвідчував право приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку та мав об єктивну можливість знати про порушення у зв язку з цим права держави на спірну земельну ділянку.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття спірного рішення Віто-Поштовою сільською радою від 19 червня 2008 року було винесене рішення Господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року у справі № 9/257-08 за позовом Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Державного підприємства Київське лісове господарство про припинення права користування земельними ділянками, яким позов задоволено. Припинено право користування Державного підприємства Київське лісове господарство земельними ділянками лісогосподарського призначення ДП Київський лісгосп : в кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,50 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,60 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 1 площею 0,20 га, квартал 50 виділ 2 площею 0.98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 23 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 15 площею 0,98 га, які знаходяться в межах населеного пункту с. Віта-Поштова, Києво-Святошинського району, Київської області.

Відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Першим заступником прокурора Київської області було подане касаційне подання на рішення господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року. Ухвалою Вищого господарського суду України від 11 лютого 2009 року касаційне подання Першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області 27 травня 2008 року у справі № 6/257-08 повернуто заявнику на підставі вимог ст. ст. 86, 110, п. 5 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України. В ухвалі суду від 11 лютого 2009 року вказано, що касатором заявлено клопотання про поновлення строку, встановленого для подання касаційного подання, оскільки останній вважає їх поважними. Однак, судом не прийнято зазначені доводи, оскільки перший заступник прокурора Київської області діяв в інтересах держави в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації, якій було відомо про наслідки розгляду даної справи ще 27 травня 2008 року, оскільки з тексту рішення Господарського суду вбачається, що представник Києво-Святошинської районної державної адміністрації був присутній під час розгляду справи № 9/257-08 по суті та прийняття рішення у зазначеній справі. Клопотання касатора про відновлення строку, встановленого для подання касаційного подання, відхилено.

Тому, позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки право на звернення до суду з таким позовом виникло ще у 2008 році, оскільки безпосередньо про можливе порушення інтересів держави, як видно із матеріалів судової справи, могло стати відомо органам держави у 2008 році.

Отже, строк позовної давності, передбачений статті 257 ЦК України, на момент звернення Першим заступником прокурора Київської області з позовом до суду 20 червня 2017 року сплив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що строк звернення Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з позовними вимогами про визнання недійсними рішень і витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вже минув, і вказаний позов було подано поза межами строку позовної давності.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд врішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов висновку про необхідність відмови у позовних вимогах.

Оцінюючи в сукупності зібрані в справі докази відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову Першого заступника прокурора Київської області, а тому відмовляє у задоволенні позову.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції ,ст. ст. 15, 16, 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст. ст. ст. ст. 2, 4, 77, 78, 79, 80, 81,82, 89, 133, 141, 259, 264, 265, 268, 417 ЦПК України, п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3 Мехака Ваняєвича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Державне підприємство Київське лісове господарство , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_4, про визнання недійсними рішень, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення складено 07 березня 2018 року.

Суддя Ковальчук Л.М.