Рішення

від 07.03.2018 по справі 916/3201/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3201/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 32-01-2491 від 30.11.2017р.

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського національного університету імені ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю „АЛК СТАНДАРТ» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, про стягнення 42 477,60 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Одеський національний університет імені ОСОБА_3 (далі по тексту - Університет) звернувся до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „АЛК СТАНДАРТ» (далі по тексту - ТОВ „АЛК СТАНДАРТ» ) про стягнення суми боргу по орендній платі у розмірі 17 439,19 грн., заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання нерухомого майна у розмірі 8 909,17 грн., пені у загальному розмірі 7 168,33 грн., трьох відсотків річних у загальному розмірі 1 912,00 грн., збитків від інфляції у загальному розмірі 7018,91 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 17.04.2015р. в частині сплати орендних платежів, та за договором про відшкодування витрат з комунальних послуг та компенсацію земельного податку від 17.04.2015р. в частині відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

Ухвалою від 15.01.2017р. господарським судом у порядку ст. 50 ГПК України було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

Представник відповідача в судові засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслано судом за адресою місцезнаходження ТОВ „АЛК СТАНДАРТ» : 67841, Одеська область, Овідіопольський район, село Барабой, вул. Леніна, 159, згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були повернуті суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. Оскільки ТОВ „АЛК СТАНДАРТ» не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області у письмових поясненнях від 30.01.2018р. було підтримано заявлені Університетом позовні вимоги, у зв'язку з чим третя особа просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

17.04.2015р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та ТОВ „АЛК СТАНДАРТ» (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину нежитлових прибудованих приміщень першого поверху будівлі гуртожитку №8, загальною площею 175,10 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Довженко, 9-В, яке обліковується на балансі Університету (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку і становить 1 325 427,00 грн. ОСОБА_2 передається в оренду з метою: розміщення буфету для студентів.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Положеннями ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року за N 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що цей закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди від 17.04.2015р. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

В силу положень ст.ст. 765, 766 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Згідно з умовами п. п. 3.1, 3.5 договору оренди від 17.04.2015р. орендна плата визначається на підставі ОСОБА_2 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. за №786 та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (лютий 2015р.) - 7 410,54 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - квітень 2015р. визначається шляхом коригування орендної плати, яка визначена у абзаці 1 цього пункту на індекси інфляції березня 2015р. та квітня 2015р. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету у розмірі 50% надсилається Орендарем Орендодавцеві.

Положеннями п. 3.6 договору оренди від 17.04.2015р. визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Умовами п. п. 5.1, 5.3 договору оренди від 17.04.2015р. передбачено, що Орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його мети використання (згідно п. 1.2) та умов цього договору; своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди від 17.04.2015р. цей договір укладено строком на 1 рік, який діє з моменту його підписання сторонами.

На виконання умов договору оренди від 17.04.2015р. між сторонами договору 17.04.2015р. було підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна, з якого вбачається, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину нежитлових прибудованих приміщень першого поверху будівлі гуртожитку №8, загальною площею 175,10 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Довженко, 9-В.

Окрім того, 17.04.2015р. між Університетом (Балансоутримувач) та ТОВ „АЛК СТАНДАРТ» (Орендар) було укладено договір на відшкодування витрат з комунальних платежів та компенсацію земельного податку, відповідно до умов якого Орендарем були прийняті на себе зобов'язання із відшкодування Університету витрат по водопостачанню, каналізації, теплозабезпеченню, електроенергії, а також витрат, які включають зовнішню охорону будівлі, прибирання приміщень, користування телефоном та інші витрати, а також зобов'язання із компенсації земельного податку.

Положеннями договору на відшкодування витрат з комунальних платежів та компенсацію земельного податку від 17.04.2015р. встановлено, що усі виплати проводяться згідно рахунків, виставлених Балансоутримувачем, а за умови несвоєчасної оплати рахунків Орендар сплачуватиме пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочення.

