Постанова

від 06.03.2018 по справі 820/6565/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 р. № 820/6565/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 08.12.2017 року, № НОМЕР_2 від 08.12.2017 року, № НОМЕР_3 від 08.12.2017 року, № НОМЕР_4 від 08.12.2017 року, № НОМЕР_5 від 08.12.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких було винесено спірні податкові повідомлення - рішення, є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та приписам законодавства. При цьому, позивач посилається на те, що контролюючим органом під час проведення перевірки та винесенні спірних рішень, не було враховано його право на користування земельною ділянкою, загальною площею 2198,8120 га, розташованою на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області за договором оренди землі від 01.03.2010 року, яке було визнано судовими рішеннями по справі №922/20/16, що набрали законної сили. Щодо збільшення грошового зобов'язання за платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, та застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач вважає, що нерухоме майно, яке контролюючий орган вважає промисловим, в дійсності є майном, що призначене для безпосереднього використання у діяльності сільськогосподарського виробника. Тому, на думку позивача, таке майно не є об'єктом оподаткування і як наслідок обов'язок самостійно обчислювати суму податку та подавати контролюючому органу декларацію у нього відсутній. Отже, позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що судові рішення щодо спірної земельної ділянки, на які посилається позивач, містять висновок про відсутність факту укладення зазначеного договору оренди землі та, відповідно, всіх юридичних наслідків, які він породжує, у тому числі у сфері справляння податків. Отже, відповідач вважає, що позивачем не підтверджена законність користування земельною ділянкою загальною площею 2198,8120 га, а тому він занизив орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності, неправомірно сплачував фіксований сільськогосподарський внесок та не декларував доходи від операційної діяльності. Крім того, відповідач вважає, що позивач повинен був самостійно обчислювати суму податку на майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів нерухомості, що є його власністю, та подавати відповідну декларацію за встановленою формою до податкового органу. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову.

У свою чергу, позивачем у відповіді на відзив щодо недоведеності факту укладання договору оренди землі зазначено, що матеріали судової справи №922/20/16 свідчать про наявність правовідносин з оренди спірної земельної ділянки та відсутність грошових зобов'язань за договором оренди землі від 01.03.2010 року.

Суд, відповідно до вимог ч.9 ст.205 КАС України, вважає можливим розглянути вказану справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. ч.4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено позапланову виїзну перевірку Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" (код ЄДРПОУ 24279194) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт № 20646/20-40-14-03-07/24279194 від 20.11.2017 року (а.с. 17-74).

Відповідно до висновків акту № 20646/20-40-14-03-07/24279194 від 20.11.2017 року перевіркою встановлено порушення Юридично - комерційною приватною фірмою "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону", зокрема:

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 167778 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі 124557 грн., за 2014 рік в сумі 43221 грн. (за дане порушення згідно акту перевірки за 2013 рік донарахування застосовуються з урахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України);

- п. 301.1 ст. 301, ст. 302, ст. 303, ст. 304 Податкового кодексу України, встановлено неправомірне використання спеціального податкового режиму платника фіксованого сільськогосподарського податку в результаті чого завищено фіксований сільськогосподарський податок в сумі 14383,34 грн. за 2014 рік;

- п. 287.6 ст. 287, п. 288.5 ст. 288, п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності в сумі 2496567,83 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі 1185,52 грн., за 2014 рік в сумі 933516,42 грн., за 2015 рік в сумі 1561865,89 грн. (за дане порушення згідно акту перевірки за 2013 рік донарахування застосовуються з урахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України);

- п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік на загальну суму 43273,10 грн.;

- п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266, ст. 120 Податкового кодексу України, підприємством не подано податкову декларацію з податку на майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.

На підставі висновків, викладених в акті № 20646/20-40-14-03-07/24279194 від 20.11.2017 року контролюючим органом винесено та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення з відповідними розрахунками фінансових санкцій від 08.12.2017 року №0004031403, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; №0004021403, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 54091,38 грн., у т.ч. за основним платежем - 43273,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10818,28 грн.; №0004011403, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 2653970,94 грн., у т.ч. за основним платежем - 1769313,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 884656,98 грн.; №0004001403, яким зменшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків у сумі 2876,68 грн. за основним платежем; №0003971403, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 64831,50 грн. грн., у т.ч. за основним платежем - 43221 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 21610,50 грн. (а.с. 99-102, 105-111).

Стосовно нарахування позивачу грошових зобов'язань за оскаржуваними рішеннями від 08.12.2017 року №0004011403, №0004001403, №0003971403, суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки, що також зазначено у відзиві на позов, вбачається, що порушення виявлені у ході перевірки та покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 2653970,94 грн., зменшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків у сумі 2876,68 грн., а також збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 64831,50 грн., встановлені на підставі того, що позивач не підтвердив законність користування земельною ділянкою загальною площею 2198,8120 га.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

З положень частини 1 статті 13 Закону України Про оренду землі вбачається, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 288.1 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.4 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Зі змісту викладених положень законодавства вбачається, що підставою для строкового користування земельною ділянкою є договір оренди землі, який і є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області (як орендодавцем) та позивачем (як орендарем) за договором оренди землі від 01 березня 2010 року з усіма додатками до нього (а.с. 113-115, 117-119, 121), укладеного на підставі розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області №397 від 19 листопада 2004 року (а.с. 116), виникли правовідносини з оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6325180500:02:001:0001), площею 2198,8102 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Відповідно до п. 14 вказаного договору земельна ділянка передається для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Пунктом 15 даного договору передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення та землі водного фонду.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.03.2016 року по справі №922/20/16 відмовлено в задоволенні позову Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області про визнання відсутності у Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" права користування земельною ділянкою загальною площею 2198,8120 га, розташованої на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області за договором оренди землі від 01.03.2010 р. та зобов'язання Юридично - комерційну приватну фірму "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" звільнити цю земельну ділянку та повернути її у розпорядження держави (а.с. 136-146).

