Рішення

від 01.03.2018 по справі 910/3193/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2018Справа № 910/3193/16

За заявою ліквідатора приватного акціонерного товариства "Корпорація Укржилбуд"

арбітражного керуючого Гусака Ю.М.

до ОСОБА_2

про визнання правочинів недійсними

За заявою публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до приватного акціонерного товариства "Корпорація Укржилбуд"

(ідентифікаційний код 22931511)

про банкрутство

Суддя Пасько М.В.

за участю секретаря судового засідання Сандровського А.А.

Представники:

від заявника не з'явились,

від відповідача Гера Р.Ю. - предст. за дов.

Присутні: Атаманенко О.П. - предст. за дов. ПАТ "Укрсоцбанк"

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.16 порушено провадження у справі № 910/3193/16 та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гусака Ю.М.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 23.06.16. затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 535.398.504, 22 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 04.08.16 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Гусака Ю.М.

12.04.17 від ліквідатора боржника надійшло клопотання про скасування арештів з майна боржника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.17 задоволено клопотання ліквідатора боржника про скасування арештів з майна боржника.

13.06.17 від товариства з обмеженою відповідальністю "ЮАЙПІ ЛТД" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 89.560.000, 00 грн.

Враховуючи викладене вище, розгляд справи призначено на 15.08.17.

02.08.17 від публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшла заява про участь у справі.

02.08.17 від публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшла скарга на ліквідатора боржника.

09.08.17 від ліквідатора боржника надійшло клопотання про продовження строку для подання звіту на шість місяців.

15.08.17 від товариства з обмеженою відповідальністю "ЮАЙПІ ЛТД" надійшли докази сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.17 продовжено ліквідатору боржника строк для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на три місяці, тобто до 15.02.18.

17.10.17 від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Гусака Ю.М. надійшла заява про визнання правочинів недійсними в межах справи № 910/3193/16.

Враховуючи викладене вище, розгляд заяви призначено на 26.10.17

24.10.17 від публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" надійшло клопотання відкладення розгляду справи.

26.10.17 від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 26.10.17 розгляд заяви відкладено на 09.11.17.

08.11.17 від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на заяву в межах справи № 910/3193/16.

Представник ОСОБА_2, у судовому засіданні, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та просив суд його задовольнити.

Ухвалою господарського суду від 09.11.17 розгляд заяви відкладено на 30.11.17.

30.11.17 від ліквідатора боржника надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.17 задоволено клопотання ліквідатора боржника про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.17 ухвалено заяву в межах справи № 910/3193/16 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.01.18.

18.01.18 від відповідача надійшов відзив на заяву ліквідатора приватного акціонерного товариства "Корпорація Укржилбуд" арбітражного керуючого Гусака Ю.М. про визнання правочинів недійсними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.18 закрито підготовче провадження та призначити заяву в межах справу № 910/3193/16 до судового розгляду по суті на 01.03.18.

Представник відповідача, у судовому засіданні, доповів по суті поданого відзиву на позовну заяву, а також надав усні пояснення щодо позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між приватним акціонерним товариством "Корпорація Укржилбуд" (ідентифікаційний код 22931511) (далі - боржник) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) (далі - відповідач) було укладено Договори про надання фінансової позики № 2407-2015 від 24.07.15, № 10/09-2015 від 10.09.15, № 16/09-2015 від 16.09.15 (далі - договори).

Ліквідатор приватного акціонерного товариства "Корпорація Укржилбуд" арбітражний керуючий Гусак Ю.М. (далі - позивач), звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд визнати договори недійсними в межах справи № 910/3193/16.

На думку позивача боржник за рік до порушення справи про банкрутсво передав у позику іншій особі грошові кошти без будь-якої вигоди для себе, що частково спричинило не можливість останнього погасити заборгованість перед кредиторами.

