Постанова

від 19.06.2018 по справі 820/6565/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 р. м. Харків

Справа № 820/6565/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П’янової Я.В.

суддів: Чалого І.С. ,  Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 (головуючий суддя Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 13.03.18 р.) по справі № 820/6565/17

за позовом     Юридично-комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону"  

до     Головного управління ДФС у Харківській області             

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Юридично-комерційна приватна фірма "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" (далі також по тексту - позивач, ЮКПФ “ЦСРСГР”) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкових повідомлень - рішень № НОМЕР_1 від 08.12.2017 року, № НОМЕР_2 від 08.12.2017 року, № НОМЕР_3 від 08.12.2017 року, № НОМЕР_4 від 08.12.2017 року, № НОМЕР_5 від 08.12.2017 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 р. адміністративний позов Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення  Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 08.12.2017 року, № НОМЕР_2 від 08.12.2017 року, № НОМЕР_3 від 08.12.2017 року, № НОМЕР_4 від 08.12.2017 року, № НОМЕР_5 від 08.12.2017 року, які винесені відносно Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону".

Стягнуто з  Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, 61003, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок  бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" (код ЄДРПОУ 24279194, 62422, Харківська область, Харківський район, с. Перемога, вул. Першотравнева,11) у розмірі 41639,11 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

При цьому, при перегляді рішення суду першої інстанції відповідач просить звернути увагу на таке.

Позивач на підтвердження права вважатися платником фіксованого сільськогосподарського податку посилається на договір оренди землі від 01.03.2010 р., зазначаючи при цьому, що Господарський суд Харківської області в рішенні від 01.03.2016 р., Харківський апеляційний господарський суд у рішенні від 17.06.2016 р. та Вищий господарський суд України в рішенні від 15.09.2016 р. у справі № 992/20/16 нібито визнали право ЮКПФ “ЦСРСГР” на користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції також зазначає, що господарські суди дійшли висновку про наявність права користування земельною ділянкою у ЮКПФ “ЦСРСГР”.

Однак, на думку податкового органу при суцільному аналізі зазначених рішень виявляється, що суди всіх інстанцій дійшли висновку про неможливість застосування до договору оренди землі від 01.03.2010 р. наслідків його недійсності через недоведеність сторонами факту укладання цього договору.

Таким чином, господарські суди дійшли висновку про відсутність факту укладання зазначеного договору та, відповідно, всіх юридичних наслідків, які він породжує, у т.ч. у сфері справляння податків.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Порушення, виявлені в ході перевірки, виникли саме на тій підставі, що позивач сплачував фіксований сільськогосподарський внесок у розрахунку на 2268,9 га, хоча законність користування підтверджена документами лише стосовно 70,1 га (ст. 46 акту перевірки).

По суті виявлених порушень відповідач зазначає, що перевіркою встановлено, що ЮКПФ "ЦСРСГР" укладено договір поворотної фінансової допомоги від 22.08.2013 р. № 22/08-13.

Відповідно до договору ЮКПФ "ЦСРСГР" отримав від ТОВ "Деметра" фінансову допомогу в розмірі 22046,20 грн.

ЮКПФ "ЦСРСГР" не включено до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування - до інших доходів суму умовно нарахованих процентів, які є безповоротною фінансовою допомогою, чим порушено п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України) від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями.

Також, перевіркою встановлено, що в рядку 02 Декларацій “дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)” показників за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. підприємство повинно задекларувати доходів в загальній сумі 432610грн.

ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" не декларувало доходи від операційної діяльності, в зв’язку з тим, що платник податку перебував платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Окрім того, ЮКПФ "ЦСРСГР" є власником нежитлової будівлі корівник/мтф, запліднювальний пункт/мтф загальною площею 1776,4 кв.м., тому є платником податку на майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно, ЮКПФ "ЦСРСГР" згідно з пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України, повинно було самостійно обчислити суму податку на майно, відмінне від земельної ділянки з вищевказаних об‘єктів, станом на 1 січня 2015 року до 20 лютого подати до податкового органу декларацію за встановленою формою.

