Рішення

від 26.02.2018 по справі 806/3345/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м.Житомир

справа № 806/3345/17

категорія 3.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

за участю секретаря судового засідання засідання Галайби І.Б.,

за участю:

представників позивача: Беседовської Л.В. (за довіреністю від 10.01.2018) та Нікитюк Т.С. (голова правління);

представника відповідача - Лугіни С.А. (за довіреністю від 26.01.2018 ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Грозинського сільського споживчого товариства до управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

У грудні 2017 року Грозинське сільське споживче товариство звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Житомирській області від 14.11.2017 №ЖИ200/06-25-028/0806 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 384000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що управлінням Держпраці в Житомирській області винесено постанову, якою накладено штраф на позивача, у зв"язку з порушенням ст.24 Кодексу законів про працю України, а саме за допуск працівників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Проте, позивач вважає оспорювану постанову протиправною, оскільки між продавцями та товариством укладено цивільно-правові угоди на виконання робіт по реалізації товарів та товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, а тому відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без належного оформлення (а.с.5-7).

Одночасно з позовною заявою подано клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу, у задоволенні якого відповідно до ухвали суду від 12.12.2017, - відмовлено (а.с.45-46).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

10 січня 2018 року відповідно до протокольної ухвали суду розгляд справи відкладено у зв"язку із задоволенням клопотання відповідача з тих мотивів, що матеріали перевірки, за результатами якої винесено оскаржувану постанову, знаходяться у Головному управління Державної фіскальної служби у Житомирській області та їх надання потребує додаткового часу.

У судовому засіданні 26.01.2018 судом витребувано додаткові докази по справі та оголошено перерву.

21 лютого 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву - задоволено клопотання позивача про надання додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи.

21 лютого 2018 року позивачем подано відповідь на відзив за вх.№4005/18 у яких позивач вказує, що жодного документу які б свідчили про підпорядкування осіб внутрішньому трудовому розпорядку роботодавця, відповідачу не надавав. Жодного рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладання трудового договору у відповідача немає. Окрім того, незважаючи на виконання позивачем припису про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю) відповідачем були застосовані фінансові санкції в розмірі 384000 грн (а.с.104-105).

Відповідач 26.01.2018 за вхідним №1740/18 подав відзив на позовну заяву та 26.02.2018 за вхідним №4412/18 заперечення на відповідь на відзив, у яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що підстави накладення штрафу є правомірними, адже договори укладені між позивачем та продавцями мають ознаки трудового договору, а не цивільно-правових угод. оскаржувана постанова була прийнята відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, який визначає механізм накладення на суб"єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (а.с.66-67, 170-171).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву тазапереченні на відповідь на відзив та просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновків про наступне.

Судом встановлено, що Грозинське сільське споживче товариство, як суб'єкт підприємницької діяльності, займається підприємницькою діяльністю, вид діяльності за КВЕД - 2010: 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, місцезнаходження юридичної особи: вул. Тимірязєва, буд.26, село Грозине, Коростенський район, Житомирська область (а.с.41).

Начальником управління Держпраці у Житомирській області Сечіним С.М., за зверненням громадян на підставі доповідної записки в.о. заступника начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Первушина В.І. від 09.10.2017, видано наказ №2004 від 25.10.2017 про проведення інспекційного відвідування у Грозинському сільському споживчому товаристві на предмет дотримання вимог законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин, на підставі вказаного наказу 25.10.2017 видано направлення на проведення інспекційного відвідування (а.с.83, 84, 161).

25 жовтня 2017 року службовими особами управління Держпраці у Житомирській області проведено інспекційне відвідування позивача на предмет дотримання ним законодавств про працю та загальнообов"язкове державне соціальне страхування, за наслідками якого складено акт №06-25-028/0806 від 25.10.2017 (далі - акт інспекційного відвідування) (а.с. 9-31).

В акті інспекційного відвідування зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст.24 Кодексу законів про працю України в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

На підставі зазначеного акту інспекційного відвідування відповідачем 27.10.2017 винесено припис №06-25-028/0806-0452, відповідно до якого приписано Грозинському сільському споживчому товариству оформити трудові відносини з працівниками відповідно до вимог трудового законодавства та у строк до 10.11.2017 письмово інформувати про виконання вимог припису управління Держпраці у Житомирській області (а.с.81-82).

14 листопада 2017 року відповідачем винесено постанову №ЖИ200/06-25-028/0806 про накладення на Грозинське сільське споживче товариство штрафу в розмірі 384 000 грн за порушення ст. 24 Кодексу законів про працю України в частині допущення до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Зазначено, що з січня 2017 року з продавцями в магазинах с.Мала Зубівщина - ОСОБА_11, с.Каленське - ОСОБА_6, с.Мединівка - ОСОБА_7, с.Сарновичі - ОСОБА_8 укладено цивільно-правові договори. Робота продавців, на думку відповідача, підпадає під режим роботи магазинів та правил внутрішнього трудового розпорядку, тому дані цивільно-правові відносини мають характер трудових. Предметом цивільного договору є завдання одноразового характеру, а робота продавців носить постійний характер і по ній не можу бути складений акт виконаних робіт (а.с.8).

