Рішення

від 13.03.2018 по справі 914/2700/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2018Справа № 914/2700/17

За позовом Фермерського господарства "Газда" (80541, ст. Милятин, Львівська обл.)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекофрут" (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 13, оф. 20)

про стягнення 90 694,73 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Секретар судового засідання Бабаджанян М. Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Медвідь А.Б. - адвокат (дов. б/н від 22.11.2017);

від відповідача: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Газда" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекофрут" про стягнення 69 168,00 грн. боргу по договору поставки № 1/08 від 01.08.2016, 7 133,37 грн. пені, 2 559,00 грн. 3% річних, 11 834,36 грн. інфляційних витрат, у зв`язку з неналежним виконання обов`язку щодо оплати поставленого товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що відповідач не здійснив в строк та на умовах, передбачених договором оплату поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.12.2017 до Господарського суду міста Києва передано матеріали справи № 914/2700/17 за територіальною підсудністю, оскільки даною ухвалою встановлено, що місцезнаходженням відповідача у справі є місто Київ.

Господарський суд міста Києва розглянувши матеріали позовної заяви прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи у підготовчому засіданні на 30.01.2018, про що постановив відповідну ухвалу від 05.01.2018.

Від позивача 18.01.2018 через відділ канцелярії господарського суду надійшли: заява б/н від 10.01.2018, в якій позивач підтвердив відсутність іншого спору про той же предмет і з тих же підстав; заява про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи б/н від 14.01.2018; заява про уточнення (збільшення) позовних вимог б/н від 30.01.2018.

В заяві про уточнення (збільшення) позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 92 336, 93 грн., з яких: 69 168, 00 грн. - основний борг; 7133, 37 грн. - пеня; 2797, 00 грн. - три проценти річних; 13238,56 грн. - сума інфляційних втрат.

Від відповідача 24.01.2018 через відділ канцелярії господарського суду надійшло клопотання у справі № 914/2700/17 б/н від 22.01.2018, в якому відповідач просить суд відкласти на інший день розгляд справи № 914/2700/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 прийнято заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог Фермерського господарства "Газда" та відкладено підготовче засідання у справі на 27.02.2018.

Через відділ діловодства суду 22.02.2018 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що сторони ведуть переговори про позасудове врегулювання спору, яке судом залишено без задоволення.

Господарський суд 27.02.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.03.2018, про що було винесено відповідну ухвалу.

Від позивача 06.03.2018 через відділ канцелярії суду надійшла заява про стягнення з відповідача судових витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 11 675, 72 грн. судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, з них: 11 602, 72 грн. - витрати на професійну правничу допомогу; 73, 00 грн. витрати пов'язані з витребуванням та забезпеченням доказів.

В судове засідання 13.03.2018 відповідач не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Позивач в судове засідання 13.03.2018 прибув та надав суду усні пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах позивача по суті справи, заслухавши пояснення позивача, суд:

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що 01.08.2016 між відповідачем, як покупцем та позивачем, як постачальником було укладено договір поставки № 1/08 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити ягоди чорної смородини (іменується далі - товар).

Відповідно до п. 2.3. договору загальна сума договору складає 119 168, 00 грн. Право власності на товар виникає у покупця з моменту передачі товару постачальником (п. 2.5. договору).

Приймання товару по кількості проводиться покупцем у момент передачі товару. Після двостороннього підписання видаткової накладної претензії по кількості товару не приймаються (п. 2.7. договору).

Покупець оплачує товар, що поставляється, по взаємній згоді сторін до 31.12.2016 (п. 2.9. договору).

Постачальник, на виконання договору, 05.08.2016 передав у власність покупця 14 тон товару на загальну суму 119168, 00 грн., що підтверджується накладною № 1 та довіреністю № 1 від 05.08.2016.

В порушення умов договору відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого товару у розмірі 50000, 00 грн. 18.05.2017.

За розрахунком позивача станом на 19.12.2017 заборгованість відповідача за договором за поставлений товар складає 69 168, 00 грн.

Доказів сплати відповідачем повної вартості поставленого йому за договором товару матеріали справи не містять.