Згідно з наданої ЮКПФ "ЦСРСГР" до Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області звітності встановлено, що податкова декларація з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, у термін до 20 лютого 2015 року до податкового органу підприємством не надано, чим порушено пп.266.7.5 п.266.7 ст. 266 ПК України.

Податок на майно, відмінне від земельної ділянки, ЮКПФ "ЦСРСГР" за 2015 рік самостійно не обчислювався, чим порушено пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України.

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно ЮКПФ "ЦСРСГР" на праві приватної власності належить 25 об’єктів нерухомого майна.

Позивач не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 ПК України), яка повинна розраховуватись відповідно до п.288.2 ст.282 від 02.12.2010р. № 2755-УІ ПК України із змінами та доповненнями.

З огляду на неповне з’ясування судом першої інстанції вищезазначених обставин, невірного аналізу доводів сторін та наданих ними доказів, як того вимагає ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідач просить скасувати оскаржуване рішення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 р. - без змін.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що в апеляційній скарзі відповідач не наводить жодного порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції при винесенні судового рішення.

Правове обґрунтування апеляційної скарги носить суто декларативний характер та базується на довільному тлумаченні апелянтом норм чинного законодавства України, так як при розгляді справи в суді першої інстанції до неї були залучені вичерпні документи. Цим доказам була надана належна оцінка. Відповідач не надав жодних припустимих і належних доказів, які б свідчили про протилежне.

Обставини наявності у ЮКПФ "ЦСРСГР" права користування спірною земельною ділянкою на підставі укладеного договору оренди землі від 01 березня 2010 року визнані судовими рішеннями по справі №922/20/16 та не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи.

Що стосується будівель та споруд сільськогосподарських товаровиробників, то вони призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності і не є об’єктами оподаткування, а тому обов’язок у позивача обчислювати суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та подавати контролюючому органу податкову декларацію, відсутній.

З матеріалів справи вбачається, що у власності ЮКПФ "ЦСРСГР" знаходяться нежитлові будівлі, розташовані в Харківській області Харківському районі в с. Перемога.

Вказане нерухоме майно призначене для безпосереднього використання у діяльності сільськогосподарського виробника, яким є підприємство позивача, у користуванні якої є земельна ділянка загальною площею 2198,8120 га для ведення сільськогосподарського виробництва, що також узгоджується з видами діяльності підприємства відповідно до довідки з ЄДРПОУ, яка міститься у матеріалах справи.

З урахуванням наявних доказів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність у апелянта підстав для збільшення грошових зобов’язань за оскаржуваними податковими рішеннями за платежем орендна плата з юридичних осіб, за платежем єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, за платежем податок на прибуток приватних підприємств.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання, призначеного на 19.06.2018 року, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено позапланову виїзну перевірку Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" (код ЄДРПОУ 24279194) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт  № 20646/20-40-14-03-07/24279194 від 20.11.2017 року (а.с. 17-74).

Відповідно до висновків акту № 20646/20-40-14-03-07/24279194 від 20.11.2017 року перевіркою встановлено порушення Юридично - комерційною приватною фірмою "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону", зокрема:

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 167778 грн., в т.ч. за 2013 рік - в сумі 124557 грн., за 2014 рік - в сумі 43221 грн. (за дане порушення згідно акту перевірки за 2013 рік донарахування застосовуються з урахуванням вимог ст. 102 ПК України);

- п. 301.1 ст. 301, ст. 302, ст. 303, ст. 304 ПК України, встановлено неправомірне використання спеціального податкового режиму платника фіксованого сільськогосподарського податку, в результаті чого завищено фіксований сільськогосподарський податок в сумі 14383,34 грн. за 2014 рік;

- п. 287.6 ст. 287, п. 288.5 ст. 288, п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, в результаті чого занижено орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності в сумі 2496567,83 грн., в т.ч. за 2013 рік - в сумі 1185,52 грн., за 2014 рік - в сумі 933516,42 грн., за 2015 рік - в сумі 1561865,89 грн. (за дане порушення згідно акту перевірки за 2013 рік донарахування застосовуються з урахуванням вимог ст. 102 ПК України);

- п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України, в результаті чого донараховано податок на майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік на загальну суму 43273,10 грн.;

- п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266, ст. 120 ПК України, підприємством не подано податкову декларацію з податку на майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.

На підставі висновків, викладених в акті № 20646/20-40-14-03-07/24279194 від 20.11.2017 року, контролюючим органом винесено та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення з відповідними розрахунками фінансових санкцій від 08.12.2017 року №0004031403, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; №0004021403, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 54091,38 грн., у т.ч. за основним платежем – 43273,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 10818,28 грн.; №0004011403, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 2653970,94 грн., у т.ч. за основним платежем – 1769313,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 884656,98 грн.; №0004001403, яким зменшено суму грошового зобов’язання за платежем єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків у сумі 2876,68 грн. за основним платежем; №0003971403, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 64831,50 грн., у т.ч. за основним платежем – 43221 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 21610,50 грн. (а.с. 99-102, 105-111).

Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки, що покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Зі змісту акту перевірки, відзиву на позов, апеляційної скарги вбачається, що порушення, виявлені у ході перевірки та покладені в основу податкових повідомлень-рішень від 08.12.2017 року №0004011403, №0004001403, №0003971403, якими збільшено суму грошового зобов’язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 2653970,94 грн., зменшено суму грошового зобов’язання за платежем єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків у сумі 2876,68 грн., а також збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 64831,50 грн., встановлені на підставі того, що позивач не підтвердив законність користування земельною ділянкою загальною площею 2198,8120 га.

В свою чергу, відповідно до частин 1, 2 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією   Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

З положень частини 1 статті 13 Закону України “Про оренду землі”  вбачається, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 288.1 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п. 288.4 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Зі змісту викладених положень законодавства вбачається, що підставою для строкового користування земельною ділянкою є договір оренди землі, який і є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області (як орендодавцем) та позивачем (як орендарем) за договором оренди землі від 01 березня 2010 року з усіма додатками до нього (а.с. 113-115, 117-119, 121), укладеного на підставі розпорядження голови  Харківської районної державної адміністрації Харківської області №397 від 19 листопада 2004 року (а.с. 116), виникли правовідносини з оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6325180500:02:001:0001), площею 2198,8102 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Відповідно до п. 14 вказаного договору земельна ділянка передається для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Пунктом 15 даного договору передбачено, що цільове призначення земельної ділянки – землі сільськогосподарського призначення та землі водного фонду.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.03.2016 року по справі №922/20/16, залишеним без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2016 року та Вищого господарського суду України від 15.09.2016 року (а.с. 147-165а), відмовлено в задоволенні позову Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області про визнання відсутності у Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" права користування земельною ділянкою загальною площею 2198,8120 га, розташованої на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області за договором оренди землі від 01.03.2010 р. та зобов'язання Юридично - комерційну приватну фірму "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" звільнити цю земельну ділянку та повернути її у розпорядження держави (а.с. 136-146).

Отже, рішення Господарського суду Харківської області від 01.03.2016 року по справі №922/20/16 набрало законної сили.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що суд дійшов висновку про наявність у Юридично - комерційної приватної фірми "ЦСРСГР" права користування спірною земельною ділянкою загальною площею 2198,8120 га, яке виникло на підставі договору оренди землі від 01 березня 2010 року.

Також, під час судового розгляду наявності у позивача права на користування спірною земельною ділянкою Господарським судом Харківської області не встановлено порушень позивачем своїх грошових зобов’язань за договором оренди землі від 01 березня 2010 року; використання позивачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним п. 14 договору оренди землі від 01 березня 2010 року (для ведення сільськогосподарського виробництва), а також порушення позивачем режиму використання переданої відповідно до даного договору землі.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини наявності у позивача права користування спірною земельною ділянкою на підставі укладеного договору оренди землі від 01 березня 2010 року визнані судовими рішеннями по справі  №922/20/16 та не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що у вищезазначених судових рішеннях суди дійшли висновку про відсутність факту укладення договору оренди землі від 01.03.2010 року через недоведеність сторонами факту укладення цього договору та про відсутність, відповідно, всіх юридичних наслідків, які він породжує, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки зі змісту судових рішень по справі №922/20/16 вбачається, що предметом розгляду даної справи було саме наявність або відсутність у позивача права користування спірною земельною ділянкою, а не розгляд питання щодо недійсності договору оренди землі від 01 березня 2010 року.

Як зазначено вище, суди у справі №922/20/16 дійшли висновку про наявність у позивача права користування спірною земельною ділянкою, отже вказані посилання відповідача необґрунтовані.

Інших доказів відсутності у позивача права користування спірною земельною ділянкою ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано. Також, не надано доказів несвоєчасної або не у в повному обсязі сплати позивачем орендної плати за вказаним договором оренди.

Відповідно до листа Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 06.06.2017 року №3316/10/20-23-17-19 заборгованість з податків та зборів у Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" станом на 06.06.2017 року відсутня (а.с. 135).

В матеріалах справи також відсутні докази не виконання в повному обсязі або несвоєчасне виконання позивачем умов договору оренди землі від 01 березня 2010 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність у контролюючого органу підстав для збільшення грошових зобов’язань за оскаржуваними податковими – рішеннями від 08.12.2017 року №0004011403, №0004001403, №0003971403: за платежем орендна плата з юридичних осіб, за платежем єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, за платежем податок на прибуток приватних підприємств.

Окрім того, зі змісту акту перевірки, відзиву на позов, апеляційної скарги вбачається, що порушення, виявлені у ході перевірки та покладені в основу податкових повідомлень-рішень від 08.12.2017 року №0004031403, №0004021403, якими застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 54091,38 грн., встановлені в результаті висновку контролюючого органу про обов’язок позивача в 2015 році самостійно обчислювати суму податку на майно, відмінне від земельної ділянки з об’єктів нерухомості (корівник/мтф, запліднювальний пункт/мтф) загальною площею 1776,4 кв.м., та подавати податкову декларацію з податку на майно, відмінне від земельної ділянки.

В свою чергу, відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п.п. “ж” п.п. 266.2.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України не є об’єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Згідно з п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за  формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Отже, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не є об’єктами  оподаткування, а тому обов’язок обчислювати суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та подавати контролюючому органу податкову декларацію, відсутній.

Як вбачається з матеріалів справи, у власності Юридично - комерційної приватної фірми "ЦСРСГР" знаходяться нежитлові будівлі - корівник/мтф, запліднювальний пункт/мтф, загальною площею 1776,4 кв.м., розташовані за адресою: Харківська обл., Харківський район, с. Перемога, вул. Геківка, буд.6.

Вказане нерухоме майно призначене для безпосереднього використання у діяльності сільськогосподарського виробника, яким, з урахуванням вищевикладених обставин, є  Юридично - комерційна приватна фірма "ЦСРСГР", у користуванні якої є земельна ділянка загальною площею 2198,8120 га для ведення сільськогосподарського виробництва, що також узгоджується з його видам діяльності відповідно до довідки з ЄДРПОУ №405 (а.с. 121).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність у позивача обов’язку обчислювати суму податку на нерухоме майно (корівник/мтф, запліднювальний пункт/мтф), відмінне від земельної ділянки, та подавати контролюючому органу податкову декларацію згідно з п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що висновки акту перевірки, що покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 по справі № 820/6565/17  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя

ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_2  ОСОБА_3

Повний текст постанови складено  22.06.2018.