Рішення

від 05.03.2018 по справі 914/2291/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2018р. Справа №914/2291/17

За позовом:Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави до відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Агро МХП , Івано-Франківська обл., м. Рогатин до відповідача-2:Кам'янобрідської сільської ради Яворівського району Львівської області, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Кам'янобрід про:визнання недійсним рішення, зобов'язання повернути земельну ділянку. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Палюх Г.І.

Представники сторін: від позивача:ОСОБА_1 - прокурор (службове посвідчення №032118) від відповідача-1:ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 15.01.2018р.) від відповідача-2:ОСОБА_3 - голова сільської ради

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

07.11.2017р. на розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Агро МХП та до відповідача-2 - Кам'янобрідської сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання недійсним рішення, зобов'язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою суду від 10.11.2017р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 27.11.2017р.

Судове засідання призначене на 11:00 год. 27.11.2017р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Крупника Р.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 28.11.2017р. розгляд справи призначено на 11.12.2017р.

В судовому засіданні 11.12.2017р. оголошувалася перерва до 14.12.2017р.

Ухвалою суду від 14.12.2017р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 15.01.2018р.

В судовому засіданні 15.01.2018р. суд перейшов на розгляд справи за правилами ГПК України в редакції від 15.12.2017р. зі стадії підготовчого провадження, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав розгляд підготовчого засідання на 29.01.2018р.

Ухвалою суду від 29.01.2018р. відкладено розгляд підготовчого засідання на 08.02.2018р.

08.02.2018р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 05.03.2018р.

Представники сторін в судове засідання 05.03.3018р. з'явилися, дали пояснення по суті справи.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи прокурора.

Як зазначає прокурор, 14.12.2016р. Кам'янобрідською сільською радою прийнято рішення №104 Про погодження передачі земель ТОВ Захід-Агро МХП ПАТ Миронівський хлібокомбінат в оренду Кам'янобрідською сільською радою котрим, зокрема, вирішено передати в оренду відповідачу-1 земельні ділянки (паї), що входять до складу спадщини за заповітом і за законом, спадкоємці яких її не оформили, загальною площею 85,1805 га. на термін - 1 рік до моменту державної реєстрації права власності спадкоємцями на вказані земельні ділянки та встановили розмір орендної плати на рівні 5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

03.04.2017р. між відповідачами укладено Договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що входять до складу спадщини. Пунктом 2 Договору передбачено, що в оренду передаються земельні ділянки розміром 85,1805 га.

На думку прокурора, вказане рішення та договір оренди земельної ділянки підлягають визнанню недійсним, а земельна ділянка підлягає поверненню з наступних підстав:

1) оскаржуваним рішенням та договором передано в оренду земельні ділянки (паї) строком на 1 рік, в той час, як за змістом положень ч.3 ст.19 ЗУ Про оренду землі та ч.11 ст.93 ЗК України строк договору оренди не може бути меншим за 7 років;

2) відповідно до довідки Відділу в Яворівському районі ГУ Держгеокадастру №8-13-0.36-629/120-17 від 07.09.2017р., спірні земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва знаходяться за межами населених пунктів Кам'янобрідської сільської ради, а тому відповідно до положень ст.ст. 5, 13 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) розпоряджатися цими ділянками вправі районна державна адміністрація, а не сільська рада;

3) відповідачем-2 взагалі не визначено статусу земельних ділянок (паїв) загальною площею 85,1805 га. На думку прокурора, спірні земельні ділянки не можуть вважатися не витребуваними земельними частками (паями), так як на земельні частки (паї) громадянами отримано сертифікати та державні акти;

4) відповідно до ч.5 ст.4 ЗУ Про оренду землі орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною. Разом з тим, окремі земельні ділянки, із земель загальною площею 85,1805 га. успадковані, а тому сільська рада не могла ними розпоряджатися. А тому вказаний факт, як і факт, що сільська рада прийняла рішення про передачу в оренду паю після 6 місяців з моменту відкриття спадщини порушує права окремих громадян;

5) оскаржуване рішення та договір оренди суперечить положенням чинного законодавства України, оскільки його укладено без кадастрового номеру орендованої земельної ділянки та без проведення нормативної грошової оцінки землі. Крім цього, в оскаржуваному договорі відсутнє будь-яке посилання на документи про право власності на спадкове майно та відомості про відкриття спадщини.

Як зазначає прокурор, із покликанням на практику ЄСПЛ, державним (суспільним) інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання передачі земельних ділянок у користування, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. Інтерес держави, в даному випадку, полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права Українського народу.

Аргументи відповідача-1.