Предметом позову у даній справі є матеріально - правові вимоги позивача про стягнення з відповідача 69 168, 00 грн. основного боргу, 7 133, 37 грн. пені за період прострочення з 01.01.2017 по 30.06.2017, 2 797, 00 грн. 3 % річних за період прострочення з 01.01.2017 по 30.01.2018 та 13 238, 56 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 01.01.2017 по 30.01.2018.

Договір поставки № 1/08 від 01.08.2016 є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 119 168, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами погоджено в договорі, що покупець оплачує товар, що поставляється до 31.12.2016.

За твердженням позивача, не спростованим відповідачем, відповідач здійснив лише часткову оплату товару, поставленого за договором, у розмірі 50 000, 00 грн., а отже заборгованість відповідача перед позивачем складає 69 168, 00 грн. (119 168, 00 - 50 000, 00 = 69 168, 00).

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 69 168, 00 грн. та/або доказів повернення поставленого товару позивачу, відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 69 168, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 2.9 договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у відповідній частині.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат визнається судом арифметично вірними, відповідно з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 2 797, 00 грн. за період прострочення з 01.01.2017 по 30.01.2018 та 13 238, 56 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 01.01.2017 по 30.01.2018.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем заявлено також вимоги про стягнення з відповідача 7 133, 37 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України та ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (за період з 01.01.2017 по 30.06.2017).

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулює договірні відносини між суб'єктами господарювання. Договір поставки, укладений між сторонами не містить положень щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а містить відсилку на норми закону, які регулюють підстави для застосування до відповідача санкцій за порушення зобов`язання. При цьому, форма правочину щодо забезпечення зобов'язання встановлюється саме статтею 547 ЦК України.

Таким чином, сторонами письмово не було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов'язань по договору неустойкою, таким чином вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару в розмірі 7 133, 37 грн. не підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ст.ст. 126, 128 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач просить суд стягнути з відповідача 11 675, 72 грн. судових витрат пов'язаних з розглядом справи, з них: 11 602, 72 грн. - витрати на професійну правничу допомогу; 73, 00 грн. витрати пов'язані з витребуванням та забезпеченням доказів.

Статтею 126 ГПК України внормовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 128 ГПК України визначено, що особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як зазначає позивач, з метою отримання послуг адвоката щодо ведення справи, ним 22.11.2017 було укладено два Договори про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_2 (Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_2) та адвокатом Медведем Андрієм Богдановичем (Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_3) (надалі за текстом - Договір 1 та Договір 2, відповідно).

Позивач стверджує, що відповідно до умов Договору 1 ОСОБА_2 надав позивачу визначену Договором 1 професійну правничу допомогу адвоката у справі, а позивач прийняв правничу допомогу та оплатив її. Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. Договору 1 22.01.2018 плату за правничу допомогу адвоката ОСОБА_2 позивачем було оплачено шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_2 ФОП у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 43 від 22.01.2018 (копія наявна в матеріалах справи). В подальшому, 02.03.2018 між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 був підписаний акт здачі-приймання послуг (виконаних робіт), який підтверджує фактичне надання наступних послуг: Зібрано та проаналізовано всі необхідні документи, докази для розробки правової позиції щодо захисту інтересів клієнта по справі та подання їх до господарського суду; Розроблено правову позицію для захисту інтересів клієнта по справі у господарському суді; Підготована позовна заява по справі; Здійснено розрахунок заборгованості боржника перед клієнтом, згідно чинного законодавства України; Сформовано пакет додатків, які потрібно було подати разом з позовною заявою до господарського суду; Підготована необхідна інформація для оплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду по справі за кошти клієнта; Здійснено інформування представника клієнта для представництва інтересів останнього у господарському суді по справі; Підготовані для подання представником клієнта до господарського суду всі необхідні документи та докази, які додатково витребовувалися судом у ході розгляду справи; Підготовані та передано представнику клієнта всі необхідні документи, у тому числі, але не обмежуючись: заяви, клопотання тощо для належного представництва клієнта по справі у господарському суді .

