Рішення

від 06.03.2018 по справі 910/18213/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2018Справа № 910/18213/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Котлін Україна" простягнення 13 305 грн 84 коп. Представники:не викликались, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.10.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлін Україна" про стягнення 13 305 грн 84 коп. заборгованості за договором-доручення № 2 на експедиційно-транспортне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 14.07.2016., в тому числі: 11 400 грн 00 коп. основного боргу, 1 621 грн 77 коп. інфляційних втрат та 284 грн 07 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору-доручення № 2 на експедиційно-транспортне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 14.07.2016 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати послуг перевезення, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 11 400 грн 00 коп. Крім того, за прострочення виконання зобов'язань позивачем нараховано 1 621 грн 77 коп. інфляційних втрат та 284 грн 07 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18213/17, розгляд справи призначено на 27.11.2017.

21.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

27.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення та клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.

27.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про об'єднання справ, заява про застосування строку позовної давності та відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 розгляд справи відкладено на 11.01.2018.

26.12.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2018, у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Котлін Україна" (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таймлогістикс" (перевізник за договором) укладено договір-доручення № 1 на експедиційно-транспортне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 2, предметом даного договору є взаємини сторін, зв'язані з організацією перевезень вантажів у міжнародному сполученні відповідно до діючого законодавства України, вимогами міжнародних Конвенцій, угод і інших нормативних документів в області транспортно-експедиторської діяльності.

Згідно пунктом 2.1. договору перевізник зобов'язується від імені за плату і за рахунок замовника, організовувати всі дії необхідні для перевезення вантажів, а замовник надавати до перевезення вантажі в обсягах і на умовах, зазначених у заявці, що є невід'ємною частиною цього договору

Відповідно до цього договору замовник направляє перевізникові заявку на перевезення ватажу з зазначення наступних даних по кожному рейсу: адреси завантаження і розвантаження; контактні телефони відповідальних осіб при завантаженні, розвантаженні; пункт призначення; дата подачі автомобіля під завантаження; найменування вантажу; вага і об'єм вантажу; умови транспортування; порядок і форма оплати; сума фрахту за транспортні послуги; додаткові умови (пункт 2.2. договору).

У відповідності до пункту 3.1.6 договору замовник зобов'язується робити повний розрахунок з перевізником відповідно до рахунків - фактур не пізніше 15-ти

банківських днів, після отримання замовником оригіналів документів від перевізника.

Пунктом 3.1.7 договору визначено, що замовник оплачує перевізнику вартість перевезення відповідно до ставки вказаної у транспортній заявці на перевезення вантажу.

Відповідно до розділу 4.1. договору сторони погодили, що розмір і порядок оплати за перевезення вантажу визначається сторонами в заявці, що є невід'ємною частиною даного договору. Замовник здійснює оплату рахунків перевізника, що виставляються згідно цього договору і заявки в порядку, обумовленому в заявці і не пізніше термінів, обговорених у пункті 3.1.7. даного договору.

Згідно з пунктом 9.1 договору даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017. Кожна зі вправі розірвати даний договір, письмово сповістивши про це іншу сторону за 30 календарних днів.

У тому випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про бажання розірвати даний договір, він вважається пролонгованим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік (пункт 9.2. договору).

У відповідності до умов договору-доручення № 2 на експедиційно-транспортне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 14.07.2016 на підставі договору-заявки на перевезення вантажу № 1 від 15.07.2016 сторони погодили перевезення за маршрутом: Житомир (Україна) - Кампі-Бізенціо (Італія); дату завантаження: 16.07.2016; дату розвантаження: 21.07.2016; вартість перевезення: 1500 євро б/г в гривні по курсу НБУ на день митного оформлення (50 % по розвантаженню, 50 % по оригіналам).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (частина 6 статті 306 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні приписи містяться в нормах статей 909, 919 Цивільного кодексу України.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі статтею 311 Господарського кодексу України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

З аналізу наведених норм права та встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами спору склалися правовідносини з перевезення вантажу. Відсутність у цьому спорі відносин транспортного експедирування підтверджується положеннями статті 929 Цивільного кодексу України, статті 316 Господарського кодексу України, статей 1, 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", згідно з якими за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу. Тобто сторонами такого договору є експедитор і клієнт, на виконання доручень якого діє експедитор.

Як встановлено судом, позивачем на підставі договору-заявки на перевезення вантажу № 1 від 15.07.2016 було надано відповідачу послуги на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором. Факт, обсяги, вартість наданих послуг підтверджується доданою до позовної заяви копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А № 026998.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отримані послуг у розмірі 11 400 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано та не заперечується відповідачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати наданих послуг з перевезення на підставі договору-заявки на перевезення вантажу № 1 від 15.07.2016, вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 11 400 грн 00 коп.

Щодо заявленої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з статтею 258 Цивільного кодексу України Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до пункту 6 частини 2 стаття 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

Відповідно до статті 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Аналогічну норму закріплено у статті 926 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (Закон України від 01.08.2006 № 57-V "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів") вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Таким чином, з огляду на те, що відповідно до CMR № 2704, вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Котлін України", а вантажоодержувачем - компанія "C.S.S.C.sr", яка знаходиться на території іншої держави - Кампі -Бізенціо (Італія), суд прийшов до висновку що до спірних правовідносин між сторонами слід застосовувати норми Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956.