На думку відповідача-1, оскаржуване рішення прийнято із дотриманням норм чинного законодавства України, а тому відсутні підстави визнавати його недійсним.

Спірні земельні ділянки знаходяться на території Кам'янобрідської сільської ради за межами населеного пункту, разом з тим, такі ділянки не належать до земель державної власності, а становлять не успадковані земельні частки (паї). Кожна земельна ділянка має фізичну особу - власника. Відтак, оскільки передані в оренду земельні ділянки не відносяться до земель державної власності, не є нерозподіленими (не витребуваними), а належать на праві власності у якості земельної частки (паю) фізичним особам, то відповідно, розпорядження ними не відноситься до компетенції районних державних адміністрацій. Крім цього, враховуючи те, що спірні земельні ділянки (паї) перебувають у власності фізичних громадян, інтереси держави при прийнятті оскаржуваного рішення порушено не було, а тому в позові слід відмовити. Також в судовому засіданні представник відповідача-1 заявив, що прокурором безпідставно зазначено в позовній заяві про відсутність державного органу у спірних правовідносинах, оскільки, на його думку таким органом являється Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

Також відповідач-1 зазначив, що ним фактично не здійснювалося використання земельних ділянок розміром 85,1805га, а тому вказані ділянки 20.11.2017р. згідно акту приймання-передачі повернуті Кам'янобрідській сільській раді, а договір розірвано.

Аргументи відповідача-2.

Письмових заперечень у справі відповідачем-2 не подано. Представником відповідача-2 усно в судових засіданнях висловлювалися заперечення проти позовних вимог. Зміст заперечень зводився до аргументів відповідача-1.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

14.12.2016р. Кам'янобрідською сільською радою Яворівського району Львівської області прийнято рішення №104 Про погодження передачі земель ТОВ Захід-Агро МХП ПАТ Миронівський хлібокомбінат в оренду Кам'янобрідською сільською радою (надалі - Рішення №104) відповідно до пунктів 1, 5 котрого сільська рада вирішила:

- передати в оренду ТОВ Захід-Агро МХП земельні ділянки (паї), що входять до складу спадщини за заповітом і за законом, спадкоємці яких її не оформили, загальною площею 85,1805 га. на термін - 1 (один) рік до моменту державної реєстрації права власності спадкоємцем на вказану земельну ділянку. Встановити розмірі орендної плати на рівні 5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

- уповноважити сільського голову ОСОБА_3 підписати з ТОВ Захід-Агро МХП договори оренди вказаних земельних ділянок.

03.04.2017р. між відповідачами укладено Договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що входять до складу спадщини (надалі - Договір оренди), відповідно до пунктів 1, 2, 3 котрого в оренду передаються земельні ділянки розміром 85,1805 га, які знаходяться на території Кам'янобрідської сільської ради. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 2234079,23 грн.

Відповідно до п.7 Договору оренди, він набирає чинності з дня підписання сторонами і діє протягом 7 (семи) років, але в будь-якому випадку не довше ніж до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішення суду про визнання спадщини відумерлою. У випадку звернення осіб, які є власниками не витребуваних земельних часток (паїв), або їх спадкоємців з заявою про виділення їх земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності дія Договору щодо конкретної ділянки, яка була передана в оренду за цим договором припиняється в момент отримання її власником державного акту на право власності на земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачами було підписано Додаток №1 до Договору оренди від __ лютого 2017р. (разом з тим, в судовому засіданні з'ясовано, що цей додаток було підписано 03.04.2017р.) з котрого вбачається, що до складу земельної ділянки площею 85,1805га. увійшли 52 земельні ділянки громадян, які не були успадковані їх спадкоємцями.

Також, з матеріалів вбачається, що між відповідачами було підписано Акт приймання-передачі земельних ділянок від __ лютого 2017р. (разом з тим, в судовому засіданні з'ясовано, що цей додаток було підписано 03.04.2017р.), згідно котрого відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв в користування земельні ділянки загальною площею 85,1805га.

Як встановлено судом на підставі листів відповідача-2 №193 від 07.08.2017р. та №190 від 07.08.2017р., земельні частки (паї) площею 85,1805га. розміщені в єдиному масиві пайових земель без межових знаків, винесених в натурі. Сільська рада прийняла рішення про передачу в оренду паю після спливу 6 місяців з моменту відкриття спадщини.

У листі №8-13-0.36-629/120-17 від 07.09.2017р. Відділ в Яворівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області зазначив, що земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (в т.ч. не витребувані паї) на території Кам'янобрідської сільської ради розташовані за межами населених пунктів.