З огляду на ту обставину, що платіжним дорученням № 43 від 22.01.2018 підтверджено оплату 10 000, 00 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_2, а не адвоката ОСОБА_2, позивачем не надано суду доказів, які підтверджують здійснення позивачем витрат на отримання правничої допомоги від ОСОБА_2 саме як адвоката - самозайнятої особи.

Статтею 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність внормовано, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Поняття самозайнятої особи визначено пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Виходячи з викладеного фізична особа - адвокат, яка здійснює незалежну професійну діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності та обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Крім того, позивач стверджує, що відповідно до умов Договору 2 Адвокат Медвідь Андрій Богданович надав позивачу визначену Договором 2 професійну правничу допомогу адвоката у справі, а саме здійснював представництво інтересів позивача у Господарському суді м. Києва, зокрема у трьох засіданнях що відбулися 30.01.2018, 27.02.2018 та 13.03.2018.

Так, позивачем було відшкодовано у повному обсязі (належним чином документально підтверджені) транспортні витрати адвоката Медведя А.Б. пов'язані з представленням інтересів позивача у вказаних судових засіданнях у загальному розмірі 1 602, 72 грн., що підтверджується проїзними документами Укрзалізниці ВЇ №484707, ВЇ №484706, ВЇ №932729, ВЇ №932728, ВЇ №935734, ВЇ №935735 та Звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № АО- 0000001 від 31.01.2018, Звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № АО-0000002 від 08.02.2018, Звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № АО-0000003 від 01.03.2018, а також Наказом Про відшкодування транспортних витрат адвоката Медведя А.Б. від 26.01.2018, Наказом Про відшкодування транспортних витрат адвоката Медведя А.Б. від 08.02.2018, Наказом Про відшкодування транспортних витрат адвоката Медведя А.Б. від 01.03.2018.

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Пунктом 4.1. Договору 2 сторонами було погоджено, що послуги надаються клієнту адвокатом на оплатній основі. За надання правової допомоги клієнт виплачує адвокату гонорар, який визначається відповідно до акту надання (прийому - передачі) правової допомоги, підписаного сторонами, або рахунку, виставленого адвокатом для оплати правової допомоги. Акт про надання правової допомоги вважається підписаним клієнтом, якщо протягом 5 календарних днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт.

Як вбачається із тексту Договору 2 сторонами не передбачалося, що клієнт відшкодовує адвокату транспортні витрати, Договором 2 передбачено лише оплату гонорару адвокату, розмір якого визначається з урахуванням транспортних витрат.

Крім того, адвокат Медвідь Андрій Богданович не є працівником позивача, відповідно останній не може відряджати адвоката у відрядження та нести витрати по такому відрядженню.

Враховуючи вищевикладене суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо відшкодування йому 10 000, 00 грн. сплачених ФОП ОСОБА_2 та 1 602, 72 грн. транспортних витрат, відшкодованих адвокату Медвідю Андрію Богдановичу.

Також, на вимогу суду у справі позивач надав суду як доказ Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на запит: від 31.01.2018 за № 1003551693 станом на 31.01.2018 щодо відповідача (який наявний у матеріалах справи). Вказаний доказ був отриманий позивачем за плату у розмірі 73,00 грн., що підтверджується Квитанцією № 935609-1 від 31.01.2018, відповідно судом задовольняються вимоги позивача по відшкодуванню відповідних витрат пропорційно задоволених позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором у розмірі 69 168, 00 грн., 3 % річних у сумі 2 797, 00 грн. та 13 238, 56 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства "Газда" (80541, ст. Милятин, Львівська обл.; ідентифікаційний код 22342149) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекофрут" (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 13, оф. 20; ідентифікаційний код 39690197) на користь Фермерського господарства "Газда" (80541, ст. Милятин, Львівська обл.; ідентифікаційний код 22342149) 69 168 (шістдесят дев'ять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 00 коп. основної заборгованості, 2 797 (дві тисячі сімсот дев'яносто сім) грн. 00 коп. 3 % річних, 13 238 (тринадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 67 (шістдесят сім) грн. 36 коп. витрат пов'язаних з витребуванням доказів та 1 476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) грн. 39 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13.03.2018.

Суддя Г.П. Бондаренко