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що суд дійшов висновку про наявність у Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" права користування спірною земельною ділянкою загальною площею 2198,8120 га, яке виникло на підставі договору оренди землі від 01 березня 2010 року.

Також, під час судового розгляду наявності у позивача права на користування спірною земельною ділянкою Господарським судом Харківської області не встановлено порушень позивачем своїх грошових зобов'язань за договором оренди землі від 01 березня 2010 року; використання позивачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним п. 14 договору оренди землі від 01 березня 2010 року (для ведення сільськогосподарського виробництва), а також порушення позивачем режиму використання переданої відповідно до даного договору землі.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.03.2016 року по справі №922/20/16 залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2016 року, яка, в свою чергу, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2016 року (а.с. 147-165а).

Отже, рішення Господарського суду Харківської області від 01.03.2016 року по справі №922/20/16 набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини наявності у позивача права користування спірною земельною ділянкою на підставі укладеного договору оренди землі від 01 березня 2010 року визнані судовими рішеннями по справі №922/20/16 та не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.

Щодо посилання відповідача на те, що у вищезазначених судових рішеннях суди дійшли висновку про відсутність факту укладення договору оренди землі від 01.03.2010 року через недоведеність сторонами факту укладення цього договору та про відсутність, відповідно, всіх юридичних наслідків, які він породжує, суд зазначає наступне.

Зі змісту судових рішень по справі №922/20/16 вбачається, що предметом розгляду даної справи було саме наявність або відсутність у позивача права користування спірною земельною ділянкою, а не розгляд питання щодо недійсності договору оренди землі від 01 березня 2010 року.

Як зазначено вище, суди у справі №922/20/16 дійшли висновку про наявність у позивача права користування спірною земельною ділянкою, отже, суд вважає, що вказані посилання відповідача не обґрунтовані, тому суд їх не враховує при розгляді даної справи.

Інших доказів відсутності у позивача права користування спірною земельною ділянкою до суду не надано. Також, не надано доказів несвоєчасної або не у в повному обсязі сплати позивачем орендної плати за вказаним договором оренди.

Відповідно до листа Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 06.06.2017 року №3316/10/20-23-17-19 заборгованість з податків та зборів у Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" станом на 06.06.2017 року відсутня (а.с. 135).

В матеріалах справи також відсутні докази не виконання в повному обсязі або несвоєчасне виконання позивачем умов договору оренди землі від 01 березня 2010 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у контролюючого органу підстав для збільшення грошових зобов'язань за оскаржуваними податковими - рішеннями за платежем орендна плата з юридичних осіб, за платежем єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, за платежем податок на прибуток приватних підприємств.

Стосовно нарахування позивачу грошових зобов'язань за оскаржуваними рішеннями від 08.12.2017 року №0004031403, №0004021403, суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки, що також зазначено у відзиві на позов, вбачається, що порушення виявлені у ході перевірки та покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 54091,38 грн., встановлені в результаті висновку контролюючого органу про обов'язок позивача у 2015 році самостійно обчислювати суму податку на майно, відмінне від земельної ділянки з об'єктів нерухомості (корівник/мтф, запліднювальний пункт/мтф) загальною площею 1776,4 кв.м., та подавати податкову декларацію з податку на майно, відмінне від земельної ділянки.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п.п. ж п.п. 266.2.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Відповідно до п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Отже, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності не є об'єктами оподаткування, а тому обов'язок обчислювати суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та подавати контролюючому органу податкову декларацію відсутній.

Як вбачається з матеріалів справи, у власності Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" знаходяться нежитлові будівлі - корівник/мтф, запліднювальний пункт/мтф, загальною площею 1776,4 кв.м., розташовані за адресою Харківська обл., Харківський район, с. Перемога, вул. Геківка, буд.6.

Вказане нерухоме майно призначене для безпосереднього використання у діяльності сільськогосподарського виробника, яким, з урахуванням вищевикладених обставин, є Юридично - комерційна приватна фірма "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону", у користуванні якої є земельна ділянка загальною площею 2198,8120 га для ведення сільськогосподарського виробництва, що також узгоджується з його видам діяльності відповідно до довідки з ЄДРПОУ №405 (а.с. 121).

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у позивача обов'язку обчислювати суму податку на нерухоме майно (корівник/мтф, запліднювальний пункт/мтф), відмінне від земельної ділянки, та подавати контролюючому органу податкову декларацію згідно з п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України.

Виходячи з вищевказаного, висновки акту перевірки, що покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 205, 243-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" ( код ЄДРПОУ 24279194, 62422, Харківська область, Харківський район, с. Перемога, вул. Першотравнева,11) до Головного управління ДФС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39599198, 61003, м. Харків, вул. Пушкінська,46) про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 08.12.2017 року, № НОМЕР_2 від 08.12.2017 року, № НОМЕР_3 від 08.12.2017 року, № НОМЕР_4 від 08.12.2017 року, № НОМЕР_5 від 08.12.2017 року, які винесені відносно Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону".

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39599198, 61003, м. Харків, вул. Пушкінська,46) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" ( код ЄДРПОУ 24279194, 62422, Харківська область, Харківський район, с. Перемога, вул. Першотравнева,11) у розмірі 41639,11 грн. ( сорок одна тисяча шістсот тридцять дев'ять гривень 11 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення у повному обсязі складено 13 березня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.