Як зазначено відповідачем-2 в листі №197 від 21.08.2017р., всі громадяни по Кам'янобрідській сільській раді одержали сертифікати на право приватної власності на землю згідно рішення Яворівської районної ради народних депутатів №51 від 21.02.1997р. Сертифікати видано Кам'янобрідською сільською радою 14.03.1997р. Згідно розпорядження голови Яворівської райдержадміністрації від 21.07.2004р. №403 державні акти на право власності на земельну ділянку (пай) було підписано до видачі 18.05.2005р. та 14.09.2007р. власникам земельної ділянки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У листі №8-13-0.36-780/120-17 від 28.09.2017р. Відділ в Яворівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області зазначив наступне:

1) укладений між відповідачами договір оренди у відділі держгеокадастру не зареєстровано;

2) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж кожної земельної ділянки в натурі (на місцевості) із переданих в оренду 85,1805 га землі не виготовлялась;

3) кадастрові номери на кожну земельну ділянку із переданих в оренду 85,1805 га землі не присвоювалися, за виключенням гр. ОСОБА_4 - №4625884800:02:000:0056 - 1,4448 га.

4) в зв'язку з тим, що не всім земельним ділянкам присвоєні кадастрові номери, відділ не може зазначити про місце розташування по масиву даних ділянок;

5) нормативна грошова оцінка вказаних земель відділом не проводилася в зв'язку з тим, що станом на 01.01.2017р. нормативно грошова оцінка земель несільськогосподарського, сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів не проведена.

Як встановлено судом, враховуючи наявність зазначених документів, 07.11.2017р. прокурором подано даний позов.

З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2017р. (тобто після порушення провадження в даній справі) відповідачами укладено Додаткову угоду, якою розірвано оскаржуваний Договір оренди. Крім цього, 20.11.2017р. за Актом приймання-передачі земельних ділянок відповідач-1 повернув відповідачу-2 земельну ділянку площею 85,1805 га.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 80 ЗК України, суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Водночас, за змістом ст.17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) та державних актів на право власності на земельну ділянку в склад земельної ділянки площею 85,1805 га входять земельні ділянки померлих фізичних осіб, котрим було видано державні акти на право власності на земельні ділянки, а також земельні ділянки (паї) померлих фізичних осіб, котрим було видано сертифікати на право власності на земельну частку (пай) і котрі не отримали державні акти на право власності на ці земельні ділянки. Як встановлено судом, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, спадкоємці вказаних фізичних осіб у встановленому законом порядку не прийняли спадщини та не оформили ні права власності на земельні ділянки, ні права власності на земельні частки (паї).

За змістом положень ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , земельні частки (паї), на які підтверджувальний документ уже отриманий, але власник не розпорядився ним належним чином (не подав заяву про виділення в натурі (на місцевості) для передання в оренду чи сумісного обробітку), а також земельні частки (паї), власники яких не оформили право власності або померли, а їх спадкоємці не прийняли спадщину, до якої входять земельні частки (паї) відносяться до категорії нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв).

При цьому, згідно роз'яснення Державного агентства земельних ресурсів №7295/17/6-12 від 14.05.2012р., невитребувані земельні частки (паї) не є землями державної власності чи комунальної власності.

Таким чином, в ході розгляду справи, судом встановлено, що в склад земельної ділянки площею 85,1805 га., станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, входили як неуспадковані земельні ділянки приватної власності, так і неуспадковані земельні частки (паї).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор зазначає, що відповідно до довідки Відділу в Яворівському районі ГУ Держгеокадастру №8-13-0.36-629/120-17 від 07.09.2017р., спірні земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва знаходяться за межами населених пунктів Кам'янобрідської сільської ради, а тому відповідно до положень ст.ст. 5, 13 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) розпоряджатися цими ділянками вправі районна державна адміністрація, а не сільська рада.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.5 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів .

За змістом ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

У відповідності до п. 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004р., нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відповідно до ст.13 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Справді, аналізуючи положення ст.ст. 5, 9, 13 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , а також пунктів 2,12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), можна прийти до висновку, що передача в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) здійснюється в залежності від місця розташування таких ділянок, а саме: за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради нерозподілені (невитребувані) земельні частки можуть передаватися в оренду в межах населених пунктів, а за рішенням районної державної адміністрації - за межами населених пунктів.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) є спеціальним законодавчим актом, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками та використання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок.

Водночас, як вже зазначалося, в оренду відповідачу-1 було передано як земельні ділянки, так і земельні паї, які не успадковано спадкоємцями померлих громадян.