Університетом не було надано суду рахунків, виставлених відповідачеві за договором на відшкодування витрат з комунальних платежів та компенсацію земельного податку від 17.04.2015р., проте з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався 15.11.2016р. до ТОВ „АЛК СТАНДАРТ» із претензією №32-83, відповідно до якої просив сплатити заборгованість з орендної плати та комунальних послуг у загальному розмірі 26 348,36 грн. 08.11.2017р. позивачем повторно було надіслано на адресу відповідача претензію про необхідність погашення заборгованості у загальному розмірі 26 348,36 грн., яка була залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення Університету до господарського суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Приписами ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення прийнятих на себе зобов'язань ТОВ „АЛК СТАНДАРТ» вносило орендну плату не у повному обсязі протягом періоду з квітня 2015р. по червень 2015р., у зв'язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість з орендної плати у розмірі 17 439,19 грн. Окрім того, відповідачем не було відшкодовано Університету витрат на утримання нерухомого майна у розмірі 8 909,17 грн. протягом періоду з травня 2015р. по червень 2015р., що є порушенням умов договору на відшкодування витрат з комунальних платежів та компенсацію земельного податку від 17.04.2015р.

З огляду на вище викладене, господарський суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених Університетом позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 17 439,19 грн. за період з квітня 2015р. по червень 2015р. та відшкодуванню витрат на утримання нерухомого майна у розмірі 8 909,17 грн. протягом періоду з травня 2015р. по червень 2015р., що має наслідком задоволенні позову у названій частині вимог.

З посиланням на умови п.3.6 договору оренди від 17.04.2015р. позивачем було нараховано ТОВ „АЛК СТАНДАРТ» пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за порушення строків сплати орендних платежів, які відповідач повинен був сплатити у квітні 2015р. - червні 2015р., із урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України по кожному простроченому платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Так, згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до преамбули 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) вказаний закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Незважаючи на правильно обраний позивачем період нарахування пені та суми, на які слід здійснювати її нарахування, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені зазначає про допущення останнім помилки, оскільки правильним розміром пені за договором оренди від 17.04.2015р. є грошова сума у загальному розмірі 4 479,68 грн., що має наслідком часткове задоволення позовних вимог Університета у названій частині позову.

Окрім того, Університетом із посиланням на умови договору на відшкодування витрат з комунальних платежів та компенсацію земельного податку від 17.04.2015р., яким передбачено, що за умови несвоєчасної оплати рахунків Орендар сплачуватиме пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочення, було нараховано ТОВ „АЛК СТАНДАРТ» пеню у розмірі 2 638,05 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.

Оскільки положеннями договору на відшкодування витрат з комунальних платежів та компенсацію земельного податку від 17.04.2015р. не встановлено строку виконання ТОВ „АЛК СТАНДАРТ» грошового зобов'язання із відшкодування витрат на утримання нерухомого майна, господарський суд доходить висновку про необхідність застосування, в даному випадку, приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою встановлено наступне: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи пред'явлення 15.11.2016р. Університетом вимоги до ТОВ „АЛК СТАНДАРТ» про сплату заборгованості у загальному розмірі 26 348,36 грн., яка складається в тому числі із заборгованості за договором на відшкодування витрат з комунальних платежів та компенсацію земельного податку від 17.04.2015р., господарський суд доходить висновку, що останнім днем сплати суми боргу за вказаним договором є 22.11.2016р., а, отже, початковим моментом прострочення сплати боргу повинно бути 23.11.2016р.

З наданого позивачем розрахунку пені за договором на відшкодування витрат з комунальних платежів та компенсацію земельного податку від 17.04.2015р. вбачається, що Університетом було розраховано суму пені на заборгованість у розмірі 3764,85 грн. протягом періоду з 01.06.2015р. по 31.12.2015р. та на суму заборгованості у розмірі 5144,00 грн. протягом періоду з 01.07.2015р. по 31.01.2016р.