Згідно з частини 1 статті 32 Конвенції термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається: a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки; b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення; c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

Відповідно до приписів статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, як на підставу невиконання свого обов'язку з оплати наданих позивачем послуг перевезення вантажу, відповідач посилається на неналежне виконання позивачем послуг по доставці вантажу, у зв'язку з чим відповідачем нараховано позивачу штрафні санкції за порушення строків доставки вантажу у розмірі 500 Євро, що за курсом НБУ еквівалентно 13 625 грн 00 коп.

Пунктом 3.2.2 договору сторонами передбачено, що у випадку запізнення автомобіля до місця розвантаження більш ніж на одну добу від терміну доставки зазначеного в заявці, оплачувати штрафні санкції в розмірі 100 Євро, якщо інше не зазначено в заявці, у гривневому еквіваленті за курсом НБУ за кожну добу, не враховуючи вихідні і святкові дні. Перевізник несе відповідальність за збереження вантажу під час перевезення відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 212 Цивільного кодексу України встановлено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Як вбачається з договору-доручення № 2 на експедиційно-транспортне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 14.07.2016 та договору-заявки на перевезення вантажу № 1 від 15.07.2016 сторонами не обумовлено настання відкладальної обставини щодо відстрочення чи не виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг перевезення до моменту відшкодування перевізником штрафних санкцій за порушення строків доставки вантажу. Таким чином, порушення перевізником строків доставки вантажу не звільняє замовника від обов'язку щодо оплати наданих послуг перевезення.

Крім того, встановлення факту наявності підстав для понесення перевізником штрафних санкцій за порушення строків доставки вантажу, не стосуються предмету доказування та не є предметом дослідження у даному спорі.

З огляду на вищевикладене та враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих послуг перевезення на підставі договору-заявки на перевезення вантажу № 1 від 15.07.2016, який прирівнюється до навмисного правопорушення, суд прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосовування наслідків спливу позовної давності, встановлені статтею 267 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 11 400 грн 00 коп. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу на підставі договору-заявки на перевезення вантажу № 1 від 15.07.2016.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 284 грн 07 коп. 3 % річних та 1 621 грн 77 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 01.10.2016 по 31.07.2017.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, доданий до позовної заяви, суд приходить до висновку про те, що він не містить всіх елементів, необхідних для здійснення обґрунтованого розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, а також позивачем не надано доказів в підтвердження факту прострочення платежів за спірний період, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості здійснити розрахунок чи перевірити наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки неможливо визначити чіткого періоду прострочення, а саме дати настання прострочення з оплати наданих послуг за договором-заявки на перевезення вантажу № 1 від 15.07.2016.

В даному випадку, наведений у позовній заяві розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань судом визнаний неналежним доказом заявлених вимог, оскільки був оцінений судом у відповідності з вимогами Господарського процесуального кодексу України, та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору в цій частині.

З огляду на вищевикладене та у зв'язку з ненаданням суду доказів що підтверджують дату прострочення відповідачем оплати отриманих послуг за договором (доказів направлення відповідачу оригіналів акту виконаних робіт та рахунку-фактури) для здійснення судом власного розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 284 грн 07 коп. 3 % річних та 1 621 грн 77 коп. інфляційних втрат необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенні.

У відповідності до частин 1- 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 5 000 грн 00 коп. позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 01.03.2017, укладену позивачем з адвокатом Мацюк Ганною Романівною, відповідно до якого повірений зобов'язується надати правову допомогу у спорі, що виник з Товариством з обмеженою відповідальністю "Котлін Україна", з цією метою здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням, провести заходи досудового врегулювання спору, підготовки пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовити позовну заяву, вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи в суді (готувати процесуальні документи на виконання ухвали суду, надавати письмові пояснення, тощо); замовлення від 01.03.2017; зміни та доповнення від 09.11.2017 замовлення від 01.03.2017; акт про надані юридичні послуги від 22.11.2017; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 03.10.2008, яке видане на ім'я Мацюк Ганни Романівни; виписка по рахунку за 20.03.2017 на суму 10 000 грн 00 коп.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та витрат на послуги адвоката, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову та з вказаними обставинами, а тому підлягають стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 126, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлін Україна" (04655, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 18/14, офіс 231, ідентифікаційний код 40445767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс" (79016, Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 54, квартира 1 А, ідентифікаційний код 40117509) заборгованість у розмірі 11 400 (одинадцять тисяч чотириста) грн 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 370 (одна тисяча триста сімдесят) грн 83 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4 283 (чотири тисячі двісті вісімдесят три) грн 83 коп.

3. В іншій частині позову, щодо заявлених вимог в частині стягнення 284 грн 07 коп. 3 % річних та 1 621 грн 77 коп. інфляційних втрат, відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б. Плотницька