В цей же час, 20.09.2016р. Верховною ОСОБА_2 України прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли котрим, зокрема, внесено зміни в статті 1283 та 1285 ЦК України та статті 4, 19 ЗУ Про оренду землі .

Зокрема, відповідно до ст.1285 ЦК України (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення) якщо у складі спадщини є майно (а згідно ст.190 ЦК України майном являється не лише річ, але і майнові права на неї), яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.

У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки . Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

Згідно ч.5 ст.4 ЗУ Про оренду землі (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення), орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною.

Особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов'язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки (ч.6 ст.19 ЗУ Про оренду землі ).

Таким чином, з наведених приписів ЦК України та ЗУ Про оренду землі вбачається, що органом, котрий вправі передавати в оренду земельні ділянки (в т.ч. невитребувані земельні частки) померлих громадян до моменту прийняття спадкоємцями спадщини, або визнання її відумерлою в судовому порядку являються сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки, незалежно від того, чи така земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту чи за межами. Відповідні сільська, селищна, міська рада являються управителем спадщини в силу імперативних положень закону і для реалізації їхніх повноважень щодо передачі в оренду земельних ділянок від них не вимагається вчинення будь-яких інших дій (як от, звернення до суду з вимогою про визнання спадщини відумерлою, як це стверджує прокурор).

Аналізуючи всі викладені вище положення чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що приписи ЦК України та ЗУ Про оренду землі по відношенню до приписів ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) являються спеціальними в частині регулювання правової долі земельних ділянок, власники яких померли. З огляду на вказане, а також на те, що положення ЦК України превалюють над положеннями ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , в спірних правовідносинах до застосування підлягають саме положення ЦК України та ЗУ Про оренду землі .

Враховуючи викладене, а також те, що спірна земельна ділянка площею 85,1805 га. знаходиться на території Кам'янобрідської сільської ради за межами населених пунктів і як стверджує відповідач-2 та не спростовано прокурором, сільська рада прийняла рішення про передачу в оренду земельних ділянок після спливу 6 місяців з моменту відкриття спадщини, суд приходить до висновку, що Кам'янобрідська сільська рада вправі була розпоряджатися спірними земельними ділянками та передавати їх в оренду відповідачу-1, а тому протилежні доводи прокурора є необгрунтованими.

Не заслуговують на увагу також доводи прокурора, що відповідачем-2 було передано в оренду земельну ділянку без проведення нормативної грошової оцінки землі.

Зокрема, прокурор покликається на те, що згідно вимог ст.13 ЗУ Про оцінку земель для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим.

Водночас, як було зазначено судом, в склад земельної ділянки площею 85,1805 га, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, входили як неуспадковані земельні ділянки приватної власності, так і неуспадковані земельні частки (паї), які не являються землями державної власності чи комунальної власності, а тому на спірні правовідносини не поширюються ст.13 ЗУ Про оцінку земель .

Не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог прокурора також такі його доводи, як: 1) оскаржуваним рішенням передано в оренду земельні ділянки (паї) строком на 1 рік, в той час, як за змістом положень ч.3 ст.19 ЗУ Про оренду землі та ч.11 ст.93 ЗК України строк договору оренди не може бути меншим за 7 років; 2) окремі земельні ділянки, із земель загальною площею 85,1805 га. успадковані, а тому сільська рада не могла ними розпоряджатися; 3) оскаржуване рішення суперечить положенням чинного законодавства України, оскільки його прийнято без кадастрового номеру земельної ділянки, яка передається в оренду. Аргументація цього наступна.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси .

За змістом ст.393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника , за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З наведеного вбачається, що для задоволення позовних вимог про визнання незаконним акту органу місцевого самоврядування недостатньо встановити лише обставини суперечності цього акту вимогам закону. Для задоволення вимог потрібно також встановити, що незаконний акт органу місцевого самоврядування порушує права позивача. У випадку, якщо акт органу місцевого самоврядування прав позивача не порушує, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог про визнання його незаконним.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор звернувся із даним позовом в інтересах держави. При цьому, порушення прав та інтересів держави обгрунтовує тим, що державним інтересом в даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання передачі земельних ділянок у користування, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. Інтерес держави, в даному випадку, полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права Українського народу.

Суд не погоджується з доводами прокурора про порушення оскаржуваним рішенням відповідача-2 прав та інтересів держави, оскільки цим рішенням в оренду було передано земельні ділянки, які не належать як до земель державної власності, так і до земель комунальної власності. Єдиним аргументом, котрий би міг свідчити про порушення прав та інтересів держави та слугувати підставою для задоволення позовних вимог, це законодавче віднесення повноважень щодо такої передачі до компетенції органів державної влади, а не органів місцевого самоврядування. Разом з тим, як вже зазначалося, в ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач-2 своєї компетенції щодо прийняття оскаржуваного рішення не перевищив.

Всі інші аргументи прокурора не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки:

1) аргумент, що оскаржуваним рішенням передано в оренду земельні ділянки (паї) строком на 1 рік, в той час, як за змістом положень ч.3 ст.19 ЗУ Про оренду землі та ч.11 ст.93 ЗК України строк договору оренди не може бути меншим за 7 років може свідчити про порушення прав та інтересів відповідача-1, а не держави;

2) аргумент, що окремі земельні ділянки, із земель загальною площею 85,1805 га успадковані, а тому сільська рада не могла ними розпоряджатися може свідчити про порушення прав та інтересів безпосередньо спадкоємців, а не держави;

3) аргумент, що оскаржуване рішення суперечить положенням чинного законодавства України, оскільки його прийнято без кадастрового номеру земельної ділянки, яка передається в оренду може свідчити про порушення прав та інтересів власників цих земельних ділянок або їх спадкоємців, а не держави.

З огляду на викладене, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог заявлених в інтересах держави про визнання незаконним рішення Кам'янобрідської сільської ради №104 від 14.12.2016р.

Крім цього, з огляду на висновки до котрих суд прийшов в даній справі, він відходить від своєї позиції, викладеної ним в рішенні Господарського суду Львівської області №914/1806/17 від 19.10.2017р.

З приводу позовних вимог про визнання недійсним Договору оренди та повернення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 20.11.2017р. (тобто після порушення провадження в даній справі) відповідачами укладено Додаткову угоду, якою розірвано оскаржуваний Договір оренди. Крім цього, 20.11.2017р. за Актом приймання-передачі земельних ділянок відповідач-1 повернув відповідачу-2 земельну ділянку площею 85,1805 га.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові №3-1143гс15 від 23.12.2015р. із правової природи зобов'язання оренди вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків наслідки недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК, оскільки використання майна - "річ" безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.

У вказаній справі Верховний Суд України прийшов до висновку, що у випадку розірвання договору оренди та повернення об'єкта оренди, визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

Відповідно до ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним оскаржуваного Договору оренди та повернення земельної ділянки підлягає закриттю.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Станом на день звернення прокуратури з позовом до суду діяла редакція Закону України Про судовий збір від 08.07.2017р., відповідно розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на становив 1600,00 грн.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, прокурором було заявлено три вимоги немайнового характеру: визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору оренди земельних ділянок та зобов'язання повернути земельну ділянку. Таким чином, за подання позовної заяви прокуратура повинна була сплатити 4800,00 грн. судового збору.

Разом з тим, згідно платіжного доручення №2103 від 13.10.2017р. прокуратурою сплачено лише 3200,00 грн. судового збору, тобто мала місце недоплата судового збору на суму 1600,00 грн.

Оскільки факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду справи, суд вважав за можливе стягнути такий за результатами вирішення спору. Таким чином, враховуючи відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання рішення Кам'янобрідської сільської ради №104 14.12.2016р. Про погодження передачі земель ТОВ Захід-Агро МХП ПАТ Миронівський хлібокомбінат в оренду Кам'янобрідською сільською радою , судовий збір у розмірі 1600,00 грн. залишається за прокуратурою.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7, Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Беручи до уваги те, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок та повернення земельної ділянки судом закрите, судовий збір мав би підлягати поверненню прокуратурі Львівської області з державного бюджету після набрання рішенням законної сили та на підставі відповідного клопотання. Попри це, враховуючи факт недоплати прокуратурою судового збору у розмірі 1600,00 грн. при поданні позовної заяви, підстав для повернення судового збору в розмірі 1600,00 грн. з бюджету немає.

Керуючись ст.ст. 46, 53, 123, 129, 222, 231, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення Кам'янобрідської сільської ради Яворівського району Львівської області від 14.12.2016р. №104 Про погодження передачі земель ТОВ Захід-Агро МХП ПАТ Миронівський хлібокомбінат в оренду Кам'янобрідською сільською радою - відмовити.

2. Закрити провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що входять до складу спадщини від 03.04.2017р., укладеного між Кам'янобрідською сільською радою та ТОВ Захід-Агро МХП ПАТ Миронівський хлібокомбінат з додатками до нього.

3. Закрити провадження у справі про зобов'язання ТОВ Захід-Агро МХП повернути земельні ділянки загальною площею 85,1805 га.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.03.2018р.

Суддя Крупник Р.В.