З огляду на викладене вище, враховуючи нарахування позивачем пені протягом періодів, які, з огляду на відсутність встановленого договором на відшкодування витрат з комунальних платежів та компенсацію земельного податку від 17.04.2015р. строку відшкодування витрат, не можуть вважатися такими, протягом яких у ТОВ „АЛК СТАНДАРТ» існувала прострочена заборгованість, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Університету у названій частині, що має наслідком необхідність відмови у їх задоволенні.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором оренди від 17.04.2015р. та за договором на відшкодування витрат з комунальних платежів та компенсацію земельного податку від 17.04.2015р. позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано ТОВ „АЛК СТАНДАРТ» до сплати 3% річних в сумі 1 912,00 грн., розрахованих позивачем протягом періоду з 01.06.2015р. по 31.10.2017р. на суму основного боргу у загальному розмірі 26 348,00 грн. (борг по орендній платі у розмірі 17439,19 грн. + борг по відшкодуванню витрат на утримання нерухомого майна у розмірі 8 909,17 грн.).

Крім того, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції у загальній сумі 7 018,91 грн. через порушення останнім власних зобов'язань у спірних правовідносинах, розрахованих позивачем протягом періоду з 01.06.2015р. по 31.10.2017р. на суму основного боргу у загальному розмірі 26 348,00 грн. (борг по орендній платі у розмірі 17439,19 грн. + борг по відшкодуванню витрат на утримання нерухомого майна у розмірі 8 909,17 грн.).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних та збитків від інфляції за договором на відшкодування витрат з комунальних платежів та компенсацію земельного податку від 17.04.2015р., господарський суд дійшов наступного висновку.

Як зазначалось по тексту рішення вище, початковим моментом прострочення сплати ТОВ „АЛК СТАНДАРТ» заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання нерухомого майна у розмірі 8 909,17 грн. за договором на відшкодування витрат з комунальних платежів та компенсацію земельного податку від 17.04.2015р., є 23.11.2016р.

За таких обставин, за договором на відшкодування витрат з комунальних платежів та компенсацію земельного податку від 17.04.2015р. правомірним є нарахування трьох відсотків річних та збитків від інфляції протягом періоду з 23.11.2016р. по 31.10.2017р.

Підсумовуючи вище викладене, позовні вимоги Університету до ТОВ „АЛК СТАНДАРТ» в частині стягнення трьох відсотків річних та збитків від інфляції за договором на відшкодування витрат з комунальних платежів та компенсацію земельного податку від 17.04.2015р. підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача слід стягнути три відсотки річних у розмірі 228,39 грн. та збитки від інфляції у розмірі 998,61 грн., які були розрахована господарським судом на суму боргу у розмірі 8 909,17 грн. за період з 23.11.2016р. по 31.10.2017р.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „АЛК СТАНДАРТ» перед Університетом в загальній сумі 32 055,04 грн., яка складається із заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 17 439,19 грн., заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання нерухомого майна у розмірі 8 909,17 грн., пені у розмірі 4 479,68 грн., збитків від інфляції у розмірі 998,61 грн., трьох відсотків річних у розмірі 228,39 грн. витікає з умов укладених між сторонами по справі угод, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позов Одеського національного університету імені ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю „АЛК СТАНДАРТ» підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 17 439,19 грн., заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання нерухомого майна у розмірі 8 909,17 грн., пені у розмірі 4 479,68 грн., збитків від інфляції у розмірі 998,61 грн., трьох відсотків річних у розмірі 228,39 грн. відповідно до ст. ст. 11, 15, 509, 525, 530, 526, 547, 549, 610, 611, 612, 617, 759, 762, 765, 766 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231, 286, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 1, 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року за N 2269-XII. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „АЛК СТАНДАРТ» /67841, Одеська область, Овідіопольський район, село Барабой, вул. Леніна, 159, ідентифікаційний код 32223860/ на користь Одеського національного університету імені ОСОБА_3 /65026, м. Одеса, вул. Дворянська, 2, ідентифікаційний код 02071091/ заборгованість з орендної плати у розмірі 17 439,19 грн. /сімнадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять грн. 19 коп./, заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання нерухомого майна у розмірі 8 909,17 грн. /вісім тисяч дев'ятсот дев'ять грн. 17 коп./, пеню у розмірі 4 479,68 грн. /чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять грн. 68 коп./, збитки від інфляції у розмірі 998,61 грн. /дев'ятсот дев'яносто вісім грн. 61 коп./, три відсотки річних у розмірі 228,39 грн. /двісті двадцять вісім грн. 39 коп./, судовий збір у розмірі 1 208,27 грн. /одна тисяча двісті вісім грн. 27 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 березня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна