Постанова

від 28.02.2018 по справі 910/14679/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2018 р. м. Київ Справа№ 910/14679/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.02.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 (повний текст підписано 25.10.2017)

у справі № 910/14679/17 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-ЮКРЕЙН"

про стягнення 3 605 301,83 грн.

В судовому засіданні 28.02.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-ЮКРЕЙН" про стягнення 979 073,07 грн. заборгованості, з яких 719 439,40 грн. заборгованість за лізинговими платежами, 199 156,59 грн. пеня, 60 477,08 грн. 3% річних, розірвання договору фінансового лізингу № UA45L-11-01 від 02.12.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-ЮКРЕЙН", зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-ЮКРЕЙН" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" бульдозер Caterpillar D6R, серійний номер САТ00D6RCS6X00469.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу № UA45L-11-01 від 02.12.2011 в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/14679/17 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-ЮКРЕЙН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" заборгованість у розмірі 719 439,40 грн., пеню у розмірі 199 156,59 грн., 3% річних у розмірі 60 477,08 грн. та 14 686,10 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального (ст.ст. 599, 628, 652, 653 ЦК України, ст.ст. 7, 10, 11, 16 Закону України Про фінансовий лізинг ) та процесуального (ст.ст. 4 7 , 33, 34, 43 ГПК України, в редакції до 15.12.2017, станом на дату подання апеляційної скарги) права.

Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що систематичними порушеннями відповідача умов договору у вигляді несплати на користь позивача лізингових платежів відповідач повністю позбавив позивача того, на що він розраховував при укладанні договору, тобто істотно порушив договір.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції також не звернув уваги на те, що відповідач допустив істотне порушення договору, а відтак відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України та ст. 10 Закону України Про фінансовий лізинг позивач має право вимагати розірвання договору та повернення обладнання в судовому порядку.

В доповненнях (поясненнях) до апеляційної скарги представник позивача вказує, що в тексті оскаржуваного рішення вказано відмінні підстави позову між тими, на які посилався позивач, зокрема при поданні позову позивач не вказував положення ст.ст. 387, 388 ЦК України, натомість його вимога про зобов'язання повернути майно ґрунтувалась на положеннях ст.ст. 651, 653 ЦК України та ст.ст. 7, 10 Закону України Про фінансовий лізинг , якими передбачено право вимагати повернення предмета лізингу в разу невиконання (прострочення виконання) грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу та його розірвання. Крім того зазначає, що строк лізингу за договором закінчився 23.12.2014.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача 15.11.2017 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2017 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 13.12.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 продовжено строк розгляду апеляційної скарги відповідно до ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 25.01.2018.

25.01.2018 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. на лікарняному.

Після виходу головуючого судді у справі з лікарняного 05.02.2018, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 розгляд справи призначено на 28.02.2018.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.02.2018 підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та доповненнях до неї, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 28.02.2018 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі (а.с.152).

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка зазначеного представника обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (далі -Позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-ЮКРЕЙН" (далі - відповідач, лізингоодержувач) був укладений Договір №UA45L-11-1 (далі - Договір), відповідно до умов п. 2.1. якого лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку №1 до Договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, вказаних у Договорі й Загальних Умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з відшкодування вартості предмета лізингу, процентів, збільшених відповідно до п. 4.4 договору.

Згідно з пунктом 4.4 договору передбачено, що проценти, що підлягають сплаті у складі поточного Лігингового Платежу, збільшуються на суму наступних складових:

- добуток сум, що надійшли лізингодавцеві в рахунок сплати поточного лізингового платежу, на коефіцієнт Кfхі0, Кfхі0 =(Fхі - Fх0)/Fх0;

- добуток частини поточного лізингового платежу, що залишився непогашеним станом на дату виставлення рахунку-фактури відповідно до п. 4.5 договору, на коефіцієнт Кfхе0, Кfхе0 =(Fх0 - Fх0)/Fх0;

- добуток сум, що надійшли лізингодавцеві протягом поточного періоду нарахування в рахунок погашення заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення/зменшення процентів за такими лізинговими платежами), збільшується на коефіцієнт Кfхі1, Кfхі1= (Fхі - Fх1)/Fх0;

- добуток суми заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення/зменшення процентів за такими лізинговими платежами), що залишилась непогашеною станом на дату виставлення рахунку-фактури за поточний період нарахування, збільшується на коефіцієнт Кfхе1, Кfхе1=(Fхe - Fх1)/ FхО.

При цьому для цілей розрахунку зазначених коефіцієнтів:

FхО - курс гривні до базової валюти на дату, яка передує даті укладання цього договору або курс гривні до базової валюти станом на дату, яка передує даті передачі предмета лізингу у випадку зміни максимального курсу продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті передачі, більш ніж на 1% в порівнянні з курсом гривні до долара США, встановленим на міжбанківській валютній біржі на дату, що передує даті укладання договору;

Fхі - курс гривні до базової валюти на дату, що передує даті зарахування на банківський рахунок лізингодавця відповідних платежів від лізингоодержувача;

Fхе - курс гривні до базової валюти станом на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за поточний період нарахування відповідно до п. 4.5 договору;

Fх1 - курс гривні до базової валюти станом на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за попередній період нарахування;

Fх2 - курс гривні до базової валюти на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за період нарахування, що є найбільш раннім з усіх періодів, за якими існує заборгованість по сплаті лізингових платежів на момент розрахунку збільшення процентів.

Відповідно до п. 4.5 договору лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком № 3 до договору, збільшеному відповідно до п. 4.4 договору, не пізніше кінцевої дати сплати. За 5 банківських днів до кінцевої дати сплати у відповідний період нарахування лізингодавець надсилає лізингоодержувачеві рахунок-фактуру електронною поштою або факсимільним зв'язком.

Додатковою угодою до договору від 23.12.2011 сторони домовились про встановлення уточненого загального графіку платежів до договору фінансового лізингу.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу предмет лізингу - бульдозер гусеничний Caterpillar D6R, серійний номер САТ00D6RCS6X00469, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання №53 від 23.12.2011, який підписано уповноваженими представники сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Як встановлено судом, 18.08.2017 позивач надіслав відповідачу повідомлення про порушення Договору від 17.08.2017 №712/08, в якому просив сплатити заборгованість у сумі 719 439,40 грн. та 199 156,59 грн. пені.

Надіслання вказаного повідомлення підтверджується наявними в матеріалах справи копією фіскального чека від 18.08.2017 №5250 і описом вкладення у цінний лист від 18.08.2017 (а.с. 76, 77).

Відповідач відповіді на зазначене повідомлення не надіслав, доказів, що підтверджують сплату лізингових платежів, суду не подав.

Рішенням місцевого господарського суду лише частково задоволено позові, з чим колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг".

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Оскільки ТОВ "МОНОЛІТ-ЮКРЕЙН" не виконувало зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" звернулось з позовом про розірвання договору фінансового лізингу, повернення предмету лізингу та стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи, що законодавством передбачено право лізингодавця відмовитись від договору лізингу у випадку прострочення сплати лізингових платежів більше 30 днів (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг") прострочення сплати лізингових платежів відповідачем слід вважати істотним порушенням умов договору лізингу, при якому відповідач позбавив позивача того, на що він розраховував при укладенні договору лізингу, тобто істотно порушив його умови.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Пунктом 17.2 Загальних умов до договору встановлено, що лізингодавець вправі відмовитися від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, зокрема, якщо лізингоодержувач здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

У пункті 17.3.2 Загальних умов до договору зазначено, що лізингоодержувач здійснює сплату лізингодавцеві сум лізингових платежів за відповідним договором у повному обсязі по дату повернення відповідного предмета лізингу лізингодавцеві.

Обов'язок лізингоодержувача по сплаті іншої частини лізингових платежів за таким договором припиняється починаючи з відповідної дати повернення. Розрахунок лізингових платежів здійснюється зі збільшенням/зменшенням процентів на відповідні коефіцієнти, які розраховуються в порядку, встановленому договором та пунктом 14.4 Загальних умов.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З наведених норм вбачається, що договір може бути розірваний двома способами: позасудовим та судовим.

Відмова сторони від договору лізингу, передбачена ст.ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", є правом, а не обов'язком сторони, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення сторони до суду з вимогою про розірвання договору в судовому порядку.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Вимога позивача про витребування у відповідача майна є похідною від вимоги про розірвання договору і, за наявності відповідних фактичних підстав, може бути задоволена, виходячи з приписів ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст.ст. 651, 653 ЦК України, якими передбачено право вимагати повернення предмета лізингу в разі невиконання (прострочення виконання) грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу та його розірвання.

Враховуючи викладене, місцевим господарським судом було безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору фінансового лізингу № UA45L-11-01 від 02.12.2011, укладеного між ТОВ "МОНОЛІТ-ЮКРЕЙН" та ТОВ "Катерпіллар Файненішл Україна" та зобов'язання відповідача повернути предмет лізингу позивачеві.

При цьому посилання суду першої інстанції при відмові в позові в цій частині на положення ст.ст.387, 388 ЦК України не мають відношення до обставин даної справи.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості, пені та 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з відшкодування вартості предмета лізингу, процентів, збільшених відповідно до п. 4.4.

Лізинговий платіж не є фіксованою величиною, оскільки проценти, що підлягають сплаті у складі поточного лізингового платежу, збільшуються на коефіцієнти, передбачені п. 4.4.

Положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 12/149, від 07.10.2014 у справі № 910/763/13.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 14.10 Загальних умов до договору визначено, що у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувачем, буде зобов'язаний сплатити лізингодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням Загальних умов) і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі.

Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про виплату такої пені.

Факт пред'явлення такої вимоги встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи.

Матеріалами справи також підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів за період з липня 2014 по грудень 2014 у розмірі 719 439,40 грн. на підставі Договору. Доказів її погашення суду не надано, а матеріали справи не містять.

Враховуючи наявність заборгованості з лізингових платежів за період користування предметом лізингу з липня 2014 по грудень 2014 в сумі 719 439,40 грн., судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в даній частині.

Позивачем також було заявлено вимоги щодо стягнення 199 156,59 грн. пені та 60 477,08 грн. 3% річних.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 3% річних, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.", погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача 199 156,59 грн. пені та 60 477,08 грн. 3% річних, які підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з підстав викладених у ній, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/14679/17 підлягає частковому скасуванню з підстав, викладених вище, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача та у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги судові витрати за її поданням покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/14679/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/14679/17 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір фінансового лізингу №UA45L-11-01 від 02.12.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-ЮКРЕЙН".

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-ЮКРЕЙН" (02100, м. Київ, вул. Бажова, буд. 9, офіс 30, ідентифікаційний код 33846345) передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 35431993) бульдозер Caterpillar D6R, серійний номер САТ00D6RCS6X00469.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-ЮКРЕЙН" (02100, м. Київ, вул. Бажова, буд. 9, офіс 30, ідентифікаційний код 33846345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 35431993) 719 439,40 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 199 156,59 грн. пені, 60 477,08 грн. 3% річних, 55 679,53 грн. судового збору за подання позовної заяви.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-ЮКРЕЙН" (02100, м. Київ, вул. Бажова, буд. 9, офіс 30, ідентифікаційний код 33846345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 35431993) 61 247,49 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи №910/14679/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України з урахуванням перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Повний текст підписано 12.03.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк