Рішення

від 13.03.2018 по справі 910/22826/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 13.03.2018Справа №  910/22826/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. розглянув матеріали господарської справи за позовом Дочірнього підприємства "Перехід Аутдор" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 31)   до  Товариства з обмеженою відповідальністю "СОПРАНО ПАРТНЕРС" (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, буд. 6/2, літера А) про  стягнення заборгованості та штрафу в розмірі 407  045,05 грн. Представники учасників судового процесу: не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 15.12.2017 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Перехід Аутдор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОПРАНО ПАРТНЕРС"  про стягнення заборгованості та штрафу в розмірі 407  045,05 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору №ДГ-00752 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами від 01.09.2017р. в частині своєчасної плати за отримані послуги в період з 01.10.2017р. по 31.10.2017р. та в період з 01.11.2017р. по 30.11.2017р., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість. З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 159  920,80 грн. - суму основного боргу, 15 992,08 грн. - штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, 8  407,85 грн. – пені, 959,52 грн. – 3% річних, 221  764,80 грн. - штрафу за порушення Відповідачем строку відмови від рекламної кампанії за період з 01.11.2017р. по 30.11.2017р за Договором та Додатком №/ИК-21172/ИК-21270/ИК- 21275/ИК-21317, 6  105,69 грн. – судового збору. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2018р. позовну заяву Дочірнього підприємства “Перехід Аутдор” залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. 17.01.2018 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання №1701-ЮВ від 17.01.2018 року розглянувши яке суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Пунктом 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Врахувавши, що ціна позову не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в силу приписів ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що судом було прийнято відповідну ухвалу від 22.01.2018 року. Крім того, ухвалою Господарського суд міста Києва від 22.01.2018 року встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов – протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) – протягом 7 днів з дня отримання відповіді на відзив. Відповідачем без поважних причин письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано. При цьому судом встановлено, що копію ухали від 22.01.2018 року представнику відповідача вручено 30.01.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу. У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч. 9 ст. 165 ГПК України). Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 01.09.2017 року між Дочірнім підприємством "Перехід Аутдор" (далі по тексту – виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОПРАНО ПАРТНЕРС" (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено Договір №ДГ-00752 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами (далі по тексту – Договір), за умовами якого (п. 2.1. Договору) Виконавець (Позивач) зобов'язується надавати послуги з проведення рекламних кампаній Замовника (Відповідача) та/або клієнтів-рекламодавців Замовника згідно з Адресними програмами та іншими додатками до Договору, а Замовник (Відповідач) зобов'язується приймати та оплачувати послуги Виконавця. Пунктом 2.2. Договору передбачено, що відомості про період розміщення реклами, місцезнаходження рекламоносія, його тип, розмір, сторону, кількість Площин, інформацію про освітлення, вартість рекламної кампанії та строки її оплати, сюжет реклами зазначаються сторонами в адресній програмі. Адресна програма є невід'ємною частиною Договору після підписання уповноваженими Сторін. Також між сторонами укладено додатки до Договору, а саме: - Додаток №ИК-20958 від 01.10.2017 р. (далі по тексту – Додаток №ИК-20958), про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами в період з 01.10.2017 р. по 31.10.2017 р.; - Додаток №/ИК-21172/ИК-21270/ИК-21275/ИК-21317 від 01.09.2017 р. (далі по тексту - Додаток №/ИК-21172/ИК-21270/ИК-21275/ИК-21317), про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами в період з 01.11.2017р. по 30.11.2017р. На виконання зобов'язань за Договором та Додатком №ИК-20958 Позивач на замовлення Відповідача здійснив розміщення рекламних матеріалів Відповідача з сюжетом «ТМ НАТS» засобами зовнішньої реклами в період з 01.10.2017р. по 31.10.2017р. Свої зобов'язання за Договором та Додатком №ИК-20958 Позивач виконав належним чином та в повному обсязі, претензій щодо наданих послуг від Відповідача не надходило. Факт надання послуг підтверджується підписаним між сторонами Актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ИК-20958 від 31.10.2017р. на суму 299  920,80 грн. (з ПДВ). Відповідно до п. 4.2. Договору оплата послуг здійснюється Замовником в строки , зазначені в Додатку. Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів у національній валюті України на поточний рахунок Виконавця. Так пунктом 4 Додатку №ИК-20958 до Договору, передбачено, що Замовник сплачує 100% місячної вартості рекламної кампанії до початку рекламної кампанії. Однак відповідачем за розміщення зовнішньої реклами в за період з 01.10.2017р. по 31.10.2017р. сплачено 140  000,00 грн., а частина коштів в розмірі 159  920,80 грн. залишила неоплаченою (вартість послуг 299  920,80 грн. – часткова оплата 140  000,00 грн. = 159  920,80 грн.). Факт оплати 140  000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення Відповідачем зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманих послуг згідно умов Договору та Додатку №ИК-20958, у Відповідача перед позивачем виникла заборгованість з їх повної оплати в розмірі 159  920,80 грн., а також в зв'язку з відмовою відповідача від рекламної компанії за умовами Договору та Додатку №/ИК-21172/ИК-21270/ИК-21275/ИК-21317 позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 221  764,80 грн. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу послуги з розміщення реклами за період з 01.10.2017р. по 31.10.2017р. вартістю 299  920,80 грн. згідно умов Договору та Додатку №ИК-20958, а відповідач в порушення умов Договору сплатив лише частину вартості отриманих послуг, в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість з їх оплати в розмірі 159  920,80 грн. Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 159  920,80 грн. (суму основного боргу) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню. Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф, які за розрахунками позивача становлять: 15 992,08 грн. (штраф у розмірі 10% від суми заборгованості) та 8  407,85 грн. (пені). Згідно з п.5.2.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати Замовником вартості послуг, до Замовника може застосовуватися пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день порушення, за весь період прострочення платежу. Крім цього Виконавець має право стягнути з Замовника штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»). Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України). Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі: 15 992,08 грн. (штраф у розмірі 10% від суми заборгованості) та 8  407,85 грн. (пені), нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню. Окрім того позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 959,52 грн. (3% річних). Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. №62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 959,52 грн. (3% річних) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідач 221  764,80 грн. штрафу за порушення Відповідачем строку відмови від рекламної кампанії за період з 01.11.2017р. по 30.11.2017р за Договором та Додатком №/ИК-21172/ИК-21270/ИК- 21275/ИК-21317, суд зазначає наступне. 01.11.2017 року між сторонами укладено Додаток №/ИК-21172/ИК-21270/ИК-21275/ИК-21317 до Договору про розміщення зовнішньої реклами у період з 01.11.2017 р. по 30.11.2017 р. на загальну суму 221  764,80 грн. Пунктом 3.2.2. Договору передбачено, що замовник зобов'язується надати виконавцеві контрольний макет, не пізніше ніж за 7 (сім) робочих днів до початку Рекламної компанії чи ротації. Відповідно до п.. 3.2.3. Договору Замовник (Відповідач) зобов'язується надати Виконавцеві (Позивачу) рекламний матеріал не пізніше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до початку рекламної кампанії чи ротації в кількості, необхідній для його розміщення на рекламоносіях згідно адресної програми, а також резервний рекламний матеріал, кількість якого становить 20% від загальної кількості рекламних матеріалів, але не менше одного комплекту рекламного матеріалу (якщо інша кількість не буде зазначена в додатках). Згідно п.5.2.1. Договору у випадку відмови Замовника (Відповідача) повністю або частково від проведення рекламної кампанії передбаченої адресною програмою, до Замовника застосовується штраф у розмірі: - менше ніж за 30 календарних днів до бажаної дати часткового або повного припинення рекламної кампанії до Замовника застосовуються штрафні санкції у розмірі 100% від вартості об'єму замовлення, зазначеному в адресній програмі, на який зменшується рекламна кампанія (п.5.2.1.1. Договору). При цьому Сторони погодили, що припиненням рекламної кампанії також вважається порушення замовником більше ніж на 10 календарних днів строків надання контрольного макету та рекламних матеріалів, вказаних в пунктах 3.2.2 та 3.2.3. даного Договору. Як вбачається з матеріалів справи у вказаний п.3.2.2 – 3.2.3. Договору строк, відповідач не надав позивачу необхідні для надання послуг контрольний макет та рекламні матеріали, тому, відповідно до п.5.2.1.1. умовами Договору, рекламна кампанія вважається припиненою, а до Відповідача правомірно застосовуються штрафні санкції, передбачені п. 5.2.1. Договору. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 221  764,80 грн. (штрафу за порушення Відповідачем строку відмови від рекламної кампанії за період з 01.11.2017р. по 30.11.2017р за Договором та Додатком №/ИК-21172/ИК-21270/ИК- 21275/ИК-21317) підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОПРАНО ПАРТНЕРС" (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, буд. 6/2, літера А; код ЄДРПОУ 40983272) на користь Дочірнього підприємства "Перехід Аутдор" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 31; код ЄДРПОУ 24576549) 159  920 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 80 коп. - суму основного боргу, 15  992 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 08 коп. - штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості, 8  407 (вісім тисяч чотириста сім) грн. 85 коп. – пені, 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 52 коп. – 3% річних, 221  764 (двісті двадцять одну тисячу сімсот шістдесят чотири) грн. 80 коп. - штрафу за порушення Відповідачем строку відмови від рекламної кампанії за період з 01.11.2017р. по 30.11.2017р за Договором та Додатком №/ИК-21172/ИК-21270/ИК- 21275/ИК-21317, 6  105 (шість тисяч сто п'ять) грн. 69 коп. – судового збору. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.17. № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                            М.М. Якименко