На підтвердження своїх доводів позивач надав суду копії Договору № 24/07-2015 від 24.07.15, Договору № 10/09-2015 від 10.09.2015, Договору № 16/09-2015 від 16.09.15, виписок з банківського рахунку боржника № 2600-1-557208001, відкритого в публічному акціонерному товаристві "Асвіо Банк", вимог ліквідатора боржника від 18.01.17 по Договору №24/07-2015 від 24.07.15, від 18.01.17 по Договору № 10/09-2015 від 10.09.15, від 18.01.17 по Договору № 16/09-2015 від 16.09.15, від 17.02.17 по Договору № 24/07-2015 від 24.07.15, від 17.02.17 по Договору №10/09-2015 від 10.09.15, від 17.02.17 по Договору № 16/09-2015 від 16.09.15 та Газети (витяг) "Голос України" від 23.03.17 № 53 (6558).

Представник ОСОБА_2 (далі - відповідач) надав суду відзив на позовну заяву в межах справи, в якому зазначив про неможливість її задоволення, у зв'язку з її не обґрунтованістю та просив суд відмовити в її задоволенні.

Оцінюючи подані позивачем та відповідачами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та цивільного кодексу. Інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей.

Відповідно до п. 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унормовано, що ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Враховуючи вище викладене, позивач звертався до відповідача з письмовими вимогами про необхідність погашення протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання даної вимоги заборгованості перед боржником за договорами фінансової позики в загальному розмірі 49.372.550, 00 грн., а саме: за Договором позики № 24/07-2015 від 24.07.15 в сумі 9.885.000, 00 грн.; за Договором позики № 10/09-2015 від 10.09.2015 в сумі 15.000.000,00 грн.; за Договором позики № 16/09-2015 від 16.09.15 в сумі 24.487.550, 00 грн.

Однак, станом на 01.03.18 вимоги позивача залишились без задоволення.

Крім того слід зазначити, що позивачем здійснено публікацію оголошення у газеті ВРУ "Голос України" від 23.03.17 № 53 (6558), в якому ліквідатор вимагав від відповідача погасити заборгованість перед боржником за договорами фінансової позики в розмірі 49.372.550, 00 грн., яке також залишилось без уваги.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, з визначених підстав можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальними нормами, що регулюють правовідносини, пов'язані із банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, і є пріоритетними перед іншими приписами чинного законодавства під час провадження у справах про банкрутство.

Стаття 20 Закону про банкрутство передбачає спеціальні підстави визнання недійсними договорів та спеціальні наслідки визнання недійсними договорів боржників.

Зазначене підтверджується позицією Вищого господарського суду України, викладеною в Інформаційному листі від 28.03.13 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, відповідно до ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони , відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим ; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Договори про надання фінансової позики між боржником та відповідачем в період до одного року перед порушенням справи про банкрутство - 03.03.16, а саме 24.07.15, 10.09.15 та 16.09.15, і в результаті виконання таких договорів боржником стало неможливим частково погашення заборгованості перед іншими кредиторами з огляду на відсутність у боржника майнових активів, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги кредиторів.

Крім того, слід зазначити, що згідно з ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як вбачається зі змісту ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Послуга з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Виходячи з наявної інформації про боржника, що наявна в матеріалах справи про банкрутство та у ліквідатора боржника, останній не має право надавати фінансові послуги, оскільки це не підтверджено відповідною ліцензією (дозволом) на надання (здійснення) фінансових послуг щодо видачі безвідсоткових позик, та юридична особа боржника не внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Крім того, до визначених у ч. 3 ст. 2 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", установ, на діяльність яких не поширюються положення Закону, боржник не належить.

Відповідно до ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 227 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні.

Таким чином, наявні додаткові підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними відповідно до загальних положень Цивільного кодексу України.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмові у позові покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсними Договори про надання фінансової позики № 2407-2015 від 24.07.15, № 10/09-2015 від 10.09.15, № 16/09-2015 від 16.09.15, які укладені між приватним акціонерним товариством "Корпорація Укржилбуд" (ідентифікаційний код 22931511) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

3.Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29; ідентифікаційний код: 00039019) судовий збір в розмірі 9.600 (дев'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп.

4.Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та строк визначені розділом ІV ГПК України.

Суддя М.В. Пасько

Повний текст рішення складено 12.03.2018 року.