Судом встановлено, що 01.05.2017 між Грозинським сільським споживчим товариством ( Замовник ) та ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ( Виконавець ) укладено договори виконання робіт (далі - Договори), на однакових умовах з кожною вищевказаною громадянкою окремо (а.с.32, 34, 36, 38).

Відповідно до п.1 Договорів Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов язання виконати такі роботи (надати послуги), а саме: проводити реалізацію товарів та товарно-матеральних цінностей отриманих від Замовника та передавати Замовнику кошти отримані від їх реалізації. Початок роботи встановлено з 01.05.2017 до 31.05.2017, визначено місце виконання робіт. Робота вважається виконаною після підписання сторонами акту прийому-передачі робіт. Виконавець несе відповідальність за надане йому майно та за будь-які дії, що потягнули за собою втрату або псування майна.

Підпунктом 1.2 Договорів визначено місце виконання робіт, у кожного Виконавця відповідно до укладених Договорів: Коростенський район, с. Мединівка, вул. Центральна, 60 - ОСОБА_7; АДРЕСА_1 - ОСОБА_11; АДРЕСА_2 - ОСОБА_8; АДРЕСА_3 - ОСОБА_6

Згідно з п.2 Договорів, якщо в процесі виконання роботи Виконавець припустив відхилення від умов договору, що погіршили якість роботи, то за вимогою Замовника він зобов язаний безкоштовно виправити всі виявлені недоліки у встановлений за погоденням сторін строк. По закінченню терміну вказаному у п.1.2 Виконавець передає нереалізований товар та товарно-матеріальні цінності Замовнику протягом одного календарного дня.

Сума винагороди за Договорами визначається однократно у кінці строку у розмірі 4,6% за алкогольні напої та 2% за тютюнові вироби від вартості виконаних робіт, що обкладається у встановленому законодавством порядку податками (п.п.3.1. Договорів). Сума винагороди виплачується повністю на протязі трьох банківських днів після підписання акту здачі-прийняття робіт (п.п.3.2. Договорів).

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт від 31.05.2017, затверджених Головою правління Нікитюк Т.С., Виконавцем проведені такі роботи: реалізація продовольчих та непродовольчих товарів; збереження товарних запасів (а.с.33, 35, 37, 39).

Ідентичні договори на виконання робіт між позивачем та ОСОБА_11 - с.Мала Зубівщина, ОСОБА_6 - с. Каленське, ОСОБА_7 - с. Мединівка та ОСОБА_8 - с. Сарновичі, а також акти здачі-приймання робіт укладались та підписувались щомісячно також у червні, липні, серпні, вересні 2017 року.

Позивачем також надані суду акти прийняття товарів під реалізацію та звіт про виконану роботу (а.с.77,78,79).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 Постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Положеннями статті 24 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Положеннями ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Проте у наданих Договорах визначене конкретне місце виконання, а оскільки це магазини де реалізовувались товари, на їх діяльність поширюється Порядок провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №833 (далі - Порядок №833).

Згідно з п.12 Порядку №833 на фасаді торговельного об'єкта розміщується вивіска із зазначенням найменування суб'єкта господарювання. Біля входу до торговельного об'єкта на видному місці розміщується інформація про режим роботи. Тобто продаж товарів у спеціально відведених місцях - магазинах, має здійснюватись за встановленим режимом роботи, а продавці, що його реалізовують, зобов"язуються підпорядковуватися правилам внутрішнього розпорядку - режиму роботи.

Наведене свідчить, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт чи послуг.

Тобто, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Зміст Договорів, укладених позивачем з Виконавцями свідчить, що його предметом є послуги з реалізації товарів та товаро-матеріальних цінностей у межах визначених умовами Договорів місцях продажу.

Таким чином, з огляду на предмет укладених Договорів та поняття трудового договору, суд критично оцінює аргументи позивача про цивільно-правовий характер відносин між ним та ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Праця за вказаними Договорами не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності магазину з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується отриманням оплати за виконану роботу.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку правовідносини між позивачем та вказаними особами носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, при цьому, дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджає реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки тощо.

Відповідно до ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене Наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.04.2015 за №438/26883, Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Абзацом першим частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з ч.4 ст.265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).

Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об єднаної територіальної громади.

З огляду на викладене, суд критично ставиться до доводів позивача, зазначених в обґрунтування позовних вимог, про те, що штраф за виявлене порушення може бути накладено центральним органом виконавчої влади, зазначеним у ч.4 ст.265 Кодексу законів про працю України, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) лише на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладання трудового договору.

Щодо посилань позивача на ч.11 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 №877-V, якою визначено, що у разі виконання припису, розпорядження рішення, іншого розпорядчого документу про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються, то суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295) визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п.27 та п.29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого виносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення чинного законодавства, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 7, 8, 9, 32, 77, 90, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

У задоволенні позову Грозинського сільського споживчого товариства (вул.Тимірязєва,26, с.Грозинське, Коростенський район Житомирська область, 11542, код ЄДРПОУ 01749875) до управління Держпраці у Житомирській області (вул.Шевченка,18-а, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 39790560) про визнання протиправною та скасування постанови №ЖИ200/06-25-028/0806 від 14.11.2017, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Рішення складене у повному обсязі 07 березня 2018 року.